Постанова № 69094399, 18.09.2017, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" вересня 2017 р. Справа№ 910/11248/17

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Сухового В.Г.

суддів: Коротун О.М.

Хрипуна О.О.

при секретарі судового засідання: Молокопой І.А.

розглянувши матеріали апеляційної скарги Приватного акціонерного товариства ,,Оболонь"

на ухвалу господарського суду міста Києва від 12.07.2017 про передачу справи за підсудністю

у справі № 910/11248/17 (суддя Привалов А.І.)

за позовом Приватного акціонерного товариства ,,Оболонь"

до 1) Публічного акціонерного товариства ,,Українська інноваційна компанія";

2) Фонду гарантування вкладів фізичних осіб

про визнання договорів припиненими

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство ,,Оболонь" звернулося в господарський суд міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства ,,Українська інноваційна компанія" (відповідач 1), Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (відповідач 2) про визнання договорів припиненими.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 12.07.2017 позовну заяву з доданими до неї матеріалам передано за територіальною підсудністю до господарського суду Луганської області на підставі ст.ст. 15, 17 ГПК України.

Мотивуючи дану ухвалу, суд першої інстанції послався на недотримання позивачем приписів ст. 15 ГПК України.

Не погодившись із зазначеною ухвалою, позивач подав апеляційну скаргу, у якій просить ухвалу господарського суду міста Києва від 12.07.2017 у справі № 910/11248/17 скасувати.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги позивач зазначає, що судом першої інстанції неправильно застосовано норми процесуального права, а саме ст. 15 ГПК України. Зокрема, як зазначає позивач, позовні вимоги пред'явлені до відповідача 2, як до установи, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків у випадках, встановлених Законом, яка виступала кредитором позивача у період з 24.12.2015 по 13.07.2016.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 04.09.2017 апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено її розгляд.

В судовому засіданні представник позивача підтримав доводи апеляційної скарги, представники відповідачів не з'явились, про причини неявки суд не повідомили, про час та місце розгляду справи повідомлені своєчасно та належним чином ухвалою суду від 04.09.2017, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення № 0411617887509 та інформацією з офіційного сайту УДППЗ ,,Укрпошта".

Заяв про відкладення розгляду справи від відповідачів не надходило, у зв'язку з цим колегія суддів, враховуючи їх належне повідомлення, вважає за можливе здійснювати апеляційний перегляд за наявними матеріалами справи.

Згідно зі ст. 99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Частиною 2 статті 101 ГПК України передбачено, що апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Згідно зі ст. 106 ГПК України апеляційні скарги на ухвали місцевого господарського суду розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення місцевого господарського суду.

Розглянувши матеріали апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні докази у справі, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржувана ухвала має бути скасована з огляду на таке.

Як вбачається з матеріалів позовної заяви, доданих до апеляційної скарги, позивач звернувся в господарський суд міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства ,,Українська інноваційна компанія" (відповідач 1), Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (відповідач 2) про визнання договорів припиненими, в якому заявлено вимоги:

- визнати припиненим у зв'язку з неможливістю виконання до відновлення банківської діяльності і отримання банківської ліцензії Публічним акціонерним товариством ,,Українська інноваційна компанія" кредитного договору № 01-12 від 23.02.2012, договору про внесення змін № 1 від 10.09.2012, договору про внесення змін № 1 від 12.02.2013, договору про внесення змін № 2 від 27.09.2012, договору про внесення змін № 3 від 09.10.2013, договору про внесення змін № 4 від 12.01.2015, договору про внесення змін № 5 від 30.04.2015, договору про внесення змін № 6 від 15.05.2015, договору про внесення змін № 7 від 03.09.2015, договору про внесення змін № 8 від 21.09.2015, договору про внесення змін № 9 від 02.10.2015, укладених між ПАТ ,,УкрІнБанк" та ПрАТ ,,Оболонь";

- визнати укладений між ПАТ ,,Український інноваційний банк" (ПАТ ,,УкрІнБанк") та ПрАТ ,,Оболонь" кредитного договору № 01-12 від 23.02.2012, договору про внесення змін № 1 від 10.09.2012, договору про внесення змін № 1 від 12.02.2013, договору про внесення змін №2 від 27.09.2012, договору про внесення змін № 3 від 09.10.2013, договору про внесення змін № 4 від 12.01.2015, договору про внесення змін № 5 від 30.04.2015, договору про внесення змін № 6 від 15.05.2015, договору про внесення змін № 7 від 03.09.2015, договору про внесення змін № 8 від 21.09.2015, договору про внесення змін № 9 від 02.10.2015 таким, що не підлягає виконанню на користь ПАТ ,,Українська інноваційна компанія".

Ухвалу про повернення позовної заяви місцевий суд аргументував тим, що в позовній заяві не міститься жодних позовних вимог до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, якого визначено в якості відповідача-2 та який не є учасником правовідносин, які виникли між ПрАТ ,,Оболонь" та ПАТ ,,Український інноваційний банк" (правонаступником якого виступає публічне акціонерне товариство ,,Українська інноваційна компанія") на підставі кредитного договору № 01-12 від 23.02.2012, договору про внесення змін № 1 від 10.09.2012, договору про внесення змін № 1 від 12.02.2013, договору про внесення змін № 2 від 27.09.2012, договору про внесення змін № 3 від 09.10.2013, договору про внесення змін № 4 від 12.01.2015, договору про внесення змін № 5 від 30.04.2015, договору про внесення змін № 6 від 15.05.2015, договору про внесення змін № 7 від 03.09.2015, договору про внесення змін № 8 від 21.09.2015, договору про внесення змін № 9 від 02.10.2015, а тому враховуючи правову природу позовних вимог підсудність даної справи повинна визначатись в залежності від місцезнаходження відповідача-1, зобов'язаної за договором вчинити на користь позивача певні дії.

Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції, викладеним в оскаржуваній ухвалі, вважає його помилковим, виходячи з наступного.

Приписами ст. 21 ГПК України передбачено, що сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути підприємства та організації, зазначені у статті 1 цього Кодексу. Відповідачами є підприємства та організації, яким пред'явлено позовну вимогу.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Так, за приписами ч. 2, 3 ст. 15 ГПК України справи у спорах, що виникають при виконанні господарських договорів та з інших підстав розглядаються господарським судом за місцезнаходженням відповідача. Справи у спорах за участю кількох відповідачів розглядаються господарським судом за місцезнаходженням одного з відповідачів за вибором позивача.

У даному спорі позивач, користуючись наданим йому правом вибору, обумовленим ч. 3 ст. 15 ГПК України, звернувся в господарський суд міста Києва за місцезнаходженням відповідача 2 - Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (м. Київ, вул. Січових Стрільців, буд. 17).

Мотивуючи позовні вимоги, позивач вказує, зокрема, на те, що спірні кредитні договори укладено між ним та ПАТ ,,УкрІнБанк" (правонаступник - ПАТ ,,Українська інноваційна компанія" - відповідач 1), в якому з 24.12.2015 введено тимчасову адміністрацію, а в подальшому розпочато ліквідаційну процедуру рішеннями виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, які, в подальшому були скасовані судовими рішеннями.

Як зазначає в апеляційній скарзі позивач та вбачається з позову, позовні вимоги пред'явлено до двох відповідачів, у тому числі до відповідача 2, як до установи, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків у випадках, встановлених Законом.

Отже, суд першої інстанції, дійшов помилкового висновку, що позовна заява не містить позовних вимог до відповідача 2.

Приписи ч. 2 ст. 19 Конституції України зобов'язують органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Положення ч. 3 ст. 15 ГПК України не ставлять право вибору позивача звернутись з позовом за місцезнаходженням одного з відповідачів у залежність від обгрунтованості вимог до такого відповідача.

На стадії прийняття позовної заяви місцевий господарський суд не вправі надавати оцінку правовій природі позовних вимог та робити висновки щодо кола учасників спірних правовідносин, оскільки вирішення цих питань повинно здійснюватися судом після порушення провадження у справі.

З урахуванням викладеного слід дійти висновку, що суд першої інстанції, приймаючи оскаржувану ухвалу, допустив неправильне застосування норм процесуального права, а тому ухвала господарського суду міста Києва від 12.07.2017 у справі № 910/11248/17 має бути скасована.

Доводи апеляційної скарги є обґрунтованими, а тому апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст. 34, 43, 15, 17, 99, 101, 103 - 106 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства ,,Оболонь" на ухвалу господарського суду міста Києва від 12.07.2017 у справі № 910/11248/17 задовольнити.

2. Ухвалу господарського суду міста Києва від 12.07.2017 у справі № 910/11248/17 скасувати.

3. Копію даної постанови надіслати учасникам судового процесу та в господарський суд Луганської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову може бути оскаржено у касаційному порядку відповідно до вимог ст.ст. 107-111 ГПК України.

Головуючий суддя В.Г. Суховий

Судді О.М. Коротун

О.О. Хрипун