Ухвала суду № 69097350, 21.09.2017, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Арестова Л.В.

Суддя-доповідач - ОСОБА_1

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 вересня 2017 року справа №805/2207/17-а

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі суддів: Арабей Т.Г., Геращенка І.В., Міронової Г.М., за участю секретаря судового засідання Святодух О.Б., представника позивача ОСОБА_2, представника відповідача ОСОБА_3, діючих за довіреностями, розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Відділу примусового виконання рішень Управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 27 червня 2017 року у справі № 805/2207/17-а за позовом Приватного акціонерного товариства «КОНЦЕРН СТИРОЛ» до Відділу примусового виконання рішень Управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області про визнання незаконними дій, -

ВСТАНОВИВ:

08 червня 2017 року Публічне акціонерне товариство «КОНЦЕРН СТИРОЛ» звернулось до Донецького окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Відділу примусового виконання рішень Управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області про визнання незаконними дій головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішення управління юстиції у Донецькій області ОСОБА_3 щодо винесення постанови про відкриття провадження ВП № 53103860 від 12 грудня 2016 року (а.с. 4-7).

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 27 червня 2017 року визнано поважними причини пропуску позивачем строку звернення до суду із даним позовом (а.с. 113-115).

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 27 червня 2017 року адміністративний позов задоволено частково. Скасовано постанову Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Донецькій області про відкриття виконавчого провадження ВП № 53103860. У задоволенні інших позовних вимог відмовлено (а.с. 117-119).

Не погодившись із судовим рішенням, Відділ примусового виконання рішень Управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області подав апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати постанову Донецького окружного адміністративного суду від 27 червня 2017 року по справі № 805/2207/17-а та прийняти нову постанову, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

В обґрунтування апеляційної скарги, апелянтом зазначено, що державний виконавець, отримавши постанову про стягнення виконавчого збору від 16 квітня 2015 року, мав всі законні підстави для відкриття спірного виконавчого провадження про його стягнення та діяв в межах делегованих йому повноважень.

При цьому вважає, що положення п. 6 ч. 5 ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження» не може бути застосовані до спірних правовідносин, оскільки ані позивачем, ані судом першої інстанції не доведено, що Товариство має відношення до теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення.

Апелянтом зазначено, що виконавчий збір підлягає стягненню незалежно від того чи було здійснення стягнення коштів за виконавчим документом органами державної виконавчої служби, крім випадків, зазначених у ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження», при цьому вважає, що всі доводи позивача стосуються виконавчого документа постанови про стягнення виконавчого збору ВП № 46937780 від 16 квітня 2015 року та не доводять заявлених позовних вимог про визнання протиправною та/або скасування постанови про відкриття виконавчого провадження від 12 грудня 2016 року ВП № 53103860.

При цьому апелянт вважає необґрунтованим співвідношення судом першої інстанції постанови про стягнення виконавчого збору від 16 квітня 2015 року ВП № 46937780 та постанови про відкриття виконавчого провадження від 12 грудня 2016 року ВП № 53103860 (а.с. 121-123).

Представник відповідача в судовому засідання надав пояснення аналогічні викладеним в апеляційній скарзі, просив суд її задовольнити, постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Представник позивача у судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційної скарги, наголошував на тому, що постанова суду першої інстанції прийнята з додержанням норм матеріального та процесуального права та є такою, що підлягає залишенню в силі.

Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, заперечень на неї, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне залишити постанову суду першої інстанції без змін, з наступних підстав.

Судом першої та апеляційної інстанції встановлено, що 20 березня 2015 року Відділом примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України відкрито виконавче провадження ВП № 46937780 з виконання наказу № 25/7 від 26 лютого 2015 року, виданого Господарським судом Запорізької області на виконання постанови Харківського апеляційного господарського суду від 3 лютого 2015 року у справі № 25/7, про стягнення з Публічного акціонерного товариство КОНЦЕРН СТИРОЛ (боржник) на користь дочірньої компанії ОСОБА_4 України Національної акціонерної компанії Нафтогаз України (стягувач) 74 840 452,99 грн. основного боргу, 20 590 376,71 грн. пені, 3 % річних у розмірі 2 240 477,91 грн., інфляційних у розмірі 5 529 903,32 грн., 25 500,00 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

16 квітня 2015 року у межах ВП № 46937780 прийнято постанову про стягнення з боржника виконавчого збору у розмірі 10 322 694,70 грн. (а.с. 10, 46).

Постановою Відділом примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 15 листопада 2016 року, прийнятої у межах ВП № 46937780, виконавчий документ (наказ № 25/7 від 26 лютого 2015 року, виданий Господарським судом Запорізької області) повернуто стягувачу на підставі п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону України Про виконавче провадження від 2 червня 2016 року № 1404-VIII (а.с. 12-13).

12 грудня 2016 року відповідачем прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 53103860 з виконання постанови про стягнення виконавчого збору, прийнятої 16 квітня 2015 року в межах ВП № 46937780, про стягнення з Публічного акціонерного товариство КОНЦЕРН СТИРОЛ (боржник) на користь держави виконавчого збору у розмірі 10 322 694,70 грн. (а.с. 11, 47).

Не погодившись з прийняттям державним виконавцем постанови від 12 грудня 2016 року про відкриття виконавчого провадження ВП № 53103860 з виконання постанови про стягнення виконавчого збору, Приватне акціонерне товариство «КОНЦЕРН СТИРОЛ» звернулось до суду з даним позовом.

Спірним питанням даної справи є правомірність прийняття державним виконавцем відповідача постанови від 12 грудня 2016 року про відкриття виконавчого провадження ВП № 53103860 про стягнення виконавчого збору.

Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем неправомірно прийнята спірна постанова, та, вийшовши за межі позовних вимог, її скасував, при цьому судом відмовлено у задоволені позовних вимог про визнання дій щодо її прийняття неправомірними.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку у тому числі органів державної влади. У справах щодо оскарження рішень суди перевіряють чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із ч. 1 ст. 181 КАС України, учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначаються Законом України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року № 606-XIV (далі - Закон № 606), Законом України «Про виконавче провадження» № 1404-VIII від 02 червня 2016 року (далі Закон № 1404) та Інструкцією з організації примусового виконання рішень, затвердженою наказом Міністерства юстиції України № 512/5 від 02 квітня 2012 року (далі Інструкція № 512/5).

Відповідно до ст. 1 Закону № 606 (в редакції, що діяла на час відкриття ВП № 46937780) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 17 вказаного Закону примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом, до яких належать, зокрема, виконавчі листи.

Частиною 2 ст. 25 Закону № 606 встановлено, що державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі не надання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону № 606 у разі не виконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню чи поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом.

Тобто в редакції Закону № 606, яка діяла на час відкриття виконавчого провадження ВП № 46937780 існувала норма права, яка зобовязувала стягувати з боржника виконавчий збір при примусовому виконанні виконавчого документу.

05 жовтня 2016 року набрав чинності Закон № 1404, згідно п. 2 Розділу ХІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» якого, зокрема, визнано таким, що втратив чинність з дня набрання чинності цим Законом, Закон № 606 (Відомості Верховної Ради України, 1999 р., № 24, ст. 207 із наступними змінами), крім статті 4, яка втрачає чинність через три місяці з дня набрання чинності цим Законом.

Згідно з п. 6 Розділу ХІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1404 рішення, які виконувалися органами державної виконавчої служби до набрання чинності цим Законом, продовжують виконуватися цими органами до настання підстав для завершення виконавчого провадження.

Відповідно до п. 7 Розділу ХІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1404 виконавчі дії, здійснення яких розпочато до набрання чинності цим Законом, завершуються у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Після набрання чинності цим Законом виконавчі дії здійснюються відповідно до цього Закону.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону № 1404 виконавчий документ повертається стягувачу, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.

Як встановлено судом, постановою від 15 листопада 2016 року (ВП № 46937780) виконавчий документ (наказ, виданий судом) про стягнення з позивача коштів за постановою Харківського апеляційного господарського суду від 03 лютого 2015 року у справі № 25/7 повернуто стягувачу на підставі п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону № 1404 (а.с. 12-13).

Статтею 3 Закону № 1404 (в редакції, чинній на час відкриття спірного виконавчого провадження) визначено, що примусовому виконанню підлягають рішення на підставі таких виконавчих документів, як, зокрема, постанови державних виконавців про стягнення виконавчого збору (пп. 5 п. 1).

12 грудня 2016 року відповідачем прийнято постанову про відкриття ВП № 53103860 з виконання постанови про стягнення виконавчого збору, прийнятої 16 квітня 2015 року в межах ВП № 46937780, про стягнення з Публічного акціонерного товариство КОНЦЕРН СТИРОЛ виконавчого збору (а.с. 11).

Відповідно до ч. 2 ст. 27 Закону № 1404 виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що фактично стягнута, повернута, або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом.

З аналізу вищевказаної норми матеріального права, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що законодавець регламентує відсоткове відношення розміру виконавчого збору від суми фактичного стягнутого боргу, тобто стягнення виконавчого збору прямо залежить від того, на скільки (в якому обємі) фактично виконано рішення в примусовому порядку.

Враховуючи те, що виконавчий документ на підставі якого відкрито ВП № 46937780 (наказ № 25/7 від 26 лютого 2015 року, виданий Господарським судом Запорізької області) повернуто стягувачу без його фактичного виконання (у звязку з відсутністю у боржника майна, на яке може бути звернено стягнення), вищевказаний судовий наказ фактично не виконано, відтак, виконавчий збір ,у даному випадку, не може бути стягнуто.

При цьому суд апеляційної інстанції вважає необґрунтованими посилання апелянта на співвідношення судом першої інстанції постанови про стягнення виконавчого збору в межах ВП № 46937780 та постанови про відкриття виконавчого провадження ВП № 53103860, оскільки у спірних правовідносинах не вирішується питання правомірності/протиправності винесення постанови про стягнення виконавчого збору в межах ВП № 46937780, спірним питанням даної справи є прийняття постанови про відкриття виконавчого провадження ВП № 53103860 щодо стягнення виконавчого збору, яка, за своєю сутністю, є похідною (а не тотожною) від постанови про стягнення виконавчого збору в рамках ВП № 46937780.

Крім цього, відповідно до п. 6 ч. 5 ст. 27 Закону № 1404 виконавчий збір не стягується згідно з постановами державних виконавців, винесеними до набрання чинності цим Законом.

Таким чином, станом на час прийняття відповідачем постанови від 12 грудня 2016 року про відкриття ВП № 53103860 виконавчий збір за постановою про його стягнення, прийнятою 16 квітня 2015 року в межах ВП № 46937780 до набрання чинності Закону № 1404 (тобто, до 5 жовтня 2016 року), стягненню з позивача не підлягав, а, отже, постанова від 12 грудня 2016 року про відкриття ВП № 53103860 є протиправною.

При цьому, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позовних вимог товариства про визнання дій відповідача щодо прийняття спірної постанови неправомірними, оскільки дії щодо її прийняття є обовязком загального характеру державного виконавця, покладеного на нього безпосередньо Законом № 1404.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що вчинення дій суб'єктом владних повноважень є способом реалізації наданої суб'єкту владних повноважень компетенції. Здійснення дій являє собою процес реалізації наданих законом функцій суб'єкту владних повноважень. Самі по собі дії з прийняття певного рішення не тягнуть за собою будь-яких правових наслідків для особи. Правові наслідки для позивача несуть безпосередньо самі акти індивідуальної дії у даному випадку це спірна постанова. Саме ця постанова має вплив на права та обовязки позивача.

Відмова суду першої інстанції у задоволенні позовних вимог про визнання дій неправомірними не може тлумачитись, як визнання судом правомірності цих дій, відтак, посилання на це апелянта є необґрунтованим та таким, що суперечить діючому законодавству.

Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції щодо необхідності скасування постанови про відкриття виконавчого провадження від 12 грудня 2016 року ВП № 53103860, як таку, що прийнята з порушенням норм Закону № 1404.

Таким чином, суд вважає, що висновки апелянта є недопустимими та суперечать нормам Кодексу адміністративного судочинства України і які суд не приймає з огляду на положення ч. 1 ст. 71 КАС України.

Відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування рішення є порушення судом норм матеріального чи процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про те, що при розгляді справи судом першої інстанції було допущено неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Приймаючи викладене до уваги суд апеляційної інстанції вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи та ухвалено постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі наведеного, керуючись статтями 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Відділу примусового виконання рішень Управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 27 червня 2017 року у справі № 805/2207/17-а за позовом Приватного акціонерного товариства «КОНЦЕРН СТИРОЛ» до Відділу примусового виконання рішень Управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області про визнання незаконними дій залишити без змін.

Вступну та резолютивну частини ухвали прийнято в нарадчій кімнаті та проголошено в судовому засіданні 21 вересня 2017 року.

Повний текст ухвали виготовлено 26 вересня 2017 року.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення.

Ухвала може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складення в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.

СуддіТ.Г. Арабей

ОСОБА_5

ОСОБА_4