Постанова № 69098115, 20.09.2017, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 вересня 2017 р. Справа № 820/4579/16Харківський апеляційний адміністративний суд у складі

Головуючого судді: Яковенка М.М.

Суддів: Лях О.П., Старосуд М.І.

при секретарі судового засідання Жданюк А.В.

за участю представника позивача Борбунюк О.О.

представника відповідача Левченко В.В.

представник 3-ї особи Рубанов Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу Харківської митниці ДФС на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 13 липня 2017 року по справі № 820/4579/16 за позовом Приватного підприємства «ЗЕД-ЄВРОСЕРВІС» до Харківської митниці ДФС, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Товариство з обмеженою відповідальністю "Техноком" про скасування висновку та картки відмови,

ВСТАНОВИВ :

Позивач, Приватне підприємство "ЗЕД-ЄВРОСЕРВІС", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Харківської митниці ДФС, в якому просив суд визнати протиправним та скасувати висновок по ЕМД №807110000/2016/002000 від 23.02.2016 року і визнати протиправною та скасувати картку відмови № 807110000/2016/00048 від 23.02.2016 р., прийнятих відповідачем щодо нього.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 13 липня 2017 року позов задоволено частково (а.с.186, 187-194).

Визнано протиправною та скасовано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформлені випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 807110000/2016/00048 від 23.02.2016 р. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, пославшись на незаконність та необґрунтованість постанови суду, яка прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, просив постанову суду першої інстанції скасувати, а у задоволенні позову відмовити (а.с.204-211).

Апелянт наголошує на тому, що картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення є законними та обґрунтованими, складеними відповідно до чинного законодавства. Під час здійснення митного контролю та митного оформлення товару за МД №807110000/2016/002000 від 23.02.2016 Харківська митниця ДФС не порушувала жодних прав та законних інтересів ПП "ЗЕД-ЄВРОСЕРВІС" та фактично ПП "ЗЕД-ЄВРОСЕРВІС" є не належним позивачем у справі.

Представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги та наполягав на її задоволенні. Зазначив також, що оскаржуваного позивачем картки відмови за вказаною датою прийняття не існую та відповідачем такого не приймалось. Картка відмови приймалась лише 10.03.2016 року. Крім того вказав, що у сертифікату були невідповідності, тому випуск товару здійснений під умовою. В подальшому були отриманні підтверджуючи документи, тому проведений відповідний коригувальний розрахунок, тобто фактично спору не має. Позивач є не належною особо, який мав бі можливість звертатися з позовом до суду. Належним позивачем повинен бути ТОВ «Техноком», а суд відмовив у заміні на належного позивача.

Представник позивача заперечував проти апеляційної скарги та наполягав на залишенні її без задоволення. Вважав, що не відповідність дати картки відмови є помилкою, не заперечував, що на даний час відбулося коригування сум митних платежів після усунення недоліків сертифікату, який мав також описку. Вважає, що відповідач повинен був з початку випустити у вільний обіг товар за заявленою ціною, а після отримання підтверджувальних документів привести у відповідність розрахунок. Вважає, що він є належним позивачем.

Представник третьої особи також заперечував проти апеляційної скарги.

Колегія суддів заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити з наступних підстав.

Як встановлено судом першої та апеляційної інстанції, що 23.02.2016 до митного поста «Харків-автомобільний» Харківської митниці ДФС особою, уповноваженою на роботу з митницею 1111 «ЗЕД- ЄВРОСЕРВІС», Стародубцевою Лідією Василівною для митного контролю та митного оформлення було подано ЕМД типу ІМ40ДЕ №807110000/2016/002000 на товар: «Овочі сушені...». Заявлена країна походження - DE (Федеративна Республіка Німеччина), який надійшов на адресу TOB «Техноком».

Зазначений вище товар був заявлений в графі 36 ЕМД з преференцією по сплаті мита (код пільги 410).

Після проведення процедури перевірки правильності визначення країни походження товарів по ЕМД №807110000/2016/002000 посадовими особами Харківської митниці ДФС у примітках було зазначено: «сертифікат з перевезення форми EUR. 1 не приймається для надання преференційного режиму з технічних причин».

Положеннями п. 1 ч. 3 ст. 44 МКУ визначено, що у разі ввезення товару на митну територію України сертифікат про походження товару подається обов'язково на товари, до яких застосовуються преференційні ставки ввізного мита, встановлені Митним тарифом України.

Таким чином, для застосування преференційного режиму зі сплати мита за вказаною митною декларацією підстав не було. Внаслідок цього змінилися заходи тарифного регулювання в частині сплати мита та податку на додану вартість, а саме застосовується ставка ввізного мита не 18,3%, а 20 %.

У зв'язку з цим, митницею 10.03.2016 була складена картка відмови №807110000/2016/00048 з таких причин: «У випуску товарів у вільний обіг відмовлено в зв'язку з визнанням управлінням адміністрування митних платежів та митно-тарифного регулювання недійсним сертифікату про перевезення форми EUR.1 А 697652 від 12.02.2016 для застосування преференційного режиму на товар, що призвело до недотримання вимог ст. 43 Митного кодексу України, та складанням протоколу про порушення митних правил від 10.03.2016 №136/80700/16.».

Колегія суддів звертає увагу, що позивач звертаючись з позовом до суду вимагав скасувати картку відмову від 23.02.2016 року. В той же час, як вбачається за матеріалами справи такого рішення відповідача стосовно ТОВ "Техноком" від цієї дати не існує. За зазначеним номером, картка відмови прийнята саме 10.03.2016 року.

Ні позивач, ні суд на зазначені обставини уваги не звернули та позивач вимагав, а суд прийняв рішення стосовно неіснуючого документу. Вимоги представника позивача в суді апеляційної інстанції стосовно виправлення описки постанови суду першої інстанції є безпідставними. Суд апеляційної інстанції позбавлений правової можливості виправляти описку в судовому рішенні замість суду першої інстанції, який припустився такої описки.

Як зазначає Харківська митниця ДФС, що формулювання, яке міститься у графі «Вимоги» картки відмови у повному обсязі надає декларанту інформацію щодо умов, за яких можливе підтвердження країни походження товару, як у випадку преференційного оформлення товарів, так і при їх митному оформленні зі сплатою ввізного мита за повними ставками Митного тарифу України.

Вищезазначене твердження, а також, усвідомлення декларантом його права на оформлення товарів зі сплатою ввізного мита за повними ставками Митного тарифу України, підтверджується фактом декларування ГШ «ЗЕД- ЄВРОСЕРВІС» згаданого товару за повними ставками Митного тарифу України та його митного оформлення за МД № 807110000/2016/002809 від 10.03.2016.

При цьому, відповідно до пункту 7.2. Порядку виконання митних формальностей при здійсненні митного оформлення товарів із застосуванням митної декларації на бланку єдиного адміністративного документа, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 30.05.2012 №631 (далі - Порядок), у картці відмови зазначаються причини відмови, наводяться вичерпні роз'яснення вимог, виконання яких забезпечує можливість прийняття митної декларації, митного оформлення, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, а також вказується інформація про порядок оскарження рішення про відмову.

Таким чином, Порядок не містить вимог щодо роз'яснення декларанту його дій після випуску товарів у вільний обіг, зокрема, щодо відновлення преференційного режиму.

Одночасно з цим, ч. 4 ст. 48 МКУ визначено, що до товарів застосовується (відновлюється) режим найбільшого сприяння за умови одержання органом доходів і зборів не пізніше ніж через 365 днів від дня здійснення митного оформлення цих товарів належним чином оформленого відповідного документа про їх походження.

Тобто, Харківською митницею ДФС відмовлено у митному оформленні МД № 807110000/2016/002809 від 10.03.2016 на підставі положень Митного кодексу України та у спосіб, що визначений Порядком виконання митних формальностей при здійсненні митного оформлення товарів із застосуванням митної декларації на бланку єдиного адміністративного документа, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 30.05.2012 № 631, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 10.08.2012 за № 1360/21672.

Що стосується доводів представника апелянта щодо відсутності в межах спірних правовідносин порушеного права ПП «ЗЕД-ЄВРОСЕРВІС», колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 ст.52 КАС України, суд першої інстанції, встановивши, що з адміністративним позовом звернулася не та особа, якій належить право вимоги, або не до тієї особи, яка повинна відповідати за адміністративним позовом, може за згодою позивача допустити заміну первинного позивача або відповідача належним позивачем або відповідачем, якщо це не потягне за собою зміни підсудності адміністративної справи.

При вирішенні судом під час розгляду справи клопотання сторони позивача щодо заміни первісного позивача на належного ТОВ «Техноком», суд першої інстанції прийшов до висновку, що Приватне підприємство "ЗЕД-ЄВРОСЕРВІС" є належним позивачем у справі, а тому підстав для заміни такої сторони не має.

З такими висновками суду не можна погодитися.

Так, у відповідності до п.8 ч. 1 ст.4 МКУ декларант - особа, яка самостійно здійснює декларування або від імені якої здійснюється декларування.

Декларантами мають право виступати: при переміщенні товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України або при зміні митного режиму щодо товарів на підставі зовнішньоекономічного договору, укладеного резидентом, - резидент, яким або від імені якого укладено цей договір (п.1 ч.І ст. 265 МКУ).

Декларант може здійснювати декларування товарів, транспортних засобів комерційного призначення самостійно або уповноважувати інших осіб на здійснення декларування від свого імені (ч.5 ст. 265 МКУ).

Згідно п. 63 ч.1 ст. 4 МКУ уповноважена особа (представник) - особа, яка на підставі договору або належно оформленого доручення, виданого декларантом, наділена правом вчиняти дії, пов'язані з проведенням митних формальностей, щодо товарів, транспортних засобів комерційного призначення від імені декларанта та особою відповідальною за фінансове врегулювання.

Згідно ст.2 КАСУ, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Статтею 3 КАСУ визначено що, адміністративний позов це - звернення до адміністративного суду про захист прав, свобод та інтересів або на виконання повноважень у публічно-правових відносинах. При цьому позивачем є особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано адміністративний позов до адміністративного суду, а також суб'єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подана позовна заява до адміністративного суду.

Відповідно до ст. 6 КАСУ, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Отже, судове рішення повинне бути спрямоване на відновлення порушених прав, свобод та інтересів та у випадку задоволення позовної вимоги, має бути таким, яке б гарантувало дотримання і захист прав, свобод, інтересів позивача від порушень з боку відповідача, забезпечувало б його виконання та унеможливлювало необхідність наступних звернень до суду.

Спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Відповідна позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 16.09.2015 по справі №826/4418/14.

Крім того, слід звернути увагу на те, що Конституційний Суд України в Рішенні від 1 грудня 2004 року N 18-рп/2004 (справа N 1-10/2004) зазначив, що поняття "охоронюваний законом інтерес" треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного, прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам. Суд захищає лише порушені, невизнані або оспорювані права, свободи та інтереси учасників адміністративних правовідносин. Визнання протиправним рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень можливе лише за позовом особи, право або охоронюваний законом інтерес якої порушені такою діяльністю.

Отже, правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні. Якщо за результатами розгляду справи факту такого порушення не встановлено, а позивач посилається на формальне порушення закону, в адміністративного суду відсутні підстави для задоволення позову.

Так, як було встановлено судом за матеріалами справи, між Приватним підприємством "ЗЕД-ЄВРОСЕРВІС" (Повірений) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Техноком" (Довіритель) укладено договір №89 від 26.05.2014 року про надання послуг з декларування товарів і транспортних засобів.

Згідно розділу 1 «Предмет договору» договору №89 від 26.05.2014 року про надання послуг з декларування товарів і транспортних засобів вищевказаного договору Довіритель доручає, а Повірений бере на себе зобов'язання в межах та згідно чинного законодавства України відповідно до цього договору на платній основі та в обумовлений термін надавати наступні послуги:

- вчиняти дії, пов'язані з митним оформленням у відповідних митних органах товарів, транспортних засобів, та інших предметів Довірителя, що переміщуються через кордон України, від імені та за рахунок коштів Довірителя в порядку передбаченому цим договором та чинним законодавством України.

- здійснювати представництво інтересів Довірителя в органах державної влади і управління України в митних органах України, інших підприємствах та організаціях незалежно від їх підпорядкування та форм власності з правом вирішувати усі без винятку питання, що стосуються митного оформлення товарів Довірителя.

Відповідно до розділу 4 «Відповідальність сторін» договору №89 від 26.05.2014 року про надання послуг з декларування товарів і транспортних засобів:

п.4.1. При невиконанні або неналежному виконанні прийнятих за даним Договором зобов'язань Сторони несуть відповідальність згідно діючого законодавства України.

п.4.2. Повірений несе повну відповідальність за належне виконання своїх зобов'язань за цим договором а також за відповідність даних (інформації), внесених ним у документи, які подаються ним в ході виконання цього Договору у відповідні органи, даним (інформації) у тих документах, які надаються Довірителем з метою наступного декларування в митних органах Товарів Довірителя.

п.4.3. Якщо в ході виконання Повіреним своїх зобов'язань по цьому Договору Довірителеві було завдано фінансових втрат або іншої матеріальної шкоди чи пред'явлено обгрунтовані штрафні санкції третіх осіб внаслідок неналежного виконання або безпідставного невиконання Повіреним своїх зобов'язань за даним Договором з вини Повіреного, Повірений зобов'язаний компенсувати Довірителеві в повному розмір» понесені Довірителем витрати та збитки підтверджені відповідними документами, в узгоджені Сторонами строки.

п.4.4. Повірений несе відповідальність перед Довірителем за несвоєчасне надання (більше ніж протягом 3-х робочих днів) Довірителю необхідних документів, передбачених Договором та чинним законодавством України у вигляді штрафу в розмірі 10% від вартості наданих послуг, документи щодо яких не були надані.

п.4.5. У разі застосування до Довірителя зі сторони контролюючих органів штрафних санкцій, пов'язаних з несвоєчасним наданням Повіреним Довірителеві необхідних документів, передбачених Договором та чинним законодавством України. Повірений зобов'язаний відшкодувати Довірителеві понесені витрати.

п.4.6. У разі несвоєчасного надання Повіреним Довірителеві необхідних документів, передбачених Договором та чинним законодавством України, що призвело до понесеиня Довірителем збитків, Повірений зобов'язується відшкодувати їх Довірителеві.

п.4.7. У разі втрати Довірителем права на податковий кредит внаслідок неналежного оформлення податкової накладної або внаслідок не реєстрації чи несвоєчасної реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних, у випадках, коли реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних передбачена Податковим кодексом України, Повірений сплачує на користь Довірителя штраф у розмірі суми втраченого податкового кредиту з податку на додану вартість. Сплата штрафу здійснюється шляхом проведення заліку зустрічних однорідних вимог за рахунок грошових коштів, які підлягають оплаті Довірителем Повіреному за надані послуги з обов'язковим повідомленням Повіреного за місцезнаходження, вказаним в даному Договорі.

п.4.8 При виникненні помилок щодо неправильно сплачених митних платежів, що виникли з вини Повіреного. Повірений зобов'язується відшкодувати витрати Довірителю у розмірі вартості послуги оформлення вантажної митної декларації. У випадку виникнення помилок більше 2-х разів , Довіритель має право припинити співпрацю з Повіреним, розірвавши даний договір в односторонньому порядку.

п.4.9. У випадку допущення помилок в документах, які оформляються Повіреним або залученими ним третіми особами в процесі виконання цього Договору, Повірений зобов'язаний сплатити Довірителеві штраф в розмірі 1000 (одна тисяча) гривень за кожен такий випадок, а також зобов'язаний відшкодувати Довірителеві усі документально підтверджені витрати та збитки, завдані вказаними помилками.

пп.4.9.1. Помилкою в розумінні пункту 4.9. Договору не вважається відображення в документах, які оформляються Повіреним або залученими ним третіми особами в процесі виконання цього Договору недостовірної інформації, яка в свою чергу була надана Повіреному уповноваженими особами Довірителя, і Повіреним буде доведено що недостовірна інформація отримана саме від уповноважених осіб Довірителя.

Колегія суддів звертає увагу, що власником та імпортером товару, який підлягав розмитненню та особою, відносно якої створюються відповідні юридично значимі та правові наслідки у сфері митних правовідносин, є саме ТОВ "Техноком", а не його представник.

Оскаржуване рішення винесене відповідачем має правовий вплив на права та обов'язки саме ТОВ «Техноком», та жодним чином не впливає на ПП "ЗЕД-ЄВРОСЕРВІС". Зазначене рішення митного органу не містить будь-яких обов'язкових визначень для вчинення дій особою іншою, ніж ТОВ «Техноком». В даному випадку Договір №89 від 26.05.2014 року про надання послуг з декларування товарів і транспортних засобів, має вплив саме на цих господарюючих суб'єктів, як господарських відносин, на їх права та обов'язки пов'язані з належним виконанням цих договірних відносин щодо належного декларування. В цих відносинах, ПП «Зед-Євросервіс» є лише повіреною особою (так би мовити представник), що виступає від імені власника товару ТОВ «Техноком» перед митними органами. Ті можливі наслідки для ПП «Зед-Євросервіс», що виникають на підставі цього договору, є зовсім іншими, ніж ті, які мають вплив на митні відносини, мають різну правову природу їх виникнення та предмет правового регулювання.

Ті обставини, що відносно представника повіреної особи був складений протокол про адміністративне правопорушення, передбачене ст..485 Митним кодексом України, жодним чином не має значення щодо відносин застосування преференційного режиму зі сплати мита за вказаною митною декларацією та зміни заходів тарифного регулювання в частині сплати мита та податку на додану вартість, а саме застосування ставки ввізного мита не 18,3%, а 20 %.

З огляду на наведене, колегія суддів зазначає, що спірне рішення митного органу - картка відмови стосується лише прав, інтересів та обов'язків ТОВ «Техноком», і даним рішенням права позивача не порушені, обов'язкових дій до виконання безпосередньо позивачем цим рішенням не визначено, а тому відсутні підстави для задоволення позову.

Надання неналежної правової оцінки фактичним обставинам справи, привело суд першої інстанції до неправильного вирішення справи та помилкового висновку про задоволення позовних вимог. Доводи апеляційної скарги з цього приводу, колегія суддів вважає обґрунтованими.

Враховуючи наведене, колегія суддів, з урахуванням приписів ст.202 КАС України дійшла висновку про задоволення апеляційної скарги, скасування постанови суду першої інстанції із прийняттям нової постанови про відмову в задоволенні позову у повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 2, 11, 159, 160, 167, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 209, 211, 212, 254 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Харківської митниці ДФС - задовольнити.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 13 липня 2017 року по справі № 820/4579/16 - скасувати.

Прийняти нову постанову.

У задоволенні позову Приватного підприємства «ЗЕД-ЄВРОСЕРВІС» - відмовити.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів, - з дня складення в повному обсязі.

У повному обсязі складено 25.09.2017 року.

Головуючий суддя (підпис)Яковенко М.М.Судді(підпис) (підпис) Лях О.П. Старосуд М.І.