Постанова № 69094613, 20.09.2017, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" вересня 2017 р. Справа № 924/723/16

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Розізнана І.В.

судді Мельник О.В. ,

судді Грязнов В.В.

при секретарі судового засідання Берун О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на рішення господарського суду Хмельницької області від 07.09.16 р. у справі № 924/723/16 (суддя Музика М.В.)

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Ворнер Мьюзік Україна", м. Київ організація, що звернулася за захистом прав позивача - приватна організація "Організація колективного управління авторськими і суміжними правами" (м. Київ)

до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (м. Хмельницький)

про стягнення 14 500 грн. компенсації за незаконне використання твору

за участю представників сторін:

позивача - Калініченко Н.А., представник за довіреністю від 31.08.2017р., Хлєбніков С.Г., представник за довіреністю від 30.05.2017р.;

відповідача - не з'явився;

Судом роз'яснено представникам сторін права та обов'язки, передбачені ст. ст. 20, 22 ГПК України.

Клопотання про технічну фіксацію судового процесу не поступало, заяв про відвід суддів не надходило. Судове засідання відбувається в режимі відеоконференції з господарським судом м. Києва

ВСТАНОВИВ:

Приватна організація "Організація колективного управління авторськими та суміжними правами" звернулася до господарського суду Хмельницької області на захист прав товариства з обмеженою відповідальністю "Ворнер Мьюзік Україна" з позовом про стягнення з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 14500 грн. компенсації за незаконне використання твору "ІНФОРМАЦІЯ_1" (виконавець ОСОБА_5).

Рішенням господарського суду Хмельницької області від 07.09.2016р. у справі №924/723/16 позов задоволено; стягнуто з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на користь приватної організації "Організація колективного управління авторськими та суміжними правами" в інтересах товариства з обмеженою відповідальністю "Ворнер Мьюзік Україна" 14500 компенсації, 1378 витрат по оплаті судового збору.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до Рівненського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати, прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

Мотивуючи апеляційну скаргу скаржник зазначає, що позивачем не надано суду належних доказів, що підтверджують використання відповідачем твору "ІНФОРМАЦІЯ_1" (виконавець ОСОБА_5), оскільки з наданого позивачем відеозапису неможливо встановити, що використання твору здійснювалося саме відповідачем. Так, із відеозапису вбачається, що певна особа знаходиться у приміщенні закладу громадського харчування, проте докази, що у вказаному приміщенні здійснює господарську діяльність саме відповідач (вивіска ресторану, меню із зазначенням найменування закладу тощо) відсутні. На відеозаписі міститься зображення мобільного телефону, на якому встановлена дата і час, проте, позивачем не надано доказів на підтвердження того, що дата та час на вказаному пристрої, відповідають дійсності. Також, у матеріалах справи знаходиться касовий чек, в якому зазначено ФОП ОСОБА_1, АДРЕСА_1. Однак, будь-якого відношення вказаний чек до кафе "ІНФОРМАЦІЯ_2", розташованому за адресою: АДРЕСА_1 немає. Окрім того, позивачем не доведено спосіб отримання такого чеку (не зафіксовано чи був такий чек вручений представнику позивача безпосередньо у закладі відповідача). 3 вказаних доказів неможливо встановити, що спірний музичний твір було використано при демонстрації програм певного телеканалу або за допомогою певних технічних пристроїв для фонового озвучення приміщення. Скаржник зазначає, що встановлення способу використання твору (в який саме спосіб і за допомогою яких технічних пристроїв, інше) являється невід'ємною частиною доказування використання відповідачем такого твору та має здійснюватись саме позивачем. Також, у матеріалах справи відсутні будь-які докази наявності у відповідача технічної можливості (певних технічних засобів) для публічного виконання музичних творів без використання телеприймача, а також відсутні докази використання твору в ефірі певного телеканалу.

Приватна організація "Організація колективного управління авторськими і суміжними правами" подала до суду відзив на апеляційну скаргу (вх. №27325/17 від 19.09.2017р.) в якому позивач заперечує доводи апеляційної скарги, просить залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 10.07.2017р. апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено її до розгляду у складі колегії суддів: головуючий суддя Розізнана І.В., суддя Гулова А.Г., суддя Маціщук А.В..

Розпорядженням керівника апарату суду від 18.09.2017р., у зв'язку із тимчасовою непрацездатністю судді - члена колегії Маціщук А.В, у зв'язку із відставкою судді Гулової А.Г. на підставі рішення Вищої ради правосуддя від 12.09.2017 р. та відповідно до п. 2.3.50 Положення про автоматизовану систему документообігу суду та п. 8.2 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду у Рівненському апеляційному господарському суді, призначено повторний автоматизований розподіл справи №924/723/16.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.09.2017р. визначено колегію суддів для розгляду справи №924/723/16 у складі: головуючий суддя Розізнана І.В., суддя Грязнов В.В., суддя Мельник О.В.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 19.09.2017р. апеляційну скаргу прийнято до провадження у новому складі суду.

Представники позивача в судовому засіданні 20.09.2017р. заперечили доводи апеляційної скарги, просять апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції без змін.

Відповідач не забезпечив явку повноважного представника в судові засідання, про день, час та місце судового розгляду повідомлявся у встановленому законом порядку.

Враховуючи те, що судом вчинено всі необхідні дії для належного повідомлення всіх учасників провадження у справі про день, час та місце розгляду справи, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в даному судовому засіданні за наявними у справі матеріалами, у відповідності до вимог ст.101 ГПК України.

Розглянувши апеляційну скаргу, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши надану судом першої інстанції оцінку обставинам справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, заслухавши пояснення представників позивача, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду зазначає наступне.

Як встановлено апеляційним судом та підтверджується матеріалами справи, 24.01.2014р. між приватною організацією "Організація колективного управління авторськими та суміжними правами" (організація) та товариством з обмеженою відповідальністю "Ворнер Мьюзік Україна" (видавник) укладено договір №АВ-24012014/01 про управління майновими авторськими правами, згідно п. 2.1. якого видавник надає організації повноваження здійснювати колективне управління майновими правами на твори та субвидані твори, які належать або протягом дії цього договору будуть йому належати, а саме дозволяти або забороняти використання об'єктів авторського права третім особам, відповідно до умов цього договору.

Організація отримує повноваження здійснювати колективне управління майновими правами видавника на такі види використання об'єктів авторського права, зокрема, публічне виконання об'єктів авторського права при публічному виконанні (показі чи демонстрації) аудіовізуальних творів в кінотеатрах, підприємствах торгівлі та послуг, закладах громадського харчування (п. 5.1.1. договору).

Організація має право здійснювати відповідно до чинного законодавства України та цього договору будь-які юридичні дії, направлені на забезпечення та захист майнових прав видавника на об'єкти авторського права, повноваження на управління якими передані організації за цим договором, в порядку визначеному у цьому розділі (п. 9.1. договору).

У випадку виявлення порушень прав, управління якими здійснює організація, остання з метою захисту прав видавника та реалізації своїх повноважень по управлінню цими правами, має право: пред'являти заяви, претензії, здійснювати фіксацію фактів використання об'єктів авторського права без дозволу організації (п. 9.2.1. договору); вчиняти будь-які інші дії (вживати заходи), направлені на захист авторських прав видавника, за умов дотримання попередньої згоди видавника (п. 9.2.2. договору).

Договір вступає в силу з моменту підписання його сторонами і діє безстроково (п.12.1. договору).

Договір підписаний сторонами та скріплений їхніми печатками.

Сторонами договору також погоджено додаток №1 "Виключення та обмеження" та додаток №2 до договору про управління майновими авторськими правами №АВ-24012014/01 від 24.01.2014р.

01.11.2014р. ТОВ "Ворнер/Чаппел" (видавник) та ТОВ "Ворнер Мьюзік Україна" (субвидавник) уклали ліцензійний договір №ВЧ-01112-14/02-д, згідно п. 2.1. якого видавець надає субвидавцю право на використання протягом строку дії договору на території України способами, вказаними в договорі, всіх творів, які входять в каталог видавця, за виключенням Продакш Музики (музичні твори, створені для використання в фільмах, телебаченні, радіо і інших засобах аудіовізуальної інформації, які належать або підконтрольні компаніям НонСтопМьюзік Інк. і Ворнер/Чаппел Лайбрарі Мьюзік Лімітед).

Субвидавець вправі використовувати твори протягом терміну дії договору на території України на умовах виключної ліцензії наступними способами, зокрема, публічне виконання творів, відтворення творів або будь-якої їх частини в будь-якій матеріальній формі, шляхом механічного або електронного відтворення (п.2.3. ліцензійного договору).

Протягом терміну дії договору субвидавець отримує право використовувати твори на території України на умовах невиключної ліцензії наступними способами, зокрема, доведення творів до загального відома таким чином, що будь-яка особа може отримати доступ до творів з будь-якого місця і в будь-який час за власним вибором (п. 2.5.2. ліцензійного договору).

Відповідно до п. 11.1. ліцензійного договору, строк договору починає відраховуватись з моменту його підписання і з врахуванням положень п. 11.2., закінчується 31.12.2014р. При цьому сторони обумовлюють, що договір в частині надання прав субвидавцю поширюється на період, що передує даті підписання договору, а саме - з 01.01.2014р.

Строк дії договору може автоматично продовжуватись на черговий період в 1 рік, якщо і до того часу не буде розірваний будь-якою із сторін шляхом надіслання письмового повідомлення іншій стороні не менше, ніж за 30 календарних днів (п. 11.2. ліцензійного договору).

Ліцензійний договір підписаний сторонами договору та скріплений їхніми печатками.

ТОВ "Ворнер Мьюзік Україна" та ТОВ "Ворнер/Чаппел" погоджено також додаток №1 до ліцензійного договору, зокрема, роздруківку із каталогу музичних творів, згідно якої передано права, в тому числі, на музикальний твір "ІНФОРМАЦІЯ_1" (виконавець ОСОБА_5).

Як вбачається із декларації музичних творів, ТОВ "Ворнер Мьюзік" передано приватній організації "Організація колективного управління авторськими і суміжними правами" за договором №АВ-24012014/01 від 24.01.2014р. управління отриманими на підставі договору №ВЧ-01112-14/02-д від 01.11.2014р. правами, в тому числі, на твір "ІНФОРМАЦІЯ_1" (виконавець ОСОБА_5).

20.12.2015р. приватною організацією "Організація колективного управління авторськими та суміжними правами" видано ОСОБА_4 довіреність №07/12/15/19 на виконання представницьких функцій, зокрема, щодо виявлення незаконного використання творів з репертуару організації та здійснення фіксації і вжиття заходів для усунення таких порушень.

18.04.2016р. ОСОБА_4, як представником приватної організації "Організація колективного управління авторськими та суміжними правами", на підставі довіреності №07/12/15/19 від 20.12.2015р., складно акт №18/04/2016р. фіксації фактів (контрольного прослуховування) прямого чи опосередкованого комерційного використання музичних творів, опублікованих з комерційною метою фонограм, відеограм, їх примірників та зафіксованих у них виконань, про те, що у закладі харчування - кафе "ІНФОРМАЦІЯ_2", АДРЕСА_1, в якому здійснює свою господарську діяльність ФОП ОСОБА_1, шляхом відеозапису та запису на диктофон зафіксовано факт публічного виконання музичного твору "ІНФОРМАЦІЯ_1" (виконавець ОСОБА_5).

На підтвердження вказаного позивачем також долучено до матеріалів справи касовий чек, виданий ФОП ОСОБА_1, код НОМЕР_1, АДРЕСА_1. При цьому, як вбачається із акту, підстави використання музичних творів невідомі.

Даний спір між сторонами виник внаслідок порушення відповідачем майнових авторських прав позивача у вигляді використання ним музичного твору шляхом його публічного виконання без належного дозволу та без сплати авторської винагороди, майнові авторські права на які належать позивачу.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що згідно з ч.1 ст. 15 Закону України "Про авторське право і суміжні права" майнові права автора (чи іншої особи, яка має авторське право) можуть бути передані (відчужені) іншій особі згідно з положеннями Закону, після чого ця особа стає суб'єктом авторського права.

Відповідно до ст. 45 Закону суб'єкти авторського права і суміжних прав можуть управляти своїми правами: особисто, через свого повіреного, через організацію колективного управління.

За приписами ст. ст. 48, 49 Закону України "Про авторське право і суміжні права" можлива передача на договірних засадах авторами або іншими суб'єктами авторського права та/або суміжних прав повноважень з управління майновими правами організаціям колективного управління, на які покладається виконання відповідних функцій, зокрема, збір винагороди на підставі зазначених договорів чи цього Закону, розподіл (перерозподіл між іншими організаціями колективного управління) зібраної винагороди, перерахування належної частки перерозподіленої винагороди іншим організаціям колективного управління, що представляють майнові інтереси відповідних суб'єктів авторського права та/або суміжних прав, або виплата розподіленої винагороди безпосередньо таким суб'єктам.

За наявності договорів з суб'єктами авторського права та/або суміжних прав на управління їх майновими правами організації колективного управління відповідно до статті 45 Закону, що надає право таким організаціям представляти інтереси власників майнових авторських прав, виконавців, виробників фонограм (відеограм), мають право звертатися до господарського суду з позовами про відшкодування збитків (матеріальної шкоди), включаючи упущену вигоду або стягнення доходу, отриманих порушником внаслідок порушення ним авторського права та/або суміжних прав, і у тому випадку, коли з порушником авторського права чи суміжних прав організацією колективного управління не укладено будь-якої угоди.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що ПП "Організація колективного управління авторськими і суміжними правами" на підставі договору про управління майновими авторськими правами від 24.01.2014р. №АВ-24012014/01 та декларації музичних творів наділена повноваженнями на управління майновими авторськими правами суб'єкта авторського права - товариства з обмеженою відповідальністю "Ворнер Мьюзік Україна", позивача у справі, зокрема щодо музичного твору: "ІНФОРМАЦІЯ_1" (виконавець ОСОБА_5).

Згідно ч. 3 ст. 426 ЦК України використання об'єкта права інтелектуальної власності іншою особою здійснюється з дозволу особи, яка має виключне право дозволяти використання об'єкта права інтелектуальної власності, крім випадків правомірного використання без такого дозволу, передбачених цим Кодексом та іншим законом.

Частиною 3 ст. 15 Закону України "Про авторське право і суміжні права" визначено, що виключне право автора (чи іншої особи, яка має авторське право) на дозвіл чи заборону використання твору іншими особами дає йому право дозволяти або забороняти, зокрема, публічне виконання і публічне сповіщення творів.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про авторське право і суміжні права" публічне виконання - це подання за згодою суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав творів, виконань, фонограм, передач організацій мовлення шляхом декламації, гри, співу, танцю та іншим способом як безпосередньо (у живому виконанні), так і за допомогою будь-яких пристроїв і процесів (за винятком передачі в ефір чи по кабелях) у місцях, де присутні чи можуть бути присутніми особи, які не належать до кола сім'ї або близьких знайомих цієї сім'ї, незалежно від того, чи присутні вони в одному місці і в один і той самий час або в різних місцях і в різний час; публічне сповіщення (доведення до загального відома) - це передача за згодою суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав в ефір за допомогою радіохвиль (а також лазерних променів, гама-променів тощо), у тому числі з використанням супутників, чи передача на віддаль за допомогою проводів або будь-якого виду наземного чи підземного (підводного) кабелю (провідникового, оптоволоконного та інших видів) творів, виконань, будь-яких звуків і (або) зображень, їх записів у фонограмах і відеограмах, програм організацій мовлення тощо, коли зазначена передача може бути сприйнята необмеженою кількістю осіб у різних місцях, віддаленість яких від місця передачі є такою, що без зазначеної передачі зображення чи звуки не можуть бути сприйняті.

В п. 41 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 №12 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із захистом прав інтелектуальної власності" передбачено, що використанням твору в силу ст. 441 ЦК України вважається, серед іншого, його публічне використання різними способами, як-от публічний показ, публічне виконання - як у реальному часі ("наживо"), так і з допомогою технічних засобів, публічне сповіщення (радіо, телебачення), а також публічна демонстрація аудіовізуального твору (зі звуковим супроводом чи без такого) у місці, відкритому для публічного відвідування, або в іншому місці (приміщенні), де присутні особи, які не належать до кола однієї сім'ї чи близьких знайомих цієї сім'ї, - незалежно від того, чи сприймається твір публікою безпосередньо у місці його публічної демонстрації (публічного показу), чи в іншому місці одночасно з такою демонстрацією (показом). Відповідальність за публічне виконання твору (в тому числі при його виконанні в реальному часі - "наживо") несе фізична чи юридична особа, яка бере на себе ініціативу і відповідальність за проведення відповідного заходу.

Використання музичних творів безпосередньо у публічному закладі (а не шляхом здійснення користувачем передачі таких творів в ефір чи по кабелях) є публічним виконанням (аналогічна позиція міститься в постанові Вищого господарського суду України від 28.03.2017 року № 916/4856/15).

Пунктом 29 вищевказаної постанови визначено, що з огляду на приписи статті 33 ГПК України щодо обов'язку доказування і подання доказів господарському суду у вирішенні питання про те, якій стороні належить доводити обставини, що мають значення для справи про захист авторського права чи суміжних прав, слід враховувати таке:

1) позивач повинен довести належність йому авторського права та/або суміжних прав чи права на їх захист, а також факт використання об'єктів даних прав відповідачем, а в разі заявлення вимог про відшкодування шкоди - розмір шкоди і причинно-наслідковий зв'язок між завданою шкодою та діями відповідача. У випадках коли права автора засвідчено свідоцтвом, виданим в установленому порядку уповноваженим органом, власник майнових прав інтелектуальної власності на твір, які було передано на зазначений у свідоцтві твір, звільняється від доведення належності йому відповідних прав; у таких випадках обов'язок доведення належності цих прав іншій особі, ніж та, що зазначена у свідоцтві, покладається на відповідача;

2) відповідач має довести додержання ним вимог ЦК України і Закону при використанні ним твору та/або об'єкту суміжних прав; в іншому разі фізична або юридична особа визнається порушником авторського права та/або суміжних прав, і для неї настають наслідки, передбачені цими законодавчими актами. Крім того, відповідач повинен спростувати визначену цивільним законодавством презумпцію винного заподіяння шкоди (ст. ст. 614, 1166 ЦК України).

Суд апеляційної інстанції зазначає, що використання музичних творів у господарській діяльності певної особи неможливе без її ініціативи, у тому числі, свідомого допущення звучання музичних творів у приміщенні, в якому нею здійснюється господарська діяльність. Особа, яка здійснює господарську діяльність у відповідному закладі несе відповідальність за дотримання вимог закону у ньому, у тому числі у сфері інтелектуальної власності. Право на використання музичних творів у здійсненні господарської (комерційної) діяльності надається суб'єкту, який таку діяльність здійснює, а не певній території, на якій вона (діяльність) здійснюється.

Надавши оцінку в їх сукупності наданим Організацією доказам в підтвердження публічного виконання музичного твору "ІНФОРМАЦІЯ_1" (виконавець ОСОБА_5) у закладі харчування - кафе "ІНФОРМАЦІЯ_2", АДРЕСА_1, (акту фіксації від 18.04.2016р. №18/04/2016р., відеозапису та фіскальному чеку від 18.04.2016р.), суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про належність та допустимість таких доказів, у тому числі з урахуванням постанови Кабінету Міністрів України від 18.01.2003р. № 71 "Про затвердження розміру, порядку та умов виплати винагороди (роялті) за комерційне використання опублікованих з комерційною метою фонограм, відеограм, їх примірників та зафіксованих у них виконань" (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 14.09.2011 № 957), відповідно до якої представникам уповноважених організацій колективного управління надано право фіксувати факти прямого чи опосередкованого комерційного використання опублікованих з комерційною метою фонограм, відеограм, їх примірників та зафіксованих у них виконань, зокрема, за допомогою технічних засобів і (або) шляхом складення відповідного акта фіксації.

Відповідачем не доведено додержання ним вимог Цивільного кодексу України і Закону України "Про авторське право і суміжні права" при використанні музичного твору "ІНФОРМАЦІЯ_1" (виконавець ОСОБА_5) в приміщені закладу харчування - кафе "ІНФОРМАЦІЯ_2" та не спростовано визначену цивільним законодавством презумпцію винного заподіяння шкоди (ст.ст. 614, 1166 ЦК України).

Суд апеляційної інстанції зазначає, що пунктом "г" ч. 2 ст. 52 Закону України "Про авторське право і суміжні права" передбачено, що суд має право постановити рішення чи ухвалу про виплату компенсації, що визначається судом, у розмірі від 10 до 50000 мінімальних заробітних плат, замість відшкодування збитків або стягнення доходу. При визначенні компенсації, яка має бути виплачена замість відшкодування збитків чи стягнення доходу, суд зобов'язаний у встановлених пунктом "г" ч. 2 ст. 52 Закону межах визначити розмір компенсації, враховуючи обсяг порушення та (або) наміри відповідача.

Відповідно до п.п. 51.2, 52.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 жовтня 2012р. №12 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із захистом прав інтелектуальної власності", компенсація підлягає виплаті у разі доведення факту порушення майнових прав суб'єкта авторського права та/або суміжних прав, а не розміру заподіяних збитків.

Таким чином, для задоволення вимоги про виплату компенсації достатньо наявності доказів вчинення особою дій, які визнаються порушенням авторського права та/або суміжних прав, а розмір збитків суб'єкт такого права доводити не зобов'язаний. Водночас розмір доведених збитків має враховуватися господарським судом у визначенні розміру компенсації.

Кожен окремий факт протиправного використання об'єктів авторського та/або суміжних прав, в тому числі неодноразове використання одного й того самого об'єкта, становить самостійне порушення і може бути підставою для застосування відповідальності у вигляді стягнення компенсації. У визначенні розміру такої компенсації господарським судам необхідно виходити з конкретних обставин справи і загальних засад цивільного законодавства, встановлених статтею 3 ЦК України, зокрема, справедливості, добросовісності та розумності.

Розмір компенсації визначається судом у межах заявлених вимог у залежності від характеру порушення, ступеня вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховується: тривалість порушення та його обсяг (одно- або багаторазове використання об'єкта авторського права); передбачуваний розмір збитків потерпілої особи; розмір доходу, отриманого внаслідок правопорушення; кількість потерпілих осіб; наміри відповідача; наявність раніше вчинених відповідачем порушень виключного права даного позивача; можливість відновлення попереднього стану та необхідні для цього зусилля тощо. Відповідні мотиви визначення розміру компенсації мають бути наведені в судовому рішенні. У визначенні суми компенсації господарський суд має виходити з того розміру мінімальної заробітної плати, який установлено на час прийняття судом відповідного рішення.

В абз. 9 ч. 2 ст. 52 України "Про авторське право і суміжні права" зазначено, що при визначенні компенсації, яка має бути виплачена замість відшкодування збитків чи стягнення доходу, суд зобов'язаний у встановлених пп. "г" п. 2 ст. 52 Закону межах визначити розмір компенсації, враховуючи обсяг порушення та (або) наміри відповідача.

Таким чином, з огляду на розмір заявлених позовних вимог і встановленого законом мінімального розміру компенсаційних заходів, спрямованих на захист майнових прав суб'єктів авторського права, за наявності встановленого порушення стягненню підлягає сума у розмірі не менше 10 мінімальних заробітних плат (аналогічна правова позиція викладена у постанові судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 11.11.2015р. у справі № 3-994гс15).

Позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 14500 грн. компенсації за незаконне використання твору "ІНФОРМАЦІЯ_1" (виконавець ОСОБА_5).

Відповідно до ст. 8 Закону України "Про державний бюджет України на 2016 рік" з 1 травня 2016 року встановлено мінімальну заробітну плату в розмірі 1450 грн.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 14500 грн. компенсації за порушення майнових прав суб'єкта авторського права є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Доводи скаржника, наведені в апеляційній скарзі, не заслуговують на увагу, оскільки їм була надана вичерпна правова оцінка судом першої інстанції на підставі наданих сторонами доказів, які відповідно до статей 33, 34 ГПК України засвідчують певні обставини і на яких ґрунтується висновок суду. Судовою колегією не встановлено порушень чи неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права при розгляді спору судом першої інстанції, а тому мотиви, з яких подана апеляційна скарга, не можуть бути підставою для скасування прийнятого у справі рішення, а наведені в ній доводи не спростовують висновків суду.

Керуючись, ст.ст. 33, 43, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Рівненський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на рішення господарського суду Хмельницької області від 07.09.16р. у справі №924/723/16 - залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку згідно з Розділом ХІІ-1 Господарського процесуального кодексу України.

3. Справу повернути до господарського суду Хмельницької області.

Головуючий суддя Розізнана І.В.

Суддя Мельник О.В.

Суддя Грязнов В.В.