Ухвала суду № 69095061, 21.09.2017, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 вересня 2017 рокуЛьвів№ 876/8933/17

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Яворського І.О.,

суддів: Кухтея Р.В., Носа С.П.

секретаря судового засідання Сідельник Г.М.

з участю осіб:

позивача по справі: прокурора Цинайко Н.І.

відповідача по справі: представника Іваськевича Ю.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Спільного українсько-польського підприємства «Еко-Міван» на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 27 липня 2017 року в справі за позовом першого заступника керівника Луцької місцевої прокуратури до Спільного українсько-польського підприємства «Еко-Міван» про стягнення плати за проїзд в сумі 19 744,75 грн.,

У С Т А Н О В И В:

Позивач, перший заступник керівника Луцької місцевої прокуратури звернувся з позовом в суд до Спільного українсько-польського підприємства «Еко-Міван» про стягнення плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування великоваговим транспортним засобом в сумі 19 744,75 гривень.

В обґрунтування вимог позовної заяви посилається на те, що за результатами контролю зафіксовано надання послуг із перевезення вантажу з перевищенням осьових навантажень, без оформлення дозволу, який дає право на рух автодорогами України, що підтверджується актом про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів № 0006479 від 24.02.2017 року, довідкою про результати здійснення габаритно-вагового контролю від 24.02.2017 року.

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 27 липня 2017 року в справі №809/1004/17 адміністративний позов було задоволено.

Не погодившись із зазначеним судовим рішенням Спільним українсько-польським підприємством «Еко-Міван» подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 27 липня 2017 року в справі №809/1004/17 та прийняти нову постанову, якою в задоволенні адміністративного позову відмовити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги, апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального права та неправильне встановлення обставин справи.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувану постанову без змін. При цьому колегія суддів виходить з наступних міркувань.

Судом першої інстанції встановлено, що 24.02.2017 року посадовими особами Управління Укртрансбезпеки у Волинській області здійснено габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автодорозі Н-17 Львів - Радехів - Луцьк, в ході якого на ділянці 126 км даної автодороги було проведено контрольне зважування автомобіля марки «DAF» 95 XF 380, реєстраційний номер НОМЕР_1, який належить Спільному українсько-польському підприємству «Еко-Міван».

За результатами зважування належного відповідачу автомобіля, який здійснював перевезення вантажу (побутова хімія) та рухався по маршруту: м Рогатин (Івано-Франківська область) - м. Луцьк (Волинська область), встановлено перевищення нормативних вагових параметрів, а саме нормативно допустима вага 40 тонн, тоді як фактична 21,1 тонн, осьові навантаження: нормативно допустима норма однієї одиничної осі - 11 т, тоді як фактична 13,95 т, що підтверджується довідкою від 24.06.2016 про результати здійснення габаритно-вагового контролю та чеком зважування.

Вказане порушення зафіксовано старшим державним інспектором ВДК та КБТ ОСОБА_2 в акті проведення перевірки № 00040327 від 24.02.2017, додатком до якого є розрахунок № 2 від 24.02.2017 року плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування, та нараховано плату за проїзд в розмірі 694,26 євро, що станом на день проведення розрахунку 24.02.2017 року складає 19 744,75 гривень.

За змістом пункту 1 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2015 року №103, Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті та у сфері безпеки на морському та річковому транспорті (крім сфери безпеки мореплавства суден флоту рибного господарства).

Основними завданнями останньої є, зокрема, здійснення державного нагляду (контролю) з питань безпеки на автомобільному, міському електричному, залізничному транспорті.

Відповідно до статті 6 Закону України «Про автомобільний транспорт», центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, здійснює, зокрема, державний нагляд і контроль за дотриманням автомобільними перевізниками вимог законодавства, норм та стандартів на автомобільному транспорті; габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування.

Державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України.

Державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі).

Частиною 2 статті 29 Закону України «Про дорожній рух» визначено, що з метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів. Порядок видачі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, та розмір плати за його отримання встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту 3 Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1567 від 08.11.2006 року органами державного контролю на автомобільному транспорті (далі - органи державного контролю) є Укртрансінспекція, її територіальні органи - управління в Автономній Республіці Крим, обласні, Київське та Севастопольське міські, районні управління.

Згідно із пунктом 3 Порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України «Про заходи щодо збереження автомобільних доріг загального користування» № 879 від 27.06.2007 року (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин, далі Порядок №879), габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування здійснюється Укртрансінспекцією, її територіальними органами та відповідними підрозділами МВС, що забезпечують безпеку дорожнього руху.

Пунктом 3 Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №30 від 18.01.2001, визначено, що транспортний засіб чи автопоїзд з вантажем або без вантажу вважається великоваговим, якщо максимальна маса або осьова маса перевищує хоча б один з параметрів, зазначених у пункті 22.5 Правил дорожнього руху.

Як встановлено пунктом 4 вказаних Правил (в редакцій, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) рух великовагових та великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами здійснюється на підставі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні (далі - дозвіл), виданим перевізникові Державтоінспекцією, або документа про внесення плати за проїзд таких транспортних засобів.

Із вищенаведеного слідує, що дозвіл та плата за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу є обов'язковими, які надають право на рух великовагового транспортного засобу.

Згідно із пунктом 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №1306 від 10.01.2001 року за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м, за висотою від поверхні дороги - 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Державтоінспекцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Державтоінспекцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь - 11 т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь - 11 т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м.

Відповідно до частини третьої статті 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» у разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов'язковим документом є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше семи відсотків.

Пунктом 28 Порядку №879 встановлено, що плата за проїзд автомобільними дорогами загального користування великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу вноситься перевізником за затвердженими ставками виходячи з вагових та/або габаритних параметрів транспортного засобу, протяжності маршруту, кількості перевезень.

Пунктом 31-1 Порядку №879 встановлено, що у випадку якщо рух здійснюється без відповідного дозволу або внесення плати за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу, така плата визначається за пройдену частину маршруту по території України або за частину, яку перевізник має намір проїхати, у разі перевищення нормативу хоча б одного вагового або габаритного параметру: до 10 відсотків - у подвійному розмірі; на 10 - 40 відсотків - у потрійному розмірі; більше як на 40 відсотків - у п'ятикратному розмірі. Цим же пунктом встановлено і обов'язок перевізника протягом 30 календарних днів з моменту визначення плати внести її та повідомити про це відповідний територіальний орган Укртрансбезпеки.

Згідно з пунктом 26 Порядку №879 визначено, що кошти, стягнені за проїзд автомобільними дорогами загального користування великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів, спрямовуються в установленому порядку до державного бюджету.

Враховуючи наведене, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.

Керуючись ч. 3 ст. 160 ст.195, ст.196, п.1 ч.1 ст.199, ст.200, п.1.ч.1 ст.205, ст.206, ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Спільного українсько-польського підприємства «Еко-Міван» залишити без задоволення, а постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 27 липня 2017 року в справі №809/1004/17 - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили, а у разі складення ухвали в повному обсязі, відповідно до ч.3 ст. 160 КАС України - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Головуючий суддя І. О. Яворський судді Р. В. Кухтей С. П. Нос

Повний текст виготовлено 22.09.2017 року