Постанова № 69094705, 20.09.2017, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" вересня 2017 р. Справа№ 910/6275/17

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Пономаренка Є.Ю.

суддів: Дідиченко М.А.

Руденко М.А.

за участю представників:

від позивача - Романенко Л.М., представник за довіреністю №б/н від 08.01.2017;

від відповідача - Дмітрієва В.В.,представник за довіреністю №б/н від 22.05.2017,

розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Укрмонолітмонтаж" на рішення Господарського суду міста Києва від 08.06.2017 у справі №910/6275/17 (суддя Турчин С.О.) за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "АВІАБУДСЕРВІС" до товариства з обмеженою відповідальністю "Укрмонолітмонтаж" про стягнення 180 956, 75 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "АВІАБУДСЕРВІС" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Укрмонолітмонтаж" 180 956,75 грн., з яких: 150 797,29 грн. - основний борг, 30159,46 грн. - штраф.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 08.06.2017 у справі №910/6275/17 позов задоволено частково; вирішено стягнути з відповідача на користь позивача основну заборгованість в сумі 150 796,96 грн. та штраф в сумі 30 159,46 грн.

При задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з доведеності позивачем факту порушення відповідачем договірних зобов'язань в частині здійснення орендної плати.

Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 08.06.2017 у справі №910/6275/17 скасувати та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

В апеляційній скарзі апелянт посилається на те, що позивачем не було передано відповідачу майна у користування, у зв'язку з чим, за доводами скаржника, підстави для задоволення позову відсутні.

В ході здійснення апеляційного провадження представником позивача було подано до суду клопотання про витребування у органів Державної фіскальної служби України додаток №5 до податкових декларацій відповідача за період з 09.09.2016 по 31.03.2017.

За доводами заявника вказаними доказами підтверджується отримання відповідачем орендних послуг.

Колегія суддів, розглянувши вказане клопотання, дійшла висновку про залишення його без задоволення, виходячи з наступного.

Згідно ст. 38 Господарського процесуального кодексу України сторона або прокурор у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів.

У клопотанні повинно бути зазначено:

1) який доказ витребовується;

2) обставини, що перешкоджають його наданню;

3) підстави, з яких випливає, що цей доказ має підприємство чи організація;

4) обставини, які може підтвердити цей доказ.

У даному випадку, з огляду на наявність у матеріалах справи Акту здачі - приймання майна в оренду, який є належним та достатнім доказом передання позивачем відповідачу майна у користування, а також з огляду на недоведеність відповідачем повернення орендодавцю майна, витребування додатково додатку №5 до податкових декларацій не є необхідним.

Окрім, наведеного клопотання про витребування, позивачем до апеляційного суду було подано клопотання про приєднання додаткових доказів.

Так, позивачем з метою спростування доводів апелянта щодо неотримання майна у користування було надано до суду видаткову накладну від 09.09.2016 №3612 про передання позивачем відповідачу майна, а також Акт прийомки від 29.03.2017 №51 про повернення частини майна з оренди.

Вказані додаткові докази колегією суддів не приймаються з огляду на недоведеність позивачем поважності причин, які б перешкоджали йому надати вказані документи до суду першої інстанції.

У судовому засіданні 20.09.2017 року представник апелянта - відповідача у справі, підтримав вимоги за апеляційною скаргою та просив їх задовольнити в повному обсязі.

Представник позивача в судовому засіданні заперечив проти задоволення вимог апеляційної скарги.

Згідно зі ст. 99 Господарського процесуального кодексу України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України.

Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково наданими доказами, якщо заявник обґрунтував неможливість їх надання суду в першій інстанції з причин, що не залежали від нього, повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення або ухвали місцевого суду у повному обсязі.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні або скасуванню з наступних підстав.

Між товариством з обмеженою відповідальністю "АВІАБУДСЕРВІС" (орендодавець) та товариством з обмеженою відповідальністю "Укрмонолітмонтаж" (орендар) 09.09.2016 було укладено договір №О-712/А оренди обладнання, відповідно до умов якого орендодавець передає, а орендар приймає у тимчасове користування будівельну опалубку.

Вартість майна, що орендується - 328488,00 грн., комплектація майна, що орендується, визначена у специфікації №3790, яка є невід'ємною частиною договору (п. 1.2., п. 1.3.).

Відповідно до п. 2.1. договору, передача майна в оренду здійснюється орендодавцем орендарю за Актом здачі-приймання на складі орендодавця протягом 3-х днів з дати здійснення орендарем попередньої оплати відповідно до п. 5.2. договору та внесення орендарем гарантійного платежу відповідно до п. 2.4. договору.

Пунктом 2.4. договору передбачено, що орендар протягом 3 календарних днів з дати підписання договору вносить на розрахунковий рахунок орендодавця суму у розмірі 25000,00 грн. як гарантійний платіж на забезпечення виконання зобов'язань за договором щодо вчасного внесення орендної плати, вчасного повернення майна з оренди, в тому числі повернення майна після закінчення терміну оренди.

Після закінчення терміну оренди та повернення орендарем майна, що орендувалось, за актом прийому-передачі орендодавцю, гарантійний платіж повертається орендарю у повному обсязі протягом 7-ми календарних днів з дати підписання сторонам акту прийому-передачі майна з оренди (пп. 2.4.2 п. 2.4.).

Згідно п. п. 2.4.3 п. 2.4 договору гарантійний платіж за наявності у орендаря заборгованості з орендної плати за Договором - повертається за виключенням суми заборгованості орендаря з орендної плати.

Договір вступає в силу з дати підписання його сторонами і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань (п. 3.1.).

Термін оренди складає 30 днів з дати підписання уповноваженими представниками сторін акту здачі-приймання майна, що орендується (п. 4.1.).

Розмір орендної плати за 1 добу складає 833,33 грн. в тому числі ПДВ 20% (п. 5.2.).

Розмір орендної плати за договором на термін визначений п. 4.1. договору становить 20833,00 грн., ПДВ - 4166,67 грн.

В пункті 5.4. договору сторони погодили, що орендна плата сплачується орендарем наступним чином: попередня оплата у розмірі 100% протягом 3 робочих днів з дати підписання договору.

Відповідно до п. 8.1. договору, орендар зобов'язаний не пізніше останнього дня терміну оренди повернути майно, що орендується, на склад орендодавця за Актом здачі-приймання (додаток №3) у комплектації згідно специфікації.

У відповідності до п.п. 9.1.1. п. 9 договору за порушення орендарем термінів перерахування орендної плати орендар виплачує штраф у розмірі 20% від простроченого платежу. Сторони домовились, що даний штраф в бухгалтерському обліку відноситься на оплату оренди майна, у зв'язку із чим розмір вартості оренди збільшується на суму штрафу.

Долученим до матеріалів справи двостороннім актом здачі - приймання підтверджується факт передачі у вересні 2016 року від позивача відповідачу будівельної опалубки у комплектації згідно Специфікації №3790 (а.с.17).

Відповідач 09.09.2016 на виконання умов договору сплатив позивачу суму гарантійного платежу у розмірі 25000,00 грн. та суму попередньої оплати у розмірі 25000,00 грн., що підтверджується банківською випискою від 25.04.2017 (а.с.50).

Спір у справі виник у зв'язку з наявністю, за твердженням позивача, прострочення відповідачем за вищевказаним договором внесення орендної плати за період з вересня 2016 року по березень 2017 року на суму 150797,29 грн.

Крім суми основного боргу, позивач також просив стягнути з відповідача штраф, нарахований на суму орендної плати.

Судом першої інстанції вказані вимоги задоволено частково.

Колегія суддів, розглянувши матеріали даної справи, дійшла висновку про обґрунтованість задоволення позовних вимог, з огляду на наступне.

Пунктом 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення прав та обов'язків, є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Згідно зі статтею 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В пункті 5.4. договору сторони погодили, що орендна плата сплачується орендарем наступним чином: попередня оплата у розмірі 100% протягом 3 робочих днів з дати підписання договору.

Відповідачем грошове зобов'язання зі сплати орендних платежів не виконувалось належним чином у зв'язку з чим утворився борг з вересня 2016 року по березень 2017 року.

Доводи апелянта про те, що орендованого майна ним не було отримано в оренду, колегією суддів відхиляються, з огляду на наступне.

Відповідно до п. 2.1. договору, передача майна в оренду здійснюється орендодавцем орендарю за Актом здачі-приймання на складі орендодавця протягом 3-х днів з дати здійснення орендарем попередньої оплати відповідно до п. 5.2. договору та внесення орендарем гарантійного платежу відповідно до п. 2.4. договору.

Як вже вказувалося, відповідачем були здійснені вказані платежі 09.09.2016, тобто в день укладення договору.

Апелянт вказує, що він здійснив вказані платежі, проте майна у користування не отримав.

Разом з тим, вказані доводи спростовуються підписаним обопільно сторонами актом здачі - приймання майна в оренду.

Крім цього, відповідачем не наведено жодних доводів щодо того, чому він у випадку не передачі позивачем орендарю майна не вимагав повернення, оплачених 09.09.2016, коштів чи передачі майна.

При цьому, посилання апелянта на відсутність у даному Акті дати його складання жодним чином не доводять обставин неотримання орендарем майна, оскільки вказаний документ містить підписи представників орендаря та орендодавця, а також печатки товариств.

Також, скаржник вказує, що позивачем не доведено надання йому послуг, зазначаючи про відсутність підписаних сторонами відповідних Актів.

Щодо вказаних доводів колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

По перше, умови договору від 09.09.2016 не пов'язують обов'язок здійснення орендних платежів із підписанням актів.

Так, у пункті 5.4. договору сторони погодили, що орендна плата сплачується орендарем наступним чином: попередня оплата у розмірі 100% протягом 3 робочих днів з дати підписання договору.

Вказаний пункт договору визначає строк виконання грошового зобов'язання відповідачем, який не пов'язаний із підписанням Акту приймання - передачі послуг.

Отже, строк виконання грошового зобов'язання настав незалежно від підписання чи не підписання відповідачем актів приймання - передачі послуг.

Також, як на відсутність підстав для здійснення орендних платежів, апелянт вказує на припинення договору та відсутність його пролонгації.

Стосовно вказаного слід зазначити наступне.

Згідно п. 4.1 договору термін оренди складає 30 днів з дати підписання уповноваженими представниками сторін акту здачі-приймання майна, що орендується.

Статтею 764 Цивільного кодексу України встановлено, якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Відповідач доказів того, що він перестав користуватися орендованим майном до суду не надав.

Так, матеріали даної справи не місять доказів повернення відповідачем позивачу орендованого майна.

Отже, відповідач продовжував користуватися майном після спливу 30- денного строку оренди, встановленого в договорі.

Свою чергу, до суду також не надано доказів висловлення позивачем заперечень щодо поновлення договору на новий строк.

Таким чином, договір оренди неодноразово поновлювався на строк, який був раніше встановлений договором.

Враховуючи викладене, вказані доводи апелянта про відсутність підстав для здійснення орендних платежів, у зв'язку з припиненням договору оренди, колегією суддів відхиляються.

Частиною 1 ст. 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 2 ст. 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про часткове задоволення позову на суму 150 796,96 грн.

Також, окрім суми основного боргу позивачем було заявлено до стягнення 30 159, 46 грн. штрафу у розмірі 20 % від суми боргу.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (ч.2 вказаної статті).

Відповідальність у вигляді штрафу сторони погодили у п.п. 9.1.1. п. 9 договору.

Так, згідно вказаного положення договору за порушення орендарем термінів перерахування орендної плати орендар виплачує штраф у розмірі 20% від простроченого платежу.

Враховуючи те, що відповідач прострочив виконання грошового зобов'язання в частині своєчасної оплати орендних платежів, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача штрафу в сумі 30 159, 46 грн., розрахунок якого перевірений судом та не суперечить чинному законодавству.

З урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення місцевого господарського суду прийнято з повним, всебічним та об'єктивним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим, правові підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Оскільки, у задоволенні апеляційної скарги відмовлено, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на відповідача (апелянта).

Керуючись ст.ст. 32-34, 43, 49, 99, 101-103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Укрмонолітмонтаж" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 08.06.2017 у справі №910/6275/17 - без змін.

2. Судові витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на її заявника - відповідача у справі.

3. Матеріали справи №910/6275/17 повернути до Господарського суду міста Києва.

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у встановленому Господарським процесуальним кодексом України порядку та строки.

Головуючий суддя Є.Ю. Пономаренко

Судді М.А. Дідиченко

М.А. Руденко