Ухвала суду № 69094948, 20.09.2017, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

20 вересня 2017 рокусправа № 804/9139/16

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді:Олефіренко Н.А.

суддів: Шальєвої В.А. Білак С.В.

за участю секретаря судового засідання:ОСОБА_1

За участю представників:

Позивача ОСОБА_2 ( довіреність від 01.03.2017 року)

Відповідача ОСОБА_3 ( Довіреність від 15.02.2017 року № 2317/10)

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27 січня 2017 р.

у справі № 804/9139/16

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ДП Втормет"

до Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області

про скасування податкових повідомлень рішень,-

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю ДП Втормет звернулося до суду із адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області, в якому, з урахуванням уточнення позовних вимог, просить визнати неправомірними та скасувати податкові повідомлення - рішення ГУ ДФС у Дніпропетровській області від 10.10.2016 р. форма Р № НОМЕР_1 на суму 198 969,00 грн. та від 23.12.2016 р. форма Р №0009032200 на суму 77785,00 грн. застосовані до товариства з обмеженою відповідальністю ДП Втормет.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27 січня 2017 року адміністративний позов задоволено.

В апеляційній скарзі Головне управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати оскаржувану постанову та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволені позовних вимог в повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

В судовому засіданні представник відповідача апеляційну скаргу підтримав, просить суд апеляційну скаргу задовольнити, а рішення суду першої інстанції скасувати.

В судовому засіданні представник позивача проти апеляційної скарги заперечив, вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, а апеляційну скаргу безпідставною. Просить в задоволенні апеляційної скарги відмовити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, а також правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права та правової оцінки обставин у справі, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено під час апеляційного перегляду справи, що в період з 10.08.2016 р. по 23.08.2016 р. була проведена планова виїзна перевірка ТОВ ДП Втормет з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2015 р. по 30.06.2016 p., валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2015 р. по 30.06.2016 р.

За результатами перевірки складено акт № 488/04-36-14-03/31177431 від 07.09.2016 року, яким встановлено порушення позивачем: п. 2.4, 2.15 п. 2.16 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 р. № 88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.95 р. за № 168/704, ст. 1, ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність від 16.07.1999 p. № 996-XІV, порушено п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток за 2015 рік на суму 368 431 грн.; абз. г п. 198.5 ст. 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість за грудень 2015 р. в сумі 132 646 грн.

На підставі акту перевірки відповідачем були винесені податкові повідомлення-рішення від 10.10.2016 р. форми Р № НОМЕР_2, яким позивачу збільшено суму грошового зобовязання з податку на прибуток приватних підприємств на суму 368 431,00 грн та № НОМЕР_1, яким позивачу збільшено суму грошового зобовязання з податку на додану вартість у розмірі 198 969, 00 грн.

За результатами адміністративного оскарження рішенням про результати розгляду скарги від 14.12.2016 року вих.. 27044/6/99-99-11-01-01-25 частково скаргу було задоволено та частково скасовано податкове повідомлення - рішення № НОМЕР_2.

Обґрунтовуючи свою позицію, відповідач посилався на те, що сторонами при укладенні спірних договорів не зазначено підставу та обґрунтування необхідності їх підписання, а також нечітко сформульовано предмет договорів, зокрема не визначено перелік дій та конкретний порядок їх виконання. Також, орган державної фіскальної служби звертав увагу на недоліки долучених платником до матеріалів справи на підтвердження фактичного виконання спірних господарських операцій первинних документів.

Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що факт реальності здійснення господарських операцій за вказаними вище договорами підтверджується наданими первинними бухгалтерськими документами, які містять усі необхідні обов'язкові реквізити передбачені нормами Закону №996-XIV

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: - дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; - дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно п. 198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: - придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; - придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно з ч.2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинні документи, тобто податкові, видаткові накладні, рахунки, довіреності, акти виконаних робіт, акти прийому - передачі товарів, робіт, послуг оформлені на паперових носіях та при наявності таких обов'язкових реквізитів: назва документа (форми); дата і місце складання; назва підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильності її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Судовою колегією встановлено, що на формування податкових зобов'язань позивача у спірному періоді, вплинули його господарські операції з контрагентами ТОВ Юпоком та ТОВ Ферро-Сервіс.

Так, колегія суддів вважає, що необхідною умовою для визнання реальними проведені господарські операції є встановлення факту придбання товарів (послуг) з метою їх використання в господарській діяльності, який має бути здійсненим і підтвердженим належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

При цьому, товариством в обґрунтування своїх позовних вимог, надано до суду належним чином складені первинні бухгалтерські документами, що підтверджують реальність проведених господарських операцій, а також дають змогу встановити факт придбання послуг від зазначених контрагентів.

Крім того, за матеріалами справи вбачається, що 03 лютого 2016 року Дніпропетровським окружним адміністративним судом по адміністративній справі № 804/15966/15 винесено постанову, якою позов ТОВ ДП Втормет було задоволено та визнано протиправними та скасовані вказані податкові повідомлення - рішення.

04 липня 2016 року Дніпропетровським апеляційним адміністративним судом винесено постанову, якою рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03.02.2016 року у справі №804/15966/15 скасовано, у позові відмовлено.

Однак, позивачем була подана касаційна скарга, яка ухвалою Вищого адміністративного суду України від 19.10.2016 pоку задоволена частково: постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 04.07.2016 року у справі № 804/15966/15 в частині відмови в задоволенні позовних вимог про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 13.11.2015 року № НОМЕР_3 - скасовано, а постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03.02.2016 року у справі № 804/15966/15 в частині задоволення позовних про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 13.11.2015 року № НОМЕР_3 залишено в силі.

Таким чином в обґрунтування висновків про підтвердження взаємовідносин між позивачем та ТОВ Юпоком відповідач повинен був врахувати вищевказане рішення Вищого адміністративного суду України від 19.10.2016 pоку.

В свою чергу, колегією суддів досліджено надані підприємством докази, внаслідок чого зроблено висновок про доведеність підприємством факту здійснення спірних господарських операцій, з огляду на наступне.

Так, між позивачем (замовник) та ТОВ Юпоком (виконавець) було укладено договір про надання послуг від 05 червня 2015 року.

Відповідно до п. 2.1. договору виконавець зобовязується організовувати доставку вантажів автомобілями третьої особи - перевізника, на основі заявок замовника. В поняття організації доставки входить: надати консультації щодо процедури перевезення вантажів, на підставі отриманої заявки знайти перевізника у якого наявний автомобіль, що за своїми технічними властивостями відповідає можливості перевезення заявленого вантажу, його габаритам, вазі тощо, узгодити з перевізником час, місце, умови вантаження та розвантаження, пункт призначення, необхідний вид транспорту, надати узгоджену інформацію замовнику.

Пунктом 3 договору передбачено, що вартість послуг (ціна) за цим договором є договірною та визначається в актах приймання - передачі наданих послуг.

Замовник зобовязаний оплатити надані послуги через 60 календарних днів з моменту отримання рахунку, який виставляється на підставі підписаного сторонами акту приймання - передачі послуг.

На підтвердження виконання умов вказаного договору з урахуванням положень статті 72 КАС суд посилається на ухвалу Вищого адміністративного суду України від 19.10.2016 pоку.

Також, між ТОВ Ферро-Сервіс (постачальник) та позивачем (покупець) було укладено договір поставки №1 від 04 січня 2006 року відповідно до умов якого постачальник зобов'язується передати у власність, а покупець прийняти та сплатити за лом та відходи чорних металів.

Постачання товару здійснюється постачальником на умовах поставки вказаних в додатках до договору.

В акті відповідачем зазначено, що станом на 01.01.2015 р. по бухгалтерському рахунку 631 розрахунки з вітчизняними постачальниками по постачальнику ТОВ Ферро - Сервіс (33906330) рахувалося дебетове сальдо в сумі 787279,96 грн., яке виникло по договору № П-1 від 04.01.06 р. у звязку із здійсненням передплати у листопаді 2010 р.

31.12.2015 ТОВ ДП Втормет дану дебіторську заборгованість списано на рахунок 94 інші витрати як прострочену.

Однак, у листопаді 2010 р. - лютому 2011 р. ТОВ ДП Втормет по ТОВ Ферро-Сервіс до складу податкового кредиту віднесено ПДВ за листопад 2010 у 132 646 грн.

Позиція податкового органу щодо порушення абз. г п. 198.5 ст. 198 Податкового кодексу України ТОВ ДП Втормет у грудні 2015 не нараховано податкові зобовязання у розмірі 132 646 грн. у відповідності до суми податкового кредиту за листопад 2010 по ТОВ Ферро-Сервіс спростовується п. 192.1 ст. 192 ПК України якщо після постачання товарів/послуг здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за постачанням перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів/послуг особі, яка їх надала, або при поверненні постачальником суми попередньої оплати товарів/послуг, суми податкових зобов'язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, складеному в порядку, встановленому для податкових накладних, та зареєстрованому в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Крім того, п. 192.2 ст. 192 ПК України норма пункту 192.1 цієї статті не поширюється на випадки, коли постачальник товарів/послуг не є платником податку на кінець звітного (податкового) періоду, в якому був проведений такий перерахунок, відповідно до матеріалів справи на грудень 2015 року ТОВ Ферро-Сервіс не був платником ПДВ.

Контролюючим органом, у свою чергу, не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об'єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені вказаними документами, а також не представлено жодних доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі.

Доводами апеляційної скарги висновки суду першої інстанції не спростовуються.

Відповідно до ч.1 ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову чи ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись п.1 ч.1 ст.198, ст.200, 205, 206 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області - залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27 січня 2017 р. у справі № 804/9139/16 - залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили у відповідності до ч.5 ст. 254 КАС України та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання чинності.

Повний текст ухвали виготовлено 22.09.2017 року.

Головуючий:Н.А. Олефіренко

Суддя:В.А. Шальєва

Суддя:С.В. Білак