Ухвала суду № 69098603, 20.09.2017, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

20 вересня 2017 року К/800/18271/16

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Головуючого, суддіГорбатюка С.А. (доповідач)СуддівЄрьоміна А.В. Шведа Е.Ю. провівши у порядку письмового провадження розгляд клопотання представника ОСОБА_4 - ОСОБА_5 про залишення адміністративного позову ОСОБА_6 до Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області, третя особа: ОСОБА_4 про визнання протиправним та скасування наказу без розгляду

встановила:

ОСОБА_6 у Житомирському окружному адміністративному суді пред'явив адміністративний позов до Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області, третя особа - ОСОБА_4

Просив скасувати наказ Головного управління Держземагентства у Житомирській області від 07 травня 2015 року № 6-1853/14-15-СГ, яким було надано дозвіл ОСОБА_4 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду, розташованої на території Брусилівського району Житомирської області, за межами населених пунктів Водотиївської сільської ради площею 128, 6143 га.

В обґрунтування позову зазначив про таке.

ОСОБА_4 на підставі оскаржуваного наказу отримала дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду площею 128, 6143 га, розташовану на території Брусилівського району Житомирської області, за межами населених пунктів Водотиївської сільської ради.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 22 липня 2015 року, зміненої постановою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 15 вересня 2015 року у справі № 806/2254/15, визнано протиправною відмову Головного управління Держземагенства в Житомирській області, що міститься у листі від 20 квітня 2015 року за вих. №19-6-0.21-6428/2-15, у наданні ОСОБА_6 (далі - ОСОБА_6.) дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення ділянки із земель запасу та резерву Водотиївської сільської ради орієнтовною площею 128, 6143 га, яка знаходиться за межами населених пунктів, та зобов'язано відповідача видати наказ щодо розгляду клопотання ОСОБА_6 із зазначеного питання.

ОСОБА_6 вважає, що вказаним наказом порушений принцип рівності у можливості доступу до користування землею державної власності, а тому, на його думку, він є протиправним і підлягає скасуванню.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 15 січня 2016 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_6 до Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області про визнання протиправним та скасування Наказу відмовлено.

Постановою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 15 червня 2016 року постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 15 січня 2016 року скасовано та прийнято нову постанову, якою адміністративний позов задоволено повністю.

Визнано протиправним та скасовано наказ Головного управління Держземагентства у Житомирській області від 07 травня 2015 року № 6-1853/14-15-СГ.

Стягнуто з Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_6 понесені ним судові витрати у розмірі 1459,81 грн.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції представник третьої особи подав касаційну скаргу, якою просить постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 15 червня 2016 року скасувати, а постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 15 січня 2016 року - залишити без змін.

Представник відповідача - ОСОБА_7 подав письмові пояснення, якими підтримав касаційну скаргу.

Заперечень на касаційну скаргу не надходило.

26 січня 2017 року через канцелярію Вищого адміністративного суду України від представника третьої особи - адвоката ОСОБА_5 надійшло клопотання про скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій та про залишення адміністративного позову без розгляду у зв'язку з відсутністю у позивача права на звернення до адміністративного суду.

Мотивуючи своє клопотання представник третьої особи посилається на правову позицію Верховного Суду України, викладеною у постановах від 20 жовтня 2015 року, 03 лютого 2015 року, 24 лютого 2015 року, 11 листопада 2015 року по справах: № 800/147/15/800/436/14, № 21-617а14, № 21-34а15, № 2а-2885/12/1470 відповідно.

Вирішуючи клопотання адвоката ОСОБА_5 колегія суддів виходить з наступного.

З правової позиції Верховного Суду України, викладеної у постановах від 20 жовтня 2015 року, 03 лютого 2015 року у справах: № 800/147/15/800/436/14, № 21-617а14 відповідно, вбачаються підстави для закриття адміністративного провадження, а не підстави для залишення адміністративного позову без розгляду, як про це просить представник третьої особи.

Між тим, згідно статті 228 КАС України, суд касаційної інстанції скасовує судові рішення в касаційному порядку і залишає позовну заяву без розгляду або закриває провадження у справі з підстав, встановлених статтями 155 і 157 цього Кодексу.

Суд касаційної інстанції визнає законні судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій такими, що втратили законну силу, і закриває провадження у справі, якщо після їх ухвалення виникли обставини, які є підставою для закриття провадження у справі, та ці судові рішення ще не виконані.

Перелік підстав для залишення адміністративного позову без розгляду міститься у частині першій статті 155 КАС України, у відповідності до якої, суд своєю ухвалою залишає позовну заяву без розгляду, якщо: 1) позовну заяву подано особою, яка не має адміністративної процесуальної дієздатності; 2) позовну заяву від імені позивача подано особою, яка не має повноважень на ведення справи; 3) у провадженні цього або іншого адміністративного суду є адміністративна справа про спір між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав; 4) позивач повторно не прибув у попереднє судове засідання чи у судове засідання без поважних причин, якщо від нього не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності; 5) надійшло клопотання позивача про відкликання позовної заяви; 6) особа, яка має адміністративну процесуальну дієздатність і за захистом прав, свобод чи інтересів якої у випадках, встановлених законом, звернувся орган або інша особа, заперечує проти адміністративного позову і від неї надійшла відповідна заява; 7) провадження в адміністративній справі було відкрито за позовною заявою, яка не відповідає вимогам статті 106 цього Кодексу, і позивач не усунув цих недоліків у строк, встановлений судом; 8) позивач до закінчення судового розгляду залишив судове засідання без поважних причин і не звернувся до суду із заявою про судовий розгляд за його відсутності; 9) позовну заяву подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до адміністративного суду і суд не знайшов підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними.

Зазначений перелік є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає.

Клопотання представника третьої особи не містить посилань на наявність обставин, які б свідчили про наявність підстав для залишення адміністративного позову без розгляду.

Разом з тим, у постановах Верховного Суду України від 20 жовтня 2015 року, 03 лютого 2015 року у справах: № 800/147/15/800/436/14, № 21-617а14 відповідно йдеться про те, що підставою для закриття провадження у справі є встановлена під час розгляду адміністративного спору відсутність порушеного права позивача правовим актом індивідуальної дії.

У відповідності до частини першої статті 2442 КАС України, висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 237 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів.

У відповідності до статті 157 КАС України, суд закриває провадження у справі: 1) якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства; 2) якщо позивач відмовився від адміністративного позову і відмову прийнято судом; 3) якщо сторони досягли примирення; 4) якщо є такі, що набрали законної сили, постанова чи ухвала суду з того самого спору і між тими самими сторонами; 5) у разі смерті або оголошення в установленому законом порядку померлою особи, яка була стороною у справі, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва, або ліквідації підприємства, установи, організації, які були стороною у справі.

Якщо провадження у справі закривається з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої цієї статті, суд повинен роз'яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд таких справ.

Про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу. Ухвала суду про закриття провадження у справі може бути оскаржена. Повторне звернення з тією самою позовною заявою не допускається.

Отже, стаття 157 КАС України не містить такої правової підстави для закриття адміністративного провадження, як встановлення відсутності порушеного права позивача оспорюваним правовим актом індивідуальної дії.

Разом з тим, згідно з приписами статті 17 КАС України (в редакції, чинній на момент вирішення спору по суті), юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму.

Юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема: 1) спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності; 2) спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби; 3) спори між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень; 4) спори, що виникають з приводу укладання, виконання, припинення, скасування чи визнання нечинними адміністративних договорів; 5) спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених Конституцією та законами України; 6) спори щодо правовідносин, пов'язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму; 7) спори фізичних чи юридичних осіб із розпорядником публічної інформації щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності у частині доступу до публічної інформації.

Юрисдикція адміністративних судів не поширюється на публічно-правові справи: 1) що віднесені до юрисдикції Конституційного Суду України; 2) що належить вирішувати в порядку кримінального судочинства; 3) про накладення адміністративних стягнень; 4) щодо відносин, які відповідно до закону, статуту (положення) об'єднання громадян віднесені до його внутрішньої діяльності або виключної компетенції.

Предметом спору у цій справі є правомірність правового акту індивідуальної дії виконавчого органу органу державної влади, а отже, за своїм змістом даний спір має ознаки публічно-правового спору, який підлягає вирішенню у відповідності до вимог КАС України і на його вирішення поширюється юрисдикція адміністративних судів.

Інші підстави, передбачені статтею 157 КАС України, наявність яких має бути наслідком закриття адміністративного провадження, відсутні.

Щодо правової позиції Верховного Суду України, викладеної в постановах від 24 лютого 2015 року у справі № 21-34а15 та від 11 листопада 2015 року у справі № 2а-2885/12/1470, колегія суддів вказує на те, що вона стосується випадків оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, яке має ознаки волі однієї із сторін стосовно розпорядження об'єктом матеріального світу та передачі відповідних прав на нього. Спір, про який йдеться в зазначених постановах, не має ознак публічно-правового спору і повинен розглядатись в порядку цивільної (господарської) юрисдикції.

Таким чином, заявлене клопотання є необґрунтованим, у зв'язку з чим задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 230, 2442 КАС України, колегія суддів

ухвалила:

У задоволенні клопотання ОСОБА_5 - представника ОСОБА_4 про залишення без розгляду адміністративного позову ОСОБА_6 до Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області, третя особа: ОСОБА_4 про визнання протиправним та скасування наказу відмовити.

Ухвала є остаточною, оскарженню не підлягає і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та в порядку, визначеними статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства.

Судді: Горбатюк С.А.

Єрьомін А.В.

Швед Е.Ю.