Рішення № 69093592, 18.09.2017, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.09.2017Справа №910/12397/17За позовом Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації в ПАТ "Дельта Банк" Кадирова Владислава Володимировича

до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2

про стягнення 965 594,74 грн.

Суддя Трофименко Т.Ю.

У засіданні брали участь:

від позивача: Романів А.А. за довіреністю від 18.07.2017 № б/н

від відповідача: не з'явилися

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" про стягнення з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 заборгованості у сумі 965 594,74 грн. за неналежне виконання умов договору кредитної лінії від 03.05.2007 № ВКЛ-747, з яких: 370 385,81 грн. заборгованості за простроченим кредитом; 413 522,28 грн. заборгованості за простроченими відсотками; 15 036,86 грн. пені за несвоєчасне повернення відсотків; 1 649,79 грн. 3% річних від суми прострочених процентів і 165 000 грн. штрафу.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.07.2017 порушено провадження у справі № 910/12397/17 та призначено справу до розгляду на 28.08.2017.

28.08.2017 позивач через відділ діловодства суду подав супровідний лист про долучення документів до матеріалів справи.

Представник позивача у судове засідання 28.08.2017 з'явився; надав пояснення по справі.

Представники відповідача у судове засідання 28.08.2017 не з'явились; про причини неявки повноважних представників суд не повідомили; про дату, час і місце судового засідання повідомлені належним чином; відзив на позовну заяву відповідач не подав.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.08.2017 розгляд справи відкладено на 18.09.2017.

Представник позивача у судовому засіданні 18.09.2017 позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив задовольнити.

Представники відповідача у судове засідання 18.09.2017 не з'явились; про причини неявки повноважних представників суд не повідомили; про дату, час і місце судового засідання повідомлені належним чином; відзив на позовну заяву відповідач не подав.

Суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що застосовуючи відповідно до ч. 1 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України, ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справи ч. 1ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п.35 рішення від 07.07.1989р. Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (§ 66 - 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").

У відповідності до п. 3.9.2. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року N 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

В судовому засіданні 18.09.2017 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представника позивача по суті спору та дослідивши наявні у матеріалах даної справи докази, Господарський суд міста Києва,-

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

03.05.2007 між Публічним акціонерним товариством "Дельта" (Кредитор) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 (Позичальник) укладено договір кредитної лінії № ВКЛ-747 (Договір).

Відповідно до п. 1.1. Договору Кредитор зобов'язується надавати Позичальнику грошові кошти у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання (Кредит).

Згідно до п. 1.1.1. Договору надання коштів буде здійснюватися окремими частинами на умовах визначених Договором в межах відновлювальної кредитної лінії з максимальним лімітом заборгованості до 400 000 грн., (Транш), а у сукупності «Транші», зі сплатою 17 відсотків річних з кінцевим терміном повернення заборгованості за всіма Траншами до 03.12.2007 на умовах визначених Договором та Додатковими угодами.

П. 1.1.2. Договору сторони погодили, що Позичальник зобов'язаний не пізніше останнього робочого дня терміну дії Договору повернути Кредит у повному обсязі заборгованість за всіма Траншами, наданими Кредитором в межах максимального ліміту заборгованості за Кредитом продовж терміну дії Договору.

Відповідно до п. 1.3. Договору у якості забезпечення Позичальником виконання своїх зобов'язань, щодо погашення Кредиту, сплати нарахованих відсотків, можливих штрафних санкцій, а також інших витрат на здійснення забезпеченої заставою вимоги Кредитор укладає з Позичальником договір застави товарів в обороті, а саме: килимків для спорту та туризму загальною заставною вартістю 509 677 грн.

Позичальник зобов'язаний: дотримуватися положень Договору, додаткових угод, а також договору, який зазначений в п. 1.3. Договору; протягом строку фактичного використання Траншів Кредиту сплачувати відсотки за їх використання в порядку, визначеному Договором; повертати Кредиторі у повному обсязі Транші Кредиту зі сплатою винагороди Кредитора та можливих штрафних санкцій, у терміни, визначені Договором (п.п. 3.3.4.-3.3.6 Договору).

Відповідно до п. 7.3. Договору, Договір набирає чинності з дати його укладання та діє до остаточного виконання сторонами прийнятих на себе зобов'язань.

03.12.2017 сторонами підписано додаткову угоду № 1 до Договору.

26.05.2008 сторонами підписано додаткову угоду № 2 до Договору.

25.05.2009 сторонами підписано додаткову угоду № 3 до Договору.

25.07.2012 сторонами підписано додаткову угоду № 4 до Договору.

30.07.2013 сторонами підписано додаткову угоду № 5 до Договору.

Залученими до матеріалів справи виписками Банку про рух коштів між ним та Позичальником, а також розрахунком заборгованості станом на 20.07.2017 підтверджується виконання Позивачем своїх зобов'язань за Кредитним договором належним чином та в повному обсязі, та надання Відповідачу обумовлених кредитних коштів, та цими ж письмовими доказами підтверджується невиконання Відповідачем своїх зобов'язань за Кредитним договором щодо повернення суми кредиту та сплати процентів належним чином та в повному обсязі, що призвело до накопичення заборгованості.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною 1 статті 1054 Цивільного кодексу України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Свої зобов'язання за Договором позивач виконав в повному обсязі, надавши відповідачу кредит, що підтверджується випискою по рахунку (копія якої міститься в матеріалах справи).

Разом, з тим відповідач, в порушення умов Договору, не виплатив кредит позивачу, внаслідок чого в останнього виникла заборгованість у розмірі 370 385,81 грн.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 610 Цивільного кодексу України визначає що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з п. 2 ст. 1054 Цивільного кодексу України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до п. 2 ст. 1050 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Пунктом 1 ст. 1048 Цивільного кодексу України визначено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з п. 7 ст. 193 Господарського кодексу України не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як визначено абзацом 1 п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 370 385,81 грн. підлягають задоволенню.

Також, позивач просив суд стягнути з відповідача 413 522,28 грн. заборгованості за простроченими відсотками.

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок заборгованості за простроченими відсотками суд дійшов висновку про те, що розрахунок правильний та підлягає задоволенню.

Також, позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача 15 036,86 грн. пені за несвоєчасне повернення відсотків і 165 000 грн. штрафу.

Відповідно до п.п. 4.1.-4.2. Договору у випадку прострочення Позичальником строків сплати відсотків, а також прострочення строків повернення Кредиту, визначених Договором, Позичальник сплачує Кредитору пеню у розмірі 1 (один) відсотка від несвоєчасно сплаченої суми за кожний день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діє у цей період; у випадку порушення Позивальником вимог п.п. 3.3.7 - 3.3.12 Договору, Позичальник зобов'язаний сплатити Кредитору штраф у розмірі 1 (один) відсоток від суми Кредиту, визначеного п. 1.1.1. Договору, за кожний випадок.

Згідно із частиною першою статті 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною першою статті 216 ГК України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно з частинами першою і другою статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Господарський кодекс називає неустойку, штраф і пеню різновидами штрафних санкцій, але не визначає ні один із цих різновидів.

Відповідно до частини третьої статті 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Суд, здійснивши перевірку нарахування пені і штрафу, дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 15 036,86 грн. і 165 000 обґрунтовані і підлягають задоволенню.

Також, у зв'язку з простроченням відповідачем своїх грошових зобов'язань, позивач нарахував та просить стягнути з відповідача 1 649,79 грн. 3% річних від суми прострочених процентів.

Частиною другою статті 625 ЦК України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з пунктом 4.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року N 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.

Суд, здійснивши перевірку нарахування 1 649,79 грн. 3% річних від суми прострочених процентів, дійшов висновку, що позовні вимоги в цій частині обґрунтовані і підлягають задоволенню.

Згідно з ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, не надав.

Зважаючи на вищевказане, позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст. ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (04074, АДРЕСА_1; ідентифікаційний код: НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" (01133, м. Київ, вул Щорса, 36-Б; адреса для листування: 01040, м. Київ, бульвар Дружби Народів, 38; ідентифікаційний код: 34047020): 370 385,81 грн. заборгованості за простроченим кредитом; 413 522,28 грн. заборгованості за простроченими відсотками; 15 036,86 грн. пені за несвоєчасне повернення відсотків; 1 649,79 грн. 3% річних від суми прострочених процентів; 165 000 грн. штрафу і 14 483, 92 грн. витрат по сплаті судового збору.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 25.09.2017р.

Суддя Трофименко Т.Ю.