Рішення № 69093577, 14.09.2017, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.09.2017Справа №910/17923/16

За позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1

до 1. Державного територіально-галузевого об'єднання «Південно-Західна

залізниця»

2. Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця»

про визнання права власності

Суддя Сівакова В.В.

Представники сторін:

від позивача ОСОБА_1

ОСОБА_2, договір № б/н від 01.07.2017

від відповідача-1 Деменюк О.О., довіреність № 42-НЮ від 11.07.2017

від відповідача-2 Катруха В А., довіреність № 184 від 20.01.2017

Бабій Р.М., довіреність № 189 від 20.01.2017

від КМБТІ Прилипко А.А., довіреність № 8038 (И-2017) від 04.07.2017

СУТЬ СПОРУ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Державного територіально-галузевого об'єднання «Південно-Західна залізниця» про визнання права власності на підвищену колію від знаку Межа під'їзної колії (ПК 3+78,2) до упору довжиною 300,0 м, яка є частиною колії № 20, яка є продовженням колії « 28 станції Бориспіль».

Рішенням Господарського суду міста Києва № 910/17923/16 від 24.11.2016 позов задоволено повністю та

визнано за Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 право власності на підвищену колію від знаку Межа під'їзної колії (ПК 3+78,2) до упору довжиною 300,0 м, яка є частиною колії № 20, яка є продовженням колії « 28 станції Бориспіль»;

стягнуто з Державного територіально-галузевого об'єднання «Південно-Західна залізниця» на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 1.378,00 грн. судового збору.

Постановою Київського апеляційного господарського суду № 910/17923/16 від 07.03.2017 рішення Господарського суду міста Києва № 910/17923/16 від 24.11.2016 залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України № 910/17923/16 від 06.06.2017 рішення Господарського суду міста Києва від 24.11.2016 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 07.03.2017 у справі № 910/17923/16 скасовано, а справу направлено на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

В постанові від 06.06.2017 у даній справі Вищий господарський суд України зазначив, що колегія суддів Вищого господарського суду України вважає висновки судів вірними щодо застосування норм матеріального права. В той же час в постанові зазначено, що питання правонаступництва ПАТ «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Південно-Західна залізниця» стосовно ДТГО «Південно-Західна залізниця» визначається спеціальним законом та прийнятими на його виконання постановами, постановою Кабінету Міністрів України № 200 від 25.06.2014 «Про утворення публічного акціонерного товариства «Українська залізниця», які пов'язують перехід прав і обов'язків ДТГО «Південно-Західна залізниця» до ПАТ «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Південно-Західна залізниця» з інвентаризацією, складанням передавального акта та внесенням майна до статутного капіталу правонаступника, що узгоджується із правовою позицією Верховного Суду України викладеній у постанові від 19.04.2017 у справі № 905/1690/16 (№ 3-306гс17). У зв'язку із чим колегією в постанові від 06.06.2017 у справі № 910/17923/16 звернуто увагу на перевірку питання правонаступництва та відповідного залучення іншого відповідача чи його заміна.

Матеріали справи № 910/17923/16 отримані Господарським судом міста Києва 14.06.2017.

Розпорядженням Керівника апарату Господарського суду міста Києва від 14.06.2017 за № 04-23/1825 щодо призначення повторного автоматичного розподілу справ, призначено проведення повторного автоматичного розподілу даної справи.

Згідно протоколу повторного автоматичного розподілу судової справи між суддями від 14.06.2017 визначено суддю Сівакову В.В.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.06.2017 справу № 910/17923/16 призначено до розгляду на 04.07.2017.

Позивач у поданих 03.07.2017 до відділу діловодства суду поясненнях просить позовні вимоги задовольнити повністю.

Позивачем в судовому засіданні 04.07.2017 подано клопотання про залучення до участі у справі іншим відповідачем Публічне акціонерне товариство «Українська залізниця».

Ухвалою Господарського суду міста Києва № 910/17923/16 від 04.07.2017 залучено до участі у справі іншим відповідачем - Публічне акціонерне товариство «Українська залізниця» (відповідач-2) та розгляд справи відкладено на 13.07.2017.

Позивачем в судовому засіданні 13.07.2017 подано докази надіслання на адресу залученого відповідача копії позовної заяви та доданих до неї документів.

Позивачем в судовому засіданні 13.07.2017 подано клопотання про продовження строку вирішення спору у справі № 910/17923/16 на 15 днів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.07.2017 продовжено строк вирішення спору у справі № 910/17923/16 на 15 днів та розгляд справи відкладено на 31.08.2017.

Відповідач-1 у поданих 01.08.2017 до відділу діловодства суду поясненнях проти задоволення позовних вимог заперечує повністю. Відзначив про необґрунтованість та недоведеність належними доказами позовних вимог позивача. Вказує про технічні невідповідності/розбіжності наданої позивачем документації, про що було повідомлено останнього в листі-відповіді № П-6/1859 від 16.06.2016, а тому відповідний лист не може бути розцінений як факт невизнання права власності позивача на підвищену колію.

Відповідачем-1 17.08.2017 до відділу діловодства суду подано клопотання про витребування у Київського міського бюро технічної інвентаризації інформації.

Відповідач-2 у поданих 28.08.2017 до відділу діловодства суду поясненнях проти задоволення позовних вимог заперечує повністю. Вказує на ту обставину, що відповідно до технічних паспортів за 2003 рік і за 2016 рік доданих позивачем до позовної заяви протяжність споруди підвищеного шляху становить 248,2 м., що спростовує купівлю-продаж позивачем споруди підвищеного шляху довжиною саме 300 м. При цьому в акті приймання-передачі до договору купівлі-продажу від 04.09.2002 зазначено споруду підвищеної колії з вартістю без відомостей про її довжину.

Суд розглянувши клопотання відповідача-1 про витребування інформації задовольнив його частково.

Позивач в судовому засіданні 31.08.2017 позовні вимоги підтримав повністю.

Відповідач-1 в судовому засіданні 31.08.2017 проти задоволення позовних вимог заперечував повністю.

Відповідач-2 в судовому засіданні 31.08.2017 проти задоволення позовних вимог заперечував повністю.

Ухвалою Господарського суду міста Києва № 910/17923/16 від 31.08.2017 розгляд справи відкладено на 14.09.2017.

Даною ухвалою судом, в порядку ст. 38 Господарського процесуального кодексу України, витребувано у Київського міського бюро технічної інвентаризації інформацію про те, чи належали на праві власності Колективному підприємству «Київська механізована дистанція вантажно-розважувальних робіт» споруди підвищеного шляху довжиною 300 м. які знаходяться в АДРЕСА_2, на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого Першою Київською державною нотаріальною конторою 26.04.1994 по реєстру № 9-2694 та акту прийому-передачі від 06.07.1994, зареєстрованого Київським МБТІ 04.03.2002 за № 5088-П.

Відповідачем-1 04.09.2017 до відділу діловодства суду подано клопотання про надання для ознайомлення матеріалів справи № 910/17923/16. Представник відповідача-1 07.09.2017 ознайомився з матеріалами справи № 910/17923/16, що підтверджується наявною в матеріалах справи розпискою представника відповідача-1.

Відповідачем-2 04.09.2017 до відділу діловодства суду подано клопотання про надання для ознайомлення матеріалів справи № 910/17923/16. Представник відповідача-2 07.09.2017 ознайомився з матеріалами справи № 910/17923/16, що підтверджується наявною в матеріалах справи розпискою представника відповідача-2.

В судовому засіданні 14.09.2017, відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

30.08.2002 між Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 (далі - покупець, позивач) та Колективним підприємством «Київська механізована дистанція вантажно-розвантажувальних робіт» (далі - продавець) укладений договір купівлі-продажу, що посвідчений державним нотаріусом Бориспільської міської державної нотаріальної контори Дідок В.В. та зареєстрований в реєстрі за № 2453 (далі - договір купівлі-продажу).

Відповідно до умов п. 1 договору купівлі-продажу Колективне підприємство «Київська механізована дистанція вантажно-розвантажувальних робіт» в особі Коломійця Івана Івановича продало, а ОСОБА_1 купив майновий комплекс, що знаходиться в АДРЕСА_3, по АДРЕСА_2 та складається з: будівлі побутового приміщення площею 291,5 кв. м., будівлі гаражу площею 117 кв. м., споруди підвищеного шляху довжиною 300 м, споруди підкранового шляху довжиною 170 м.

Пунктом 3 договору купівлі-продажу визначено, що цей продаж вчинено за 113.011,00 грн.

04.09.2002 складено акт прийому-передачі, згідно якого Колективне підприємство «Київська механізована дистанція вантажно-розвантажувальних робіт» передало, а підприємець ОСОБА_1 прийняв наступне нерухоме майно і механізми майнового комплексу, що розташований у АДРЕСА_3 і АДРЕСА_2, загальною вартістю 113.011 грн., в т.ч. «споруду підвищеного шляху» вартістю 60.699 грн.

15.10.2003 ТОВ «Магістральбудпроект» був розроблений технічний паспорт під'їзної залізничної колії приватного підприємця ОСОБА_1 на ст. Бориспіль Південно-Західної залізниці, який затверджений Головним інженером Київської дирекції залізничних перевезень ПЗЗ та начальником станції Бориспіль, згідно якого підвищена залізнична колія Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 є частиною колії № 20, яка, в свою чергу, є продовженням колії № 28 станції Бориспіль. З даних вказаного технічного паспорту слідує, що повна сумарна довжина колії № 28 та № 20 складає 678,2 м, довжина колії № 28 складає 275,7 м, колії № 20 - 402,5 м, частина колії № 20 від стика рамної рейки стрілочного переводу № 65 (ПК 2+75,7) до знаку «Межа під'їзної колії» (ПК 3+78,2) довжиною 102,5 м належить Дарницькій дистанції колії, від знаку «Межа під'їзної колії» до упору довжиною 300,0 м належить приватному підприємцю ОСОБА_1.

14.09.2009 між позивачем, як користувачем, та ДТГО «Південно-західна залізниця», як залізницею, був укладений договір про подачу та забирання вагонів № 2503, відповідно до умов якого згідно із Статутом залізниць України, Правилами перевезення вантажів на умовах цього договору здійснюється подача, розставляння на місця вивантаження і збирання вагонів з під'їзної колії, яка належить користувачу та є частиною колії № 20, яка в свою чергу є продовженням колії № 28 станції Бориспіль і обслуговується локомотивом залізниці. Межею під'їзної колії є знак «Межа під'їзної колії», який встановлено на відстані 378,2 м від стика рамної рейки стр. № 63 (п. 1), розгорнута довжина під'їзної колії становить 678,2 погонних метрів (300,0 м належить Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 та 378,2 м. належить ПЧ-2) (п. 2), цей договір укладається терміном на 5 років, з 14.09.2009 по 14.09.2014 (п. 20).

22.03.2016 актом комісійного огляду залізничної під'їзної колії ФОП ОСОБА_1, який складений представниками сторін, було виявлено зокрема відсутність знаку «Межа під'їзної колії» та надано термін для усунення порушень.

Згідно довідки Дарницької дистанції колії Регіональної філії «Південно-Західна залізниця» ПАТ «Українська залізниця» за № П4-2/10-221 від 08.04.2016 на балансі дистанції знаходиться колія № 20 по ст. Бориспіль довжиною 154 м. від стрілочного переводу № 65 до естакади.

27.04.2016 ТОВ «Магістральбудпроект» був розроблений технічний паспорт під'їзної залізничної колії Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на ст. Бориспіль Південно-Західної залізниці (копія технічного паспорту міститься в матеріалах справи), згідно якого підвищена залізнична колія Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 є частиною колії № 20, яка, в свою чергу, є продовженням колії № 24 станції Бориспіль. При цьому, повна сумарна довжина колії № 24 та № 20 складає 678,2 м., довжина колії № 24 складає 271,4 м., колії № 20 - 406,8 м., частина колії № 20 від вістря гостряка стрілочного переводу № 65 (ПК 2+71,4) до знаку «Межа під'їзної колії» (ПК 3+78,2) довжиною 106,8 м належить Регіональній філії «Південно-західна залізниця» і знаходиться на балансі Дарницької дистанції колії, від знаку «Межа під'їзної колії» до упору колія довжиною 300,0 м належить Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1, межею під'їзної колії є знак «Межа під'їзної колії», встановлений на відстані 106,8 м. від вістря стрілочного переводу № 65.

Матеріали справи свідчать, що 27.04.2016 та 01.06.2016 позивач направляв на адресу Регіональної філії «Південно-Західна залізниця» вищевказаний технічний паспорт для затвердження.

Листом № П-6/1859 від 16.06.2016 Служба колії Регіональної філії «Південно-західна залізниця» ПАТ «Укрзалізниця» повідомила позивача, що надані технічні паспорти частини під'їзної залізничної колії №20 ФОП ОСОБА_1 ст. Бориспіль (2003 та 2016 років) мають ряд невідповідностей, а саме: технічний паспорт 2003 року не узгоджувався з виробничим підрозділом Дарницька дистанція колії (ПЧ-2), на балансі якої перебуває частина колії №20 по ст. Бориспіль, в ході розгляду наданих документів була виявлена розбіжність щодо протяжності зазначеної колії - на балансі Дарницької дистанції колії обліковується колія №20 протяжністю 154 м., а в наданому технічному паспорті 2003 року дана колія, що перебуває на балансі ПЧ-2, має протяжність 102,5 м, в паспорті 2016 року колія № 20 - 106,8 м., на 4 сторінці технічного паспорту 2003 та 2016 років п.6 верхня будова колії в таблиці №2 зазначено 300 м колії та 600 м рейок відповідно, але по протяжності рейок Р 50 - 378 м, Р65 - 66,8 м., загальна протяжність рейок 444,8 м., що дорівнює 222,4 м. колії. Крім цього, вказаним листом відповідач-2 повідомив, що для вирішення спірних питань буде призначена спільна комісія за участі представників сторін, про час та дату проведення якої позивача буде проінформовано додатково, що свідчить, приймаючи до уваги висвітлення у вказаному листі спірності у вирішенні відповідного питання, про невизнання Регіональною філією «Південно-західна залізниця» ПАТ «Укрзалізниця» права власності позивача на споруду підвищеного шляху довжиною 300 м.

Відповідно до інформації, що міститься у інвентарній картці 022116 від 17.04.2007 обліку основних засобів, колія № 20 рейки р65-150км, р50-4км, шпали зб285 шт, баласт 154 км щебеню.

Листом № 63 від 11.11.2016 ТОВ «Магістральбудпроект» повідомило позивача, що згідно даних повторного дослідження в натурі, колія повністю складається з рейок типу Р 65, її довжина складає 600 м., а записи в рядках 6 та 7 технічного паспорта є технічною помилкою, яка не впливає на зміст першого рядка (довжина колії) розділу 6 (верхня будова колії).

Спір виник внаслідок того, що позивач вважає, що він правомірно набув право власності на куплене за договором майно та зауважує, що оскільки чинним законодавством України встановлено періодичність оновлення та перевірки технічних паспортів, а саме: не рідше 10 років, в 2016 році ТОВ «Магістральбудпроект» був складений новий технічний паспорт під'їзної залізничної колії позивача, в затвердженні якого Регіональною філією «Південно-Західна залізниця» було відмовлено з підстав невизнання права позивача на споруду підвищеного шляху довжиною 300 м., а тому позивач стверджує, що має місце спір, який виник внаслідок невизнання його права на споруду підвищеного шляху довжиною 300 м., у зв'язку з чим позивач і звернувся до суду з відповідним позовом.

Частиною 1 статті 11112 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Статтею 224 ЦК УРСР, в редакції, яка діяла на момент укладення договору купівлі-продажу визначено, що за договором купівлі-продажу продавець зобов'язується передати майно у власність покупцеві, а покупець зобов'язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму.

Відтак, як свідчать матеріали справи, за договором купівлі-продажу від 13.08.2002 Колективне підприємство «Київська механізована дистанція вантажно-розвантажувальних робіт» продало, а Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 придбав майновий комплекс, що знаходиться в АДРЕСА_3, по АДРЕСА_2 до складу якого входять в т.ч. споруди підвищеного шляху довжиною 300 м.

Згідно п. 4 «Правил технічної експлуатації міжгалузевого промислового залізничного транспорту України», затверджених наказом Міністерства транспорту та зв'язку України № 1014 від 01.10.2009 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 04.12.2009 за № 1166/17182, підвищена колія - під'їзна колія, як правило, незагального користування (що не належить до станційних колій), призначена для вивантаження сипучих вантажів на спеціалізовані майданчики із напіввагонів (через розвантажувальні люки) та думпкарів. Для зручності вивантаження сипучих вантажів на спеціалізовані майданчики матеріали верхньої будови колії розміщуються на спеціальних (залізобетонних) естакадах.

Відповідно до п. 6 договору купівлі-продажу право власності на об'єкти нерухомості виникають у покупця виникають з моменту повного розрахунку по договору.

На зворотному аркуші договору купівлі-продажу міститься відмітка від 04.09.2002 голови правління продавця за вказаним договором, засвідчена печаткою вказаного підприємства про підтвердження повного розрахунку за проданий майновий комплекс від ОСОБА_1

Отже з моменту оплати вартості договору купівлі-продажу позивач набув у власність перелічене у ньому (п.1) майно, серед якого в т.ч. споруди підвищеного шляху довжиною 300 м.

Відповідно до відмітки Бориспільського БТІ, на зворотному аркуші договору купівлі-продажу, домоволодіння АДРЕСА_4 залізничний зареєстрована на праві власності за ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 30.08.2002.

Згідно ст. 128 ЦК УРСР в редакції, яка діяла на момент укладення договору купівлі-продажу, право власності (право оперативного управління) у набувача майна за договором виникає з моменту передачі речі, якщо інше не передбачено законом або договором. Передачею визнається вручення речей набувачеві, а так само здача транспортній організації для відправки набувачеві і здача на пошту для пересилки набувачеві речей, відчужених без зобов'язання доставки. До передачі речей прирівнюється передача коносаменту або іншого розпорядчого документа на речі.

Відповідно до акту прийому - передачі до договору купівлі - продажу, 04.09.2002 продавцем було передано, а позивачем/покупцем прийнято нерухоме майно та механізми, в т.ч. і споруду підвищеного шляху.

У відповідності до акту про встановлення на місцевості та погодження зовнішньої межі земельної ділянки ПП ОСОБА_1 від 14.01.2009 підписаний позивачем, представником ТОВ «Аеротопографічний центр» Бориспільської міської ради та начальником земельної служби ДТГО «Південно-західна залізниця» (як суміжного землекористувача) та скріплені печатками вказаних підприємств, проведено встановлення на місцевості та погодження меж земельної ділянки ПП ОСОБА_1 площею 1,6835 га, що знаходиться в межах м. Бориспіль та визначено, що зазначені межі проходять згідно кадастрового плану, ніяких претензій при встановленні зовнішніх меж не виявлено. Межові знаки, якими закріплена земельна ділянка показані представником ТОВ «Аеротопографічний центр» на місцевості та передані на зберігання землекористувачу.

Згідно кадастрового плану земельної ділянки площею 1,6835 га ПП ОСОБА_1, складеному ТОВ «Аеротопографічний центр» з урахуванням Схеми розміщення споруди підвищеного шляху довжиною 300 м. СПД ОСОБА_1 в м. Бориспіль, виконаною інженером-землевпорядником ОСОБА_9 споруда підвищеного шляху довжиною 300 м знаходиться в межах права оренди (землекористування) СПД ОСОБА_1

За таких обставин та наявних доказів, суд дійшов висновку, що обґрунтованими є доводи позивача про правомірність набуття та наявність у покупця за Договором права власності на споруду підвищеного шляху довжиною 300,0 м., яка була передана йому у складі майнового комплексу за Договором купівлі-продажу.

В частині викладених відповідачами заперечень щодо відсутності у договорі достатньої кількості ознак щодо розташування в просторі споруди підвищеного шляху, а також посилання на невідповідності у технічному паспорті на спірне майно (щодо довжини колії виходячи з кількості певного типу рейок), то суд відмічає, що відповідні заперечення не спростовують факту набуття позивачем спірного майна - споруди підвищеного шляху довжиною 300 м. у власність. Окрім цього, як вбачається зі схеми станції Бориспіль, споруда підвищеного шляху довжиною 300 м. закінчується упором, а відтак відлік вказаної довжини споруди повинен розпочинатися саме з цієї точки.

Відповідно до ч. 1 ст. 316 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

За приписами ч. 1 ст. 317 Цивільного кодексу України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно ч. 1, ч. 2 ст. 319 Цивільного кодексу України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Частиною першою ст. 321 Цивільного кодексу України встановлено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів, право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно ст. 392 Цивільного кодексу України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

За змістом наведеної норми права, позов про визнання права власності на майно подається власником тоді, коли в інших осіб виникають сумніви щодо належності йому цього майна, коли створюється неможливість реалізації позивачем свого права власності через наявність таких сумнівів чи внаслідок втрати правовстановлюючих документів.

Передумовою для застосування ст. 392 Цивільного кодексу України є відсутність іншого, окрім зазначеного, шляху для відновлення порушеного права.

Позивачем у такому позові може бути лише особа, яка вже є власником майна, а відповідачем - особа, яка не визнає факту належності майна позивачеві та не визнає за ним права здійснювати правомочності власника.

Позов про визнання права власності є речово-правовим, вимоги якого звернені до суду, який повинен підтвердити наявність у позивача права власності на спірне майно. Предметом цього позову є усунення невизначеності відносин права власності позивача. Підставою позову є обставини, що підтверджують право власності позивача на майно. Умовами задоволення позову про визнання права власності на майно є наявність у позивача доказів на підтвердження в судовому порядку факту приналежності йому спірного майна на праві власності. Такими доказами можуть бути правовстановлюючі документи, а також будь-які інші докази, що підтверджують приналежність позивачу спірного майна.

Вказаний спосіб захисту права власності в порядку пов'язаний з тим, що право власності має спиратись на певний титул, щоб бути доведеним перед іншими особами. Саме, суд в разі виникнення спору здійснює це доведення.

Отже, рішення суду про визнання права власності, яке прийнято за результатами розгляду позову, поданого в порядку ст. 392 Цивільного кодексу України, є правозахисним актом і спрямоване на захист наявного у позивача права власності.

У зв'язку із цим, момент виникнення права не залежить від набрання рішенням суду законної сили, оскільки підставою для прийняття рішення є наявність у позивача до звернення до суду тих матеріально-правових фактів, з якими закон пов'язує виникнення права власності.

Тобто, підставою для звернення до суду з позовом про визнання права власності, згідно зі ст. 392 Цивільного кодексу України, є оспорювання або не визнання існуючого права, а не намір набути вказане право за рішенням суду.

За змістом ст.ст. 15, 16 Цивільного кодексу України, ст. 20 Господарського кодексу України та ст. 1 Господарського процесуального кодексу України, необхідною умовою застосування судом певного способу захисту є наявність, доведена належними у розумінні статті 34 Господарського процесуального кодексу України доказами, певного суб'єктивного права (інтересу) у позивача та порушення (невизнання або оспорювання) цього права (інтересу) з боку відповідача, а також - належності обраного способу судового захисту.

З огляду на обраний позивачем спосіб захисту свого права, в контексті приписів ст. 392 Цивільного кодексу України, предметом доказування, а, відповідно, і судової оцінки у справі є як наявність у позивача права власності на спірне майно, так і порушення (невизнання) такого права відповідачем.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Положеннями статті 34 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Зважаючи на викладене в цілому, приймаючи до уваги невизнання відповідачами права власності позивача на споруду підвищеного шляху довжиною 300 м., що була придбана останнім у складі майнового комплексу за договором купівлі-продажу у встановленому законом порядку, з урахуванням наявності належних та допустимих доказів існування права власності позивача на спірне майно, суд приходить до висновку, що обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги про визнання права власності.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача-2.

Керуючись ст. ст. 49, 82-85 ГПК України,-

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати за Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (02152, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_2) право власності на підвищену колію від знаку «Межа під'їзної колії» (ПК 3+78,2) до упору довжиною 300,0 м., яка є частиною колії № 20, яка є продовженням колії 28 станції Бориспіль.

3. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» (03680, м. Київ, вул. Тверська, 5, код ЄДРПОУ 40075815) на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (02152, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_2) 1.378 (одна тисяча триста сімдесят вісім) грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору.

Повне рішення складено 22.09.2017.

СуддяВ.В.Сівакова