Ухвала суду № 69097379, 21.09.2017, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Христофоров А.Б.

Суддя-доповідач - ОСОБА_1

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 вересня 2017 року справа №805/1584/17-а

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі суддів: Арабей Т.Г., Геращенка І.В., Міронової Г.М., за участю секретаря судового засідання Святодух О.Б., представника відповідача ОСОБА_2, діючого за довіреністю, розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Бахмутської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 26 червня 2017 року у справі № 805/1584/17-а за позовом Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Донецькобленерго» до Бахмутської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

07 квітня 2017 року, Публічне акціонерне товариство «ДТЕК Донецькобленерго» звернулось до суду із позовом до Бахмутської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області (з урахуванням уточнень) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 28 вересня 2016 року №0002381840, №0002391840, №0002401840, №0002411840, №0002441840, №0002451840, №0002461840, №0002471840, №0002481840, №0002491840, №0002501840, №0002511840, №0002521840, №0002531840, №0002541840, №0002551840, №0002561840, №0002581840, №0002591840, №0002601840, №0002611840, №0002621840, №0002631840, №0002641840, №0002651840, №0002661840, №0002671840, №0002681840, №0002691840 (а.с. 3-7 т. 1, а.с. 79 т. 3).

26 червня 2017 року постановою Донецького окружного адміністративного суду позов задоволено повністю. Визнані протиправними та скасовані податкові повідомлення-рішенні Артемівської обєднана державна податкова інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області від 28 вересня 2016 року №0002381840, №0002391840, №0002401840, №0002411840, №0002441840, №0002451840, №0002461840, №0002471840, №0002481840, №0002491840, №0002501840, №0002511840, №0002521840, №0002531840, №0002541840, №0002551840, №0002561840, №0002581840, №0002591840, №0002601840, №0002611840, №0002621840, №0002631840, №0002641840, №0002651840, №0002661840, №0002671840, №0002681840, №0002691840 (а.с. 84-87 т.3).

Не погодившись із судовим рішенням, Бахмутська обєднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Донецькій області подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просила суд скасувати постанову суду першої інстанції, прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволені позовних вимог у повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що податковий орган має право на проведення камеральної перевірки платників податків. При проведенні перевірки податкової звітності позивача встановлено, що платником податків порушено терміни сплати узгодженої суми грошового зобовязання протягом строків, визначених положеннями Податкового кодексу України, а саме по платі за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) на 2016 рік.

У звязку з виявленими порушеннями на підставі положень ст. 126 Податкового кодексу України відповідачем прийняті спірні податкові повідомлення-рішення, якими донараховано суму штрафних санкцій.

Крім того, апелянтом зазначено, що позивачем до податкового органу не надавався сертифікат Торгово-промислової палати.

При цьому, апелянтом зауважено на те, що судом першої інстанції не прийнято до уваги те, що змін до Податкового Кодексу України щодо звільнення від сплати земельного податку, передбачених Законом України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», не внесено та не розроблено порядок застосування таких пільг.

Апелянт наголосив, що суми грошових зобовязань та/або пені по поданим платником податків деклараціях є узгодженими та не підлягають оскарженню, а прийняття податкових декларацій є обовязком контролюючого органу.

На підставі вищевикладеного, апелянт вважає, що спірні податкові повідомлення-рішення є правомірними та такими, що не підлягають скасуванню (а.с. 92-93 т.3).

Представник відповідача в судовому засіданні надав пояснення аналогічні викладеним в апеляційній скарзі, просив суд її задовольнити, постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовним вимог у повному обсязі.

Представник позивача в судове засідання не зявився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся судом належним чином.

21 вересня 2017 року до канцелярії Донецького апеляційного адміністративного суду від представника позивача надійшли заперечення на апеляційну скаргу, в яких він, посилаючись на правильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив суд залишити постанову суду першої інстанції без змін.

Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника відповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.

Судом першої та апеляційної інстанції встановлено, що Публічне акціонерне товариство ДТЕК Донецькобленерго (ЄДРПОУ 00131268) є юридичною особою, місцезнаходження: вул. Островського,8, м. Краматорськ, Донецька область, 84302.

18 лютого 2016 року Публічним акціонерним товариством ДТЕК Донецькобленерго до податкового органу подані податкові декларації: № НОМЕР_1 по Бахмутській сільській раді; № НОМЕР_2 по Берестівській сільській раді; № НОМЕР_3 по Васюківській сільській раді; № НОМЕР_4 по Верхньокамянській сільській раді; № НОМЕР_5 по Володимирівській сільській раді; № НОМЕР_6 по Дронівській сільській раді; № НОМЕР_7 по Зайцівській сільській раді; № НОМЕР_8 по Званівській сільській раді; № НОМЕР_9 по Калінінській сільській раді; № НОМЕР_10 по Клинівській сільській раді; № НОМЕР_11 по Кодемській сільській раді; № НОМЕР_12 по Іванівській сільській раді; № НОМЕР_13 по Міньківській сільській раді; № НОМЕР_14 по Никифорівській сільській раді; № НОМЕР_15 по Новолуганській сільській раді; № НОМЕР_16 по Опитнянській сільській раді; № НОМЕР_17 по Парасковіївській сільській раді; № НОМЕР_18 по Покровській сільській раді; № НОМЕР_19 по Роздолівській сільській раді; № НОМЕР_20 по Різниківській сільській раді; № НОМЕР_21 по Серебрянській сільській раді; № НОМЕР_22 по Яковлівській сільській раді; № НОМЕР_23 по м. Сіверську; № НОМЕР_24 по Луганські сільській раді; № НОМЕР_25 по Зайцевській сільській раді; № НОМЕР_26 по Кодемській сільській раді; № НОМЕР_27 по м. Артемівську; № НОМЕР_28 по м. Соледару; № НОМЕР_29 по м. Часів Яру; № НОМЕР_30 по м. Артемівську з плати за землю за 2016 рік з самостійно визначеними сумами грошового зобовязання та 20 квітня 2016 року позивачем до податкового органу подано уточнюючу податкову декларацію № НОМЕР_31 з плати за землю за 2016 рік з самостійно визначеною сумою грошового зобовязання (а.с. 82-250 т. 1, а.с. 78 т. 2).

У вересні 2016 року посадовими особами відповідача проведена камеральна перевірка своєчасності сплати земельного податку та орендної плати з юридичних осіб за січень-лютий 2016 року, за наслідками якої складено акт № 1648/15/00131268 від 07 вересня 2016 року. Як вбачається з висновків акту перевірки податковим органом встановлено порушення п. 287.3 ст. 287 Податкового кодексу України, а саме встановлено несвоєчасність сплати узгодженого податкового зобовязання по податковим деклараціям з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2016 рік (а.с. 8-18 т. 1).

На підставі вищевказаного акту перевірки сформовано та направлено відповідачу наступні податкові повідомлення-рішення:

- № НОМЕР_32 від 28 вересня 2016 року, про зобовязання сплатити штраф на суму 416,14 грн. (а.с. 19 т. 1);

- № НОМЕР_33 від 28 вересня 2016 року, про зобовязання сплатити штраф на суму 25 441,12 грн. (а.с. 21 т. 1);

- № НОМЕР_34 від 28 вересня 2016 року, про зобовязання сплатити штраф на суму 816,22 грн. (а.с. 23 т. 1);

- № НОМЕР_35 від 28 вересня 2016 року, про зобовязання сплатити штраф на суму 1 192,59 грн. (а.с. 25 т. 1);

- № НОМЕР_36 від 28 вересня 2016 року про зобовязання сплатити штраф на суму 66,36 грн. (а.с. 27 т. 1);

- № НОМЕР_37 від 28 вересня 2016 року про зобовязання сплатити штраф на суму 320, 05 грн. (а.с. 29 т. 1);

- № НОМЕР_38 від 28 вересня 2016 року про зобовязання сплатити штраф на суму 72,59 грн. (а.с. 31 т. 1);

- № НОМЕР_39 від 28 вересня 2016 року про зобовязання сплатити штраф на суму 76,97 грн. (а.с. 33 т. 1);

- № НОМЕР_40 від 28 вересня 2016 року, про зобовязання сплатити штраф на суму 76, 97 грн. (а.с. 35 т. 1);

- № НОМЕР_41 від 28 вересня 2016 року про зобовязання сплатити штраф на суму 76,97 грн. (а.с. 37 т. 1);

- № НОМЕР_42 від 28 вересня 2016 року про зобовязання сплатити штраф на суму 726,03 грн. (а.с. 39 т. 1);

- № НОМЕР_43 від 28 вересня 2016 року про зобовязання сплатити штраф на суму 91,62 грн. (а.с. 41 т. 1);

- № НОМЕР_44 від 28 вересня 2016 року про зобовязання сплатити штраф на суму 76, 97 грн. (а.с. 43 т. 1);

- № НОМЕР_45 від 28 вересня 2016 року про зобовязання сплатити штраф на суму 152,41 грн. (а.с. 45 т. 1);

- № НОМЕР_46 від 28 вересня 2016 року про зобовязання сплатити штраф на суму 34,79 грн. (а.с. 47 т. 1);

- № НОМЕР_47 від 28 вересня 2016 року про зобовязання сплатити штраф на суму 25,65 грн. (а.с. 49 т. 1);

- № НОМЕР_48 від 28 вересня 2016 року про зобовязання сплатити штраф на суму 41, 04 грн. (а.с. 51 т. 1);

- № НОМЕР_49 від 28 вересня 2016 року про зобовязання сплатити штраф на суму 15,39 грн. (а.с. 53 т. 1);

- № НОМЕР_50 від 28 вересня 2016 року про зобовязання сплатити штраф на суму 250,04 грн. (а.с. 55 т. 1);

- № НОМЕР_51 від 28 вересня 2016 року про зобовязання сплатити штраф на суму 76,97 грн. (а.с. 57 т. 1);

- № НОМЕР_52 від 28 вересня 2016 року про зобовязання сплатити штраф на суму 45,95 грн. (а.с. 59 т. 1);

- № НОМЕР_53 від 28 вересня 2016 року про зобовязання сплатити штраф на суму 108,72 грн. (а.с. 61 т. 1);

- № НОМЕР_54 від 28 вересня 2016 року про зобовязання сплатити штраф на суму 72,59 грн. (а.с. 63 т. 1);

- № НОМЕР_55 від 28 вересня 2016 року про зобовязання сплатити штраф на суму 64,66 грн. (а.с. 65 т. 1);

- № НОМЕР_56 від 28 вересня 2016 року про зобовязання сплатити штраф на суму 76,97 грн. (а.с. 67 т. 1);

- № НОМЕР_57 від 28 вересня 2016 року про зобовязання сплатити штраф на суму 41,04 грн. (а.с. 69 т. 1);

- № НОМЕР_58 від 28 вересня 2016 року про зобовязання сплатити штраф на суму 582,03 грн. (а.с. 71 т. 1);

- № НОМЕР_59 від 28 вересня 2016 року про зобовязання сплатити штраф на суму 205,41 грн. (а.с. 73 т. 1);

- № НОМЕР_60 від 28 вересня 2016 року про зобовязання сплатити штраф на суму 17,61 грн. (а.с. 75 т. 1).

Згідно інтегрованої картки платника податків за позивачем обліковується заборгованість з земельної плати (земельний податок та орендна плата з юридичних осіб) (а.с. 144-250 т. 2, а.с. 1-78 т. 3).

З матеріалів справи вбачається, що позивачу нараховані штрафні санкції за порушення термінів сплати самостійно визначеного грошового зобовязання по орендній платі з юридичних осіб та земельного податку з юридичних осіб.

Спірним питанням у справі, є правомірність нарахування податковим органом штрафних санкцій та прийняття спірних податкових повідомлень-рішень.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що камеральною перевіркою не передбачено питання перевірки повноти та своєчасності розрахунків з бюджетом, при цьому платника податків звільнено від сплати податку на землю на підставі положень Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції».

Суд апеляційної інстанції погоджується з рішенням суду першої інстанції з наступних підстав.

Згідно з п.п. 20.1.4 п.20.1 ст.20 Податкового кодексу України (далі ПК України) контролюючи органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки та звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Контролюючи органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки, відповідно до пункту 75.1 статті 75 ПК України. Основним завданням камеральної перевірки є перевірка складання податкових декларацій і розрахунків, що включає в себе арифметичний підрахунок підсумкових сум податкових зобовязань, що підлягають сплаті до відповідного бюджету або бюджетному відшкодуванню, та перевірка правильності застосування ставок податків і податкових пільг, правильність відображення показників, необхідних для обчислення бази оподаткування; виявлення арифметичних або методологічних помилок.

Підпунктом 75.1.1 п. 75.1 ст. 75 ПК України визначено, що камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій).

Відповідно до п.76.1, п.76.2 ст.76 ПК України камеральна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника такого органу або направлення на її проведення.

Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком.

Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов'язкова.

Порядок оформлення результатів камеральної перевірки здійснюється відповідно до вимог статті 86 цього Кодексу.

Відповідно до приписів п. 86.2 ст.86 Кодексу за результатами камеральної перевірки у разі встановлення порушень складається акт у двох примірниках, який підписується посадовими особами такого органу, які проводили перевірку, і після реєстрації у контролюючому органі вручається або надсилається для підписання протягом трьох робочих днів платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.

Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що предметом камеральної перевірки є правильність складання податкової звітності.

Підпунктом 75.1.2 пункту 75.1 ст. 75 ПК України визначено, що документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна планова перевірка проводиться відповідно до плану-графіка перевірок.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.

Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні контролюючого органу.

Відповідно до п. 79.2 ст. 79 ПК України документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника контролюючого органу, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Виконання умов цієї статті надає посадовим особам контролюючого органу право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки.

Отже, беручи до уваги викладене, суд апеляційної інстанції погоджує висновки суду першої інстанції, що відповідачем порушено вимоги ПК України в частині проведення саме камеральної перевірки до спірних правовідносин, що призвело до прийняття останнім незаконних податкових повідомлень-рішень.

Встановлені Главою 8 розділу II ПК України правила щодо призначення та проведення перевірок є законодавчими гарантіями дотримання прав платників податків під час контролю за дотриманням вимог податкового та іншого законодавства, який здійснюється контролюючими органами в розумінні Податкового кодексу України в процесі адміністрування податків і зборів. Відповідні гарантії спрямовані на забезпечення нормального перебігу господарської діяльності платників податків, а так само на надання можливості платникові податків висловити свою незгоду із неправомірним, на його думку, проведенням контрольних заходів щодо такого платника.

Недотримання встановлених статтями 75-81 Податкового кодексу України приписів порушує відповідні гарантії захисту прав та інтересів платника податків, а отже, є порушенням суб'єктивних прав останнього в адміністративних правовідносинах.

Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що предметом камеральної перевірки є правильність складання податкової декларації (звітності) з окремих податків, а тому документами що мають відношення до такої перевірки є саме податкова звітність платника податків з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) і ніяка інша, а у разі, якщо при проведенні камеральної перевірки, буде виявлено факт порушення податкового законодавства (несвоєчасність сплати податків), податковий орган має право призначити та провести документальну перевірку (виїзну, невиїзну або планову чи позапланову) Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Донецькобленерго».

Крім того, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Податковий кодекс України визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Згідно п.п. 14.1.136 п. 14.1 ст. 14 ПК України орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Згідно з п. 286.2 ст. 286 ПК України, платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а надалі така довідка подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі.

Згідно з пунктом 57.1 статті 57 ПК України, платник податків зобовязаний самостійно сплатити суму податкового зобовязання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Податковий агент зобовязаний сплатити суму податкового зобовязання (суму нарахованого (утриманого) податку), самостійно визначеного ним з доходу, що виплачується на користь платника податку - фізичної особи та за рахунок такої виплати, у строки, передбачені цим Кодексом.

Відповідно до п. 126.1 ст. 126 ПК України, у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання та/або авансових внесків з податку на прибуток підприємств протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Указом Президента України № 405/2014 від 14 квітня 2014 року введено в дію рішення РНБО України від 13 квітня 2014 року Про невідкладні заходи щодо боротьби з терористичною загрозою і збереження територіальної цілісності України та розпочато проведення Антитерористичної операції (далі - АТО) на території Донецької і Луганської областей.

Відповідно до ст. 1 Закону України Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції від 02 вересня 2014 року № 1669-VII (далі - Закон №1669) період проведення антитерористичної операції це час між датою набрання чинності Указом Президента України Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України від 14 квітня 2014 року № 405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України.

Отже, датою початку періоду проведення антитерористичної операції є 14 квітня 2014 року.

На виконання Закону №1669 розпорядженням Кабінету Міністрів України № 1053-р від 30 жовтня 2014 року затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалась антитерористична операція, згідно з додатком до якого до зазначених населених пунктів належить, зокрема, м. Маріуполь Донецької області.

05 листопада 2014 року Кабінетом Міністрів України прийнято розпорядження № 1079-р, яким було зупинено дію розпорядження Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 року № 1053 "Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція".

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 02 грудня 2015 року № 1275-р затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, до якого також включено, м. Маріуполь Донецької області.

Пунктом 3 наведеного розпорядження визнані такими, що втратили чинність розпорядження Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 року № 1053 та від 05 листопада 2014 року № 1079-р.

Статтею 6 Закону № 1669 визначено звільнити субєктів господарювання від плати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності в населених пунктах згідно з переліками, передбаченими частиною четвертою статті 4 цього Закону.

Отже, положення статті 6 Закону № 1669 передбачають звільнення від сплати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності, що дозволяє платникам податку, на яких розповсюджуються норми цього закону, звітувати до податкового органу із зазначенням підстави звільнення від сплати або уточнити (зменшити) податкові зобов'язання за час АТО.

Позивач зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1, яке згідно з розпорядженням КМУ від 02 грудня 2015 року № 1275-р належить до затвердженого переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція.

Системний аналіз нормативно-правових актів в редакції, що регулювали спірні правовідносини на час їх виникнення, дають суду підстави вважати, що платники земельного податку та орендної плати з юридичних осіб, які перебувають на обліку у фіскальних органах, і знаходилися на території визначених переліком населених пунктів, де проводилася АТО або було оголошено військовий чи надзвичайний стан, на цей період звільняються від своїх обов'язків, зокрема, щодо сплати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності, а отже застосування в даному випадку до позивача штрафних санкцій - є неправомірним.

На переконання суду апеляційної інстанції, звільнення субєктів господарювання від плати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності в населених пунктах згідно з переліками, передбаченими частиною четвертою статті 4 цього Закону (в силу закону) є підставою для заборони щодо застосування відповідальності, штрафних та фінансових санкцій, за невиконання обовязків платника податків, а тому унеможливлює складання відповідачем та направлення позивачу спірним податкових повідомлень-рішень.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що термін "відповідальність" необхідно розуміти як встановлені законом та іншими нормативно-правовими актами санкції. Санкція - це заходи відповідальності, що застосовуються державою за порушення передбачених нормою права зобов'язань і вимог, а також з метою захисту інтересів суспільства і держави, прав і свобод людини та організацій (тобто юридичних осіб), правопорядку.

Частиною 1 ст. 58 Конституції України визначено, що ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визнавалися законом як правопорушення.

Що стосується посилання податкового органу на те, що пільги щодо плати за землю та умови їх надання платникам податків передбачаються нормами Податкового кодексу України, який не передбачає звільнення від сплати штрафних санкцій за таких умов.

З цього приводу суд зазначає, що позивача звільнено від сплати земельного податку на підставі Закону № 1669, який є спеціальним законом для спірних правовідносин, а тому його застосування не ставиться у залежність від внесення відповідних змін до Податкового Кодексу України.

Крім того, у позивача наявні сертифікати Торгово-промислової палати України про настання обставин непереборної сили, в якому зазначено, що не потребує додаткового засвідчення форс-мажорних обставин, по яким чітко визначено критерій та встановлено звільнення від сплати Законом № 1669 (а.с. 79-80, 81-82 т. 2).

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що станом на момент розгляду даної справи відповідач, який є суб'єктом владних повноважень при вчиненні певних дій, діяв без урахування усіх обставин, що мають значення для вчинення дії, без дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), та без дотримання принципу верховенства права.

Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції щодо неправомірності прийняття податковим органом спірних податкових повідомлень-рішень, що тягне за собою їх скасування.

Відповідно до приписів ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування рішення є порушення судом норм матеріального чи процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про те, що при розгляді справи судом першої інстанції було допущено неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Приймаючи викладене до уваги суд апеляційної інстанції вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи та ухвалено постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі наведеного, керуючись статтями 184, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Бахмутської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області - залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 26 червня 2017 року у справі № 805/1584/17-а за позовом Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Донецькобленерго» до Бахмутської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень залишити без змін.

Вступну та резолютивну частини ухвали прийнято в нарадчій кімнаті та проголошено в судовому засіданні 21 вересня 2017 року.

Повний текст ухвали виготовлено 26 вересня 2017 року.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення.

Ухвала може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складення в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.

Судді Т.Г.Арабей

ОСОБА_3

ОСОБА_4