Ухвала суду № 69095358, 20.09.2017, Вінницький апеляційний адміністративний суд

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 802/653/17-а

Головуючий у 1-й інстанції: Дончик В.В. Суддя-доповідач: Загороднюк А.Г.

20 вересня 2017 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Загороднюка А.Г.

суддів: Драчук Т. О. Полотнянка Ю.П. ,

за участю:

секретаря судового засідання: Ременяк С.Я.,

представника позивача: ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 23 травня 2017 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3, ОСОБА_4 до Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В :

постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 23 травня 2017 року адміністративний позов задоволено повністю.

Не погодившись із прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нову постанову про відмову в задоволені позову. В апеляційній скарзі апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування всіх обставин справи що призвело до неправильного її вирішення.

Представник позивача в судовому засіданні заперечив проти доводів апеляційної скарги, у зв'язку з чим просив залишити її без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, надавши заяву про перенесення розгляду справи на інший день у зв'язку із зайнятістю представника апелянта в іншому процесі. Разом з тим, до вказаної заяви відповідачем не долучено доказів , що у Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області є лише один представник, та не має іншої можливості звернутись за правовою допомогою. Враховуючи викладене, колегія суддів відхилила заяву про відкладення апеляційного розгляду справи, як необґрунтовану.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, представника позивача, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, колегія суддів апеляційної інстанції, переглядаючи судове рішення у даній справі в межах апеляційної скарги у відповідності до частини 1 статті 195 КАС України, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Як встановлено з матеріалів справи, 22 лютого 2017 року ОСОБА_3, 21 лютого 2017 року ОСОБА_4 звернулись до Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області із письмовими клопотаннями про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, орієнтовною площею 2,0 га на території Дахталійської сільської ради Крижопільського району Вінницької області у власність для ведення особистого селянського господарства із резервного фонду (рілля).

Повідомили, що правом безоплатної приватизації земельних ділянок по даному виду цільового призначення не скористалися.

До заяв додали викопіювання з кадастрової карти Дахталійської сільської ради Крижопільського району Вінницької області, копії паспортів, копії карток ідентифікаційних кодів позивачів та листи-погодження від 06 лютого 2017 року № 10, № 11 Дахталійської сільської ради Крижопільського району Вінницької області.

Листами Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області від 05 квітня 2017 року № В-3027/0-1998/6-17, від 01 квітня 2017 року № В-3334/0-1853/6-17 позивачам відмовлено у наданні дозволів на розробку документації щодо відведення земельних ділянок у власність та повідомлено про те, що відповідно до представлених ними документів місце розташування земельних ділянок на графічних матеріалах не відповідає схемі землеустрою документації із формування території сільської ради, а також не містить обґрунтованих рішень організації раціонального використання та охорони земель, а саме здійснюється перерозподіл земель без врахування потреби сільського господарства та розвитку території.

Не погоджуючись з вказаними відмовами позивачі звернулись до суду з адміністративним позовом.

Суд першої інстанції задовольняючи адміністративний позов виходив з обґрунтованості та доведеності позовних вимог, а відтак наявності підстав для задоволення адміністративного позову.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у власність визначений статтею 118 ЗК України, зокрема частиною 6 передбачено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Згідно з частиною 7 цієї статті відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб'єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу (частина 8 статті 118 ЗК України).

Крім того, частиною 4 статті 122 ЗК України визначено, що центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Відповідно до пункту 1 Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 15 від 14 січня 2015 року Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Віце-прем'єр-міністра України - Міністра регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства і який реалізує державну політику у сфері топографо-геодезичної і картографічної діяльності та земельних відносин, а також у сфері Державного земельного кадастру.

Згідно з підпунктами 31, 50 пункту 4 Положення Держгеокадастр відповідно до покладених на нього завдань розпоряджається землями державної власності сільськогосподарського призначення в межах, визначених Земельним кодексом України, безпосередньо або через визначені в установленому порядку його територіальні органи; погоджує в межах повноважень, передбачених законом, документацію із землеустрою.

Пунктом 7 Положення передбачено, що Держгеокадастр здійснює свої повноваження безпосередньо і через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Оскільки спірні земельні ділянки належать до категорії земель сільськогосподарського призначення, саме до компетенції Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області відноситься розгляд питання про затвердження проекту землеустрою щодо відведення спірних земельних ділянок.

Колегією суддів встановлено, що підставою для відмови у наданні позивачам дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення спірних земельних ділянок є невідповідність місця їх розташування схемі землеустрою документації із формування території сільської ради, а також не містить обґрунтованих рішень організації раціонального використання та охорони земель, а саме здійснюється перерозподіл земель без врахування потреби сільського господарства та розвитку території.

Надаючи оцінку правомірності відмови з цих мотивів суд зауважує, що згідно із статтею 181 ЗК України землеустрій - це сукупність соціально-економічних та екологічних заходів, спрямованих на регулювання земельних відносин та раціональної організації території адміністративно-територіальних одиниць, суб'єктів господарювання, що здійснюються під впливом суспільно-виробничих відносин і розвитку продуктивних сил.

Мета землеустрою полягає в забезпеченні раціонального використання та охорони земель, створенні сприятливого екологічного середовища та поліпшенні природних ландшафтів (стаття 182 ЗК України).

Відповідно до статті 184 ЗК України землеустрій передбачає: встановлення (відновлення) на місцевості меж адміністративно-територіальних одиниць, землеволодінь і землекористувань; розробку загальнодержавної і регіональних програм використання та охорони земель; складання схем землеустрою, розроблення техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель відповідних адміністративно-територіальних одиниць, обґрунтування встановлення меж територій з особливими природоохоронними, рекреаційними і заповідними режимами; складання проектів відведення земельних ділянок, встановлення в натурі (на місцевості) меж земельних ділянок; складання проектів землеустрою, що забезпечують еколого-економічне обґрунтування сівозмін, упорядкування угідь, а також розроблення заходів щодо охорони земель, розроблення іншої землевпорядної документації, пов'язаної з використанням та охороною земель; здійснення авторського нагляду за реалізацією заходів, передбачених документацією із землеустрою, проведення топографо-геодезичних, картографічних, ґрунтових, геоботанічних та інших обстежень і розвідувань земель.

Згідно з частиною 1 статті 186 ЗК України схеми землеустрою і техніко-економічні обґрунтування використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць погоджуються територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим у сфері охорони культурної спадщини, структурним підрозділом відповідної обласної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації у сфері охорони культурної спадщини, територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства, а на території Автономної Республіки Крим - органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань лісового господарства, територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері розвитку водного господарства, а на території Автономної Республіки Крим - органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань водного господарства, органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим у сфері охорони навколишнього природного середовища, структурним підрозділом відповідної обласної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації у сфері охорони навколишнього природного середовища, структурним підрозділом відповідної районної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації у сфері містобудування та архітектури, а якщо місто не входить до території певного району - виконавчим органом відповідної міської ради у сфері містобудування та архітектури, а в разі якщо такий орган не утворений - органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань містобудування та архітектури чи структурним підрозділом відповідної обласної державної адміністрації з питань містобудування та архітектури.

У разі розроблення схеми землеустрою і техніко-економічного обґрунтування використання та охорони земель району така документація із землеустрою додатково погоджується відповідними сільськими, селищними, міськими радами та районною державною адміністрацією.

Схеми землеустрою і техніко-економічні обґрунтування використання та охорони земель села, селища, міста затверджуються відповідною сільською, селищною або міською радою.

Відповідно до частини 1 статті 45 Закону України "Про землеустрій" схеми землеустрою і техніко-економічні обґрунтування використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць розробляються з метою визначення перспективи щодо використання та охорони земель, для підготовки обґрунтованих пропозицій у галузі земельних відносин, організації раціонального використання та охорони земель, перерозподілу земель з урахуванням потреби сільського, лісового та водного господарств, розвитку сіл, селищ, міст, територій оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного призначення, природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення тощо.

Частиною 4 статті 36 Закону України "Про охорону земель" визначено, що черезсмужжя та конфігурація земельних ділянок, що створюють перешкоди в ефективному їх використанні і здійсненні природоохоронних заходів, а також порушують ландшафтну цілісність території, підлягають упорядкуванню відповідно до затвердженої документації із землеустрою.

Вирішуючи даний публічно-правовий спір по суті, суд насамперед враховує те, що документального підтвердження наявності схем землеустрою та техніко-економічного обґрунтування використання та охорони спірних земель за межами села Дахталія Крижопільського району Вінницької області апелянтом суду не надано, так само як і належні докази на підтвердження того, що перерозподіл земель здійснюється без врахування потреби сільського господарства та розвитку території.

Отже, відповідачем не доведено тих обставин, що стали підставою для надання позивачам відмов у розробленні проектів землеустрою, зокрема, ані загрози здійснення перерозподілу земель без врахування потреби сільського господарства та розвитку території, ані невідповідності місця розташування земельної ділянки вимогам закону та техніко-економічному обґрунтуванню.

Разом з тим, в оскаржуваних відмовах Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області від 05 квітня 2017 року № В-3027/0-1998/6-17, від 01 квітня 2017 року № В-3334/0-1853/6-17 відсутні посилання на відповідну землевпорядну документацію адміністративно-територіальної одиниці, якій, на думку відповідача, не відповідають представлені позивачами викопіювання розміщення земельних ділянок.

Крім того, в силу положень частини 6 статті 118 ЗК України громадяни, які зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства, до відповідного клопотання додають графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, та погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб).

Колегією суддів встановлено, що у наданих позивачами викопіюваннях з планів-схем земельних ділянок із збірного кадастрового плану Дахталійської сільської ради Крижопільського району Вінницької області зазначені бажані місця розташування спірних земельних ділянок, заперечень щодо можливості їх передачі у власність позивачам для ведення особистого господарства немає.

Відтак, Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області відмовило позивачам у наданні дозволів на розроблення проектів землеустрою щодо відведення у власність земельних ділянок з підстав, що не передбачені законодавством.

Суд відхиляє доводи апеляційної скарги про те, що земельні ділянки, які бажають отримати позивачі не належать ні до земель резерву, ні до земель запасу, оскільки відповідно до довідок Дахталійської сільської ради вони віднесені до земель резервного фонду (а.с.16-17).

Стосовно вимоги позивачів про покладення на Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області обов'язку повторно розглянути їх клопотання про надання дозволів на розроблення проектів землеустрою щодо відведення у власність спірних земельних ділянок колегія суддів зазначає наступне.

Пунктом 2 частини 2 статті 162 КАС України передбачено, що у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про зобов'язання відповідача вчинити певні дії.

Тому, враховуючи протиправність відмови суб'єкта владних повноважень у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність спірної земельної ділянки, позивачами обрано вірний спосіб захисту порушених прав, який може бути застосований при прийнятті рішення у даній адміністративній справі.

Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, яке регулює спірні правовідносини, та повністю спростовуються встановленими у справі обставинами.

Відповідно до статті 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі вищевикладеного колегія суддів дійшла висновку про те, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а відтак постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 23 травня 2017 року слід залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області залишити без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 23 травня 2017 року - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст. 212 КАС України.

Ухвала суду складена в повному обсязі 22 вересня 2017 року.

Головуючий Загороднюк А.Г. Судді Драчук Т. О. Полотнянко Ю.П.