Ухвала суду № 69098507, 06.09.2017, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 вересня 2017 року м. Київ К/9991/40579/12

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Бившевої Л.І. (головуючого), Олендера І.Я., Шипуліної Т.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дзержинському районі міста Харкова Харківської області Державної податкової служби

на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 26 січня 2012 року

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 06 червня 2012 року

у справі № 2а-17787/11/2070

за позовом Приватного виробничого підприємства «Аркада»

до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі міста Харкова

про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И Л А :

Приватне виробниче підприємство «Аркада» (далі - ПВП «Аркада», позивач) звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі міста Харкова (далі - ДПІ, відповідач) про скасування податкових повідомлень-рішень ДПІ форми «Р» від 23 грудня 2011 року № 0006782305 та № 0006792305, якими підприємству збільшено грошове зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) з податку на прибуток на суму 1877513,50 грн та з податку на додану вартість (далі - ПДВ) на суму 2081770,50 грн.

Харківський окружний адміністративний суд постановою від 26 січня 2012 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 06 червня 2012 року, позов задовольнив: скасував податкові повідомлення-рішення від 23 грудня 2011 року № 0006782305 та № 0006792305.

У касаційній скарзі Державна податкова інспекція у Дзержинському районі міста Харкова Харківської області Державної податкової служби, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати судові рішення та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволені позову відмовити.

Позивач не реалізував процесуальне право щодо подання заперечень проти касаційної скарги.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судом апеляційної інстанцій норм матеріального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі перегляду справи судом касаційної інстанції, визначені у ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України, дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Суди попередніх інстанцій встановили, що фактичною підставою для збільшення позивачу грошових зобов'язань з податку на прибуток в сумі 1519761,00 грн та з ПДВ в сумі 1220792,00 грн із застосуванням штрафних (фінансових) санкцій, встановлених п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України (далі - ПК України), згідно з податковими повідомленнями-рішеннями від 23 грудня 2011 року № 0006782305 та № 0006792305 відповідно слугував висновок контролюючого органу, викладений в акті позапланової документальної виїзної перевірки ПВП «Аркада» від 09 грудня 2011 року № 5874/2305/30753075. Згідно з цим висновком підприємство порушило пп. 7.4.1, пп. 7.4.4 п. 7.4, пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР (втратив чинність з 01 січня 2011 року у зв'язку з набранням чинності ПК України; далі - Закон № 168/97-ВР), п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР (втратив чинність з 01 квітня 2011 року, за виключенням деяких статей, у зв'язку з набранням чинності ПК України; далі - Закон № 334/94-ВР), п. 198.1 ст. 198 ПК України внаслідок безпідставного збільшення податкового кредиту за податковими накладними, виписаними ТОВ «Техенергоресурс», ТОВ «Електроспецтех» та ТОВ «Промбуд-Монтажінвест», та суми витрат, що відповідає витратам з придбання товарів, послуг (будівельно - ремонтні роботи) у зазначених постачальників, в результаті чого занижено податкові зобов'язання з ПДВ за листопад 2008 року - вересень 2010 року, липень 2011 року та з податку на прибуток за ІУ-й квартал 2008 року, ІІ - ІУ квартали 2009 року, І - ІІІ квартали 2010 року, ІІІ квартал 2011 року на вказані вище суми.

Висновок ДПІ про порушення позивачем порядку ведення податкового обліку обґрунтований тим, що господарські операції із ТОВ «Техенергоресурс», ТОВ «Електроспецтех» та ТОВ «Промбуд-Монтажінвест» не мають реального характеру (безтоварні), правочини між цими особами є нікчемними. При цьому, як на підставу таких висновків, ДПІ посилається на податкову інформацію, отриману в результаті здійснення заходів податкового контролю (використані результати податкових перевірок), згідно з якою: постачальники - платники податків не мають достатніх матеріально-технічних та трудових ресурсів для здійснення відповідної господарської діяльності; за місцезнаходженням відсутні; податкові зобов'язання не декларують; господарські операції свідчать про їх удаваність та нікчемність.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що, з урахуванням досліджених у судовому процесі договорів, у межах яких між позивачем та його контрагентами були вчинені господарські операції, та первинних документів, складених за наслідками цих операцій, наявності у контрагентів підприємства господарської та податкової правосуб'єктності на момент вчинення спірних операцій, позивач правомірно сформував свої дані податкового обліку.

Колегія суддів погоджується з такими висновками судів першої та апеляційної інстанцій, виходячи з наступного.

Згідно з п. 5.1 ст. 5 Закону № 334/94-ВР валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 вказаного Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці з врахуванням обмежень, встановлених пунктами 5.3 - 5.8 цієї статті.

Валові витрати мають бути підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку (пп. 5.3.9 п. 5.3 цієї ж статті).

Відповідно до положень пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР покупець має право відобразити сплачені суми податку у податковому кредиті за умови використання отриманих товарів (послуг) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності.

Згідно з пп. 7.4.5 цієї статті не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними, митними деклараціями (іншими документами, перелік яких встановлений пп. 7.2.6 п. 7.2 цієї статті).

За змістом наведених норм витрати платника податків, які мають значення для податкового обліку, повинні мати зв'язок з його господарською діяльністю та підтверджені відповідними первинними документами, які оформлені належним чином уповноваженою особою.

Водночас, наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів.

Якщо господарська операція фактично не відбулася, первинні документи, складені платником податку та його контрагентом на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності та не можуть бути підставою для збільшення в податковому обліку сум валових витрат та (чи) податкового кредиту.

Вищенаведені норми так само, як і інші норми податкового законодавства, не ставлять у залежність право платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентом, якщо цей платник мав реальні витрати у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Одне тільки порушення постачальником товару (робіт, послуг) вимог податкового законодавства не може бути підставою для висновку про порушення іншим платником податків - покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту та валових витрат (витрат) за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність останнього щодо протиправної податкової поведінки контрагента та про злагодженість дій між ними.

Також, норми податкового законодавства не визначають певний обсяг матеріальних та/чи трудових ресурсів у платника податків при здійсненні господарської діяльності як критерій правового статусу платника податків щодо отримання податкової преференції у формі податкового кредиту/валових витрат чи наміру платника податків отримати певний результат від здійснення господарської операції (підприємницької діяльності). Не є підставою для зменшення податкової вигоди платника податків, отриманої внаслідок здійснення господарських операцій, відсутність контрагента такого платника за місцем реєстрації.

Аналогічні підстави, за яких у платника податків виникає право на податковий кредит та валові витрати, підстави, що унеможливлюють віднесення сплаченого (нарахованого) податку до податкового кредиту та суми витрат, що відповідає витратам з придбання товарів (послуг) у їх постачальників, встановлено у статтях 138, 198 ПК України, який набрав чинності з 01 січня 2011 року.

Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В разі надання податковим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать, що документи, на підставі яких платник податків задекларував суми валових витрат та/або податкового кредиту, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

Відсутність відповідних доказів може бути підставою для відмови в задоволенні позову про скасування податкового повідомлення-рішення як протиправного, прийнятого контролюючим органом з підстав формування платником податків даних свого податкового обліку за наслідками фіктивних господарських операцій.

Згідно зі ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Суди попередніх інстанцій, зробивши оцінку доказів, наданих позивачем на спростування доводів податкового органу про недостовірність даних податкового обліку, задекларованих за наслідками господарських операцій з ТОВ «Техенергоресурс», ТОВ «Електроспецтех» та ТОВ «Промбуд-Монтажінвест», а саме: договорів із ТОВ «Техенергоресурс», ТОВ «Електроспецтех» та ТОВ «Промбуд-Монтажінвест»; актів здавання - прийняття будівельних робіт; податкових накладних; видаткових накладних; банківських виписок по рахунку; платіжних доручень; товарно-транспортних накладних; довіреностей, - встановили факт поставки товарів від цих постачальників на адресу позивача.

На час укладання та виконання договорів ТОВ «Техенергоресурс», ТОВ «Електроспецтех» та ТОВ «Промбуд-Монтажінвест» мали податкову та господарську правосуб'єктність.

Суди також встановили, що придбання товарів (робіт, послуг) за спірними договорами із вказаними контрагентами безпосередньо пов'язано з господарською діяльністю підприємства, оскільки є складовою частиною діяльності ПВП «Аркада», що направлена на виконання зобов'язань перед іншими контрагентами у межах укладених з останніми договорів та отримання доходу; подальше використання оприбуткованих позивачем в бухгалтерському обліку товарів, отриманих від контрагентів - постачальників, підтверджується матеріалами справи; договори між позивачем та його контрагентами (ТОВ «Техенергоресурс», ТОВ «Електроспецтех» та ТОВ «Промбуд-Монтажінвест») у встановленому законом порядку не визнані недійсними.

Крім того, судовими рішеннями у адміністративних справах № 2а-4027/11/2070, № 2а-12792/10/2070, які набрали законної сили, визнані незаконними дії податкових органів щодо проведення податкових перевірок ТОВ «Промбуд-Монтажінвест», ТОВ «Техенергоресурс», за наслідками яких були складені акти від 28 березня 2011 року № 464/23-03-05/36987611 та від 23 листопада 2010 року № 3057/23-03-05/34566972, висновки яких в тому числі були покладені в основу висновків акту від 09 грудня 2011 року № 5874/2305/30753075 стосовно нікчемності господарських операцій між позивачем та його контрагентами (ТОВ «Техенергоресурс», ТОВ «Електроспецтех», ТОВ «Промбуд-Монтажінвест»).

Таким чином, оцінивши з дотриманням норм ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України у сукупності докази, надані позивачем на спростування доводів податкового органу про недостовірність даних його податкового обліку, та з огляду на відсутність доказів з боку ДПІ щодо підтвердження обізнаності позивача про порушення контрагентами податкового законодавства чи-то сприяння їм в цьому, притягнення посадових осіб ТОВ «Техенергоресурс», ТОВ «Електроспецтех», ТОВ «Промбуд-Монтажінвест» до кримінальної відповідальності за ухилення від сплати податків тощо, дійшли обґрунтованого висновку про протиправність податкових повідомлень-рішень, з приводу правомірності яких виник спір у цій справі.

Доводи, наведені ДПІ у касаційній скарзі, не спростовують правильність висновку судів першої та апеляційної інстанцій.

Відповідно до ст. 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 160, 167, 220, 221, 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України, -

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дзержинському районі міста Харкова Харківської області Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Харківського окружного адміністративного суду від 26 січня 2012 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 06 червня 2012 року у справі № 2а-17787/11/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених ст. 237 Кодексу адміністративного судочинства України, за заявою, поданою безпосередньо до Верховного Суду України у порядку, встановленому статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України, та протягом трьох місяців з дня ухвалення судового рішення, щодо якого заявлено клопотання про перегляд, або з дня ухвалення судового рішення, на яке здійснюється посилання на підтвердження підстав, установлених пунктами 1 і 2 ч. 1 ст. 237 цього Кодексу, якщо воно ухвалено пізніше, але не пізніше одного року з дня ухвалення судового рішення, про перегляд якого подається заява.

Головуючий суддя: __ Л.І. Бившева

Судді: __ І.Я. Олендер

__ Т.М. Шипуліна