Ухвала суду № 69097504, 26.09.2017, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Галатіна О.О.

ОСОБА_1 - ОСОБА_2

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 вересня 2017 року справа №805/3804/16-а

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

судді-доповідача ОСОБА_2, суддів Гаврищук Т.Г., Ястребової Л.В.,

секретар судового засідання Терзі Д.А.,

за участю представника позивача ОСОБА_3,

представника відповідача ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засідання апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Дружківці Головного управління ДФС у Донецькій області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 22 листопада 2016 року у справі №805/3804/16-а за позовом приватного підприємства «АБЗ» до Державної податкової інспекції у м. Дружківці Головного управління ДФС у Донецькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 26.09.2016 року за №0000481400, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 26.09.2016року за №0000481400, яким позивачу збільшено суму грошового зобовязання за платежем податок на додану вартість з вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) в розмірі 271451 гривень.

В обґрунтування позову зазначив, що висновки податкового органу про порушення позивачем п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.10 ст.201 ПК України, як наслідок прийняте податкового повідомлення-рішення є неправомірними, оскільки письмові докази у вигляді первинних документів, які підтверджують здійснення господарських операцій з контрагентом - постачальником ТОВ «Торговий Дім «Дорінтерсервіс» спростовують висновки податкового органу стосовно безпідставного документального оформлення нереальних (безтоварних) операцій з придбання продукції.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 22 листопада 2016 року позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Дружківка Головного управління ДФС у Донецькій області від 26.09.2016року за №0000481400, яким збільшено суму грошового зобовязання з податку на додану вартість в розмірі 187 634грн. та нараховано штрафні санкції в розмірі 93 817грн.

Не погодившись з судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, просив скасувати постанову, прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позову.

В обґрунтування зазначив, що перевіркою встановлено неможливість здійснення позивачем господарських операцій з придбання ТМЦ у ТОВ «Торговий Дім «Дорінтерсервіс», у звязку з чим позивачем було здійснено документальне оформлення операцій, які фактично не відбулися в межах господарської діяльності особи, з метою отримання податкової вигоди у вигляді використання сум податкового кредиту за отримані ТМЦ та зменшення податкових зобовязань з ПДВ.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників судового процесу, перевіривши доводи апеляційної скарги за матеріалами справи, розглядаючи справу в межах доводів апеляційної скарги, встановила наступне.

Приватне підприємство «АБЗ», зареєстровано в якості юридичної особи з 23.02.2004року (84200, Донецька область, м. Дружківка, вул. Московська, буд.179), є платником податку на додану вартість з 09.03.2004року по теперішній час.

З 31.08.2016року по 06.09.2016року відповідачем проведено невиїзну позапланову перевірку позивача з питаннь дотримання вимог податкового законодавства при визначенні податкових зобовязань і податкового кредиту в деклараціях з податку на додану вартість за липень 2015року, за серпень 2015року, з урахуванням уточнюючих розрахунків, у звязку з виявленою недостовірністю даних, що містяться у податкових деклараціях по взаємовідносинам з ТОВ «Торговий Дім «Дорінтерсервіс» за період з 01.07.2015року по 31.08.2015року, за результатами якої складено акт від 13.09.2016р. за №321/05-10-14/32866224.

За висновків акту позивачем порушено приписи п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.10 ст.201 ПК України, в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість в розмірі 187 634грн., у тому числі за липень 2015року в сумі 137 315грн., за серпень 2015року у сумі 50 319грн.

За наслідками перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 26.09.2016року за №0000481400, яким збільшено суму грошового зобовязання з податку на додану вартість в розмірі 187 634грн. та нараховано штрафні санкції в розмірі 93 817грн.

Також судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що 03 липня 2015 року між позивачем як покупцем та ТОВ Торговий Дім «Дорінтерсервіс як продавцем, укладений договір №03/07 постачання нафтопродуктів (т.1 арк.с.90-93).

За умовами договору позивачем отримані видаткові накладні (т.1 арк.с.94-97), податкові накладні (т.1 арк.с.107-111), товарно-транспортні накладні (т.1 арк.с.98-101), сертифікат відповідності на товар (т. 1 арк.с.102) .

Розрахунки між сторонами за цією угодою проводились в безготівковій формі, що підтверджується платіжними дорученнями (т.1 арк.с.103-106)

В якості підтвердження використання придбаних у контрагента-постачальника ТМЦ у власній господарській діяльності позивачем надані договор підряду про виготовлення продукції з матеріалів замовника асфальтобетонної суміші від 17.04.2015року за №1-У, укладеному з КП «Мелітопольський асфальтобетонний завод» Мелітопольської міської ради Запорізької області з актами приймання-передачі матеріальних цінностей та актами здачі-прийняття робіт до нього, договори підряду з Управлінням житлово-комунального господарства Мелітопольської міської ради Запорізької області від 02.04.2015року за №8/15, від 02.04.2015року за №15/15, від 07.07.2015року за 32/15, від 14.07.2015року за №43/15 з підсумковими відомостями ресурсів та актами приймання виконаних будівельних робіт до них.

Податкові накладні, на підставі яких позивачем сформовано податковий кредит у перевіряємому періоді оформлені відповідно до приписів ст..201 ПК України, Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №957 від 22.09.2014 року.

Суми податку на додану вартість по вказаним податковим накладним включено до складу податкового кредиту у відповідному податковому періоді та відображено у реєстрі отриманих податкових накладних за вказаний період, що не заперечується актом перевірки.

Відповідно до п.п. 16.1.2 п. 16.1 ст. 16 Податкового Кодексу України платник податків зобов'язаний вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів.

Згідно з п.п. 16.1.3 п. 16.1 ст. 16 Податкового Кодексу України платник податків зобов'язаний подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.

На підставі п.46.1 ст. 46 Податкового Кодексу України податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках,визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання,чи документ, що свідчить про суми доходу,нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Відповідно до ст..1 ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі Закон №996) первинний документ документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобовязань, власному капіталі підприємства.

Статтею 3 Закону №996 визначено, що метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства. Бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п.1.2 ст.1, п.2.1 ст.2 Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 за № 168/704 (далі Положення № 88).

Згідно з п.2.4 ст. 2 Положення № 88 первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Відповідно до п.2.1 ст.2 Положення № 88, первинні документи це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Статтею 9 Закону №996 передбачено, що підставою для відображення в бухгалтерському обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення. Для контролю й упорядкування оброблених даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні і зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назва документа; дату і місце складання; назва підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають можливість ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно ст. 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є операції платників податку з:

а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;

б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу;

в) ввезення товарів на митну територію України;

е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

З метою оподаткування цим податком до операцій з ввезення товарів на митну територію України та вивезення товарів за межі митної території України прирівнюється поміщення товарів у будь-який митний режим, визначений Митним кодексом України.

Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пункт 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Разом з тим, податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють Платника податків про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу (п.201.6 ст.201 Податкового кодексу України, в редакції, що була чинна на момент здійснення спірних правовідносин).

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки, тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Вимога щодо реальних змiн майнового стану платника податкiв як обовязкова ознака господарської операцiї кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Відповідачем не надано суду доказу щодо наявності на момент вчинення господарських операцій дефекту у правовому статусі контрагентів позивача. Під час перевірки позивача відповідачем не перевірявся рух активів у процесі здійснення господарських операцій між позивачем та контрагентами - постачальниками.

Тобто, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість, фактично здійснений і підтверджений складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування бухгалтерського та податкового обліку платника податків.

З огляду на принцип персональної відповідальності платника податку, право на податковий кредит не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами.

Недотримання контрагентами позивача податкової дисципліни (що відповідачем суду не доведено) має правові наслідки саме для цього контрагента, оскільки порушення платником вимог податкового законодавства тягне застосування заходів відповідальності саме до такого платника та не може негативно впливати на податковий облік інших осіб (зокрема, його контрагентів) за відсутності факту причетності останніх до таких правопорушень та за наявності факту здійснення господарської операції.

Рішенням Європейського суду з прав людини у справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява № 803/02), Булвес АД проти Болгарії (2009 рік, заява № 3991/03) і Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява № 6689/03), яке відповідно до статті 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людинипідлягає застосуванню судами як джерело права, визначено, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

Судова колегія не приймає доводи апелянта про неможливість здійснення поставок за відсутності виробничих потужностей, складів, транспорту, трудових ресурсів, вважає їх передчасними, оскільки укладення трудового договору не є єдиним способом залучення фізичних осіб до вчинення необхідних дій в процесі виконання робіт чи надання послуг контрагентами. Крім того, податкове законодавство не ставить право платника податків на податковий кредит в залежність від того, за рахунок яких ресурсів (власних або залучених) здійснюється виконання робіт чи надання послуг контрагентами.

Водночас, Акт перевірки податкового органу не може свідчити безпосередньо про порушення законодавства без підтвердження жодними доказами, а лише на підставі припущень. Доказів на обґрунтування позиції про неможливість здійснення господарських операцій у спірному періоді позивачем з контрагентами-постачальниками податковим органом не надано.

За таких обставин, відповідачем не надано суду належних доказів, що фінансово-господарські операції між позивачем та контрагентом постачальником за спірний період не були спрямовані на настання реальних наслідків фінансово-господарської діяльності.

Враховуючи викладене, розглядаючи справу в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, постанова прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови суду не вбачається.

Керуючись статтями 195, 196, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Дружківці Головного управління ДФС у Донецькій області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 22 листопада 2016 року у справі №805/3804/16-а залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 22 листопада 2016 року у справі №805/3804/16-а залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі.

У повному обсязі ухвала складена 26 вересня 2017 року.

ОСОБА_1 ОСОБА_2

Судді Т.Г. Гаврищук

ОСОБА_5