Ухвала суду № 69097505, 25.09.2017, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 810/1766/17 Головуючий у 1-й інстанції: Лиска І.Г. Суддя-доповідач: Коротких А. Ю.

У Х В А Л А

Іменем України

25 вересня 2017 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Коротких А.Ю.,

суддів: Ганечко О.М.,

Літвіної Н.М.,

при секретарі Козуб А.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу приватного підприємства "Лотос" на постанову Київського окружного адміністративного суду від 03 липня 2017 року у справі за адміністративним позовом приватного підприємства "Лотос" до Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області про скасування повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В :

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 03 липня 2017 року в задоволенні позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, приватне підприємство "Лотос" подало апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нову, якою позов задовольнити повністю. Свої вимоги апелянт аргументує тим, що судом першої інстанції були неповно з'ясовані всі обставини, що мали суттєве значення для вирішення справи та допущені порушення норм матеріального права.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, податковим органом проведено документальну позапланову виїзну перевірку приватного підприємства "Лотос" з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «АТП 1981», ТОВ «Кагарлик Агро Артіль», ТОВ «Слобад М», ТОВ «ТКМ і ДМ», ТОВ «Відродження ЗГП» за період з 01.01.2014 року по 13.07.2016 року.

За результатами проведеної перевірки, податковим органом складено акт від 30.11.2016 року № 980/10-02-14-03/31970341/99, у висновках якого встановлено порушення позивачем вимог п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 26 668 грн.

На підставі акту перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 16 грудня 2016 року № 0008511403, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість на суму 33 335 грн., в тому числі: за основним платежем - 26 668 грн., за штрафними санкціями - 6667 грн.

За наслідками адміністративного оскарження, вищезазначене податкове повідомлення-рішення залишено без змін, а скарга позивача - без задоволення.

Судом першої інстанції встановлено, що згідно з договором №21 купівлі-продажу від 21.10.2016 року підприємством "Лотос" придбано у січні 2016 року матеріали для виробництва дерев'яної тари дошку обрізну 10*5 у кількості 37,04 м3 на суму 100000 грн. у TOB "ТКМ і ДМ".

На підтвердження придбання даного товару ТОВ "ТКМ і ДМ" видано рахунок оплату матеріалів №1 від 28.01.2016 року на суму 100008 грн. (в т.ч. ПДВ 16668 грн.), податкову накладну №1 від 28.01.2016 року на суму 100008 грн. (в т.ч. ПДВ 16668 грн.) та видаткову накладну №1 від 28.01.2016 року також на суму 100008 грн. (в т.ч. ПДВ 16668 грн.). Оплата по цій операції здійснювалась позивачем у безготівковій формі шляхом перерахування коштів на рахунки вищезазначеного контрагента, що підтверджується платіжним дорученням №723 від 28.01.2016 року у розмірі 100008 грн.

Суму податку на додану вартість позивачем включено до складу податкового кредиту відповідного періоду та включено до податкової декларації з податку на додану вартість за відповідний період.

При дослідженні даних документів судом першої інстанції встановлено наступні розбіжності.

В договорі №21 купівлі продажу від 21.01.2016 року, зокрема в п.2.1 зазначено, що загальна сума договору складає 100000 грн. у тому числі ПДВ 20 % 16668,00 грн. Пунктом 2.2. даного договору передбачено, що умови оплати - 100% передоплата згідно з рахунком-фактурою. Також в п.2.4 договору зазначено, що поставлена партія товару супроводжується наступною документацією: 1) рахунок із зазначеною вартістю ціни одиниці продукції і виділенням окремим рядком суми ПДВ, кількості та загальної вартості продукції в даній партії; 2) податкова накладна; видаткова накладна. Пунктом 2.5 договору передбачено, що передача товару по якості проводиться у місці та в момент, що визначені в п.2.5 даного договору.

Судом першої інстанції, з чим погоджується колегія суддів, встановлено, що відповідно до даного договору, позивачем не надано рахунок-фактуру, який передбачений даним договором, письмові пояснення щодо різниці загальної суми договору, оскільки в договорі сума зазначена 100000 грн.(в т.ч. ПДВ 16668 грн.), а в наданих позивачем рахунку на оплату матеріалів, податковій накладній та видатковій накладній сума зазначена 100008 грн. (в т.ч. ПДВ 16668 грн.). Також не можливо встановити місце передачі товару, оскільки в п.2.5 договору дане місце не зазначено.

У видатковій накладній №1 від 28.01.2016 року та податковій накладній №1 від 28.01.2016 року встановлено, що дані документи виписані на підставі договору поставки, проте по даних господарських операціях сторонами укладено договір купівлі-продажу №21 від 21.01.2016 року. При дослідженні рахунку на оплату №1 від 28.01.2016 року встановлено, що в графі "договір" зазначено "основний договір".

17.03.2016 року між позивачем та ТОВ "Відродження ЗГП" укладено договір №9 купівлі-продажу. Позивачем придбано будівельні матеріали для проведення статутної діяльності у ТОВ "Відродження ЗГП", а саме: гідробар'єр у кількості 10000 м2 по ціні 4,34 грн. без ПДВ у сумі 43400 грн.; пісок у кількості 10 т. по ціні 30 грн. без ПДВ у сумі 300 грн.; щебінь у кількості 10 т. 160 грн. без ПДВ у сумі 1600 грн.; цемент у кількості 2,474 т. по ціні 1899,76 грн. без ПДВ у сумі 4700 грн. всього на суму з ПДВ 60000 грн.

На підтвердження придбання даного товару ТОВ "Відродження ЗГП" видано рахунок на оплату №2 від 18.03.2016 року, податкову накладну №1 від 18.03.2016 року та видаткову накладну №1 від 18.03.2016 року. Податкова накладна зареєстрована в реєстрі накладних, що підтверджується квитанцією з повідомленням.

Оплата по даній операції здійснювалась позивачем у безготівковій формі шляхом перерахування коштів на рахунки вищезазначеного контрагента, що підтверджується платіжним дорученням №761 від 18.03.2016 року у розмірі 60000 грн. Суму податку на додану вартість позивачем включено до складу податкового кредиту відповідного періоду та включено до податкової декларації з податку на додану вартість за відповідний період.

На підтвердження наявності складського приміщення (боксу) з прилеглою до нього територією площадки розміром 120м2 для зберігання пиломатеріалів для виробництва дерев'яної тари позивачем надано договір оренди №1/01-03 від 01.10.2014 року, укладений між позивачем та ПАТ "Радомишльський Агрохім".

При досліджені даного договору судом першої інстанції встановлено, що місце орендованої споруди боксу (гаражу) розміщене за адресою: Україна, Житомирська область, м. Радомишль, вул. Котовського, 26.

На підтвердження реалізації даних договорів на вимогу суду першої інстанції позивачем не надано товарно-транспортних накладних, сертифікати якості відповідного зразка на товар, акти приймання-передачі продукції, заявки на товар, довіреності на осіб, які отримували продукцію, довіреності на осіб, які здійснювали перевезення товару, подорожні листи, відомості щодо розвантаження та завантаження придбаного товару, реєстрація заїзду та виїзду автомобілів до позивача, відомості щодо перевірки кількості та якості товару, документи які підтверджують місце зберігання товару.

Позивач на вимогу суду першої інстанції не надав витребуваних первинних бухгалтерських документів, що підтверджують реальність вчинених господарських операцій з ТОВ "ТКМ і ДМ" та ТОВ "Відродження ЗГК", окрім досліджених судом копій договорів, податкових та видаткових накладних, рахунків на оплату та платіжних доручень.

Судом першої інстанції від позивача додатково витребовувалось всі первинні бухгалтерські документи, які підтверджують реальність здійснених господарських операцій зміст та перелік яких вказаний вище, проте позивачем на вимогу суду не надано дані документи у зв'язку з їх відсутністю.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: 1) придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; 2) придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Із системного аналізу вищевикладених положень вбачається, що формування податкового кредиту є правом платника податку щодо зменшення податкових зобов'язань звітного періоду, яке виникає виключно за наявності податкових накладних. Закон забороняє включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених у складі ціни придбання товарів (робіт, послуг), якщо ці суми не підтверджені податковими накладними, та передбачає відповідальність платника податків за порушення цих вимог у вигляді фінансових санкцій.

Наявність у покупця належно оформлених документів, необхідних для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих постачальником/продавцем податкових накладних, не є безумовною підставою формування податкового кредиту, у разі недоведення реальності здійснених господарських операцій та факту використання придбаних товарів/послуг в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16 липня 1999 року № 996-XIV, первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Отже, будь-які документи (у тому числі договори, податкові накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

За відсутності достатніх доказів - первинних документів, які б достовірно підтверджували факт здійснення господарської операції, розкривали її зміст та обсяг з метою та в цілях господарської діяльності платника податку, підстави для формування даних податкового обліку - відсутні.

Враховуючи, що позивачем не надано документів на підтвердження використання в межах своєї господарської діяльності придбаного у контрагентів товарів/послуг, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про недоведеність позивачем здійснення ним господарських операцій з вказаними контрагентами реального характеру та використання придбаного товару в межах своєї господарської діяльності чи придбання з такою метою.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що податкове повідомлення-рішення від 16 грудня 2016 року № 0008511403 є правомірним та таким, що не підлягає скасуванню.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому колегія суддів вважає висновки суду першої інстанції обґрунтованими.

Судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та ухвалено рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому, у відповідності до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 197, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу приватного підприємства "Лотос" залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 03 липня 2017 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили у порядку, визначеному ст. 254 КАС України, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст.212 КАС України.

Головуючий суддя: Коротких А.Ю.

Судді: Ганечко О.М.

Літвіна Н.М.

Повний текст виготовлено 26 вересня 2017 року.

Головуючий суддя Коротких А. Ю.

Судді: Літвіна Н. М.

Ганечко О.М.