Ухвала суду № 69098504, 19.09.2017, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"19" вересня 2017 р. м. Київ К/800/31453/16

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді: Шведа Е.Ю.,

суддів: Гончар Л.Я.,

Черпіцької Л.Т.,

секретар судового засідання Ловецка Т.В.,

за участю: представника відповідача Калюжного А.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за

касаційною скаргою Міністерства оборони України

на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 25 жовтня 2016 року

у справі № 826/2335/16

за позовом ОСОБА_3

до Міністерства оборони України

про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії,

встановив:

ОСОБА_3 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Міністерства оборони України, у якому просив:

- визнати протиправними дії Департаменту фінансів Міністерства оборони України щодо відмови у виплаті ОСОБА_3 одноразової грошової допомоги;

- зобов'язати Міністерство оборони України нарахувати та виплатити ОСОБА_3 як інваліду ІІ групи, яка настала у наслідок поранення /контузії/ отриманої під час виконання обов'язків військової служби, одноразову грошову допомогу у розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законодавством для працездатних осіб, що становить 243600 грн;

- стягнути з Міністерства оборони України на користь ОСОБА_3 одноразову грошову допомогу у розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, а саме 243600 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 25 травня 2016 року у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 25 жовтня 2016 року рішення суду першої інстанції скасовано та прийнято нове - про часткове задоволення позову. Визнано протиправними дії Міністерства оборони України щодо відмови в призначенні та виплаті ОСОБА_3 одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням ІІ групи інвалідності внаслідок травми, контузії, пов'язаної з виконанням обов'язків військової служби. Зобов'язати Міністерство оборони України розглянути у встановленому порядку та строки заяву та документи ОСОБА_3 щодо нарахування та виплати одноразової грошової допомоги як інваліду ІІ групи з 01 квітня 2015 року внаслідок травми, контузії, пов'язаної з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, відповідно до Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів № 975 від 25 грудня 2013 року (далі - Порядок № 975), з прийняттям відповідного рішення та з урахуванням викладених обставин у цій справі. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням Міністерство оборони України подало касаційну скаргу, в якій посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду апеляційної інстанції скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції. Доводи касаційної скарги мотивовані відсутністю підстав для виплати позивачу відповідної разової допомоги.

В судовому засіданні представник відповідача касаційну скаргу підтримав, просив задовольнити її з підстав, викладених в ній.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, їх представників, що з'явились, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин справи, суд дійшов наступних висновків.

Судами встановлено, що ОСОБА_3 є інвалідом ІІ групи, що підтверджується відповідним посвідченням, виданим 06 квітня 2015 року Управлінням праці та соціального захисту населення Броварської міської ради.

Відповідно до довідки № 34, виданої військовою частиною польова пошта-81432 24 червня 1988 року (№ 241), позивач 19 травня 1988 року отримав контузію головного мозку, струс головного мозку, вогнепальне осколкове поранення голови, правої сідничної області під час виконання наказів командування у зв'язку з участю в бойових діях при виконанні обов'язку військової служби.

Згідно з даними виписки із акту огляду МСЕК до довідки серії КИО-1 № 0386397, позивачу за наслідками первинного огляду 31 липня 2012 року встановлено з 26 липня 2012 року ІІІ групу інвалідності. Причина інвалідності: поранення, контузія, пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії.

Відповідно до довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії АВ № 0199466 на підставі повторного огляду ОСОБА_3 01 квітня 2015 року йому встановлено ІІ групу інвалідності з 01 квітня 2015 року. Причина інвалідності - травма, контузія, пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії.

Листом Департаменту фінансів Міністерства оборони України від 09 жовтня 2015 року № 248/3/6/2681 позивача повідомлено, що після розгляду документів ОСОБА_3 підстав для подання пропозицій Міністру оборони України щодо призначення одноразової грошової допомоги немає, оскільки дія Закону України «Про внесення змін до деяких законів України з питань соціального захисту військовослужбовців», яким змінено редакцію Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (на підставі якого було прийнято постанову Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975), на ОСОБА_3 не поширюється, права на виплату одноразової допомоги він не має.

Згідно з даними витягу з Протоколу засідання комісії з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби, № 24 від 08 квітня 2016 року, комісія дійшла висновку про необхідність повернення на доопрацювання документів, поданих на розгляд особами з числа колишніх військовослужбовців строкової служби, яким установлено інвалідність до 1 січня 2014 року, оскільки в наданих матеріалах немає підтверджень настання інвалідності під час проходження військової служби або не пізніше ніж через три місяці після звільнення з такої служби, як це передбачено пп. 4 п. 2 Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року № 499 (далі - Порядок № 499), у зв'язку з чим документи, зокрема ОСОБА_3, повертаються обласним військовим комісаріатам.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивач не має права на отримання одноразової грошової допомоги у разі настання інвалідності внаслідок виконання військового обов'язку у розмірах, що передбачені ст.ст.16, 16-2 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законів України з питань соціального захисту військовослужбовців» та відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975, так як право на таку допомогу виникає на момент встановлення інвалідності вперше.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та частково задовольняючи позов, суд апеляційної інстанції виходив з того, що позивач з заявою щодо призначення та виплати одноразової грошової допомоги на момент встановлення йому ІІІ групи інвалідності з 26 липня 2012 року не звертався, а ІІ група інвалідності йому встановлена під час повторного огляду з 01 квітня 2015 року, тобто під час дії в цей період постанови Кабінету Міністрів України № 975 від 25 грудня 2013 року, яка набрала чинності 24 січня 2014 року. Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що позивач має право на призначення йому одноразової грошової допомоги у розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, на дату встановлення інвалідності ІІ групи відповідно до вимог Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та Порядку № 975.

Суд касаційної інстанції не погоджується з таким висновком суду апеляційної інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 19 Конституції України установлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

Одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті.

Згідно із п. б ч. 1 ст. 16-2 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» одноразова грошова допомога призначається і виплачується у розмірі: 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності I групи, 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності II групи, 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності III групи (підпункт 4 пункту 2 статті 16 цього Закону).

Положеннями ч. 9 ст. 16-3 передбачено, що порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.

Ст.ст. 16, 16-2, 16-3 викладено в такій редакції відповідно до Закону України від 04 липня 2012 року № 5040-VI «Про внесення змін до деяких законів України з питань соціального захисту військовослужбовців», який набрав законної сили з 01 січня 2014 року.

Постановою Кабінету Міністрів від 25 грудня 2013 року № 975 затверджено Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві.

У п. 2 постанови Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року, яка набрала законної сили з 24 січня 2014 року, установлено, що особам, які до набрання чинності Порядком, затвердженим цією постановою, мають право на отримання одноразової грошової допомоги:

допомога, що була призначена, виплачується відповідно до Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 р. № 499 (Офіційний вісник України, 2008 р., № 39, ст. 1298), Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби, що сталися у 2006 році, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2007 р. № 284 (Офіційний вісник України, 2007 р., № 14, ст. 532), і Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності співробітників кадрового складу розвідувальних органів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 листопада 2007 р. № 1331 (Офіційний вісник України, 2007 р., № 89, ст. 3255);

допомога, що не була призначена, призначається і виплачується в установленому законодавством порядку, що діяло на день виникнення права на отримання такої допомоги.

Відповідно п. 3 Порядку № 975 днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є у разі встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності - дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.

Ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Таким чином, суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що датою, з якої у військовослужбовця виникає право на отримання одноразової грошової допомоги у разі інвалідності, є момент первинного встановлення такої інвалідності в період дії таких актів. Особи, допомога яким не була призначена, призначається і виплачується в установленому законодавством порядку, що діяло на день виникнення права на отримання такої допомоги, тобто на день встановлення такої інвалідності.

Тобто, право на отримання одноразової грошової допомоги в зв'язку з інвалідністю військовослужбовця у позивача виникло з моменту встановлення інвалідності, а саме з 31 липня 2012 року.

На той час діяла наступна редакція ч. 6 ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»: у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного військовослужбовцю строкової військової служби під час проходження військової служби, а також інвалідності, що настала в період проходження військової служби або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі, що визначається у відсотках від загальної суми допомоги на випадок загибелі (смерті), встановленої пунктом 5 цієї статті.

Також діяв і діє на цей час Порядок № 499, згідно з п-п. 4 п. 2 якого визначено, що військовослужбовцям строкової служби у разі поранення (контузії, травми або каліцтва) без встановлення групи інвалідності, заподіяного їм під час проходження військової служби, чи в разі настання інвалідності під час проходження військової служби та особам, звільненим із строкової військової служби, у разі настання інвалідності не пізніше ніж через три місяці після звільнення з такої служби внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період її проходження, залежно від ступеня втрати працездатності - у розмірі, що визначається у відсотках десятирічного грошового забезпечення.

Зважаючи на те, що ОСОБА_3 інвалідність встановлено значно пізніше, ніж через три місяці після звільнення зі строкової служби, внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період її проходження, а чинним станом на липень 2012 року законодавством України не було передбачено виплату одноразової грошової допомоги такій категорії військовослужбовців, суд вважає помилковою позицію суду апеляційної інстанції щодо наявності підстав для часткового задоволення позову.

Також суд звертає увагу на те, що повторне встановлення позивачу групи інвалідності (вищої) у 2015 році не може вважатися підставою для виплати йому відповідної одноразової допомоги, оскільки п-п. 4 п. 2 Порядку № 499 та ч. 4 ст. 16-3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» окремо врегульовано питання встановлення групи інвалідності, яка дає право на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі, проте вказані норми у цьому випадку застосуванню не підлягають.

Зважаючи на викладене, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку щодо правомірності відмови відповідача та відсутності підстав для задоволення позову.

Згідно з ч. 1 ст. 220 КАС України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Відповідно до ст. 226 КАС України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.

Отже, касаційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду апеляційної інстанції скасуванню із залишенням в силі постанови суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 220, 221, 223, 226, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

у х в а л и в:

Касаційну скаргу Міністерства оборони України задовольнити.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 25 жовтня 2016 року скасувати та залишити в силі постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 25 травня 2016 року.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та не підлягає оскарженню, проте може бути переглянута з підстав, у строк та у порядку, визначених статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: