Ухвала суду № 69094598, 13.09.2017, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

13 вересня 2017 рокусправа № 804/2873/17

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Чабаненко С.В.

суддів: Прокопчук Т.С. Шлай А.В.

за участю секретаря судового засідання: Горшкова В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпро апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31 травня 2017 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Соборному районі м. Дніпра Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Соборному районі м. Дніпра Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська від 29.06.2016 року форми "Ф" №1461-13, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з транспортного податку з фізичних осіб за 2016 рік у розмірі 25 000 грн.( двадцять п'ять тисяч гривень) та стягнення з відповідача на користь позивача судових витрат по сплаті судового збору у сумі 640,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає про протиправність оскаржуваного нею податкового повідомлення-рішення, оскільки вважає, що процедури стосовно визначення грошового зобов'язання з транспортного податку у розмірі 25 000 грн. за легкові автомобілі, що використовувались до 5 років і середньоринкова вартість яких становить понад 750 мінімальних розмірів заробітної плати, встановленої на 1 січня податкового (звітного) року, встановлені статтею 267 Податкового кодексу України, застосовуються з 2017 року, проте податкове повідомлення-рішення відповідача за №1461-13 було винесено 29.06.2016 року, а тому, на думку позивача, підлягає скасуванню.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31.05.2017 у задоволенні даного адміністративного позову відмовлено. Суд дійшов висновку, що при винесенні спірного податкового повідомлення-рішенння та визначення податкового зобов'язання з транспортного податку з фізичних осіб, відповідач діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначений законом.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції приписів матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову та прийняти нову, якою задовольнити позовні вимоги. Зокрема, судом проігноровано доводи позивача щодо порушення відповідачем строків складання та вручення спірного податкового повідомлення рішення. Крім того, зміни до об'єкта оподаткування транспортним податком внесені Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень в 2016 році» від 24.12.2015, тобто після спливу шести місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому такі правила застосовуються. Також Методика визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів, затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 18.02.2016 за № 66, набрала чинності 19.02.2016. З урахуванням принципу стабільності, передбаченого ст. 4 Податкового кодексу України, транспортний податок з фізичних осіб у розмірі, передбаченому Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень в 2016 році» від 24.12.2015, має застосовуватися з наступного бюджетного періоду, тобто з 2017 року. Крім того, апелянтом зазначено про порушення відповідачем вимог чинного законодавства при вирішенні питання щодо належності транспортного засобу, який є власністю позивача, до об'єкту оподаткування відповідно до ст. 267 Податкового кодексу України, оскільки у відповідача була відсутні інформація щодо пробігу транспортного засобу, як обов'язкового критерію для визначення середньоринкової вартості згідно положень Методики, що унеможливлює встановлення його вартості. Крім цього, в обґрунтування доводів апеляційної скарги позивач послався на положення ст. 58 Конституції України та зміст рішення Конституційного Суду України від 09.02.1999 № 1-рп/99 щодо зворотної дії в часі нормативно-правових актів.

В судовому засіданні під час апеляційного перегляду представник апелянта підтримав доводи апеляційної скарги та надав аналогічні вищенаведеному пояснення.

Представник відповідача, належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, в судове засідання не прибув, що не перешкоджає апеляційному розгляду.

Заслухавши доводи представника апелянта та перевіривши підстави апеляційного перегляду колегія суддів вважає доводи апеляційної скарги безпідставними з огляду на наступне.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено наявними у справі доказами, що ОСОБА_1 є власником легкового автомобіля марки PORSCHE CAYENNE універсал В, чорного кольору, об'єм двигуна 4806 куб.см., номер шасі НОМЕР_3, 2013 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_4 (а.с. 11).

29.06.2015 року Державною податковою інспекцією у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області винесене податкове повідомлення-рішення №1461-13, яким ОСОБА_1 (код НОМЕР_2) за 2016 рік визначено суму податкового зобов'язання за платежем транспортний податок з фізичних осіб у розмірі 25 000 грн. (а.с. 10).

Оцінка середньоринкової вартості автомобіля визначена центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику економічного розвитку, за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, виходячи з марки, моделі, року випуску, типу двигуна, об'єму циліндрів двигуна, типу коробки переключення передач, пробігу легкового автомобіля.

З метою визначення чи є належний позивачеві автомобіль об'єктом оподаткування в розумінні статті 267 Податкового кодексу України, судом першої інстанції перевірено вартість автомобіля, здійснений розрахунок з використанням Методики, перевірено отриманий результат на офіційному веб-сайті Мінекономрозвитку, та встановлено, що середньоринкова вартість автомобіля за різними варіаціями підрахунку складає від 1120630,19 грн. до 2116246,91 грн., що перевищує 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої станом на 1 січня 2016 року, яка згідно з Законом України "Про державний бюджет України на 2016 рік" складала 1378 гр., та відповідно дорівнює 1033500 грн.

Отже, згідно висновку суду першої інстанції, автомобіль марки PORSCHE CAYENNE універсал В, чорного кольору, об'єм двигуна 4806 куб.см., номер шасі НОМЕР_3, 2013 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1, зареєстрований 19 березня 2014 рок, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_4, згідно підпункту 267.2.1 пункту 267.2 статті 267 Податкового кодексу України є об'єктом оподаткування транспортним податком у 2016 році, а позивач, відповідно, є платником вказаного податку.

Виходячи зі змісту доводів апеляційної скарги, вбачається, що фактично апелянт стверджує про порушення відповідачем принципу стабільності податкового законодавства, оскільки Закон України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році", яким внесено зміни до статті 267 Податкового кодексу України, прийнятий пізніше як за шість місяців до початку бюджетного періоду, яким є 2016 рік.

Наведені доводи колегія суддів розцінює критично.

Так, відповідно до пп.10.1.1 п.10.1 ст.10 ПК України транспортний податок (який входить до структури податку на майно) належить до системи місцевих податків.

Згідно з пунктом 8.3 статті 8 Податкового кодексу України, до місцевих належать податки та збори, що встановлені відповідно до переліку і в межах граничних розмірів ставок, визначених цим Кодексом, рішеннями сільських, селищних, міських рад та рад об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, у межах їх повноважень, і є обов`язковими до сплати на території відповідних територіальних громад.

У свою чергу, підпунктом 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України визначено, що рішення про встановлення місцевих податків та зборів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.

Проте, запроваджуючи змінений транспортний податок у 2016 році законодавець пунктом 4 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» від 24.12.2015 №909-VІІІ (який набирає чинності з 01.01.2016 року) обмежив дію підпункту 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України, передбачивши, що ця норма не поширюється на рішення місцевих рад про встановлення місцевих податків на 2016 рік.

В такий спосіб Верховною Радою України було змінено правове регулювання питання запровадження місцевих податків і, зокрема, транспортного податку. Відповідно, усі передбачені підпунктом 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України наслідки, в тому числі послідовність дій місцевих рад щодо прийняття та опублікування рішень про встановлення місцевих податків, не застосовуються.

Крім цього, пунктом 7 Прикінцевих положень зазначеного Закону рекомендовано органам місцевого самоврядування у місячний строк з дня набрання чинності цим Законом переглянути прийняті на 2016 рік рішення щодо встановлення місцевих податків і зборів, визначених статтею 10 Податкового кодексу України.

З огляду на вказану норму права, на думку колегії суддів, можливо дійти висновку про те, що законодавець передбачав необхідність сплати транспортного податку у 2016 році з урахуванням об'єкта оподаткування цим податком, який визначено Законом України від 24.12.2015 №909-VІІІ.

Крім того, з аналізу наведених положень Закону колегія суддів вважає, що у даному випадку не встановлювався новий транспортний податок та не змінювалась його ставка, а лише змінювались вимоги до об'єкта оподаткування таким податком, що зумовлено внесенням змін до Податкового кодексу України, чим фактично запроваджено механізм справляння та порядок сплати транспортного податку, встановленого цим Кодексом.

Таким чином, посилання позивача на неможливість нарахування податкових зобов'язань у 2016 роках з огляду на внесення змін до діючого податкового законодавства пізніше як за шість місяців до початку бюджетного періоду не доводить протиправність дій податкового органу з визначення податкового зобов'язання.

Доводи апелянта з приводу невірного розрахунку середньоринкової вартості автомобіля в порушення вимог Методики визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів, затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України від 18.02.2016 № 66, а також неможливості її застосування у податковому періоді, яким є 2016 рік, колегія суддів розцінює критично з огляду на наступне.

Відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 статті 267 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування транспортним податком є легкові автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.

Така вартість визначається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику економічного розвитку, за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, виходячи з марки, моделі, року випуску, типу двигуна, об'єму циліндрів двигуна, типу коробки переключення передач, пробігу легкового автомобіля, та розміщується на його офіційному веб-сайті.

Відповідно до підпункту 267.3.1пункту 267.3 статті 267 Податкового кодексу України базою оподаткування є легковий автомобіль, з року випуску якого минуло не більше пяти років (включно) та середньоринкова вартість якого становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.

Згідно з пунктом 267.4 цієї ж статті ставка податку встановлюється з розрахунку на календарний рік у розмірі 25000 грн. за кожен легковий автомобіль, що є об'єктом оподаткування.

Нормами підпункту 267.5.1 пункту 267.5. статті 267 Податкового кодексу України передбачено, що базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року.

Постановою Кабінету Міністрів України від 18.02.2016 № 66 затверджено Методику визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів (далі Методика), яка встановлює механізм визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів для цілей віднесення таких автомобілів до об'єктів оподаткування транспортним податком.

Так, цією Методикою передбачено, що Міністерство економічного розвитку і торгівлі України (далі Мінекономрозвитку) забезпечує роботу офіційного веб сайту в режимі, який дає змогу отримати інформацію про середньоринкову вартість автомобіля шляхом введення даних про їх марку, модель, рік випуску, тип двигуна, об'єм циліндрів двигуна, тип коробки переключення передач та пробіг.

Пунктом 2 Методики визначено, що середньоринкова вартість автомобіля розраховується за методом аналогії цін ідентичних автомобілів за формулою, визначеною у пункті 3 Порядку визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів, мотоциклів, мопедів, затвердженого постановою КМУ від 10.04.2013 №403 (далі Порядок).

Відповідно до пункту 2 цього Порядку середньоринковою вартістю транспортних засобів є величина, яка визначається статистичними методами і еквівалентна імовірній ціні, за яку може здійснюватися купівля продаж транспортних засобів певної марки та моделі з відповідним строком експлуатації та пробігом на встановлену дату проведення оцінки.

Згідно з пунктом 4 Методики інформація про ціни нового автомобіля з урахуванням марки, моделі, типу двигуна, об'єму циліндрів двигуна, типу коробки переключення передач подається до 10 січня базового податкового (звітного) періоду (року) державним підприємством Держзовнішінформ до Мінекономрозвитку.

Мінекономрозвитку відповідно до цієї Методики розраховує середньоринкову вартість автомобіля та щороку до 1 лютого базового податкового (звітного) періоду подає ДФС інформацію про автомобілі, з року випуску яких минуло не більше пяти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року (пункт 13 Методики).

З огляду на викладене апеляційний суд звертає увагу на те, що для визнання автомобіля об'єктом оподаткування транспортним податком з фізичних осіб до уваги, крім іншого, береться середньоринкова вартість такого автомобіля, яка визначається статистичними методами, встановлюється, виключно, Мінекономрозвитку та не підлягає перегляду чи коригуванню іншими суб'єктами владних повноважень чи власниками транспортних засобів.

Більше того, до повноважень ДФС не входять повноваження з приводу перевірки визначеної Мінекономрозвитку середньоринкової вартості автомобілів для цілей оподаткування транспортним податком з фізичних осіб.

Отже, органи ДФС отримують лише списки платників транспортного податку. В даному випадку на виконання вимог вищевказаної Методики, Мінекономрозвитку подало ДФС інформацію про автомобіль, що належить позивачці, як такий, що з року його випуску минуло не більше пяти років (включно) та середньоринкова вартість якого становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) 2016 року, про що наголошено відповідачем під час розгляду справи в суді першої інстанції.

Крім того, право платників податку звернутися з письмовою заявою до контролюючого органу за місцем своєї реєстрації для проведення звірки даних щодо об'єктів оподаткування, що перебувають у власності платника податків, розміру ставки податку, нарахованої суми податку, передбачено підпунктом 267.65.10 пункту 267.6 статті 267 Податкового кодексу України.

В свою чергу, позивач даним правом не скористалася та не надала доказів, які б підтвердили, що належний їй на праві власності легковий автомобіль не відноситься до об'єкту оподаткування транспортним податком.

Також колегія суддів зазначає, що Податковий кодекс України не містить таких застережень для контролюючого органу під час прийняття рішень про встановлення податкових зобов'язань, як несвоєчасне розроблення механізму визначення певного критерію для цілей віднесення тих чи інших речей до об'єктів оподаткування. Отже, в даному випадку набрання законної сили Постановою Кабінету Міністрів України від 18.02.2016 № 66, якою затверджено Методику визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів транспортним податком, лише 19.02.2016, тобто після початку бюджетного періоду, не є підставою для висновків щодо неправомірності саме податкового повідомлення-рішення контролюючого органу.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про наявність у податкової служби правових підстав для визначення податкових зобов'язань з транспортного податку у 2016 році та про обов'язок позивача щодо сплати цього виду податку у порядку, передбаченому Податковим кодексом України.

Керуючись ст.ст.160, 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд, -

У х в а л и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31 травня 2017 року по справі № 804/2873/17- залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня її складення у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий: С.В. Чабаненко

Суддя: Т.С. Прокопчук

Суддя: А.В. Шлай