Рішення № 69093757, 20.09.2017, Господарський суд Кіровоградської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 вересня 2017 рокуСправа № 912/3675/16 Господарський суд Кіровоградської області колегією суддів у складі головуючого судді Колодій С.Б., суддів Макаренко Т.В. та Тимошевської В.В. розглянув у відкритому судовому засіданні справу № 912/3675/16

за позовом: Кіровоградської митниці ДФС, м. Кропивницький

до відповідача: іноземного підприємства "Ліга", Кіровоградська область, Компаніївський район, смт. Компаніївка

про стягнення 523 022,81 грн.

за участю представників сторін:

від позивача - ОСОБА_1, довіреність № 591/10/11-70-10 від 13.12.16;

від відповідача - ОСОБА_2, довіреність № 1 від 25.08.16.

Кіровоградська митниця ДФС звернулась до господарського суду Кіровоградської області з позовною заявою про стягнення на користь позивача несплачених витрат на зберігання товарів на складі митного органу в сумі 523 022,81 грн. з покладанням на відповідача судових витрат.

Рішенням господарського суду (суддя Вавренюк Л.С.) від 08.12.2016 позов задоволено повністю та стягнуто з іноземного підприємства "Ліга" на користь Кіровоградської митниці ДФС витрати за зберігання товарів на складі митного органу в сумі 523 022,81 грн., а також витрати по сплаті судового збору в сумі 7845,34 грн.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 07.02.2017 (колегією суддів у складі: головуючий суддя Чус О.В., судді: Науменко І.М., Кузнецов В.О.) рішення Господарського суду Кіровоградської області від 08.12.2016 у даній справі змінено. Резолютивну частину рішення викладено у наступні редакції: "Позовні вимоги задовольнити частково. Стягнути з іноземного підприємства "Ліга" на користь Кіровоградської митниці ДФС витрати за зберігання товарів на складі митного органу в сумі 214,10 грн, а також витрати по сплаті судового збору в сумі 3,22 грн. В іншій частині позову відмовити. Наказ видати після набрання законної сили", а також стягнуто з Кіровоградської митниці ДФС на користь іноземного підприємства "Ліга" судовий збір в сумі 8626,32грн за розгляд апеляційної скарги.

Постановою Вищого господарського суду України від 25.04.2017 постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 07.02.2017 та рішення Господарського суду Кіровоградської області від 08.12.2016 скасовано, справу № 912/3675/16 передано на новий розгляд до Господарського суду Кіровоградської області.

15.05.2017 матеріали справи №912/3675/16 надійшли до Господарського суду Кіровоградської області.

Розпорядженням керівника апарату Господарського суду Кіровоградської області № 61 від 15.05.2017 призначено повторний автоматичний розподіл справи №912/3675/16.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.05.2017 дану справу призначено судді Наливайко Є.М.

Ухвалою від 16.05.2017 справу №912/3675/16 прийнято до свого провадження суддею Наливайко Є.М. та призначено до розгляду в судовому засіданні на 14.06.2017 о 10 год 00 хв.

31.05.2017 згідно розпорядження керівника апарату господарського суду № 84 від 31.05.2017, у зв'язку з тим, що відповідно до рішення Вищої ради правосуддя від 30.05.2017 суддя Наливайко Є.М., у провадженні якої перебувала справа, звільнена з посади судді Господарського суду Кіровоградської області з підстав подання нею заяви про відставку, здійснено повторний автоматизований розподіл справи № 912/3675/16.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 31.05.2017 справу призначено головуючому судді Шевчук О.Б.

Ухвалою від 14.08.2017 Господарський суд ухвалив продовжити розгляд справи №912/3675/16 колегією у складі трьох суддів під головуванням судді Шевчук О.Б.

14.08.2017 автоматизованою системою призначена судова колегія у складі трьох суддів, а саме: головуючий суддя Шевчук О.Б., судді Тимошевська В.В. та Макаренко Т.В.

Ухвалою від 14.08.2017 Господарський суд колегією у складі: головуючого судді Шевчук О.Б., судді Тимошевська В.В. та Макаренко Т.В., прийняв до свого провадження справу №912/3675/16 у колегіальному складі суду та призначив справу до розгляду в судовому засіданні на 20.09.2017.

Однак, 18.09.2017 згідно розпорядження керівника апарату господарського суду № 214 від 18.09.2017, у зв'язку з тим, що відповідно до рішення Вищої ради правосуддя від 15.08.2017 № 2430/0/15-17 суддю Шевчук О.Б., яка є головуючим суддею у справі № 912/3675/16, звільнено з посади судді Господарського суду Кіровоградської області з підстав подання нею заяви про відставку, здійснено повторний автоматизований розподіл справи № 912/3675/16.

Ухвалою від 19.09.2017 Господарський суд колегією у складі: головуючого судді Колодій С.Б., судді Тимошевська В.В. та Макаренко Т.В., прийняв до свого провадження справу №912/3675/16 у колегіальному складі суду та призначив справу до розгляду в судовому засіданні на 20.09.2017.

У судовому засіданні позивач повністю підтримав заявлені позовні вимоги. В обґрунтування пред'явленого позову позивач зазначив, що при зберіганні товарів на складі митного органу відповідно до митного законодавства відповідач (власник товарів) гарантував відшкодувати витрати за зберігання товарів на складі митного органу, однак, зазначене зобов'язання відповідачем виконано не було.

Відповідач позов не визнав із підстав, викладених у відзиві № 80 від 21.10.2016, доповненні до відзиву на позовну заяву №137 від 06.12.2016, письмових поясненнях № 26 від 12.06.2017, зазначивши, що договір зберігання між ІП "Ліга" як поклажодавцем і Кіровоградською митницею ДФС, як зберігачем не укладався. Також відповідачем зазначено, що Кіровоградська митниця ДФС не надала жодних первинних документів, які б могли підтвердити такі витрати. Крім того, у відзиві наголошено, що Порядок відшкодування витрат на зберігання товарів та транспортних засобів на складах митних органів (затверджений наказом Міністерства фінансів України 15.06.2012р. № 731) не містить норми того, що оплата коштів здійснюється незалежно від фактично понесених витрат митницею. Відповідачем зазначено, що квадратний метр не кратний кубічному, а отже розрахунок, доданий до позовної заяви, не відповідає дійсності.

Розглянувши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення учасників судового процесу, господарський суд встановив такі обставини справи.

13.08.2014 р. іноземне підприємство "Ліга" звернулось до позивача з листом за № 13/01-20, в якому просило дозволити організувати склад митниці на території свинокомплексу ІП "Ліга" (корпус карантину), розташованого за адресою: Кіровоградська область, Компаніївський район, смт. Компаніївка, вул. Кірова, 37, у зв'язку з необхідністю проходження карантину та отримання дозволів на митне оформлення свиней в кількості 332 шт., площа складу 332 кв.м.

Відповідно до ч. 4 ст. 239 Митного кодексу України, товари, які через свої властивості не можуть зберігатися на складі органу доходів і зборів, за рішенням керівника органу доходів і зборів або особи, яка виконує його обов'язки, можуть передаватися органами доходів і зборів на зберігання підприємствам, на складах яких створено необхідні умови для належного зберігання таких товарів. Для цілей Митного кодексу України таке зберігання вважається зберіганням на складі органу доходів і зборів.

На виконання вищезазначеної норми 14.08.2014 р. між ПП "Ліга" як Зберігачем та Кіровоградською митницею як Поклажодавцем укладено договір зберігання матеріальних цінностей № 82 (далі - Договір, том.1 а.с. 13-14), у відповідності до п.п. 1.1.-1.3. якого Зберігач приймає від Поклажодавця на зберігання в складському приміщенні матеріальні цінності (які знаходяться під митним контролем), вартість і кількість яких зазначено в Актах прийому-передачі на відповідальне зберігання, які є невід'ємною частиною цього Договору; Зберігач зобов'язується зберігати матеріальні цінності Поклажодавця за адресою: область Кіровоградська, район Компаніївський, смт. Компаніївка, вул. Кірова, 37; площа складського приміщення 332 кв.м., охорона здійснюється силами Зберігача; приймання-передача матеріальних цінностей здійснюється двосторонньою комісією та оформлюється актами прийому-передачі, які підписуються членами комісії двох сторін та є невід'ємною частиною Договору.

У п. 4.1. Договору сторони погодили, що за зберігання матеріальних цінностей Поклажодавець сплачує на розрахунковий рахунок Зберігача 0.25 грн. за 1. кв.м. за один місяць. Загальна вартість зберігання за місяць становить 83,00 грн. починаючи з 14.08.2014р. Загальна сума Договору становить 380,19 грн.

Строк дії Договору встановлюється з 14.08.2014 р. по 31.12.2014 р. (п. 6.1. Договору).

Договір підписаний повноважними представниками Поклажодавця та Зберігача, скріплений круглими печатками сторін.

Згідно наказу в.о. начальника Кіровоградської митниці від 14.08.2014р. № 54-аг, визначено складом Кіровоградської митниці крите приміщення у ПП "Ліга" згідно Договору від 14.08.2014р. № 82 в термін з 14.08.2014 р. до 31.12.2014 р., що знаходиться за адресою: Кіровоградська область, Компаніївський район, смт. Компаніївка, вул. Кірова, 37 (т.1, а.с. 17).

Господарський суд погоджується з доводами позивача, що при оформленні документів було помилково зазначено Приватне підприємство "Ліга" замість "Іноземне підприємство", оскільки договір на зберігання № 82 від 14.08.2014 року скріплено печаткою Іноземного підприємства "Ліга", на якій зазначено код ЄДРПОУ 32265586, що належить саме Іноземному підприємству "Ліга".

Докази існування іншого складського приміщення, ніж те, що визначено наказом в.о. начальника Кіровоградської митниці від 14.08.2014 р. № 54-аг, складом Кіровоградської митниці, а саме крите приміщення у ІП "Ліга" згідно Договору від 14.08.2014р. № 82 в термін з 14.08.2014 р. до 31.12.2014 р., що знаходиться за адресою: Кіровоградська область, Компаніївський район, смт. Компаніївка, вул. Кірова, 37 матеріали справи не містять.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме актів № 27 та № 55 прийняття-передавання товарів на склад Кіровоградської митниці Міндоходів від 14.08.2014 та прибуткової накладної № 55 від 14.08.14 Кіровоградською митницею 14.08.14 оприбутковано товар свинки GP породи Велика біла - 165 голів, свинки GP породи Ландрас - 165 голів, кнури термінальні породи П"єтрен - 2 голови в загальній кількості 332 штуки" на загальну суму 4903538,38 грн (т.1, а.с. 18-20).

На підставі договору зберігання від 14.08.2014р. № 82 та на підставі МД-1 від 14.08.14 серія КБ № 462175 розміщено на складі Кіровоградської митниці Міндоходів матеріальні цінності, всього на суму 4903538,38 грн., а саме: свинки GP породи Велика біла - 165 голів, свинки GP породи Ландрас - 165 голів, кнури термінальні породи П"єтрен - 2 голови в загальній кількості 332 штуки.

В подальшому 18.09.2014 товар було розмитнено, що підтверджується митними деклараціями форми МД-2 № 901050000/2014/009624 від 18.09.14 та № 901050000/2014/009625 від 18.09.2014 (т.1, а.с. 21-22).

Іноземним підприємством "Ліга" було направлено на адресу позивача звернення № 02-03/21 від 18.09.14 про видачу зі складу митниці вантажу: свинки GP породи Велика біла - 165 голів, свинки GP породи Ландрас - 165 голів, кнури термінальні породи П"єтрен - 2 голови відповідно (т.1, а.с. 23).

Проте товар позивачем відповідачу не виданий, у зв'язку з несплатою відповідачем коштів, нарахованих Кіровоградською митницею відповідно до Порядку відшкодування витрат за зберігання товарів, транспортних засобів на складах митних органів, затвердженого наказом Міністерства Фінансів України від 15.06.2012 р. № 731 (далі - Порядок) та, з метою сплати яких Кіровоградською митницею виставлялись відповідачу відповідні рахунки від 19.09.2014 та 22.09.2014 (т.1, а.с. 24-25).

Іноземним підприємством "Ліга" виставлені позивачем рахунки не сплачено, що не заперечує і відповідач.

Позивач стверджує, що визначені ст. 242 Митного кодексу України підстави для видачі власнику товару, що зберігається на складі митного органу, у позивача були відсутні.

Відповідно до п. 1 статті 240 Митного кодексу України проведення митного оформлення та отримання зі складу митниці майна можливе протягом 90 днів з дня розміщення майна на складі митниці (строк зберігання живих свиней в кількості 332 шт. закінчився 18.09.2014 року). Після закінчення цього терміну розпорядження майном здійснюється митницею, на підставі вимог статті 243 Митного кодексу України та Порядку обліку, зберігання, оцінки конфіскованого та іншого майна, що перейшло у власність держави, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 25.08.1998 р. № 1340.

Крім того, господарським судом також встановлено, що 09.10.2014 р. позивач звернувся до відповідача з листом № 1700/03/11-70-05-64, у відповідності до якого просив, на підставі п. 2.5. Договору та вимог чинного законодавства, забезпечити вільний доступ працівникам Кіровоградської митниці та представнику експертної організації до переданих на зберігання матеріальних цінностей для проведення інвентаризації в період з 13.10.2014 р. по 24.10.2014 р. (т.1, а.с. 28).

Листом від 17.10.2014 р. № 1030-10 ІП "Ліга" відповіло позивачу, що імпортоване відповідачем майно (свині живі) розмитнені і перебувають поза межами митного контролю. У зв'язку з викладеним, ІП "Ліга" не може задовольнити прохання щодо проведення інвентаризації майна, яке на праві приватної власності належить підприємству (т.1, а.с. 29).

У зв'язку з тим, що відповідачем не було відшкодовано позивачу витрати за зберігання товару, посилаючись на п. 6 розділу 2 Порядку, позивач стверджує, що станом на 12.11.2014р. розмір плати за зберігання на складі митниці живих свиней складає 523022,81 грн. та надано до суду відповідний розрахунок боргу (т.1, а.с. 26).

Відповідач заперечив позовні вимоги, стверджуючи у письмовому відзиві, що 13.09.2014р. головним державним інспектором ветеринарної медицини Компаніївського району ОСОБА_3 в присутності директора ІП "Ліга" ОСОБА_4 та головного лікаря ветеринарної медицини І.П. "Ліга" ОСОБА_5 складено Акт про зняття карантину від 13.09.2014 р. (т.1, а.с. 48-49).

Відповідач стверджує, що станом на 18.09.2014 р. товар повністю розмитнено і відповідач 18.09.2014 звернувся до позивача з листом про надання дозволу на вивантаження товару, однак, відповіді не одержав. Натомість, підприємство отримало декілька рахунків на оплату.

За доводами відповідача, у зв'язку з завершенням карантину та закінченням митного оформлення товару і не погодження з виставленим митницею рахунком, 19.09.2014р. живих тварин в кількості 332 шт. було переведено на свинокомплекс власника товару в виробниче приміщення Центру Нуклеос-ферми, про що складено акт переведення живих тварин від 19.09.2014 р. (т.1, а.с. 50).

Разом з тим, незважаючи на фактичну відсутність товару, позивач продовжував виставляти відповідачу рахунки і остання сума вже становила 523022,81 грн.

Крім того відповідач стверджує, що позивачем, як Зберігачем та відповідачем, як власником товару, мав бути укладений договір зберігання, однак, такий договір не укладався.

До того ж, відповідач вважає непідтвердженим факт здійснення господарської операції зберігання, оскільки позивачем не надано до суду жодного документу первинного бухгалтерського обліку, який би засвідчував факт її здійснення, як і не підтвердив наявності витрат позивача за зберігання товару відповідача, що мають бути відшкодовані останнім.

Господарський суд не погоджується з доводами відповідача, з огляду на наступне.

В силу вимог ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникнути, зокрема, безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність.

У постанові Вищого Господарського суду України від 30.06.2011 року у справі № П-12/38-22/79 було висловлено правову позицію, що Цивільний кодекс України містить главу 66 Зберігання, в якій відповідно до норм ст. 954 визначено, що положення цієї глави застосовуються до зберігання, яке здійснюється на підставі закону, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст. 4 Митного кодексу України, органи доходів і зборів (митниця) є центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну митну політику.

Главою 37 розділу 7 Митного кодексу України передбачено, що митниця здійснює зберігання товарів, транспортних засобів комерційного призначення на складах органів доходів і зборів.

Згідно ч. 6 ст. 239 Митного Кодексу України витрати органів доходів і зборів на зберігання товарів, транспортних засобів, зазначених у п.п. 1-5 ч.1 та у ч. 5 ст. 238 Митного кодексу України, відшкодовуються власниками цих товарів, транспортних засобів або уповноваженими ними особами. Розмір суми, що підлягає відшкодуванню, визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, і розраховується в порядку, передбаченому для визначення собівартості платних послуг.

Пунктами 1,3 Наказу Міністерства фінансів України 15.06.2012р. № 731, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 09.07.2012р. за № 1140/21452, "Про затвердження Порядку відшкодування витрат за зберігання товарів та транспортних засобів на складах митних органів, Порядку обчислення сум витрат у справах про порушення митних правил та їх відшкодування та Розмірів відшкодувань за зберігання на складах митних органів товарів і транспортних засобів" затверджено Порядок відшкодування витрат на зберігання товарів та транспортних засобів на складах митних органів та Розміри відшкодувань за зберігання на складах митних органів товарів і транспортних засобів.

Відповідно до п. 1 Порядку, цей Порядок визначає механізм відшкодування витрат митних органів за зберігання товарів, транспортних засобів, зазначених в частині шостій статті 239 Митного кодексу України, на складах митних органів (далі - витрати).

Таким чином, обов'язок оплати витрат митного органу за зберігання належного відповідачу товару виникає з положень Митного кодексу України та Порядку відшкодування витрат на зберігання товарів та транспортних засобів на складах митних органів (затверджений наказом Міністерства фінансів України 15.06.2012р. № 731), (надалі - Порядок).

Згідно пп. 2 п. 2 Розділу І Порядку, для розрахунку витрат за зберігання використовуються такі розрахункові одиниці використання складських приміщень, як кубічний метр, зокрема, при розміщенні живих тварин. Розрахунки об'єму здійснюються залежно від розмірів місця у складському приміщенні, відведеного для зберігання таких тварин.

Відповідно до п. 2 Розділу ІІ Порядку витрати митного органу відшкодовуються власником товарів, транспортних засобів або вповноваженою ним особою (далі - платник) після їх митного оформлення при фактичному отримані цих товарів, транспортних засобів.

Пунктом 3 Розділу ІІ Порядку визначено, що витрати відшкодовуються платником у гривнях за офіційним курсом Національного банку України, установленим на дату їх внесення, у сумі, розрахованій митним органом відповідно до розмірів відшкодувань за зберігання на складах митних органів товарів і транспортних засобів та залежно від строку зберігання товарів і транспортних засобів.

У відповідності до п. 6 Розділу ІІ Порядку № 731 строк зберігання товарів і транспортних засобів на складі митного органу для обрахунку витрат обчислюється, починаючи з одинадцятого дня після оформлення відповідних документів про фактичне прийняття товарів і транспортних засобів на зберігання митним органом і до дня їх видачі зі складу митного органу власникам або вповноваженим особам.

Відповідно до п. 7 Розділу ІІ Порядку, при обрахунку витрат строк зберігання обчислюється в календарних днях. День видачі зі складу митного органу товарів і транспортних засобів власникам або вповноваженим особам до загального строку при обрахунку витрат не включається.

Відповідно до п. 1 ст. 240 Митного кодексу України, проведення митного оформлення та отримання зі складу митниці майна можливе протягом 90 днів з дня розміщення майна на складі митниці.

Згідно наказу Міністерства фінансів України № 731 від 15.06.2012 р., яким затверджено "Розміри відшкодувань за зберігання на складах митних органів товарів і транспортних засобів" плата за товари в закритому сховищі (на складі) за кубічний метр (якщо товар зберігається не на піддонах) складає 1,0 євро за добу.

У відповідності до п. 9.8. Порядку роботи складу митниці ДФС, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 30.05.2012 р. № 627, видача товарів та транспортних засобів комерційного призначення зі складу митниці здійснюється за умови подання документів, що засвідчують особу (повноваження особи). Крім того, залежно від підстави розміщення та мети видачі товарів і транспортних засобів комерційного призначення на склад митниці подаються, зокрема, документи, що підтверджують відшкодування витрат митниці на зберігання товарів і транспортних засобів на складі митниці.

Згідно п. 9.9. вищевказаного Порядку до документів, за якими видаються товари, транспортні засоби комерційного призначення зі складу митниці належать також: акт приймання-передавання та видаткова накладна.

Як встановлено господарським судом, датою фактичного розміщення товару на складі митниці є 14.08.2014 р., що підтверджується наявними в справі доказами, тому відповідно датою початку розрахунку відшкодування витрат за зберігання товару на складі митниці є 24.08.2014 р. (після 10-денного терміну).

Разом з тим, ні позивачем, ні відповідачем до справи не було подано доказів видачі позивачем зі зберігання товару з дотриманням процедури, яка визначена Порядком роботи складу митниці ДФС, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 30.05.2012 р. № 627 .

Відповідно до статті 111-12 ГПК України вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи. Так, відповідно до Постанови Вищого господарського суду України від 25.04.2017 року № 912/3675/16 передчасним є висновок суду першої інстанції, що кінцевою датою зберігання товару відповідача на митному складі позивача, по яку і здійснено розрахунок останнім з оплати витрат на зберігання є 12.11.2014, оскільки судом не надано належної правової оцінки наявним у матеріалах справи митним деклараціям від 18.09.2014 № 901050000/2014/009624 та №90105000/2014/009625, згідно яких товар відповідача станом на 18.09.2014 є розмитненим.

При перебуванні справи на новому розгляді судом встановлено, що 18.09.2014 товар був розмитнений, знятий з карантину та переведений зі складського приміщення, на якому проводилось карантинування тварин, у виробниче приміщення Центру Нуклеос-ферми, що підтверджується митними деклараціями форми МД-2 № 90105000/2014/009624 від 18.09.2014 та №901050000/2014/009625 (т.1,а.с. 21-22), Актом про зняття карантину від 13.09.2014р. (т.1, а.с.48-49) та Актом переведення живих тварин від 19.09.2014р. (т.1, а.с.50).

На звернення відповідача до позивача з листом про видачу зі складу митниці товару, що там зберігався до оформлення його у митному відношенні, позивач відповіді не надав (т.1, а.с.23).

Таким чином, суд вважає, що фактично товар із складу митниці вибув після його розмитнення, зняття карантину та переведення живих тварин в кількості 332 голови зі складського приміщення, на якому проводилось карантинування тварин, у виробниче приміщення Центру Нуклеос-ферми, а отже товар фактично перебував на зберіганні позивача по 18.09.2014.

21.06.2017 позивач разом з листом №200/11-70-10-17 від 21.06.2017 подав до матеріалів справи розрахунок витрат за зберігання станом на 18.09.2017, тобто з врахуванням фактичного періоду зберігання товару на митному складі.

Згідно поданого позивачем розрахунку витрат на зберігання, розмір плати за зберігання на складі митниці живих свиней станом на 18.09.2017 складає 146 228,58 грн.

Представник відповідача вказані розрахунки позивача заперечив з тих же підстав, що зазначались відповідачем у відзиві, проте власного розрахунку до матеріалів справи не подав.

Так, відповідач стверджує, що для розрахунку витрат митниці за зберігання застосовуються такі розрахункові одиниці використання складських приміщень: кубічний метр - у разі об'єктивної неможливості розміщення товарів на піддонах, а також при розміщенні живих тварин розрахунки об'єму здійснюються залежно від розмірів місця у складському приміщенні, відведеному для зберігання тварин, тоді як позивачем при здійсненні розрахунку в якості об'єму приміщення використовувалась площа приміщення складу, що суперечить вимогам законодавства.

Проте, як вбачається з Розрахунків, поданих позивачем 21.06.2017 року, до вказаних розрахунків позивачем включено метри кубічні, а не метри квадратні, що спростовує доводи відповідача та його представника.

Господарський суд враховує, що позивачем не подано в порядку норм ст. 22 ГПК України відповідної заяви про зменшення розміру позовних вимог.

Відповідачем не надано до суду доказів сплати відшкодування зазначених витрат, а тому вимоги позивача щодо стягнення заборгованості є обґрунтованими, та такими, що підлягають задоволенню частково, в сумі 146 228,58 грн.

В задоволенні решти позовних вимог господарський суд відмовляє, оскільки вони заявлені позивачем безпідставно, без врахування фактичного часу зберігання товару на митному складі.

Доводи відповідача, що:

- між позивачем як зберігачем та відповідачем, як власником товару, мав бути укладений договір зберігання, однак, такий договір не укладався, а тому відсутні підстави для стягнення витрат на зберігання;

- позивачем не підтверджено факт здійснення господарської операції зі зберігання, оскільки позивачем не надано до суду жодного документу первинного бухгалтерського обліку, який би засвідчував факт її здійснення;

- не доведено витрати позивача за зберігання товару відповідача, що мають бути відшкодовані останнім, господарський суд вважає неспроможними, оскільки в ході розгляду спору судом встановлено, що обов'язок оплати витрат митного органу за зберігання належного відповідачу товару виникає з положень Митного кодексу України та Порядку відшкодування витрат на зберігання товарів та транспортних засобів на складах митних органів (затверджений наказом Міністерства фінансів України 15.06.2012р. № 731).

Згідно статті 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору стягуються з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 33-34, 49, 82-85, 116 Господарського процесуального кодексу України господарський суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з іноземного підприємства "Ліга" (27641, Кіровоградська область, смт. Компаніївка, вул. Калініна, 1Б, код ЄДРПОУ 32265586, рахунки в банківських установах не відомі) на користь Кіровоградської митниці ДФС (25013, м. Кіровоград, вул. Тореза, 27-б, код ЄДРПОУ 39640963, банк одержувача ГУДКСУ у м. Києві, МФО 820019, рахунок 37349190120026) витрати за зберігання товарів на складі митного органу в сумі 146 228,58 грн., а також витрати по сплаті судового збору в сумі 2 193,43 грн.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи Дніпропетровським апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга на рішення подається через місцевий господарський суд, який розглянув справу, протягом десяти днів з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 25.09.2017

Головуючий суддя С.Б. Колодій

Суддя Т.В. Макаренко

Суддя В.В. Тимошевська