Постанова № 69094281, 20.09.2017, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 вересня 2017 року Справа №924/543/17

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Юрчук М.І., суддя Дужич С.П. , суддя Крейбух О.Г.

при секретарі судового засідання Новоселецький І.А.

за участю представників сторін:

позивача: представник ОСОБА_1В;

відповідача: представник не зявився.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу відповідача - ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю "Шепетівка Енергоінвест" від 02.08.2017р. на рішення господарського суду Хмельницької області від 26.07.17р. у справі №924/543/17 (суддя Гладій С.В.)

за позовом ОСОБА_3 комунального підприємства водопровідно-каналізаційного господарства

до відповідача ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю "Шепетівка Енергоінвест"

про стягнення 180493,90 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Хмельницької області від 26.07.2017р. у справі №924/543/17 задоволено позов ОСОБА_3 комунального підприємства водопровідно-каналізаційного господарства до ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю "Шепетівка Енергоінвест"; стягнуто з відповідача на користь позивача 180493,90грн. заборгованості, 2707,41грн. відшкодування судового збору.

Рішення місцевого господарського суду мотивовано тим, що в матеріалах справи наявні докази, які підтверджують неналежне виконання відповідачем договірних умов в частині виконання своїх грошових зобовязань з оплати за надані послуги з постачання холодної води та водовідведення; вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 180493,90 грн. заборгованості за надані послуги з централізованого постачання холодної води та водовідведення є обґрунтованими, правомірними, а тому підлягають до задоволення.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю "Шепетівка Енергоінвест" звернулося до суду з апеляційною скаргою від 02.08.2017р., в якій просить рішення суду першої інстанції від 26.07.2017р. у даній справі скасувати повністю; прийняти нове рішення, яким у задоволені позову відмовити.

Апеляційна скарга мотивована тим, що оскаржуване рішення винесеним з порушенням вимог норм матеріального та процесуального права, що призвело до прийняття неправильного рішення. Апелянт зазначає, що порушення норм матеріального права полягає у тому що, суд не взяв до уваги рішення судів всіх рівнів, які на дату прийняття рішення по даній справі набрали законної сили та якими визнано недійсною з дати укладення угоду про дострокове розірвання концесійного договору від 29.04.2014р., укладену між ОСОБА_3 міською радою та ТОВ "Шепетівка Енергоінвест". В обґрунтування скарги скаржник посилається на положення Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України щодо визнання недійсним правочину та постанову пленуму ВГСУ №11 від 29.05.2013р. "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" та зазначає, що суд приймаючи оскаржуване рішення не застосував до спірних правовідносин наслідки недійсності правочину, чим порушив норми матеріального права. Таким чином, у ТОВ "Шепетівка Енергоінвест" не виникає обов'язку по відшкодуванню заборгованості для ОСОБА_3 КПВКГ, оскільки останній продовжує незаконно користуватися цілісним майновим комплексом. Також, суд залишив поза увагою доводи ТОВ "Шепетівка Енергоінвест" про те, що Акти приймання-передачі виконаних послуг за номерами 54 від 30.10.2015р., 27.11.2015р., 28.12.2015р., 29.01.2016р., 26.02.2016р., 29.03.2016р. підписано не уповноваженими на те особами позивача та відповідача. Акти за номерами 54 від 29.04.2016р., 31.05.2016р, 31.10.2016р., 30.12.2016р. підписано не уповноваженими на те особами відповідача. Відповідно до статті 1 ЗУ "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" акт приймання-передачі наданих послуг належить до первинних документів. Стаття 9 вказаного Закону визначає вимоги, яким має відповідати первинний документ. Однак, надані позивачем акти не дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, її посаду та чи має вона повноваження на здійснення такого роду господарської операції, а тому такі докази є не допустимими. Судом, всупереч вимогам 34 ГПК України, не було надано належної оцінки належності та допустимості доказів позивача. Що стосується гарантійного листа №1413 від 26.09.2016р. наданого відповідачем для позивача, то апелянт зазначає, що даний лист немає ніякого юридичного значення, оскільки, відповідно до статті 546 ЦК України гарантія є одним зі способів забезпечення виконання зобов'язань. Згідно ЦК України гарантія має певну низку характерних ознак, що відрізняють її від інших способів забезпечення зобов'язання. Так, на відміну від інших видів забезпечення, гарантія є самостійним зобов'язанням. В якості гаранта можуть виступати тільки банки, інші фінансові установи, страхові організації. Законодавством не визначена правова природа гарантійного листа, і останній не підпадає під поняття угоди або договору. Тому, задоволення позовних вимог на підставі гарантійного листа є не правомірним.

Позивачем - ОСОБА_3 комунальним підприємством водопровідно-каналізаційного господарства подано відзив на апеляційну скаргу, згідно якого він просить рішення господарського суду Хмельницької області від 26.07.2017р. у справі №924/543/17 залишити без змін, а апеляційну скаргу ТОВ "Шепетівка Енергоінвест" - без задоволення, з підстав викладених у відзиві.

Відповідач - ТОВ "Шепетівка Енергоінвест" явку представника у судове засідання не забезпечив, причини не явки суду не повідомив.

Оскільки явка представників сторін в судове засідання обов'язковою не визнавалася, сторони належним чином були повідомлені про день, час і місце розгляду апеляційної скарги, клопотань про відкладення розгляду апеляційної скарги не надходило, колегія суддів прийшла до висновку про можливість розгляду апеляційної скарги без участі представника відповідача.

Відповідно до частин 1, 2 статті 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Рівненський апеляційний господарський суд, заслухавши пояснення представника позивача у судовому засіданні, розглянувши доводи апеляційної скарги, відзиву на апеляційну скаргу, дослідивши наявні матеріали справи, перевіривши повноту встановлення обставин справи та їх юридичну оцінку, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що рішення господарського суду Хмельницької області від 26.07.2017р. у даній справі слід залишити без змін, а апеляційну скаргу скаржника - без задоволення, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 05 червня 2014 року між ОСОБА_3 комунальним підприємством водопровідно-каналізаційним господарством (виконавцем) та ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю "Шепетівка Енергоінвест" (споживачем) укладено договір про надання послуг з централізованого постачання холодної води і водовідведення №54, згідно пункту 1.1 якого виконавець зобовязується своєчасно надавати споживачеві відповідної якості послуги з централізованого постачання холодної води і водовідведення, а споживач зобовязується своєчасно оплачувати надані послуги за встановленими тарифами у строки і на умовах, що передбачені договором (а.с. 15-18).

Відповідно до пункту 3.2. договору плата за надані послуги за наявності засобів обліку води справляється за їх показаннями згідно з пунктами 10-13 "Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення".

Пунктом 4.1. договору передбачено, що розрахунки за надані послуги проводяться споживачем після предявлення виконавцем рахунка та/або акта виконаних робіт на оплату послуг.

Згідно пункту 4.2. договору розрахунковим періодом є календарний місяць. Плата за послуги вноситься споживачем не пізніше 25 числа місяця, що настає за розрахунковим. Послуги оплачуються у безготівковій формі.

Розділом 5 договору визначені права та обовязки сторін, так пунктом 5.1. передбачено, що споживач зобовязаний, зокрема: своєчасно та в повному обсязі сплачувати за надані послуги.

Виконавець зобовязаний, зокрема: забезпечити надання послуг у строки, встановлені договором; надавати споживачу послуги в установлених обсягах, належної якості, безпечні для життя, здоров'я громадян та які не спричиняють шкоди його майну, відповідно до вимог законодавства, Правил та цього договору (пункт 5.3. договору).

Відповідно до пункту 5.4. договору виконавець має право, зокрема: своєчасно та в повному обсязі отримувати плату за надані послуги.

Договір укладається на один рік і набирає чинності з дати його укладення. Договір вважається щороку продовженим, якщо за місяць до закінчення його строку однією із сторін не буде письмово заявлено про його розірвання або необхідність перегляду умов договору (пункту 10.1).

Договір підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений печатками підприємств.

До договору доданий: додаток №1, в якому визначена межа розподілу балансової належності систем водопостачання і водовідведення.

З матеріалів справи вбачається, що сторонами договору - виконавцем та споживачем в підтвердження виконання договору та надання відповідних послуг складено та підписано акти приймання-передачі виконаних послуг, робіт за жовтень 2015р., листопад 2015р., грудень 2015р., січень 2016р., лютий 2016р., березень 2016р., квітень 2016р., травень 2016р., червень 2016р., липень 2016р., серпень 2016р., вересень 2016р., жовтень 2016р., листопад 2016р., грудень 2016р., січень 2016р., лютий 2017р., березень 2017р., квітень 2017р. на підставі договору надання послуг № 54 від 05.06.2014р. на загальну суму 422891,66 грн. за водопостачання та водовідведення (а.с. 20-28).

З копій платіжних доручень №1686 від 03.06.2015р., №2012 від 12.08.2015р., №2015 від 12.08.2015р., №2014 від 12.08.2015р., №1178 від 06.01.2015р., №1265 від 30.01.2015р., №1446 від 10.04.2015р., №1549 від 05.05.2015р., №2444 від 16.11.2015р. вбачається, що ТОВ "Шепетівка Енергоінвест" перерахувало на користь ОСОБА_3 комунального підприємства водопровідного-каналізаційного господарства 176427,51грн. плати за водопостачання та обстеження водомір вузла, прийняття в експлуатацію лічильника відповідно до виставлених рахунків.

28.01.2016р. та 28.09.2016р. представниками ОСОБА_3 комунального підприємства водопровідно-каналізаційне господарства складено акти про зняття обліку показників лічильників №1.

Відповідно до гарантійного листа №1413 від 26.09.2016р. ТОВ "Шепетівка Енергоінвест" повідомило Шепетівське комунальне підприємство водопровідно-каналізаційне господарство, що станом на 26.09.2016р. за укладеним договором №54 від 05.06.2014р. між ТОВ "Шепетівка Енергоінвест" та ОСОБА_3 комунальним підприємством водопровідно-каналізаційне господарство виникла заборгованість у сумі 44255,19грн. У листі ТОВ "Шепетівка Енергоінвест" зобовязувалося зазначену суму заборгованості сплатити до кінця листопада 2016р. (а.с. 182).

Згідно акту зарахування зустрічних однорідних вимог 30.01.2017р. укладеного між ТОВ "Шепетівка Енергоінвест" (сторона 1) та ОСОБА_3 комунальним підприємством водопровідно-каналізаційне господарство (сторона 2) сторона 2 має перед стороною 1 непогашене грошове зобовязання у сумі 29605,05грн., яке виникло на підставі договору №40 від 20.10.2014р. та сторона 1 має перед стороною 2 непогашене грошове зобовязання у сумі 116278,79грн., що виникло на підставі договору №54 від 05.06.2014р. (пункти 1, 2 акту) (а.с. 162).

Таким чином, даним актом сторони підтвердили заборгованість ТОВ "Шепетівка Енергоінвест" перед ОСОБА_3 комунальним підприємством водопровідно-каналізаційного господарства.

Пунктом 5 акту сторони дійшли згоди про зарахування зустрічних однорідних вимог за зобовязаннями, зазначеними у пунктах 1, 2 цього акту і таким чином з моменту підписання цього акта вважатимуть: заборгованість сторони 1 перед стороною 2 становить 86673,74 грн.

Разом з тим, матеріалами справи також встановлено, що представниками "ОСОБА_3 комунального підприємства водопровідно-каналізаційне господарство" також складалися рапорти споживання води котельними ТОВ "Шепетівка Енергоінвест" за період з 31.10.2015р. по 27.11.2015р., з 27.11.2015р. по 28.12.2015р., з 28.12.2015р. по 28.01.2016р., з 28.01.2016р. по 26.02.2016р., з 29.03.2016р. по 28.04.2016р., з 28.04.2016р. по 27.05.2016р., з 27.05.2016р. по 29.06.2016р., з 29.06.2016р. по 28.07.2016р., з 28.07.2016р. по 26.08.2016р., з 26.08.2016р. по 28.09.2016р., з 26.10.2016р. по 29.11.2016р., з 29.11.2016р. по 23.12.2016р., з 23.12.2016р. по 30.01.2017р., з 30.01.2017р. по 28.02.2017р., з 28.02.2017р. по 28.03.2017р., з 28.03.2017р. по 25.04.2017р. (а.с. 163-177).

З виписки по рахункам виконавця - ОСОБА_3 комунального підприємства водопровідно-каналізаційне господарство від 05.07.2017р. за 22.11.2016р., вбачається, що 22.11.2016р. ТОВ "Шепетівка Енергоінвест" було перераховано на відповідний рахунок виконавця 8000грн. за водопостачання та водовідведення на підставі рахунку №54 від 31.10.2016р., 04.01.2017р., 43000 грн. за водопостачання та водовідведення на підставі рахунку №54 від 31.11.2016р., 22.12.2016р. 8000грн. за водопостачання та водовідведення на підставі рахунку №54 від 31.11.2016р., 16.06.2016р. 12977,15грн. за водопостачання та водовідведення на підставі рахунку №54 від 29.04.2016р. (а.с. 192-195).

Разом з тим, матеріалами справи встановлено, що в порушення умов договору про надання послуг з централізованого постачання холодної води і водовідведення №54 від 05.06.2014р. споживач ТОВ "Шепетівка Енергоінвест" не в повному обсязі здійснював оплату за надані послуги.

Так, 17.05.2017р. ОСОБА_3 комунальним підприємством водопровідно-каналізаційне господарство направлено ТОВ "Шепетівка Енергоінвест" претензію №141, в якій підприємство зазначило, що станом на 01.05.2017р. за ТОВ "Шепетівка Енергоінвест" рахується заборгованість за надані послуги з централізованого постачання холодної води та водовідведення на підставі укладеного між сторонами договору про надання послуг з централізованого постачання холодної води і водовідведення №54 від 05.06.2014р. на загальну суму 180691,31грн. Тому, Шепетівське комунальне підприємство водопровідно-каналізаційне господарство просить перерахувати на відповідний рахунок кошти за надані послуги в розмірі 180691,31грн. (а.с.39), факт надіслання та отримання претензії підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

Вказана претензія залишилася без відповіді та виконання.

Враховуючи наведені обставини, правовідносини, які виникли між сторонами згідно договору про надання послуг, Шепетівське комунальне підприємство водопровідно-каналізаційне господарство звернулося до господарського суду Хмельницької області з позовом про стягнення ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю "Шепетівка Енергоінвест" 180493,90грн. заборгованості за наданні послуги з централізованого постачання холодної води і водовідведення (а.с. 2-4).

Відповідно до частини 1, пункту 1 частини 2 статті 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цивільними актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтею 174 Господарського кодексу України (далі ГК України) передбачено, що господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно частини 1 статті 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Абзацом 2 частини 1 статті 175 ГК України визначено, що майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до частини 1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частиною 1 статті 193 ГК України визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтями 626, 627 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків; сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до частини 4 статті 179 ГК України при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (частина 1 статті 628 ЦК України).

Згідно статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Правовідносини, що виникли між сторонами спору є відносинами, що виникли з договору про надання послуг.

Відповідно до статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (частина 1 статті 903 ЦК України).

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно частини 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Пунктом 5 статті 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" передбачено, що споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 598 та статті 599 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом; зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином не допускаються (частина 7 статті 193 ГК України).

Так, умовами договору про надання послуг з централізованого постачання холодної води і водовідведення №54, передбачено, що плата за надані послуги за наявності засобів обліку води справляється за їх показаннями згідно з пунктами 10-13 "Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення" (пункт 3.2. договору).

Матеріалами справи підтверджується факт неналежного виконання відповідачем (споживачем) взятих на себе зобовязань щодо своєчасної та повної оплати наданих послуг у встановлені договором умови та строки, внаслідок чого у відповідача перед позивачем утворилася заборгованість за наданні послуги з централізованого постачання холодної води і водовідведення на суму 180691,31грн.

Відповідачем жодних належних доказів в спростування факту наявної заборгованості перед позивачем під час розгляду даної справи до суду не подано.

Враховуючи вище викладене, наявні в матеріалах справи докази, умови договору про надання послуг з централізованого постачання холодної води і водовідведення №54 від 05.06.2014р., наведені норми чинного законодавства, місцевий господарський суд правомірно прийшов до висновку, що заявлені позовні вимоги ОСОБА_3 комунального підприємства водопровідно-каналізаційного господарства про стягнення з ТОВ "Шепетівка Енергоінвест" заборгованості в сумі 180691,31грн. за надані послуги є законними, обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Згідно частини 1 статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Статтями 33, 34 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до частини 1 статті 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З огляду на зазначені правові положення та встановлені обставини справи, доводи апеляційної скарги щодо визнання у судовому порядку (справа №924/1015/15) недійсною угоди про дострокове розірвання концесійного договору від 29.04.2014р., яка укладена між ОСОБА_3 міською радою та ТОВ "Шепетівка Енергоінвест" судом апеляційної інстанції до уваги не приймаються, оскільки, є безпідставними і не відповідають вимогам закону, так як спірні правовідносини у даній справі виникли між сторонами ОСОБА_3 комунальним підприємством водопровідно-каналізаційне господарство та ТОВ "Шепетівка Енергоінвест" на підставі договору про надання послуг з централізованого постачання холодної води і водовідведення № 54 від 05.06.2014р., а саме, у звязку із неналежним виконанням відповідачем договірних умов в частині виконання своїх грошових зобовязань з оплати за надані послуги з постачання холодної води та водовідведення.

Так, відповідач (апелянт) у відзиві на позов та в апеляційній скарзі, як на підставу відмови у задоволенні даного позову наголошує, що угода про дострокове розірвання концесійного договору від 29.04.2014р., що укладена між ОСОБА_3 міською радою та ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю "Шепетівка Енергоінвест", рішенням господарського суду Хмельницької області від 25.05.2016р. по справі №924/1015/15 визнана недійсною з дати укладення угоду про дострокове розірвання концесійного договору від 29 квітня 2014р. Вказане рішення суду у справі №924/1015/15 залишене без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 10.08.2016р. та постановою Вищого господарського суду України від 02.11.2016р.

Таким чином, скаржник вважає, що у ТОВ "Шепетівка Енергоінвест" не виникає обов'язку по відшкодуванню заборгованості для ОСОБА_3 КПВКГ, оскільки останній продовжує незаконно користуватися цілісним майновим комплексом згідно концесійного договору.

Однак, апеляційний господарський суд звертає увагу апелянта на те, що спірні правовідносини у даній справі жодним чином не стосуються концесійного договору від 02.12.2011р., який укладений між ОСОБА_3 міською радою та ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю "Шепетівка Енергоінвест" та угоди від 29.04.2014р. про дострокове розірвання концесійного договору.

В укладеному між сторонами договорі №54 від 05.06.2014р. про надання послуг з централізованого водопостачання і водовідведення відсутні будь-які посилання на угоду про дострокове розірвання концесійного договору, як на підставу виникнення зобов'язань за договором.

Шепетівське комунальне підприємство водопровідно-каналізаційного господарства не було стороною концесійного договору, тому наслідки пов'язані з недійсністю угоди про дострокове розірвання концесійного договору не застосовуються до позивача у даній справі.

Суд апеляційної інстанції зауважує, що визнання угоди про дострокове розірвання концесійного договору судом недійсною не спричиняє наслідків автоматичного припинення дії усіх договорів укладених між позивачем та відповідачем.

Крім того, договір про надання послуг з централізованого постачання холодної води і водовідведення №54 від 05.06.2014р. є чинним, сторонами не оскаржувався, тому останні не звільняються від виконання своїх зобов'язань ним.

З урахуванням наведеного, вказані доводи апелянта спростовуються вищенаведеним та матеріалами справи, не відповідають нормам законодавства, що регулюють дані правовідносини, не впливають на правомірність прийнятого господарським судом рішення у даній справі та не можуть бути підставою для його скасування.

При цьому, твердження апелянта, щодо того, що подані позивачем акти приймання-передачі виконаних послуг, робіт, є неналежними доказами, оскільки підписані не уповноваженими особами позивача та відповідача у справі, правомірно відхилені судом першої інстанції так, як умовами договору №54 від 05.06.2014р. обов'язок оплати спожитих послуг випливає із договору та не ставиться в залежність від підписання актів приймання-передачі наданих послуг. Крім того, на підставі зазначених актів та відповідних рапортів позивач виставляв рахунки на підставі яких відповідачем за період з жовтня 2015р. по квітень 2017р. було сплачено на рахунок позивача 242397,76 грн. за надані послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, що підтверджує факт визнання відповідачем заборгованості перед позивачем.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 103 ГПК України апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити рішення місцевого господарського суду без змін, а скаргу - без задоволення.

Таким чином, враховуючи наведені обставини справи, норми чинного законодавства що регулюють спірні правовідносини, місцевим господарським судом, правомірно прийнято рішення про задоволення позовних вимог та стягнуто з відповідача - ТОВ "Шепетівка Енергоінвест" на користь позивача ОСОБА_3 комунального підприємства водопровідно-каналізаційного господарства 180493,90грн. заборгованості за надані послуги з централізованого постачання холодної води та водовідведення.

Враховуючи наведене, Рівненський апеляційний господарський суд вважає, що рішення господарського суду першої інстанції прийняте з врахуванням всіх обставин справи та з дотриманням норм чинного законодавства, а тому не вбачає підстав для його зміни чи скасування.

Апеляційна скарга ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю "Шепетівка Енергоінвест" від 02.08.2017р. до задоволення не підлягає.

Витрати по сплаті судового збору за розгляд апеляційної скарги покладаються на апелянта.

Керуючись статтями 49, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю "Шепетівка Енергоінвест" від 02.08.17р. залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Хмельницької області від 26 липня 2017 року у справі №924/543/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Справу №924/543/17 повернути господарському суду Хмельницької області.

Головуючий суддя Юрчук М.І.

Суддя Дужич С.П.

Суддя Крейбух О.Г.