Рішення № 69093631, 19.09.2017, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.09.2017Справа №910/13477/17

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Юлана»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім - «Фрегат»

про стягнення 23 042,99 грн.

Суддя Демидов В.О.

Представники сторін:

від позивача - Васілаки О.В. (дов. б/н від 30.05.2017);

Денисов В.Є. (дов. б/н від 30.05.2017);

від відповідача - не з'явився;

ВСТАНОВИВ:

11.08.2017 Товариство з обмеженою відповідальністю «Юлана» звернулось до господарського суду міста Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім - «Фрегат» про стягнення 23 042,99 грн., з яких сума основного боргу - 19 525,24 грн., пеня - 1015,21 грн., штраф - 1952,52 грн., 3% річних -118,18 грн., інфляційні втрати - 431,84 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані фактом неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором поставки №23/08/2016-01 від 23.08.2016 щодо своєчасної оплати поставленого товару.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 15.08.2017 порушено провадження у справі №910/13477/17, розгляд справи призначено на 19.09.2017.

19.09.2017 відповідачем через загальний відділ суду подано клопотання про зупинення провадження у справі №910/13477/17 до набрання законної сили рішенням у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім - «Фрегат» в особі філії «Адел» ТОВ «Торговий Дім - «Фрегат» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Юлана» про визнання Договору поставки недійсним.

Представники позивача в судове засідання 19.09.2017 з'явились та надали усні пояснення по суті справи.

Представник відповідача, що належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, в судове засідання 19.09.2017 не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.

Розглянувши в судовому засіданні 19.09.2017 р. клопотання відповідача про зупинення провадження у справі, суд дійшов до висновку про необхідність відмови в його задоволенні, оскільки надана громадянином ОСОБА_3 в судовому засіданні довіреність від 01.08.2017 щодо представництва інтересів Філії «Адел» Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім - «Фрегат» не може бути прийнята судом як доказ наявності у ОСОБА_3 повноважень представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім - «Фрегат».

Стороною у справі №91013477/17 є юридична особа - Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім - «Фрегат», а тому представником вказаної юридичної особи в судовому процесі може бути лише особа, уповноважена на це від імені юридичної особи - Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім - «Фрегат», а не будь-якої філії вказаного товариства.

Суд звертає увагу на положення ст. 95 Цивільного кодексу України та ч. 4 ст. 28 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до яких філії та представництва (відокремлені підрозділи) не є юридичними особами. Вони наділяються майном юридичної особи, що їх створила, і діють на підставі затвердженого положення. Керівники філій та представництв призначаються юридичною особою і діють на підставі виданої нею довіреності. Повноваження сторони або третьої особи від імені юридичної особи може здійснювати її відособлений підрозділ, якщо таке право йому надано установчими або іншими документами.

Стосовно неявки представника відповідача в судове засідання, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 3.9 постанови пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на те, що неявка відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними ній матеріалами у даному судовому засіданні з урахуванням положення ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

В судовому засіданні 19.09.2017 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва встановив такі фактичні обставини справи.

23.08.2016 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Юлана» (далі - позивач, постачальник) та Філією «Адел» Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім - «Фрегат» (далі - відповідач, покупець) було укладено договір поставки №23/08/2016-01 (далі - договір), відповідно до умов п. 1.1 якого постачальник поставляє та передає у власність покупцеві товар згідно з замовленням покупця в асортименті, кількості і за цінами, вказаними в Прайс-листі /Специфікації, а покупець приймає і зобов'язується оплатити товар на умовах, визначених даним договором.

Право власності на товар переходить від постачальника до покупця з моменту підписання уповноваженими представниками сторін накладної, яка фіксує момент передачі товару (п. 1.2 договору).

Предметом договору є товар, зазначений у Прайс-листі/Специфікації, що узгоджується з покупцем і підписується уповноваженими представниками сторін (п. 1.3 договору).

Відповідно до п. 2.1 договору поставка товару постачальником покупцю здійснюється окремими партіями на підставі замовлення покупця.

Датою поставки є дата зазначена в накладній (п. 2.6 договору).

Згідно з п. п. 3.1, 3.2 договору ціна, асортимент та кількість товару зазначається у накладних. Ціна визначається на підставі Прайс-листа/Специфікації, що діє на момент поставки.

За приписами п. 5.1 договору передавання-приймання товару здійснюється згідно видаткової накладної представником покупця на підставі довіреності на отримання цінностей, оформленої відповідно до вимог чинного законодавства України, а у випадках централізовано-кільцевих перевезень на підставі повідомлення,зазначеного в п. 2.8 цього договору, за участі представника постачальника або перевізника в пункті поставки.

Пунктом 7.2 договору сторони погодили, що покупець здійснює вчасний розрахунок за кожну партію товару. Оплата виконується на умовах відстрочки платежу протягом 30 календарних днів з моменту поставки товару, шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок постачальника, зазначений у розділі 8 цього договору, або шляхом внесення готівкових коштів до каси постачальника. Платіжне зобов'язання вважається виконаним покупцем після зарахування коштів на банківський рахунок постачальника або внесення в касу.

Відповідно до п. 8.2 договору у разі порушення терміну оплати вартості поставленого товару, встановленого п. 7.2 цього договору, покупець сплачує постачальникові пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент прострочення, від простроченої суми за кожен день прострочення оплати. Якщо покупець прострочив сплату за отриману партію товару більш, ніж на 10 календарних днів, постачальник має право вимагати сплати штрафу у розмірі 10% від суми прострочення оплати та призупинення постачання наступних партій товару до повного погашення заборгованості з урахуванням пені та збитків та в односторонньому порядку відмовитись від виконання договору.

Сторони домовилися, що до нарахування, сплати та стягнення пені, штрафу та збитків застосовується строк позовної давності тривалістю 3 роки.

Цей договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами та кріплення підписів печатками сторін і діє до 31.12.2017 включно в частині поставок, а в частині оплат - до повного виконання зобов'язань за цим договором (п. 9.1 договору).

В межах взятих на себе зобов'язань за договором поставки, позивач поставив продукцію відповідачу на суму 19 525,24 грн., що підтверджується підписаними сторонами видатковими накладними №564 від 02.03.2017 на суму 4 920,00 грн., №602 від 07.03.2017 на суму 9 840,00 грн., №821 від 30.03.2017 на суму 4 765,24 грн.

Обґрунтовуючи позов Товариство з обмеженою відповідальністю «Юлана» посилається на те, що відповідачем не було оплачено поставлений товар, у зв'язку із чим просило стягнути з останнього 23 042,99 грн., з яких сума основного боргу - 19 525,24 грн., пеня - 1015,21 грн., штраф - 1952,52 грн., 3% річних -118,18 грн., інфляційні втрати - 431,84 грн.

Оцінивши наявні в матеріалах справи документи та дослідивши в судовому засіданні докази, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та необхідність задоволення позову з таких підстав.

У відповідності з приписами ст. ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

На підставі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Спір між сторонами виник у зв'язку з простроченням виконання відповідачем зобов'язань щодо оплати продукції, одержаної за договором поставки №23/08/2016-01 від 23.08.2016.

Згідно з ч. 1 ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За правилами статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно з ч. 1 ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до частин 1, 2 статті 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

За змістом статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 527 ЦК України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно вимог ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Матеріалами справи, її фактичними обставинами підтверджено, а відповідачем не спростовано факт поставки позивачем відповідачу обумовленої договором продукції на суму на суму 19 525,24 грн., що підтверджується підписаними сторонами видатковими накладними №564 від 02.03.2017 на суму 4 920,00 грн., №602 від 07.03.2017 на суму 9 840,00 грн., №821 від 30.03.2017 на суму 4 765,24 грн.

Пунктом 7.2 договору сторони погодили, що покупець здійснює вчасний розрахунок за кожну партію товару. Оплата виконується на умовах відстрочки платежу протягом 30 календарних днів з моменту поставки товару, шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок постачальника, зазначений у розділі 8 цього договору, або шляхом внесення готівкових коштів до каси постачальника. Платіжне зобов'язання вважається виконаним покупцем після зарахування коштів на банківський рахунок постачальника або внесення в касу.

Доказів сплати вказаної заборгованості відповідачем матеріали справи не містять.

Отже, матеріалами справи підтверджено, що заборгованість відповідача за поставлений товар складає 19 525,24 грн., яка підлягає стягненню з останнього на користь позивача.

Крім того, у зв'язку із простроченням сплати заборгованості за договором поставки, позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача пеню у розмірі 1015,21 грн., штраф - 1952,52 грн., 3% річних -118,18 грн. та інфляційні втрати - 431,84 грн.

Статтею 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Так, ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України передбачено господарсько-правову відповідальність учасників господарських відносин, яку останні несуть за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Статтею 230 Господарського кодексу України визначено, що порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій (неустойка, штраф, пеня). Штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) визнається визначена законом або договором грошова сума, яку боржник повинен сплатити кредиторові в разі невиконання або неналежного виконання зобов'язання, зокрема в разі прострочення.

Відповідно до п. 8.2 договору у разі порушення терміну оплати вартості поставленого товару, встановленого п. 7.2 цього договору, покупець сплачує постачальникові пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент прострочення, від простроченої суми за кожен день прострочення оплати. Якщо покупець прострочив сплату за отриману партію товару більш, ніж на 10 календарних днів, постачальник має право вимагати сплати штрафу у розмірі 10% від суми прострочення оплати та призупинення постачання наступних партій товару до повного погашення заборгованості з урахуванням пені та збитків та в односторонньому порядку відмовитись від виконання договору.

Сторони домовилися, що до нарахування, сплати та стягнення пені, штрафу та збитків застосовується строк позовної давності тривалістю 3 роки.

При цьому, суд відзначає, що приписами ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Свобода договору означає право громадян або юридичних осіб, та інших суб'єктів цивільного права вступати чи утримуватися від вступу у будь-які договірні відносини. Свобода договору проявляється також у можливості наданій сторонам визначати умови такого договору. Однак під час укладання договору, визначаючи його умови, сторони повинні дотримуватись нормативно-правових актів.

Згідно зі ст. 6 Цивільного кодексу України, сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства. Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Таким чином, вказана стаття поширюється і на майнові відносини, що регулюються Господарським кодексом України. У зв'язку з цим на положення Господарського кодексу України про господарські договори також поширюються принцип свободи договору, крім випадків, передбачених абзацом другим ч. 3 ст. 6 Цивільного кодексу України (яка встановлює обмеження права сторін договору відступати від положень нормативно-правових актів).

Отже, суб'єкти господарських відносин при укладенні договору наділені законодавцем правом забезпечення виконання господарських зобов'язань встановленням окремого виду відповідальності - договірної санкції, за невиконання чи неналежне виконання договірних зобов'язань.

Крім того, за приписами статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням 3 % річних та інфляційних нарахувань в порядку статті 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, штрафу, 3% річних та інфляційних втрат, суд дійшов висновку, що він виконаний вірно, в межах заявленого позивачем періоду, а тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня у розмірі 1015,21 грн., штраф у розмірі 1952,52 грн., 3% річних у розмірі 118,18 грн. та інфляційні втрати - 431,84 грн.

За таких обставин позов підлягає задоволенню у повному обсязі з покладенням на відповідача судових витрат у справі на підставі положень ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст. ст. 33, 34, 43, 44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім - «Фрегат» (02660, м. Київ, вул. Магнітогорська, буд. 1, код 36100206) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юлана» (04080, м. Київ, вул. Костянтинівська, 72, код 40298045) суму основного боргу у розмірі 19 525 (дев'ятнадцять тисяч п'ятсот двадцять п'ять) грн. 24 коп., пеню у розмірі 1015 (одну тисячу п'ятнадцять) грн. 21 коп., штраф у розмірі 1952 (одну тисячу дев'ятсот п'ятдесят дві) грн. 52 коп., 3% річних у розмірі 118 (сто вісімнадцять ) грн. 18 коп., інфляційні втрати у розмірі 431 (чотириста тридцять одну) грн. 84 коп. та судовий збір у розмірі 1 600 (одна тисяча шістсот) грн. 00 коп., видати наказ позивачу після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складене та підписане - 25.09.2017.

Суддя В.О. Демидов