Рішення № 69094439, 21.09.2017, Господарський суд Черкаської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" вересня 2017 р.Справа № 925/1110/17

Господарський суд Черкаської області в складі головуючого судді Пащенко А.Д., із секретарем судового засідання Ковбою І.М.,

за участі представників:

від позивача: ОСОБА_1 - за довіреністю,

від відповідача: не зявився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні господарського суду Черкаської області справу

за позовом Приватного сільськогосподарського товариства "Пісківське"

до Приватного підприємства "АГРО-ПАК 2000"

про стягнення 14325 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Заявлено позов про стягнення з приватного підприємства "АГРО-ПАК 2000" коштів у сумі 14325 грн., сплачених в рахунок попередньої оплати за товар, а саме фото полімерного кліше в кількості 1 шт., мішків поліпропіленових 30*45 з логотипом 5 в кількості 2500 шт., мішків поліпропіленових 40*55 з логотипом в кількості 2500 шт. згідно рахунку-фактури від 16.11.2016 № СФ-0000471, які не були поставлені та на вимогу позивача попередня оплата не була повернута.

Ухвалою господарського суду Черкаської області від 06 вересня 2017 року прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі, призначено її до розгляду на 21 вересня 2017 року.

Відповідач не подав суду відзив на позов, не направив свого представника у жодне із судових засідань. Суд вважає можливим розглядати справу за відсутності представника відповідача та відзиву на позов за наявними у справі матеріалами, відповідно до статті 75 ГПК України, виходячи із такого. Суд вжив усіх заходів для належного повідомлення відповідача про дату і час розгляду справи, ухвала суду від 06.09.2017 надіслана за адресою відповідача, вказаною в позовній заяві та у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, як судова повістка, надіслання ухвали суду оформлено згідно з вимогами Інструкції з діловодства в господарських судах України, однак вказана ухвала повернута до суду без вручення з відміткою у довідці про причину повернення "за закінченням строку зберігання". Для забезпечення повідомлення відповідачу про час і місце розгляду справи (у звязку з неотриманням судової повістки у поштовому відділенні) після повернення до суду вказана ухвала була повторно надіслана на адресу відповідача простою кореспонденцією, ця ухвала до суду не повернулася. В пункті 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" вказано, що місцезнаходження (місце проживання) відповідача визначається за даними його державної реєстрації як суб'єкта господарювання. В разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Отже, надіслання судом відповідачу ухвали за адресою, вказаною в ЄДР, є належним повідомленням відповідача про час і місце розгляду справи.

Відповідно до статті 77 ГПК України господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні. Отже, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представника сторони, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Згідно пункту 3.9.2 постанови Пленуму ВГСУ N 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представника однієї з сторін справа може бути розглянута без його участі, якщо неявка такого представника не перешкоджає вирішенню спору.

Суд приходить до висновку, що неявка представника відповідача у судове засідання не перешкоджає розгляду справи, а отримувати судові повістки, направляти свого представника у судове засідання чи заперечувати проти позову є правом сторони, а не обовязком.

Представник позивача у судовому засіданні повністю підтримав позов з підстав, викладених у позовній заяві, просив задовольнити позов та стягнути з відповідача кошти в заявленій сумі, пояснив, що між сторонами було досягнуто усної домовленості про поставку відповідачем вказаного товару і останній надіслав позивачу електронною поштою рахунок від 16.11.2016 на оплату 14325 грн. вартості цього товару, який позивач оплатив 18.11.2016 та чекав на поставку протягом двох днів, однак така поставка не відбулася, спочатку по телефону працівники відповідача обіцяли поставити товар найближчим часом, посилаючись на не передбачувані проблеми, а згодом припинили відповідати на телефонні дзвінки, у звязку з чим позивачем заявлялися вимоги спочатку про поставку товару, а згодом - про повернення передоплати однак на жодну з вимог відповідач не відповів, товар не постави, кошти не повернув.

У судовому засіданні 21 вересня 2017 року оголошена вступна та резолютивна частини рішення суду відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача у судовому засіданні, суд встановив таке.

16 листопада 2016 року приватне підприємство "АГРО-ПАК 2000" (відповідач) виставило приватному сільськогосподарському підприємству "Пісківське" (позивач) рахунок - фактуру № СФ-0000471 на оплату товару: фото полімерного кліше в кількості 1 шт., мішків поліпропіленових 30*45 з логотипом 5 кг в кількості 2500 шт., мішків поліпропіленових 40*55 з логотипом в кількості 2500 шт. на загальну вартість з урахуванням ПДВ 14325 грн.

18 листопада 2016 року позивач перерахував відповідачу по платіжному дорученню № 4257 кошти в сумі 14325 грн. на рахунок, вказаний у рахунку-фактурі № СФ-0000471 від 16.11.2016, із призначенням платежу "за мішки згідно рахунку № СФ-0000471 від 16.11.2016р. в т.ч. ПДВ 20% - 2387,5 грн."

28 лютого 2017 року позивач надіслав відповідачу вимогу від 24 лютого 2017 року № 71, в якому просило виконати зобов'язання та поставити позивачу оплачений товар у семиденний строк від дня пред'явлення даної вимоги, або повернути грошові кошти в розмірі 14325,00 гривень на розрахунковий рахунок позивача. Ця вимога була надіслана позивачем на адресу, вказану у рахунку-фактурі, однак не отримана відповідачем та повернута позивачу у звязку із закінченням терміну зберігання.

19 квітня 2017 року позивач надіслав повторно відповідачу вимогу від 18 квітня 2017 року № 129 такого ж змісту, як попередня. 19 травня 2017 року уповноважений представник ПП "АГРО-ПАК 2000" отримав вимогу від 18.04.2017.

29 червня 2017 року позивач надіслав вимогу відповідачу про повернення суми попередньої оплати в розмірі 14325,00 в семиденний строк від дати отримання цієї вимоги на дві адреси: на юридичну адресу відповідача, яка повернута позивачу за закінченням встановленого строку зберігання; та на адресу засновника ПП "АГРО-ПАК 2000" ОСОБА_2, який відповідно до запису на рекомендованому повідомленні отримав цю вимогу 06.07.2017.

За доводами позивача відповідач не здійснив жодного заходу щодо врегулювання питання про поставку товару чи повернення суми попередньої оплати в досудовому порядку, тому позивач звернувся з даним позовом до суду та просить стягнути з відповідача 14325 грн. попередньої оплати.

Оцінюючи докази у справі в їх сукупності, суд вважає позовні вимоги підлягаючими до задоволення, з огляду на таке.

В силу частини 1 статті 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України) зобовязання, що виникає між субєктами господарювання, в силу якого один субєкт зобовязаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого субєкта або утриматися від певних дій, а інший субєкт має право вимагати від зобовязаної сторони виконання її обовязку, є господарським зобовязанням.

Частиною 1 статті 181 ГК України визначено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і оплатити за нього певну грошову суму.

Суд приходить до висновку, що між сторонами склалися договірні відносини купівлі-продажу товару, які основані на усній домовленості сторін і оформлені видачею відповідачем рахунку-фактури на оплату вказаного у ньому товару та оплатою позивачем зазначеної у цьому рахунку суми. Таке оформлення договірних відносин між сторонами відповідає вимогам чинного законодавства, укладення усної угоди купівлі-продажу не суперечить законодавству.

За приписом статті 664 ЦК України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Згідно зі статтями 193, 202 Господарського кодексу України, статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобовязання має виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства; одностороння відмова від виконання зобовязання не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом. Відповідно до статті 202 Господарського кодексу України, статті 599 Цивільного кодексу України зобовязання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Із матеріалів справи вбачається, що позивач перерахував на рахунок відповідача, вказаний у рахунку-фактурі, кошти в сумі 14325 грн. по платіжному дорученню № 4257 від 18.11.2016, при цьому у призначенні платежу позивач послався на рахунок-фактуру № СФ-0000471 від 16.11.2016.

Оскільки письмовий договір між сторонами відсутній та в документах, якими сторони обмінялися, відсутня дата (термін) поставки цього товару, отже строк поставки (передачі) товару не визначений, тому позивач надіслав відповідачу вимогу про поставку товару від 24 лютого 2017 року, яка була позивачу повернута без вручення відповідачу у звязку із закінченням терміну зберігання, та повторно позивач надіслав відповідачу вимогу про поставку товару від 18 квітня 2017 року, що була отримана представником відповідача 19.05.2017.

Відповідач своє зобовязання не виконав та не поставив позивачу товар, оплату за який отримав.

Згідно частини 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до частини 2 статті 693 Цивільного кодексу України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Згідно статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Позивач довів і належними доказами підтвердив факт перерахування ним коштів в сумі 14325 грн. на рахунок відповідача як оплату за мішки на підставі рахунку № СФ-0000471 від 16.11.2016. Відповідач доводи позивача не спростував та не подав суду доказів належного виконання взятих на себе зобовязань щодо поставки позивачу товару, вказаного у названому рахунку.

За таких обставин позивач в силу частини 2 статті 693 Цивільного кодексу України вправі вимагати від відповідача повернення суми попередньої оплати у розмірі 14325 грн.

На підставі статті 49 ГПК України з відповідача підлягають відшкодуванню позивачу понесені останнім витрати на сплату судового збору в сумі 1600 грн.

Керуючись статтями 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Приватного підприємства "АГРО-ПАК 2000" (18008, м. Черкаси, вул. Смілянська, 149, офіс 205, ідентифікаційний код 33978253) на користь Приватного сільськогосподарського підприємства "Пісківське" (16542, Чернігівська область, Бахмацький район, с. Піски, вул. О.Орищенка, буд. 57А, ідентифікаційний код 03794785) - 14325 (чотирнадцять тисяч триста двадцять пять гривень) попередньої оплати, 1600 грн. (тисячу шістсот гривень) витрат на сплату судового збору.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного господарського суду через Господарський суд Черкаської області протягом десяти днів з дня складення повного рішення.

Повне рішення складено 25.09.2017 (понеділок).

Суддя А.Д. Пащенко