Постанова № 69094308, 18.09.2017, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" вересня 2017 р. Справа № 922/1292/17

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Крестьянінов О.О., суддя Фоміна В. О. , суддя Шевель О. В.

при секретарі Курченко В.А.

за участю представників

ФОП ОСОБА_1 - ОСОБА_2 (дов. від 25.01.2017)

ФОП ОСОБА_3 - ОСОБА_4 (договір про надання правової допомоги від 01.08.2017), ОСОБА_5 (договір про надання правової допомоги № 16 від 16.08.2017)

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (вх. №1988 Х/3) на рішення господарського суду Харківської області від 06.06.17 у справі № 922/1292/17

за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, с. Першотравневе, Борівський район, Харківська область

до фізичної особи - підприємця ОСОБА_3, с. Копанки,Борівський район, Харківська область

про визнання дій протиправними

ВСТАНОВИЛА:

ФОП ОСОБА_1 звернувся до господарського суду Харківської області із позовною заявою до ФОП ОСОБА_3, в якій, з урахуванням уточнень просив визнати дії ФОП ОСОБА_3 протиправними. Заборонити ФОП ОСОБА_3 вчиняти будь - які дії на земельній ділянці кадастровий НОМЕР_1, загальною площею - 49,7567 га, в тому числі ріллі 49,7567 га для ведення фермерського господарства, в натурі із земель державної форми власності, яка розташована на території Першотравневої сільської ради Борівського району Харківської області, що знаходиться в оренді у ОСОБА_1

Рішенням господарського суду Харківської області від 06.06.2017 у справі №922/1292/17 (суддя Светлічний Ю.В.) в задоволенні позову відмовлено.

Позивач з вказаним рішенням не погодився та звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 06.06.17 у справі № 922/1292/17, та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог ФОП ОСОБА_1 в повному обсязі.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду (колегія суддів у складі: головуючий суддя Білецька А.М., суддя Медуниця О.Є., суддя Пушай В.І.) від 23.06.2017р. прийнято апеляційну скаргу до провадження та призначено її розгляд на 16.08.2017р.

27.06.2017р. від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх.№6831).

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.08.2017р. у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю судді Білецької А.М. та відпустками судді Пушая В.І. та судді Медуниці О.Є. для розгляду апеляційної скарги сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Крестьянінов О.О., суддя Шевель О.В., суддя Фоміна В.О.

Пунктом 3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про судове рішення" від 23.03.2012р. №6 встановлено, що в разі необхідності заміни судді в процесі розгляду справи або додаткового введення судді (суддів) до складу суду розгляд справи з огляду на встановлений пунктом 3 частини четвертої статті 47 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" принцип незмінності судді слід починати спочатку. При цьому заново розпочинається й перебіг передбачених статтею 69 ГПК строків вирішення спору, а його подальше продовження новим (зміненим) складом суду здійснюється у випадках і в порядку, передбачених частиною третьою цієї статті. На підставі викладеного, колегія суддів у новому складі розпочала розгляд апеляційної скарги спочатку.

У судовому засіданні 16.08.2017р. оголошено перерву до 18.09.2017р.

23.08.2017р. від відповідача надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи додаткових документів (вх.№8833).

29.08.2017р. від відповідача надійшли пояснення по справі (вх.№8938).

У судовому засіданні представник позивача підтримав вимоги апеляційної скарги.

Представники відповідача проти доводів та вимог апеляційної скарги заперечували та просили залишити її без задоволення, а рішення без змін.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши наявні докази по справі, колегія суддів встановила.

Наказом Головного управління Держгеокадастру у Харківській області від 29.12.2015р. № 4933-СГ "Про надання в оренду земельної ділянки" гр. ОСОБА_1 надано в оренду земельну ділянку державної власності сільськогосподарського призначення площею 49,7567 га із кадастровим номером НОМЕР_2, зареєстровану у Державному реєстрі речових прав 19.12.2015р. (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 813830263210), яка розташована за межами населених пунктів Першотравневої сільської ради на території Борівського району Харківської області, для ведення фермерського господарства, строком на 49 років.

14.04.2016р. між Головним управлінням Держгеокадастру у Харківській області (орендодавець) та ОСОБА_1 (орендар) укладено договір оренди землі, за умовами якого останній отримав в оренду земельну ділянку державної власності із кадастровим номером НОМЕР_2, площею 49,7567 га, землі сільськогосподарського призначення, сільськогосподарські угіддя (рілля). Нормативно грошова оцінка земельної ділянки відповідно до витягу з технічної документації про нормативу грошову оцінку становить 1669731,66 грн. Договір укладено на 49 років. Орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі у розмірі 4% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що становить 66789,27 грн. Передача земельної ділянки орендарю здійснюється у п'ятиденний термін після державної реєстрації прав за актом її приймання - передачі.

Державна реєстрація в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відбулась 18.04.2016 року.

18.04.2016р. між Головним управлінням Держгеокадастру у Харківській області та ОСОБА_1 складено та підписано акт приймання - передачі земельної ділянки згідно з договором оренди землі від 14.04.2016р.

Звертаючись з даним позовом ФОП ОСОБА_1 зазначає, що у 2016 році на цій земельній ділянці мав намір здійснити посів соняшника, але 23.05.2016 року відповідачем було здійснено обробіток даної земельної ділянки шляхом дискування на тракторі.

Позивач зазначає, що ним було викликано наряд поліції Борівського відділення поліції Ізюмського відділу Головного управління Національної поліції в Харківській області та написано заяву на протиправні дії гр-на ОСОБА_3 Після приїзду наряду поліції ОСОБА_3 від пояснень працівникам поліції відмовився, але тракторист ОСОБА_6, який працює у ФОП ОСОБА_3 підтвердив, що вказівку здійснювати обробіток даної земельної ділянки йому дав ОСОБА_3

За заявою позивача інформація була зареєстрована в ЄРДР Борівського відділу поліції №12016220230000242 від 24.05.2016 року за діями гр-на ОСОБА_3 з ознаками злочину, передбаченого ст. 356 КК України.

Також, позивач посилався на те, що він вже звертався до Борівського районного суду Харківської області із аналогічними позовними вимогами, проте ухвалою від 08.06.2016р у справі №614/410/16-ц провадження у справі закрито, оскільки даний спір повинен розглядатися в порядку господарського судочинства. Вказана ухвала була залишена без змін ухвалою апеляційного суду Харківської області від 13.09.2016р. та ухвалою Вищого спеціалізованого суду України від 22.12.2016р.

Позивач зазначає, що відповідач своїми діями унеможливлював використання позивачем вищевказаної земельної ділянки у 2016 році, а тому, з урахуванням уточнень, просив визнати дії ФОП ОСОБА_3 протиправними та заборонити фізичній особі - підприємцю ОСОБА_7 вчиняти будь - які дії на земельній ділянці кадастровий НОМЕР_1 загальною площею - 49,7567 га, в тому числі ріллі 49,7567 га для ведення фермерського господарства, в натурі із земель державної власності, яка розташована на території Першотравневої сільської ради Борівського району Харківської області, що знаходиться в оренді у ОСОБА_1

В свою чергу відповідач зазначав, що вказана земельна ділянка раніше була виділена громадянам рішеннями виконавчого комітету Першотравневої сільської ради Борівського району Харківської області. Так, згідно рішення №79 від 12.09.2000р. «Про виділення земельних ділянок громадянам» 22 громадянам згідно списку було виділено земельні ділянки у полі №3 першої польової сівозміни (на землях запасу); згідно рішення № 81 від 12.09.2000р. «Про збільшення земельних ділянок громадянам до 2х га для ведення особистого підсобного господарства» 20 громадянам згідно списку були виділені земельні ділянки до 2-х га для ведення особистого підсобного господарства; згідно рішення №23 від 13.03.2001р. «Про виділення земельних ділянок громадянам для ведення особистого підсобного господарства», були вилучені з земель запасу та виділені земельні ділянки у полях №3 та №7 першої польової сівозміни 49 громадянам згідно списку; згідно рішення №46 від 31.05.2001р. «Про збільшення земельних ділянок громадянам до 2х га для ведення особистого підсобного господарства» 8 громадянам згідно списку були виділені земельні ділянки з земель запасу у полі №3 та №7 першої польової сівозміні.

Починаючи з 2001р. по травень 2016р. відповідач підтверджує, що обробляв земельні ділянки громадян на підставі усних договорів оренди землі, вносив у землю мінеральні добрива, здійснював дискування і культивацію земель.

Відповідач також не заперечує, що дійсно 23.05.2016р. на земельній ділянці, що знаходиться в оренді у позивача, були здійснені роботи по обробітку земельної ділянки шляхом дискування, але зазначає, що з 23.05.2016р. після того як дізнався, що вказана ділянка передана в оренду позивачу, ніяких дій на ній не вчиняв, не вчиняє та має наміру вчиняти.

Суд першої інстанції, дійшовши висновку про безпідставність позовних вимог, відмовив у їх задоволенні.

Колегія суддів погоджується з таким висновком місцевого господарського суду, враховуючи таке.

Відповідно до ст. 6 Закону України "Про оренду землі", орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.

Відповідно до ст. 13 Закону України "Про оренду землі", під договором оренди землі розуміється договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Згідно з ст. 27 Закону України "Про оренду землі", орендареві забезпечується захист його права на орендовану земельну ділянку нарівні із захистом права власності на земельну ділянку відповідно до закону. Орендар в установленому законом порядку має право витребувати орендовану земельну ділянку з будь-якого незаконного володіння та користування, на усунення перешкод у користуванні нею, відшкодування шкоди, заподіяної земельній ділянці громадянами і юридичними особами України, іноземцями, особами без громадянства, іноземними юридичними особами, у тому числі міжнародними об'єднаннями та організаціями.

За положеннями ст. 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землі та навіть, якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобіганні вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів.

Як вже зазначалось, земельна ділянка державної власності із кадастровим номером НОМЕР_2, площею 49,7567 га, землі сільськогосподарського призначення, сільськогосподарські угіддя (рілля), яка розташована на території Першотравневої сільської ради Борівського району Харківської області, знаходиться в оренді у ОСОБА_1 на підставі договору оренди від 14.04.2016р.

Заявник апеляційної скарги вказує, що він звернувся до господарського суду за захистом своїх порушених прав на право оренди земельної ділянки, шляхом пред'явлення вимоги про визнання дій відповідача протиправними. При цьому, протиправність дій відповідача, як зазначає позивач, полягає в обробці земельної ділянки, яка знаходиться в оренді позивача. Метою звернення позивача до господарського суду, відповідно до ст. 1 ГПК України, було вжиття заходів спрямованих на запобігання правопорушень з боку відповідача.

Колегія суддів зазначає, що під час вирішення спору у справі господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду.

Відповідно до ст. 1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 2 ГПК України господарський суд порушує справи за позовними заявами підприємств та організацій, які звертаються до господарського суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.

Частиною 2 ст. 21 ГПК України передбачено, що позивачами є підприємства та організації, що подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу.

При цьому, під поняттям "охоронюваний законом інтерес" у логічно-смисловому зв'язку з поняттям "права" розуміють прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві, простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам (рішення Конституційного Суду України від 01.12.2004 у справі № 1-10/2004).

Статтею 20 Господарського кодексу України передбачено, що кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності прав; визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемлюють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб'єктів господарювання; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; присудження до виконання обов'язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних санкцій; застосування оперативно-господарських санкцій; застосування адміністративно-господарських санкцій; установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; іншими способами, передбаченими законом.

Відповідно до статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Приймаючи до уваги зміст наведених норм діючого законодавства, необхідною умовою застосування судом певного способу захисту є наявність, доведена належними, у розумінні статті 34 Господарського процесуального кодексу України, доказами, певного суб'єктивного права (інтересу) у позивача та порушення (невизнання або оспорювання) цього права (інтересу) відповідачем.

Вирішуючи спір, суд повинен надати об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на час звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Цивільне законодавство не містить визначення поняття способів захисту цивільних прав та інтересів. За їх призначенням вони можуть вважатися визначеним законом механізмом матеріально-правових засобів здійснення охорони цивільних прав та інтересів, що приводиться в дію за рішенням суду у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Разом з тим, застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення. З цією метою суд повинен з'ясувати характер спірних правовідносин сторін, характер порушеного права позивача та можливість його захисту у обраний ним спосіб.

Так, предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою - посилання на належне йому право, юридичні факти, що призвели до порушення цього права, та правове обґрунтування необхідності його захисту.

Колегія суддів зазначає, що заявлена позивачем вимога про визнання дій протиправними не може бути самостійним предметом розгляду в господарському суді, оскільки ця вимога є нічим іншим як встановленням факту, що має юридичне значення. Цей факт може встановлюватися господарськими судами лише при існуванні та розгляді між сторонами спору про право цивільне. Його встановлення є елементом оцінки фактичних обставин справи та обґрунтованості вимог. Тому зазначена вимога (про встановлення факту) виходить за межі повноважень господарських судів, оскільки розглядаючи таку вимогу, суд не здійснює захисту прав та охоронюваних законом інтересів учасників господарських відносин, у зв'язку з чим обраний позивачем спосіб захисту своїх прав не відповідає способам, встановленим законодавством, і, як наслідок, не призводить до поновлення його порушеного права, а тому виключає можливість задоволення позовних вимог в цій частині.

Щодо позовної вимоги про заборону відповідачеві вчиняти будь - які дії на земельній ділянці, що знаходиться в оренді у позивача, колегія суддів зазначає , що по суті позивач просить заборонити вчиняти дії на майбутнє, але, враховуючи положення ст. 1 ГПК України позивач має право звернутися до господарського суду за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Проте, як вбачається з матеріалів справи, відповідачем було здійснено обробіток землі, яка знаходиться в оренді у позивача 23.05.2016р., шляхом дискування на тракторі, що ним не заперечується. Вказані дії відповідачем були припинені в цей же день, в тому числі, завдяки виклику представниками позивача представників органів поліції. Станом на момент подачі позову та розгляду справи в суді позивачем не надано жодних доказів вчинення відповідачем дій, які б перешкоджали позивачу користуватися орендованою земельною ділянкою, або свідчили про втручання відповідача у підприємницьку діяльність позивача.

Також, позивачем не доведено, що відповідач має намір вчиняти будь-які дії на земельні ділянці позивача.

Враховуючи вищенаведене та те, що позивачем не доведено в установленому законом порядку, в чому полягає в даному випадку порушення його прав та те, що станом на момент розгляду справи відсутні докази вчинення відповідачем дій, які перешкоджають позивачу користуватися орендованою земельною ділянкою, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог позивача.

Виходячи зі змісту ст. ст. 34, 43, 82 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює обставини справи у відповідності до свого внутрішнього переконання, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності та приймає рішення за результатами оцінки всіх доказів, які були визнані судом як належні та допустимі.

На підставі викладеного колегія суддів дійшла висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення господарського суду Харківської області від 06.06.2017 у справі № 922/1292/17 - без змін.

Керуючись статтями 85, 91, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 06.06.2017 у справі №922/1292/17 залишити без змін.

Повний текст постанови складено 25.09.17

Головуючий суддя Крестьянінов О.О.

Суддя Фоміна В. О.

Суддя Шевель О. В.