Постанова № 69096216, 16.08.2017, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" серпня 2017 р. Справа № 809/259/17

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

Суддя Остапюк С.В.,

за участю секретаря Котик Д.М.,

представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Газенергокомплект» до Головного управління Державної фіскальної служби України в Івано-Франківській області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень за №0003061401, №0003071401 від 02.11.2016, за №0004162200 від 24.01.2017,

ВСТАНОВИВ:

07.02.2017 Товариство з обмеженою відповідальністю «Газенергокомплект» (далі - позивач) звернулося до суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби України в Івано-Франківській області (далі відповідач) про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень за №0003061401, №0003071401 від 02.11.2016, за №0004162200 від 24.01.2017.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач протиправно, в порушення положень статтей 139, 198 Податкового кодексу України, всупереч фактичним обставинам, необґрунтовано за наслідками проведеної перевірки виніс оскаржувані податкові повідомлення-рішення, якими збільшив суми грошового зобовязання з податку на прибуток у розмірі 4 151 787 гривень та 697 395 гривень штрафу, з податку на додану вартість у розмірі 6 177 996 гривень та зменшив суму відємного значення з податку на додану вартість у розмірі 484 165 гривень. Вважає визначення вказаних грошових зобовязань безпідставним, оскільки позивачем фактично здійснено господарські операції з товариствами з обмеженою відповідальністю «Газпроменергія 2000», «Газпромінвест», «Готика ЛТД», «Будресурс-К», а висновки відповідача про нереальність господарських операцій з вказаними контрагентами не відповідають дійсності, за наслідками проведеної перевірки не доведені та базуються на необґрунтованих припущеннях, що не можуть бути достатніми підставами для збільшення грошових зобовязань з податку на додану вартість та податку на прибуток, а також застосування штрафних санкцій.

Представники позивача заявлені позовні вимоги підтримав з підстав вказаних в позовній заяві, крім того суду пояснили, що висновки відповідача не враховують особливостей здійснення господарських операцій за угодами про

Відповідач позову не визнав, його представником суду подано письмове заперечення проти заявлених вимог, мотивоване тим, що внаслідок проведеної планової перевірки встановлено відображення в бухгалтерському та податковому обліку господарських операцій, які фактичного місця не мали. А саме, в жовтні 2013 року позивач отримав агентські послуги на загальну суму 310 544 гривень в тому числі податок на додану вартість 51 757 гривень від товариства з обмеженою відповідальністю «Будресурс-К», на підтвердження вказаних операцій та їх реальності позивачем до перевірки не представлено договору від 30.09.2013, звітів про обсяги реалізованих послуг, їх калькуляцій, в актах не деталізовано зміст та обсяг наданих послуг, ТОВ «Будресурс-К» не провело по податковому обліку і не задекларувало зобовязань за цими операціями. В листопаді 2013 року позивач отримав від товариства з обмеженою відповідальністю «Готика ЛТД» агентські послуги на загальну суму 804 770, 51 гривня, в тому числі податок на додану вартість 134 128 гривень, однак агентські послуги у вигляді проведених переговорів відносно можливості придбання продукції здійснено із юридичними особами, яким раніше позивач здійснював реалізацію природного газу, ТОВ «Готика ЛТД» провело по податковому обліку і не задекларувало зобовязань за цими операціями. В період 01.10.2015 до 31.12.2015 позивачем обліковано придбання природного газу в товариства з обмеженою відповідальністю «Газпроменергія 2000» в кількості 2 360, 479 тис. куб. м. на суму 18 379 989, 95 гривень, в тому числі податок на додану вартість 3063331, 66 гривень. Однак відповідачем встановлена неможливість реального здійснення такої господарської операції, оскільки згідно узагальненої податкової інформації по ТОВ «Газпроменергія 2000» неможливо провести його перевірку, при дослідженні ланцюга постачання відсутнє формування активу у попередніх ланцюгах продажу, встановлена участь у схемах ухилення від оподаткування, не задекларовано зобовязань за операціями з позивачем, особа яка підписала договір з позивачем 30.10.2015 звільнена 29.10.2015, невірно вказана адреса. За період з 01.01.2016 до 31.03.2016 позивачем здійснено документальне оформлення господарських операцій придбання природного газу в товариства з обмеженою відповідальністю «Газпромінвест ЛТД» в кількості 1 062, 582 тис. куб.м. на суму 8 121 318, 48 гривень, в тому числі податок на додану вартість 1 353 553, 08 гривень, щодо яких встановлена неможливість реального здійснення, внаслідок ненадання документів щодо якості, походження природного газу, документи щодо транспортування і зберігання газу, а також документи, що підтверджують походження та наявність газу у продавця, крім того підписи від імені директора ТОВ «Газпромінвест ЛТД» ОСОБА_3 в договорі купівлі-продажу, акті приймання-передачі вартісних показників природного газу виконані не ОСОБА_3, а іншою особою.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази суд встановив наступне.

Позивач є юридичною особою, здійснює господарську діяльність на підставі Статуту, зареєстрованого в Рогатинській районній державній адміністрації, свідоцтво про державну реєстрацію №1131120000, взятий на податковий облік 18.03.2004, перебуває на обліку в Калушській обєднаній державній податковій інспекції, є платником податку на додану вартість з 01.02.2013 (свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість №200100130 від 01.02.2013), податку на прибуток, податку з доходів фізичних осіб, єдиного соціального внеску, військового збору, збору у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на природний газ для споживачів усіх форм власності. Місцезнаходження позивача АДРЕСА_1, 77000.

В період з 22.08.2016 до 05.10.2016 відповідачем проведена позапланова виїзна перевірка позивача з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування сплати податків і зборів, єдиного соціального внеску, а також дотримання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013 до 31.03.2016.

За наслідками проведеної перевірки відповідачем 12.10.2016 складено акт за №587/09-19-14-01/32842046 (т.1 а.с.12-46).

Висновками проведеної перевірки відповідач встановив порушення позивачем пунктів 44.1, 44.2 статті 44, пунктів 138.1, 138.2, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України в результаті чого занижено податок на прибуток в сумі 4 151 787 гривень, у тому числі за 2013 рік на 176 592 гривні, 2015 рік 2 756 998 гривень та за перший квартал 2016 року на 1 218 197 гривень; пунктів 198.1, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України в результаті чого занижено суму податку на додану вартість, яка сплачується до державного бюджету в розмірі 4 118 664 гривні, в тому числі за грудень 2013 року 185 885 гривень, за жовтень 2015 року 3 063 392 гривні, за лютий 2016 року 761 155 гривень, за березень 2016 року 108 232 гривні; пунктів 198.1, 198.6, статті 198, пунктів 201.1, 201.4 статті 201 Податкового кодексу України в результаті чого завищено суму відємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду з податку на додану вартість (станом на 31.03.2016) в сумі 484 165 гривень.

Висновки відповідача про допущення позивачем вказаних порушень ґрунтуються на тому, що проведеною перевіркою не підтверджено реальність здійснення господарських відносин із контрагентами, їх вид, обсяг, якість, а саме: встановлено відсутність обєктів оподаткування та неможливість реального здійснення платником податків операцій з постачальниками товариствами з обмеженою відповідальністю «Будресурс-К» в жовтні 2013 року, «Готика ЛТД» в листопаді 2013 року за договорами про надання агентських послуг, «Газпроменергія 2000» за період з 01.10.2015 до 31.12.2015 та «Газпромінвест ЛТД» за період з 01.01.2016 до 31.03.2016 за договорами про постачання природного газу.

Зазначені висновки відповідача ґрунтуються на наступному.

Щодо правовідносин позивача з товариством з обмеженою відповідальністю «Будресурс-К» перевіркою встановлено, що в жовтні 2013 року позивач відповідно до укладеного договору від 30.09.2013 №300913/12 з вказаним контрагентом отримав агентські послуги на загальну суму 310 544 гривні, в тому числі 51 757 гривень податок на додану вартість. До перевірки не представлено договір від 30.09.2013, не представлено звітів про обсяги реалізованих послуг, їх калькуляція, в актах не деталізовано зміст та обсяг наданих послуг, а товариство «Будресурс-К» не провело по податковому обліку і не задекларувало по податку на додану вартість надані позивачу агентські послуги.

Щодо правовідносин позивача з товариством з обмеженою відповідальністю «Готика ЛТД», то перевіркою встановлено, що позивач раніше здійснював реалізацію природного газу юридичним особам, з якими ТОВ «Готика ЛТД» проведено переговори в рамках наданих агентських послугах в листопаді 2013 року на суму 804 770, 51 гривня, в тому числі податок на додану вартість 134 128 гривень, а надані агентські послуги контрагентом по податковому обліку не провів і не задекларував податок на додану вартість.

Щодо правовідносин з товариством з обмеженою відповідальністю «Газпроменергія 2000», то встановлено неможливість реальності відображених в бухгалтерському обліку господарські операції з придбання природного газу на суму 18 379 989, 95 гривень, в тому числі 3 063 331, 66 гривень податку на додану вартість. Такий висновок обґрунтований неможливістю проведення перевірки контрагента, а згідно узагальнюючої податкової інформації щодо нього при дослідженні ланцюга постачання встановлена нереальність придбання ідентифікованого товару, введення в обіг якого не підтверджується фактом реального походження у попередніх ланцюгах його продажу; відповідачу вбачається проведення контрагентом позивача транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобовязання, з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту, які не мають реального характеру; встановлена участь контрагента у схемах ухилення від оподаткування та відсутність оформлення ним реальних господарських операцій з контрагентами за звітний період декларування податку на додану вартість квітень 2014 року грудень 2015 року; не встановлено у контрагента сум податкових зобовязань за жовтень 2015 року при продажі товарів (природнього газу) позивачу. Позивачем при перевірці не надано оригіналів документів щодо підтвердження якісній відповідності придбаного товару.

Щодо правовідносин з товариством з обмеженою відповідальністю «Газпромінвест ЛТД», то обліковані господарські операції з придбання за період з 01.01.2016 до 31.03.2016 природнього газу на суму 8 121 318, 48 гривень, в тому числі податок на додану вартість 1 353 553, 08 гривень, то встановлено неможливість їх реальності, оскільки до перевірки не надано оригінали документів щодо відповідності якості та походження товару, транспортування та зберігання газу, а також згідно висновку експертного дослідження підписи від імені директора ТОВ «Газпромінвест ЛТД» ОСОБА_3 в договорі купівлі-продажу, акті приймання-передачі вартісних показників природного газу виконані не ОСОБА_3, а іншою особою.

За наслідками розгляду вказаного акта перевірки, відповідач 02.11.2016 виніс податкові повідомлення-рішення за №0003061401, яким визначив позивачу суму грошового зобовязання за платежем податок на додану вартість в розмірі 6 177 996 гривень; за №32842046, яким зменшив розмір відємного значення суми податку на додану вартість за березень 2016 року на суму 484 165 гривень; та за №32842046, яким збільшив суму грошового зобовязання за платежем податок на прибуток приватних підприємств в розмірі 4 849 182 гривні (т.1 а.с.8-11).

Не погоджуючись з вказаними податковими повідомленнями-рішеннями позивач 18.11.2016 їх оскаржив в адміністративному порядку до Державної фіскальної служби України (т.1 а.с. 57-63).

За наслідками розгляду скарги позивача ОСОБА_4 фінансова служба України, рішенням за №27919/6/99-99-11-01-01-25 від 26.12.2016 скаргу задовольнила частково, податкове повідомлення-рішення за №0003051401 від 02.11.2016 скасувала в частині донарахувань по операціях за період 2015 року, і за І квартал 2016 року з контрагентами, щодо яких підтверджено здійснення оплати скаржником грошовими коштами на користь контрагентів та не встановлено наявність дебіторської заборгованості за 2015 рік, і за І квартал 2016 рік. У звязку з чим 24.01.2017 відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення за №38554271 про збільшення суми грошового зобовязання за платежем податок на прибуток приватних підприємств в розмірі 264 888 гривень (т.1а.с.64-69, 70).

Не погоджуючись з винесеними податковими повідомленнями-рішеннями позивач звернувся за захистом свого права до суду.

Для цілей оподаткування платники податків зобовязані вести облік доходів, витрат та інших показників, повязаних з визначенням обєктів оподаткування та/або податкових зобовязань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, повязаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Водночас статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно з статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобовязань, власному капіталі підприємства.

Частино першою статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

При цьому, підпункт 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначає витрати як суму будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобовязань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення обєкта оподаткування податком на прибуток приватних підприємств, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обовязковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Підпунктом 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України до складу витрат не включаються витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обовязковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у звязку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Тобто необхідною умовою для віднесення коштів сплачених на придбання продукції до складу витрат та віднесення сплачених у ціні товарів (робіт, послуг) сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту з податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення обєкта оподаткування податком на прибуток, а також сплачені у ціні товарів (робіт, послуг) суми податку на додану вартість для цілей визначення обєкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Досліджуючи фактичність проведених господарських операцій та їх звязок з господарською діяльністю позивача, формування витрат для цілей визначення податку на прибуток та податкового кредиту з податку на додану вартість судом встановлено наступне.

30.10.2015 між позивачем та товариством з обмеженою відповідальністю «Газпроменергія 2000» укладено договір №3010/Т купівлі-продажу природного газу, за яким позивач купляв природній газ (т.1 а.с.141-142).

Згідно з актами приймання-передачі природного газу від 30.10.2015, а також актів приймання-передачі фактичних обсягів природного газу від 31.10.2015 товариством з обмеженою відповідальністю «Газпроменергія 2000» передано позивачу 2 360, 479 тис. куб. м. природного газу на загальну суму 18 379 989, 95 гривень, в тому числі податок на додану вартість 3 063 331, 66 гривень (т.1 а.с.143-144, 149-151).

Контрагентом позивача за жовтень 2015 року складено та зареєстровано податкові накладні №85 на суму 7 512 876, 01 гривень, в тому числі податок на додану вартість 1 252 146, 00 гривень, та №86 на суму 10 867 113, 94 гривень, в тому числі податок на додану вартість 1 811 185, 66 гривень (т.1 а.с.145-148).

Позивачем частково, в розмірі 15 800 000 гривень, сплачено за поставлений природній газ, а частина невиконаних зобов?язань з сплати за вищевказаним договором стягнута в судовому порядку рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 23.08.2016 в справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Газпроменергія 2000» до товариства з обмеженою відповідальністю «Газенергокомплект» про стягнення заборгованості (т.1 а.с.153 163, т.2 а.с.161-172).

Аналогічно, 25.02.2016 між позивачем та товариством з обмеженою відповідальністю «Газпромінвест ЛТД» укладено договір №04/03/16 купівлі-продажу природного газу, за яким позивач придбавав природній газ (т.1 а.с.213-215).

Відповідно до акта приймання-передачі природного газу від 29.02.2016 та акта прийому-передачі вартісних показників природного газу за лютий 2016 позивачем отримано 1 062, 582 тис. куб. м. природного газу на суму 8 121 318, 48 гривень, в тому числі податок на додану вартість 1 353 553, 08 гривень (т. 1 а.с. 216-217).

Контрагентом позивача виписано та зареєстровано податкову накладну на зазначену господарську операцію за №62 від 29.02.2016 (т.1 а.с.219-220).

Позивачем проведено розрахунки за поставлений газ в повному обсязі (т.1 а.с.221-22).

Також, 01.11.2013 між позивачем та товариством «Готика ЛТД» укладено договір №011113/034 про надання послуг посередництва у торгівлі (т.2 а.с.1-2).

За результатами отриманих послуг складено акт виконання робіт, звіт, виписана податкова накладна на суму 804 770, 51 гривень, в тому числі податок на додану вартість 134 128, 42 гривень, та позивачем здійснено оплату за отримані послуги (т.2 а.с.3-7).

Аналогічно, в жовтні 2013 року позивачем на підставі договору №300913/123 від 30.09.2013 отримано від товариства з обмеженою відповідальністю «Будресурс-К» агентські послуги на суму 312 000 гривень, в тому числі податок на додану вартість 52 000 гривень (т.2 а.с.8-21).

Позивачем до показників податкової звітності включено господарські операції з придбання природного газу та послуг товарів в товариств з обмеженою відповідальністю «Газпроменергія 2000», «Газпромінвест ЛТД», «Готика ЛТД» та «Будресурс-Л» та сформовано за рахунок вказаних господарських операцій суму відємного значення податку на додану вартість, валові витрати, що визначають обсяг об?єкта оподаткування податку на прибуток приватних підприємств.

Досліджуючи господарські правовідносини позивача з товариствами з обмеженою відповідальністю «Газпроменергія 2000», «Газпромінвест ЛТД», «Готика ЛТД» та «Будресурс-Л» судом встановлена правосубєктність контрагентів позивача на момент укладання та виконання договорів з позивачем, відомості про них були внесені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців, були зареєстрованими платниками податку на додану вартість.

Досліджуючи рух активів у процесі здійснення господарських операцій між позивачем та з товариствами з обмеженою відповідальністю «Газпроменергія 2000», «Газпромінвест ЛТД», «Готика ЛТД» та «Будресурс-Л», а також звязок між фактом придбання природного газу та послуг, понесенням витрат і господарською діяльністю позивача суд встановив наступне, що придбана продукція та її надходження належним чином проведено в бухгалтерському обліку, отримані запаси обліковані, придбаний позивачем природний газ поставлено споживачам, а отримані послуги спожито.

Так, суд встановив, що отримані об?єми природного газу від товариств з обмеженою відповідальністю «Газпроменергія 2000», «Газпромінвест ЛТД» позивачем обліковано на рахунку 63.1, а придбаний газ поставлено згідно договорів постачання природного газу третім особам: ОСОБА_4 підприємство спиртової та лікеро-горілчаної промисловості «Укрспирт», товариство з обмеженою відповідальністю «Тернопільоблгаз», Львівське міське комунальне підприємство «Львівтеплоенерго» (т.1 а.с. 152, 164-212, 223-243).

Правові засади функціонування ринку природного газу України визначає Закон України «Про ринок природного газу».

Пунктом 45частини 1 статі 1 вказаного Закону визначено, що транспортування природного газу - господарська діяльність, що підлягає ліцензуванню і пов'язана з переміщенням природного газу газотранспортною системою з метою його доставки до іншої газотранспортної системи, газорозподільної системи, газосховища, установки LNG або доставки безпосередньо споживачам, але що не включає переміщення внутрішньопромисловими трубопроводами (приєднаними мережами) та постачання природного газу.

Згідно з частиною 1 статті 32 Закону України «Про ринок природного газу» за договором транспортування природного газу оператор газотранспортної системи зобовязується забезпечити замовнику послуги транспортування природного газу на період та умовах, визначених у договорі транспортування природного газу, а замовник зобовязується сплатити оператору газотранспортної системи встановлену в договорі вартість послуг транспортування природного газу.

17.12.2015 між позивачем, як замовником та публічним акціонерним товариством «Укртрансгаз», як оператором ГТС укладено договір №1512000645 транспортування природного газу (т.1.а.с.244-256).

Регламентом функціонування газотранспортної системи України є Кодекс газотранспортної системи, затверджений постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг за №2493 від 30.09.2015 (далі Кодекс ГТС), який визначає правові, технічні, організаційні та економічні засади функціонування газотранспортної системи України.

Згідно з підпунктом 2 пункту 6 глави 7 розділу ІІІ Кодексу ГТС замовники послуг транспортування, які уклали договори купівлі-продажу природного газу у віртуальній торговій точці, оформлюють акти приймання-передачі природного газу (з урахуванням одного примірника, який залишається в оператора газотранспортної системи) та надають їх оператору газотранспортної системи для узгодження обсягу газу, що передається сторонами.

Узгодження оператором ГТС обсягів природного газу, що були передані сторонам підтверджує наявність зазначених обсягів.

Обсяги природного газу поставлені позивачу товариством з обмеженою відповідальністю «Газпромінвест ЛТД» в лютому 2016 року узгоджені оператором ГТС (т.2 а.с.209).

Обсяги переданого позивачу природного газу у жовтні 2015 року від товариства з обмеженою відповідальністю «Газпроменергія 2000» підтверджено оператором ГТС Національною акціонерною компанією «Нафтогаз України» (т.2 а.с. 210-212, 223).

Як наслідок, суд приходить до висновку про обґрунтованість, наявність ділової мети та економічних причин укладення позивачем з товариствами з обмеженою відповідальністю товариство з обмеженою відповідальністю «Газпроменергія 2000», «Газпромінвест ЛТД», «Готика ЛТД» та «Будресурс-Л» договорів, реальність господарських операції між ними, також про добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах первинного бухгалтерського та податкового обліку.

Крім того, суд звертає увагу на те, що господарські операції між позивачем та товариствами з обмеженою відповідальністю «Газпроменергія 2000», «Газпромінвест ЛТД», «Готика ЛТД» та «Будресурс-Л» відповідають руху активів позивача у процесі здійснення господарських операцій, факт придбання товарів і послуг та понесення позивачем витрат повязаний із господарською діяльністю позивача.

Актом перевірки відповідачем зроблений висновок, за яким встановлено відсутність поставки товарів, при цьому суд звертає увагу на ту обставину, що в акті перевірки вказані висновки мотивовані здійсненими з посиланням на аналізи баз даних та податкових звітів, які до матеріалів перевірки не долучено, а також не представлено в судовому засіданні. Також обґрунтування висновків перевірки, відповідачем покладено твердження, що позивач не має можливості підтвердити реальність господарських відносин з платниками податків за перевірений період.

Таке твердження прямо суперечить вимогам пункту 56.4 статті 56 Податкового кодексу України та частині 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України та не може обґрунтовувати висновків відповідача, які не можуть ґрунтуватися на припущеннях.

Також не обґрунтовують заперечень проти позову зазначена відповідачем відсутність деталізації отриманих агентських послуг в актах та інших первинних документах, оскільки ступінь деталізації опису господарської операції у первинних документах законодавством не встановлена. Умовою документального підтвердження операції є можливість на підставі наявних документів зробити висновок про вчинення дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобовязань, власному капіталі підприємства, її суті та реального змісту, а відсутність максимальної деталізації не перешкоджає прийняттю документів до обліку та не свідчить про відсутність господарських операцій.

Встановленим під час проведеної перевірки фактичним обставинам, що підтверджують реальність здійснення господарських операцій відповідачем належної оцінки надано не було та їх до уваги не взято.

Як наслідок, висновок відповідача про відсутність реальності господарських операцій позивача та товариств з обмеженою відповідальністю «Газпроменергія 2000», «Газпромінвест ЛТД», «Готика ЛТД» та «Будресурс-Л» є таким, що не знайшов свого підтвердження під час судового розгляду та не відповідає фактичним обставинам справи.

Таким чином, суд встановив рух активів у процесі здійснення господарських операцій між позивачем і товариствами з обмеженою відповідальністю товариствами з обмеженою відповідальністю «Газпроменергія 2000», «Газпромінвест ЛТД», «Готика ЛТД» та «Будресурс-Л», спеціальну податкова правосубєктність учасників господарської операції та звязок між фактом придбання позивачем товарів і послуг, понесенням витрат і господарською діяльністю цього платника податку.

Відповідно до підпунктів 16.1.2, 16.1.3, 16.1.4 статті 16 Податкового кодексу України платники податків зобовязані вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів, подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, повязані з обчисленням і сплатою податків та зборів, сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Із наведеного випливає, що сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) в разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування валових витрат та податкового кредиту податку на додану вартість покупцем.

Обставини, коли контрагент не виконав свого зобовязання зі сплати податку до бюджету, не тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку на додану вартість права на формування податкового кредиту у разі, коли цей платник має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Натомість, судом встановлено, що всі необхідні первинні бухгалтерські документи щодо придбання товарів в товариств з обмеженою відповідальністю товариствами з обмеженою відповідальністю «Газпроменергія 2000», «Газпромінвест ЛТД», «Готика ЛТД» та «Будресурс-Л» на момент формування показників податкової звітності були в наявності у позивача.

Така позиція відповідає практиці Верховного Суду України у подібних правовідносинах. Так, у постанові від 13.01.2009 року (справа № 21-1578во08) Верховний Суд України зазначив, що визнання недійсними установчих документів юридичної особи та подальше анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість самі по собі не призвели до недійсності всіх угод, укладених з моменту державної реєстрації такої особи до моменту виключення її з державного реєстру, та не позбавляло правового значення видані за цими господарськими операціями податкові накладні. У постанові від 11.12.2007 року (справа № 21-1376во06) Верховний Суд України дійшов висновку, що у разі невиконання контрагентом зобовязання зі сплати податку до бюджету, відповідальність та негативні наслідки настають саме щодо цієї особи. Ця обставина не є підставою для позбавлення платника податку на додану вартість права на його відшкодування у разі, коли цей платник виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Крім того, дана позиція узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі БУЛВЕС АД проти Болгарії (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22.01.2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобовязань зі сплати податку і в результаті сплачувати податок на додану вартість другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Як наслідок, суд приходить до висновку про реальність господарських операції щодо придбання позивачем товарів і послуг в товариств з обмеженою відповідальністю товариствами з обмеженою відповідальністю «Газпроменергія 2000», «Газпромінвест ЛТД», «Готика ЛТД» та «Будресурс-Л», а також про добросовісність дій платника податку - позивача, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах первинного бухгалтерського та податкового обліку.

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначений податковий кредит як сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобовязання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 (розділ V) Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у звязку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до абзацу 1 пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Підпунктом 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено витрати як суму будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобовязань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення обєкта оподаткування податком на прибуток приватних підприємств, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обовязковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому підпунктом 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України до складу витрат не включаються витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обовязковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Як зазначалось вище, в матеріалах справи наявні копії відповідних документів, які підтверджують факт правомірності формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість.

Враховуючи вищевикладене, а також висновки суду про фактичність господарських операцій позивача та реальність усіх даних, наведених у документах первинного бухгалтерського та податкового обліку, то суд приходить до висновку, що позивачем правомірно сформовані показники податкової звітності податку на прибуток за 2015-2016 року, податку на додану вартість за жовтень-лютий 2016 року та суму податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду з податку на додану вартість за березень 2016 року.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом 1 частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином, є протиправними та такими, що підлягають скасуванню податкові повідомлення-рішення за №0003061401, про визначення позивачу суму грошового зобовязання за платежем податок на додану вартість в розмірі 6 177 996 гривень; за №32842046, про зменшення позивачу розміру відємного значення суми податку на додану вартість за березень 2016 року на суму 484 165 гривень; та за №38554271 про збільшення позивачу суми грошового зобовязання за платежем податок на прибуток приватних підприємств в розмірі 264 888 гривень, а позов підлягає до задоволення.

Частиною 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань субєкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа, визначеного статтею 181 Кодексу адміністративного судочинства України.

Таким чином, враховуючи, що заявлені позовні вимоги підлягають до задоволення, позивачем квитанцією за №0.0.723594054.1 від 13.03.2017 підтверджено сплату судового збору в розмірі 95 405, 74 гривень, на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби України в Івано-Франківській області підлягає стягненню сплачений судовий збір в повному розмірі.

На підставі статті 124 Конституції України, керуючись статтями 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0003061401 від 02.11.2016 про збільшення суми грошового зобовязання Товариству з обмеженою відповідальністю «Газенергокомплект» з сплати податку на додану вартість в розмірі 6 177 996 гривень.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0003071401 від 02.12.2016 про зменшення Товариству з обмеженою відповідальністю «Газенергокомплект» розміру відємного значення суми податку на додану вартість за березень 2016 року на суму 484 165 гривень.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0004162200 від 24.01.2017 про збільшення суми грошового зобовязання Товариству з обмеженою відповідальністю «Газенергокомплект» з сплати податку на прибуток в розмірі 264 888гривень.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Газенергокомплект» (код ЄДРПОУ 32842046, вул. Галицька, 119, місто Рогатин, Івано-Франківська область, 77001) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби України в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ 39394463, вул. Незалежності, 20, м.Івано-Франківськ) сплачений судовий збір в розмірі 95 405 (девяносто пять тисяч чотириста пять) гривень 74 копійки.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.

Суддя Остап'юк С.В.

Постанова складена в повному обсязі 21.08.2017.