Ухвала суду № 69098473, 06.09.2017, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

вул. Московська, 8, корп. 5, місто Київ, 01029

У Х В А Л А

06.09.2017 К/800/18699/17

Суддя-доповідач Вищого адміністративного суду України Бившева Л.І., розглянувши касаційну скаргу Роздільнянської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Одеській області

на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 01.09.2016

та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 16.05.2017

у справі № 803/1215/16

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ВОГ Рітейл"

до Роздільнянської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Одеській області

про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Роздільнянська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС в Одеській області 01.06.2017 (згідно зі штампом на поштовому конверті) звернулась до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 01.09.2016 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 16.05.2017 у справі №803/1215/16.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 08.06.2017 касаційну скаргу Роздільнянської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Одеській області на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 08.07.2017 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 16.05.2017 залишив без руху як таку, що подана без дотримання вимог ст. 213 Кодексу адміністративного судочинства України, зокрема: до скарги не додано документ про сплату судового збору. Цією ж ухвалою встановлено строк для усунення недоліків до 08.07.2017.

У межах строку, встановленого ухвалою Вищого адміністративного суду України від 08.06.2017, Роздільнянська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС в Одеській області, несплативши судовий збір, заявила клопотання про відстрочення від сплати судового збору, обґрунтоване зупиненням операцій по рахунках органом державної казначейської служби. На підтвердження вказаних доводів відповідач надає листи Управління державної казначейської служби України у Лиманському районі Одеської області від 23.02.2017 № 117 та № 119, зі змісту яких вбачається, що з метою безспірного списання коштів у сумі 680,00 грн у якості штрафу за невиконання без поважних причин вимог виконавчого листа у справі № 815/6950/15 та у 2040,00 грн виконавчого збору відповідно до постанови УДВС ГТУЮ від 04.07.2016 ВП № 51449780 органу податкової служби запропоновано у строк до 27.02.2017 надати органу державної виконавчої служби інформацію для безпірного списання вказаних сум. Також на підтвердження доводів щодо відстрочення сплати судового збору відповідач зазначає, про відсутність коштів, що унеможливлює здійснити оплату судового збору, при цьому не надаючи доказів на підтвердження цих обставин.

Згідно з п. 3 ст. 7 Кодексу адміністративного судочинства України одним із принципів здійснення правосуддя в адміністративних справах є рівність усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом.

Відповідно до ч. 1 ст. 88 Кодексу адміністративного судочинства України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.

Статтею 8 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

Водночас, суд звертає увагу на те, що податкові інспекції є державними органами, що здійснюють адміністрування податків, зборів, платежів, тобто суб'єктом, що реалізує свою владну компетенцію, а відсутність чи недостатність фінансування їх діяльності не може свідчити про наявність підстав для звільнення від сплати судового збору.

Так, відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 19.06.2001 у справі "Креуз проти Польщі" "право на суд" не є абсолютним, воно може обмежуватися державою різноманітними засобами, в тому числі фінансовими.

Фінансування витрат на оплату судового збору для державних органів із державного бюджету передбачено за кодом економічної класифікації 2800 "Інші поточні платежі", розмір яких щорічно затверджується відповідним кошторисом.

Відповідно до Порядку складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ (далі - Порядок), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2002 № 228, установа незалежно від того, чи веде вона облік самостійно, чи обслуговується централізованою бухгалтерією, для забезпечення своєї діяльності складає індивідуальні кошториси, плани асигнувань загального фонду бюджету, а вищі навчальні заклади та наукові установи також індивідуальні плани використання бюджетних коштів та індивідуальні помісячні плани використання бюджетних коштів.

Пунктом 47 вказаного Порядку визначено, у яких випадках вносяться зміни до кошторису, плану асигнувань загального фонду бюджету, плану надання кредитів із загального фонду бюджету та плану спеціального фонду, плану використання бюджетних коштів (крім плану використання бюджетних коштів одержувача), помісячного плану використання бюджетних коштів (далі - планові документи).

Після прийняття Закону про Державний бюджет України на поточний бюджетний період до затвердження в установлений законодавством термін бюджетного розпису на поточний рік в обов'язковому порядку складається тимчасовий розпис бюджету на відповідний період. Бюджетні установи складають на цей період тимчасові індивідуальні кошториси (з довідками про зміни до них у разі їх внесення),

У п. 45 Порядку зазначено, що під час складання на наступний рік розписів відповідних бюджетів, кошторисів, планів асигнувань загального фонду бюджету, планів надання кредитів із загального фонду бюджету та планів спеціального фонду, планів використання бюджетних коштів (крім планів використання бюджетних коштів одержувачів) і помісячних планів використання бюджетних коштів враховуються обсяги здійснених видатків і наданих кредитів з бюджету згідно з тимчасовими розписами відповідних бюджетів та тимчасовими кошторисами, тимчасовими планами використання бюджетних коштів і тимчасовими помісячними планами використання бюджетних коштів.

З урахуванням наведеного та беручи до уваги, що особа, яка утримується за рахунок державного бюджету, має право в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів з метою забезпечення сплати судового збору, суддя-доповідач вважає, що обставини, пов'язані з фінансуванням установ чи організацій з державного бюджету, відсутністю в ньому коштів, призначених для сплати судового збору суб'єктами владних повноважень, тощо не є підставою для звільнення (відстрочення, розстрочення) від такої сплати.

Таким чином, клопотання Роздільнянської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Одеській області про відстрочення сплати судового збору не підлягає задоволенню.

Вимоги ухвали Вищого адміністративного суду України від 08.06.2017 на дату постановлення цієї ухвали податковим органом не виконані.

Беручи до уваги викладене, касаційна скарга Роздільнянської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Одеській області на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 01.09.2016 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 16.05.2017 підлягає поверненню на підставі п. 1 ч. 3 ст. 108, ч. 6 ст. 214 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до ч. 3 ст. 214 Кодексу адміністративного судочинства України до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених ст. 213 цього Кодексу, застосовуються правила ст. 108 Кодексу адміністративного судочинства України.

Пунктом 1 ч. 3 ст. 108 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху.

Копія ухвали про повернення касаційної скарги або про відмову у відкритті касаційного провадження разом з доданими до скарги матеріалами направляються особі, яка подавала касаційну скаргу, а касаційна скарга залишається у суді касаційної інстанції (ч. 6 ст. 214 цього ж Кодексу).

Керуючись статтями 108, 160, 214 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

У задоволенні клопотання Роздільнянської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Одеській області про відстрочення сплати судового збору відмовити.

Касаційну скаргу (додані до неї документи) Роздільнянської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Одеській області на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 01.09.2016 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 16.05.2017 у справі № 803/1215/16 повернути.

Копію ухвали про повернення касаційної скарги разом з доданими до скарги матеріалами направити Роздільнянській об'єднаній державній податковій інспекції Головного управління ДФС в Одеській області, а касаційну скаргу залишити у суді касаційної інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути переглянута Верховним Судом України в порядку та з підстав, визначених статтями 237-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Л.І. Бившева