Постанова № 69094811, 19.09.2017, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" вересня 2017 р. Справа № 922/2830/13

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Слободін М.М., суддя Терещенко О.І. , суддя Сіверін В. І.

при секретарі Новіковій Ю.В.

за участю представників:

відповідача: ОСОБА_1 за довіреністю № 08-11/2820/2-17 від 13.09.2017 року

ОСОБА_2 за довіреністю № 08-11/4552/2-16 від 27.12.2016 року

ТОВ "ІНТЕРВЕРТИКАЛЬ", 1-го та 2-го позивачів: не з'явились.

розглянувши апеляційну скаргу ТОВ "ІНТЕРВЕРТИКАЛЬ" (вх.№ 2150Х/1) на рішення господарського суду Харківської області від 02.08.2013 року у справі № 922/2830/13

за позовом1. фізичної особи - підприємця ОСОБА_3, м. Харків , 2. фізичної особи - підприємця ОСОБА_4, м. Харків доХарківської міської ради, м. Харків про визнання права власності ВСТАНОВИЛА:

В липні 2013 р. до суду ФОП ОСОБА_3 та ФОП ОСОБА_4 звернулись із позовом до Харківської міської ради про визнання за право власності на самовільно реконструйований квартирний (багатоповерховий) житловий будинок літ. "А-3", який складається з: квартира №1 - житловою площею 10,8 кв.м., загальною площею 23,60 кв.м.; квартира №2 - житловою площею 10,5 кв.м., загальною площею 27,20 кв.м.; квартира №3 - житловою площею 10,7 кв.м., загальною площею 26,80 кв.м.; квартира №4 - житловою площею 11,6 кв.м., загальною площею 27,50 кв.м.; квартира №5 - житловою площею 11,6 кв.м., загальною площею 26,60 кв.м.; квартира №6 - житловою площею 10,8 кв.м., загальною площею 22,80 кв.м.; квартира №7 - житловою площею 10,7 кв.м., загальною площею 22,70 кв.м.; квартира №8 - житловою площею 10,6 кв.м., загальною площею 26,90 кв.м.; квартира №9 - житловою площею 10,8 кв.м., загальною площею 31,30 кв.м.; квартира №10 - житловою площею 11,3 кв.м., загальною площею 31,20 кв.м.; квартира №11 - житловою площею 11,4 кв.м., загальною площею 28,10 кв.м.; сходинкова клітина загальною площею 9,0 кв.м., підсобне приміщення загальною площею 1,2 кв.м., сходинкова клітина загальною площею 10,5 кв.м.; підсобне 2,8 кв.м.; хол 17,6 кв.м.; коридор 17,6 кв.м.; квартира №12 - житловою площею 11,4 кв.м., загальною площею 17,50 кв.м.; квартира №13 - житловою площею 13,6 кв.м., загальною площею 15,20 кв.м.; квартира №14 - житловою площею 13,6 кв.м., загальною площею 15,60 кв.м.; квартира №15 - житловою площею 13,0 кв.м., загальною площею 15,00 кв.м.; квартира №16 - житловою площею 11,3 кв.м., загальною площею 12,80 кв.м.; квартира №17 - житловою площею 11,0 кв.м., загальною площею 12,50 кв.м.; квартира №18 - житловою площею 11,2 кв.м., загальною площею 12,70 кв.м.; квартира №19 - житловою площею 10,9 кв.м., загальною площею 12,40 кв.м.; квартира №20 - житловою площею 10,9 кв.м., загальною площею 12,40 кв.м.; квартира №21 - житловою площею 11,0 кв.м., загальною площею 12,50 кв.м.; квартира №22 - житловою площею 10,1 кв.м., загальною площею 11,60 кв.м.; квартира №23 - житловою площею 10,1 кв.м., загальною площею 11,60 кв.м.; квартира №24 - житловою площею 10,6 кв.м., загальною площею 12,10 кв.м.; квартира №25 - житловою площею 17,3 кв.м.,загальною площею 18,80 кв.м.; квартира №26 - житловою площею 11,9 кв.м., загальною площею 13,40 кв.м.; квартира №27 - житловою площею 19,0 кв.м., загальною площею 20,50 кв.м.; квартира №28 - житловою площею 11,7 кв.м., загальною площею 13,20 кв.м.; квартира №29 - житловою площею 11,7 кв.м., загальною площею 13,20 кв.м.; квартира №30 - житловою площею 12,1 кв.м., загальною площею 14,50 кв.м.; квартира №31 - житловою площею 13,5 кв.м., загальною площею 17,60 кв.м.; квартира №32 - житловою площею 13,5 кв.м., загальною площею 17,60 кв.м.; сходинкова клітина загальною площею, 10,4 кв.м., коридор 55,5 кв.м., квартири №33 - житловою площею 13,3 кв.м., загальною площею 23,20 кв.м.; квартира №34 - житловою площею 14,3 кв.м., загальною площею 16,10 кв.м.; квартира №35 - житловою площею 14,3 кв.м., загальною площею 16,70 кв.м.; квартира №36 - житловою площею 14,3 кв.м., загальною площею 16,70 кв.м.; квартира №37 - житловою площею 12,4 кв.м., загальною площею 13,90 кв.м.; квартира №38 - житловою площею 12,4 кв.м., загальною площею 13,90 кв.м.; квартира №39 - житловою площею 12,4 кв.м., загальною площею 13,90 кв.м.; квартира №40 - житловою площею 12,4 кв.м., загальною площею 13,90 кв.м.; квартира №41 - житловою площею 12,0 кв.м., загальною площею 13,50 кв.м.; квартира №42 - житловою площею 16,4 кв.м., загальною площею 17,90 кв.м.; квартира №43 - житловою площею 16,4 кв.м., загальною площею 17,90 кв.м., приміщення технічного поверху, яке складається з коридору 2,7 кв.м., котельні 7,1 кв.м., всього загальна площа технічного поверху 9,8 кв.м., всього загальна площа приміщень складає 948,60 кв.м. з них: житлова 530,8 кв.м., допоміжна 231,2 кв.м., нежитлова (вбудована) 173,6 кв.м., що розташований за адресою: АДРЕСА_5.

Рішенням господарського суду Харківської області від 02.08.2013 року позов задоволено повністю.

Визнано за ФОП ОСОБА_3 (АДРЕСА_1, паспорт серії НОМЕР_5, виданий Ленінським РВ ХМУ УМВС України в Харківській області 14 січня 1997 року, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) та ФОП ОСОБА_4 (АДРЕСА_2, паспорт серії НОМЕР_4, виданий Московським РВ ХМУ УМВС України в Харківській області 11 грудня 1995 року, ідентифікаційний номер НОМЕР_2) право власності на самовільно реконструйований квартирний (багатоповерховий) житловий будинок літ. "А-3", який складається з: квартира №1 - житловою площею 10,8 кв.м., загальною площею 23,60 кв.м.; квартира №2 - житловою площею 10,5 кв.м., загальною площею 27,20 кв.м.; квартира №3 - житловою площею 10,7 кв.м., загальною площею 26,80 кв.м.; квартира №4 - житловою площею 11,6 кв.м., загальною площею 27,50 кв.м.; квартира №5 - житловою площею 11,6 кв.м., загальною площею 26,60 кв.м.; квартира №6 - житловою площею 10,8 кв.м., загальною площею 22,80 кв.м.; квартира №7 - житловою площею 10,7 кв.м., загальною площею 22,70 кв.м.; квартира №8 - житловою площею 10,6 кв.м., загальною площею 26,90 кв.м.; квартира №9 - житловою площею 10,8 кв.м., загальною площею 31,30 кв.м.; квартира №10 - житловою площею 11,3 кв.м., загальною площею 31,20 кв.м.; квартира №11 - житловою площею 11,4 кв.м., загальною площею 28,10 кв.м.; сходинкова клітина загальною площею 9,0 кв.м., підсобне приміщення загальною площею 1,2 кв.м., сходинкова клітина загальною площею 10,5 кв.м.; підсобне 2,8 кв.м.; хол 17,6 кв.м.; коридор 17,6 кв.м.; квартира №12 - житловою площею 11,4 кв.м., загальною площею 17,50 кв.м.; квартира №13 - житловою площею 13,6 кв.м., загальною площею 15,20 кв.м.; квартира №14 - житловою площею 13,6 кв.м., загальною площею 15,60 кв.м.; квартира №15 - житловою площею 13,0 кв.м., загальною площею 15,00 кв.м.; квартира №16 - житловою площею 11,3 кв.м., загальною площею 12,80 кв.м.; квартира №17 - житловою площею 11,0 кв.м., загальною площею 12,50 кв.м.; квартира №18 - житловою площею 11,2 кв.м., загальною площею 12,70 кв.м.; квартира №19 - житловою площею 10,9 кв.м., загальною площею 12,40 кв.м.; квартира №20 - житловою площею 10,9 кв.м., загальною площею 12,40 кв.м.; квартира №21 - житловою площею 11,0 кв.м., загальною площею 12,50 кв.м.; квартира №22 - житловою площею 10,1 кв.м., загальною площею 11,60 кв.м.; квартира №23 - житловою площею 10,1 кв.м., загальною площею 11,60 кв.м.; квартира №24 - житловою площею 10,6 кв.м., загальною площею 12,10 кв.м.; квартира №25 - житловою площею 17,3 кв.м.,загальною площею 18,80 кв.м.; квартира №26 - житловою площею 11,9 кв.м., загальною площею 13,40 кв.м.; квартира №27 - житловою площею 19,0 кв.м., загальною площею 20,50 кв.м.; квартира №28 - житловою площею 11,7 кв.м., загальною площею 13,20 кв.м.; квартира №29 - житловою площею 11,7 кв.м., загальною площею 13,20 кв.м.; квартира №30 - житловою площею 12,1 кв.м., загальною площею 14,50 кв.м.; квартира №31 - житловою площею 13,5 кв.м., загальною площею 17,60 кв.м.; квартира №32 - житловою площею 13,5 кв.м., загальною площею 17,60 кв.м.; сходинкова клітина загальною площею, 10,4 кв.м., коридор 55,5 кв.м., квартири №33 - житловою площею 13,3 кв.м., загальною площею 23,20 кв.м.; квартира №34 - житловою площею 14,3 кв.м., загальною площею 16,10 кв.м.; квартира №35 - житловою площею 14,3 кв.м., загальною площею 16,70 кв.м.; квартира №36 - житловою площею 14,3 кв.м., загальною площею 16,70 кв.м.; квартира №37 - житловою площею 12,4 кв.м., загальною площею 13,90 кв.м.; квартира №38 - житловою площею 12,4 кв.м., загальною площею 13,90 кв.м.; квартира №39 - житловою площею 12,4 кв.м., загальною площею 13,90 кв.м.; квартира №40 - житловою площею 12,4 кв.м., загальною площею 13,90 кв.м.; квартира №41 - житловою площею 12,0 кв.м., загальною площею 13,50 кв.м.; квартира №42 - житловою площею 16,4 кв.м., загальною площею 17,90 кв.м.; квартира №43 - житловою площею 16,4 кв.м., загальною площею 17,90 кв.м., приміщення технічного поверху, яке складається з коридору 2,7 кв.м., котельні 7,1 кв.м., всього загальна площа технічного поверху 9,8 кв.м., всього загальна площа приміщень складає 948,60 кв.м. з них: житлова 530,8 кв.м., допоміжна 231,2 кв.м., нежитлова (вбудована) 173,6 кв.м., що розташований за адресою: АДРЕСА_5.

ТОВ "ІНТЕРВЕРТИКАЛЬ" із вказаним рішенням місцевого господарського суду не погодилось, в липні 2017р. звернулось до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить вищенаведене рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Також апелянтом подана заява про поновлення строку на подання апеляційної скарги.

В обґрунтування апеляційної скарги заявник зазначає, що у позивачів відсутнє право власності на самовільно реконструйований об'єкт нерухомого майна, а саме нежитлові приміщення в будівлі літ. «А-3», що знаходиться за адресою: АДРЕСА_5, оскільки на момент прийняття оскаржуваного рішення були визнані недійсними договори купівлі-продажу нерухомого майна ТОВ «Інтервертикаль», укладені з ОСОБА_4 та з ОСОБА_3, в зв'язку з цим, судом першої першої інстанції не правомірно застосовано до спірних правовідносин положення ст. 392 ЦК України. Крім того, судом першої інстанції не правомірно застосовано до спірних правовідношень положення ст. 376 ЦК України, оскільки земельна ділянка під спірним об'єктом нерухомого майна не була відведена позивачам до здійснення реконструкції такого об'єкта та не передавалася їм у встановленому порядку у користування під уже збудоване нерухоме майно, цільовим призначенням земельної ділянки є експлуатація та обслуговування нежитлової будівлі (літ «А-3»), розташованої за адресою: АДРЕСА_5, а не житлового будинку.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 12.07.2017 р. апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду на 21.08.2017 р.

Відповідачем 21.08.2017 р. за вх. № 8732 надано відзив на апеляційну скаргу, в якому він повністю підтримує доводи, викладені в апеляційній скарзі та просить задовольнити апеляційну скаргу, оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 21.08.2017 р. розгляд справи відкладено на 11.09.2017 р.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 11.09.2017 р. розгляд справи відкладено на 19.09.2017 р. та продовжено строк розгляду апеляційної скарги.

Представником апелянта 18.09.2017 р. за вхідним № 9676 надано клопотання про відкладення розгляду справи в зв'язку з тим, що Харківським апеляційним господарським судом відкладено розгляд справи № 5023/5383/12 про банкрутство ТОВ "ІНТЕРВЕРТИКАЛЬ" на 09.10.2017 р., результати якого можуть вплинути на розгляд даної справи.

Розглянувши заявлене апелянтом клопотання, колегія суддів вирішила у задоволенні клопотання про відкладення розгляду справи відмовити, оскільки ст. 77 ГПК України містить вичерпний перелік підстав для відкладення розгляду справи, а обгрунтування, яке міститься в зазначеному клопотанні, не є в розумінні вищенаведеної статті підставою для відкладення розгляду справи.

В судове засідання, призначене на 19.09.2017 р. представник ТОВ "ІНТЕРВЕРТИКАЛЬ", 1-го та 2-го позивачів не з'явились, причину неявки не повідомили, хоча у відповідності до вимог чинного законодавства про дату, час та місце проведення судового засідання були повідомлені належним чином.

Враховуючи належне повідомлення учасників процесу про час та місце засідання суду, колегія суддів вважає за можливе розглянути дану апеляційну скаргу за відсутності зазначених представників, за наявними у матеріалах справи доказами.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені у апеляційній скарзі та відзиві на неї доводи сторін, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та повторно розглянувши справу в порядку ст. 101 ГПК України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржуване -скасуванню, виходячи з наступного.

Відповідно до п.п. 1, 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 "Про судове рішення" рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Вказаним вимогам судове рішення у даній справі не відповідає з огляду на наступне.

Правовою підставою вимог про визнання права власності на спірне нерухоме майно позивачі визначили норми ст. 376 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) - щодо правових підстав для визнання права власності на самочинне будівництво.

За загальним правилом кожна особа має право на захист свого цивільного права лише в разі його порушення, невизнання або оспорювання (ч. 1 ст. 15 ЦК України, ч. 1 ст. 1 ГПК України). У зв'язку із цим звернення до суду з позовом про визнання права власності на самочинне будівництво має здійснюватися за наявності даних про те, що порушене питання було предметом розгляду компетентного державного органу, рішення якого чи його відсутність дають підстави вважати про наявність спору про право.

Водночас, поняття самочинного будівництва, а також правові підстави та умови визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно визначені в ст. 376 ЦК України, яка є спеціальною в регулюванні спірних правовідносин.

Виходячи з наведеного, з'ясуванню підлягають обставини, чи вирішував компетентний орган місцевого самоврядування за зверненням позивача питання про визнання за ним права власності на самочинно побудоване нерухоме майно та чи мали місце заперечення цього органу проти цього, оскільки відсутність такого заперечення вказує на відсутність порушеного чи оспорюваного права чи законного інтересу позивача, а отже і відсутності предмету спору.

Крім цього, нормами ч. 3 ст. 376 ЦК України передбачено, що право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно. При цьому частиною 5 цієї статті визначено, що на вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.

З вказаної правової норми вбачається, що право власності на самочинне будівництво може бути визнано за умови відведення для цієї мети в установленому порядку забудовнику земельної ділянки або якщо особа, яка здійснила таке будівництво, отримає в установленому порядку земельну ділянку, розташовану під збудованим нерухомим об'єктом, такого цільового призначення, яке передбачає можливість будівництва на ній відповідного об'єкту; тільки за особою, яка здійснила будівництво, а також за умови відсутності заперечень з боку власника земельної ділянки (ч. 4 ст. 376 ЦК України) та відсутності порушення в результаті самочинної забудови прав інших осіб.

Як встановила колегія суддів, земельна ділянка ніколи не надавалася позивачам, останні не будували спірні приміщення, а здійснили їх реконструкцію, а крім того, відбулася протиправна зміна суттєвих якостей об'єкту нерухомості (нежитлове приміщення стало житловим без жодного рішення органів влади у встановленій законодавством процедурі).

Так, 28 грудня 2012 року між ліквідатором товариства з обмеженою відповідальністю "ІНТЕРВЕРТИКАЛЬ", арбітражним керуючим ОСОБА_5 та ОСОБА_3 (першим позивачем) було укладено договір купівлі - продажу нерухомого майна, згідно умов якого ОСОБА_3 отримав у власність нежитлові приміщення першого поверху №1, загальною площею 10,9 кв.м., нежитлові приміщення 2-го поверху №1-22, 22а, загальною площею 373,6 кв.м., нежитлові приміщення 3-го поверху №1, 2, 3 загальною площею 221,1 кв.м., нежитлові приміщення технічного поверху № 1, 2 загальною площею 9,8 кв.м. в літ. "А-3", що розташовані за адресою: АДРЕСА_5.

28 грудня 2012 року між ліквідатором товариства з обмеженою відповідальністю "ІНТЕРВЕРТИКАЛЬ", арбітражним керуючим ОСОБА_5 та ОСОБА_4 (другим позивачем) було укладено договір купівлі - продажу нерухомого майна, згідно умов якого ОСОБА_4 отримав у власність нежитлові приміщення підвалу №1 -16, загальною площею 178,3 кв.м., нежитлові приміщення 1-го поверху № 2 - 15, загальною площею 193,4 кв.м. в літ. "А-3", що розташовані за адресою: АДРЕСА_5.

В подальшому ФОП ОСОБА_3 та ФОП ОСОБА_4 здійснено реконструкцію вказаних нежитлових приміщень без отримання у встановленому законом порядку дозвільних документів, що надають право на проведення будівельних робіт.

Ухвалою господарського суду Харківської області у справі № 5023/5383/12 від 25.01.2017 визнано недійсними результати торгів у формі аукціону з реалізації майна та договори купівлі-продажу вказаних нежитлових приміщень.

Ухвалою господарського суду у справі № 5023/5383/12 від 22.02.2017 відновлено становище, що існувало до укладення правочину з порушенням умов необхідних для його чинності, визнано за ТОВ "ІНТЕРВЕРТИКАЛЬ" право власності на житлові приміщення підвалу № 1-16 загальною площею 178,3 кв.м нежитлові приміщення 1-го поверху №2-15 загальною площею 193,4 кв.м., нежитлові приміщення 1-го поверху № 1 загальною площею 10,9 кв.м., нежитлові приміщення 2-го поверху 1-22, 22а загальною площею 373,6 кв.м., нежитлові приміщення 3-го поверху №1, 2, 3 загальною площею 221,1 кв.м., нежитлові приміщення технічного поверху №1, 2 загальною площею 9,8 квм. в нежитловій будівлі літ. «А-3», що розташована по АДРЕСА_5.

На даний час Харківським апеляційним господарським судом розглядається апеляційна скарга ОСОБА_4 на ухвалу господарського суду Харківської області від 25.01.2017р. у справі №5023/5383/12, провадження у якій не закінчено.

Таким чином, колегія суддів здійснює розгляд апеляційної скарги ТОВ "ІНТЕРВЕРТИКАЛЬ" без врахування зазначеної вище ухвали господарського суду Харківської області.

Вирішуючи спір, колегія суддів опирається на наступні норми законодавства.

Згідно зі статями 13, 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Земля та її надра є об'єктами права власності Українського народу, від імені якого право власності здійснюють органи державної влади і місцевого самоврядування у межах, визначених Конституцією України і Законами України.

Відповідно до положень статті 83 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) у комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності. '

Згідно зі статтею 373 ЦК України право власності на землю гарантується Конституцією України. Право власності на землю (земельну ділянку) набувається і здійснюється відповідно до закону.

Відповідно до статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Під наданням земельної ділянки слід розуміти рішення компетентного органу влади чи органу місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у власність або надання у користування, або передачу права користування земельною ділянкою на підставі цивільно-правових договорів із фізичною чи юридичною особою.

Відповідно до змісту цієї норми Закону право власності або право користування земельною ділянкою із земель державної або комунальної власності виникає лише за наявності рішення зазначених органів і тільки в межах, вказаних в цих рішеннях.

Тобто, такі повноваження на території м. Харкова є виключною компетенцією Харківської міської ради.

Отже, єдиною підставою набуття права власності чи права користування земельними ділянками комунальної власності в м. Харкові для громадян та юридичних осіб є відповідне рішення Харківської міської ради.

Згідно статей 125, 126 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

В матеріалах справи відсутні дані, що позивачі будь-коли отримували земельну ділянку під спірними об'єктами нерухомості для будівництва або реконструкції або мають майнові права на цю ділянку.

Аналогічно відсутні дані про те, що ХМР надавала свій дозвіл на будівництво чи реконструкцію об'єктів, що належать позивачам і знаходяться на земельній ділянці, належній ХМР.

Крім цього, приписи статті 376 Цивільного кодексу України необхідно розуміти так, що самочинним вважається будівництво житлового будинку, будівлі, споруди, іншого нерухомого майна, якщо вони збудовані (будуються) на земельній ділянці, що не була відведена саме особі, яка здійснює будівництво, або відведена не для цієї мети.

Системний аналіз приписів ч. 3 ст. 376 ЦК України свідчить про те, що норми даної статті підлягають застосуванню лише до відносин, пов'язаних з самочинним будівництвом на земельній ділянці, що не була відведена особі для цієї мети, та виключно за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.

При цьому будівництвом об'єкта нерухомості на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, вважається спорудження таких об'єктів на земельній ділянці, що не віднесена до земель житлової й громадської забудови, зокрема, наданій для ведення городництва, сінокосіння, випасання худоби тощо, цільове призначення або вид використання якої не змінено в установленому законом порядку.

Під наданням земельної ділянки слід розуміти рішення компетентного органу влади чи органу місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у власність або надання у користування, або передачу права користування земельною ділянкою на підставі цивільно-правових договорів із фізичною чи юридичною особою.

Під метою надання земельної ділянки слід розуміти вид використання земельної ділянки (стаття 19 ЗК України, Класифікація видів цільового призначення земель, затверджена наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 23 липня 2010 року N 548), зазначений у рішенні відповідного компетентного органу державної влади чи місцевого самоврядування про надання земельної ділянки у користування або передачу у власність з урахуванням цільового призначення земельної ділянки.

Тобто, суд першої інстанції, вирішуючи питання про наявність підстав для застосування ч. 3 ст. 376 ЦК України, повинен був під час розгляду справи в обов'язковому порядку встановити правовий статус земельної ділянки, на якій розташований спірний об'єкт нерухомого майна, зокрема особу-власника земельної ділянки або належного користувача земельної ділянки, у разі якщо вона передана у користування) станом на момент здійснення самочинного будівництва, цільове призначення земельної ділянки, враховуючи те, що результатом реконструкції являється переведення нежитлової будівлі в житлову, та чи була така ділянка надана позивачам та встановленому порядку під уже збудоване нерухоме майно.

В той же час, судом в порушення норм процесуального права не було встановлено, що реконструкція нежитлової будівлі в житлову здійснена позивачами на земельній ділянці, що ніколи в установленому порядку не відводилася їм для цієї мети.

Так, як вбачається з витягу з Державного земельного кадастру № НВ-6304450012017 від 12.06.2017 про земельну ділянку кадастровий номер НОМЕР_3, що розташована за адресою: АДРЕСА_5, земельна ділянка площею 0,1149 га під спірним об'єктом нерухомого майна відноситься до земель промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення. перебуває у комунальній власності та використовується для експлуатації та обслуговування нежитлової будівлі літ «А-3». При цьому, користувачем зазначеної земельної ділянки, починаючи з 11.10.2009, являється ТОВ «ІНТЕРВЕРТИКАЛЬ».

Тобто, враховуючи те, що земельна ділянка під спірним об'єктом нерухомого майна не була відведена позивачам до здійснення реконструкції такого об'єкта та не передавалася їм у встановленому порядку у користування під уже збудоване нерухоме майно, цільовим призначенням земельної ділянки є експлуатація та обслуговування нежитлової будівлі (літ «А-3»), розташованої за адресою: Харківська область, місто Харків, вулиця Ковтуна. 42-А, а не житлового будинку, у суду першої інстанції були відсутні будь-які правові підстави для застосування положень ч. 3 ст. 376 ПК України до спірних правовідносин, а отже і підстави для визнання за позивачами відповідного права власності на нерухоме майно як на об'єкт самочинного будівництва.

Також колегія суддів зазначає, що зі змісту позовних вимог випливає, що предметом позову є визнання права власності на житлові приміщення.

Відповідно до приписів статей 5, 6, 7 Житлового кодексу Української РСР (далі - ЖК), статті 30 Закону № 280/97-ВР та ряду підзаконних актів прийняття такого рішення належить до виключної компетенції міської ради.

Ані сторони спору, ані органи технічної інвентаризації, ані суд не можуть перебирати на себе повноваження щодо визначення статусу приміщення як житлового чи нежитлового.

Тому задоволення позову, внаслідок якого відбулася безпідставна зміна статусу приміщення з житлового на нежитлове, суперечить чинному законодавству.

Враховуючи викладене, судова колегія апеляційної інстанції приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції прийняте за неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, позов задоволений за відсутності у справі належних та допустимих доказів, необхідних для задоволення позовних вимог, висновки, викладені в рішенні місцевого господарського суду не відповідають фактичним обставинам справи, що є підставою для його скасування.

Крім того, колегія суддів зазначає, що апелянтом при поданні апеляційної скарги сплачено суму судового збору меншу ніж передбачено нормами ЗУ «Про судовий збір», а саме судовий збір при поданні апеляційної скарги повинен був складати 1500,00 грн., а апелянтом було сплачено лише 1261,71 грн., тобто заявником апеляційної скарги недоплачено 238,29 грн., доказів доплати не надано, в зв'язку з чим підлягає стягненню з ТОВ «ІНТЕРВЕРТИКАЛЬ» на користь Державного бюджету України.

Згідно з п. 3.5 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", не сплачені у встановленому порядку та розмірі суми судового збору можливо стягнути за результатами розгляду справи.

Керуючись ст. ст. 99, 101,102, п.2 ст. 103, п. 1 ч. 1 ст. 104, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ТОВ "ІНТЕРВЕРТИКАЛЬ" на рішення господарського суду Харківської області від 02.08.2013 року у справі № 922/2830/13 задовольнити.

Рішення господарського суду Харківської області від 02.08.2013 року у справі № 922/2830/13 скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

Стягнути з ФОП ОСОБА_6 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) та ФОП ОСОБА_4 (АДРЕСА_4, ідентифікаційний код НОМЕР_2) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ІНТЕРВЕРТИКАЛЬ» (61125, вул. Красно шкільна набережна, 16, кв. 100, м. Харків, код ЄДРПОУ 32676768) 1500,00 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «ІНТЕРВЕРТИКАЛЬ» (61125, вул. Красно шкільна набережна, 16, кв. 100, м. Харків, код ЄДРПОУ 32676768) на користь Державного бюджету України (отримувач коштів - УДКСУ у Шевченківському районі м. Харкова, рахунок отримувача - 31216206782003, код отримувача - 37999654, банк отримувача - ГУДКСУ у Харківській області, код банку отримувача - 851011) судовий збір за розгляд апеляційної скарги у розмірі 238,29 грн.

Доручити господарському суду Харківської області видати відповідні накази.

Головуючий суддя Слободін М.М.

Суддя Терещенко О.І.

Суддя Сіверін В. І.