Рішення № 69093483, 15.09.2017, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.09.2017Справа №910/4747/16

За позовом Заступника керівника Київської місцевої прокуратури № 4 в інтересах держави в особі Київської міської ради

До Міжгалузевого науково-технічного колективного підприємства «Лана»

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)

Про зобов'язання повернути земельну ділянку

Суддя Ващенко Т.М.

Представники учасників судового процесу:

Від прокуратури: Бондарчук І.П.

Від позивача: Глобенко Л.В.

Від відповідача: Гарницький П.П.

Від третьої особи: Прудкий М.О.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Заступник керівника Київської місцевої прокуратури № 4 звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом в інтересах держави в особі Київської міської ради до Міжгалузевого науково-технічного колективного підприємства "Лана" про зобов'язання відповідача повернути земельну ділянку площею 828,51 кв.м (обліковий код 66:438:081), яка розташована за адресою: вул. Паркова дорога,2а на о. Труханів у місті Києві та використовується для експлуатації та обслуговування нежитлового приміщення, Київській міській раді, привівши вказану земельну ділянку у придатний для використання стан (попередній стан).

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.03.16. порушено провадження у справі № 910/4747/16, на підставі ст. 27 Господарського процесуального кодексу України залучено до участі в розгляді справи в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації); розгляд справи призначено на 19.04.16.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.04.16. на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи було відкладено на 12.05.16.

В судовому засіданні 12.05.16. на підставі ч. 3 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України судом відмовлено в задоволенні клопотання відповідача про зупинення провадження у справі з підстав його необґрунтованості, та оголошено перерву до 24.05.16.

Крім того, ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.05.16. було продовжено строк вирішення спору в даній справі на п'ятнадцять днів.

23.05.16. відповідачем через відділ діловодства суду було подано письмовий відзив на позовну заяву, в якому Міжгалузеве науково-технічне колективне підприємство «Лана» проти позову заперечує з підстав, викладених у відзиві.

За результатами судового засідання 24.05.16. розгляд справи було зупинено до прийняття рішення Окружним адміністративним судом міста Києва у справі № 826/4277/16 та набрання ним законної сили, про що судом було прийнято відповідну ухвалу (з врахуванням ухвали від 27.05.16. про виправлення описки).

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.08.17. поновлено провадження у справі № 910/4747/16 та призначено її до розгляду на 30.08.17.

29.08.17. прокуратурою через відділ діловодства суду було подано письмові пояснення по справі.

30.08.17. третьою особою прокуратурою через відділ діловодства суду було подано письмові пояснення по справі.

Розгляд справи 30.08.17. було відкладено на 15.09.17., про що судом було прийнято відповідну ухвалу.

15.09.17. третьою особою прокуратурою через відділ діловодства суду було подано письмові пояснення по справі.

В судовому засіданні 15.09.17. відповідачем заявлено усне клопотання про відкладення розгляду справи.

Розглянувши його в судовому засіданні 15.09.17. суд відзначає наступне.

Приписами ч. 1 ст. 77 ГПК України визначено перелік підстав для відкладення розгляду справи, а саме: нез'явлення в засідання представників сторін, інших учасників судового процесу; виникнення технічних проблем, що унеможливлюють участь особи у судовому засіданні в режимі відеоконференції, за наявності ухвали суду про таку участь, крім випадків, коли відповідно до цього Кодексу судове засідання може відбутися без участі такої особи; неподання витребуваних доказів; необхідність витребування нових доказів; залучення до участі в справі іншого відповідача, заміна неналежного відповідача; необхідність заміни відведеного судді, судового експерта.

Враховуючи предмет спору, доказове наповнення матеріалів справи, оскільки суд відкладав розгляд справи, надаючи можливість учасникам судового процесу реалізувати свої процесуальні права на представництво інтересів у суді та подання доказів в обґрунтування своїх вимог та заперечень, суд, враховуючи процесуальні строки розгляду спору, встановлені ст. 69 ГПК України, не знаходить підстав для повторного відкладення розгляду справи та відмовляє в задоволенні клопотання відповідача.

В судовому засіданні 15.09.17. відповідачем підтримано подане ним 15.09.17. клопотання про зупинення провадження у справі № 910/4747/16 до набрання законної сили рішенням в адміністративній справі № 826/4277/16.

Прокуратура, позивач та третя особа проти задоволення означеного клопотання заперечували.

Розглянувши в судовому засіданні 15.09.17. клопотання відповідача про зупинення провадження у справі, суд дійшов висновку про відмову в його задоволенні з огляду на наступне.

Відповідно до приписів ст. 79 ГПК України, господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом, а також у разі звернення господарського суду із судовим дорученням про надання правової допомоги до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави. Господарський суд має право зупинити провадження у справі за клопотанням сторони, прокурора, який бере участь в судовому процесі, або за своєю ініціативою у випадках: призначення господарським судом судової експертизи; надсилання господарським судом матеріалів прокурору або органу досудового розслідування; заміни однієї з сторін її правонаступником.

Зупинення провадження у справі - це тимчасове або повне припинення всіх процесуальних дій у справі, що викликане настанням зазначених у законі причин, що перешкоджають подальшому руху процесу, і щодо яких невідомо, коли вони можуть бути усунені.

Зі змісту наведеної норми випливає, що причиною зупинення провадження у справі в даному випадку є неможливість її розгляду до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, яка розглядається іншим судом.

Господарський суд повинен зупинити провадження у справі за наявності інформації про розгляд іншої справи, незалежно від заяв учасників судового процесу. Така інформація підтверджується тільки судовими документами: ухвалами, рішеннями, постановами судів, позовними заявами, скаргами.

02.11.16. Окружним адміністративним судом міста Києва було прийнято постанову у справі № 826/4277/16.

Відповідно до ч. 1 ст. 158 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, яким суд вирішує спір по суті, викладається у формі постанови.

Згідно з ч. 1 ст. 254 КАС України, постанова або ухвала суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови (ч. 2 ст. 186 КАС України).

За приписами ч. 4 ст. 254 КАС України, якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова чи ухвала суду не набрала законної сили.

Станом на день розгляду клопотання відповідача про зупинення провадження в даній справі доказів поновлення строку на апеляційне оскарження постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 02.11.16. у справі № 826/4277/16 не подано, а вказана постанова є такою, що набрала законної сили, з огляду на що відсутні підстави для зупинення провадження у справі № 910/4747/16.

Крім того, ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.09.17. відмовлено в задоволенні заяви відповідача про відвід судді Ващенко Т.М.

При цьому, клопотання відповідача про витребування доказів, подане 23.05.16. та розгляд якого судом було відкладено, задоволенню не підлягає з наступних підстав.

За приписами ст. 38 ГПК України сторона або прокурор у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів. У клопотанні повинно бути зазначено: який доказ витребовується; обставини, що перешкоджають його наданню; підстави, з яких випливає, що цей доказ має підприємство чи організація; обставини, які може підтвердити цей доказ.

Заявником не обґрунтовано з яких підстав ним ставиться під сумнів достовірність: акту обстеження № 315/04 від 23.03.15., акту перевірки № А25/192 від 11.08.15., протоколу № 02 від 25.08.15., постанови № 02 від 25.08.13., акт обстеження № 007 від 25.08.15., доводи, викладені в клопотання ґрунтуються на припущеннях відповідача.

В судовому засіданні 15.09.17. прокуратурою, позивачем та третьою особою підтримано заявлені позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідач в судовому засіданні 15.09.17. проти позову заперечував.

За результатами дослідження доказів, наявних в матеріалах справи, суд у нарадчій кімнаті, у відповідності до ст. ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, ухвалив рішення у справі № 910/4747/16.

В судовому засіданні 15.09.17. судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників учасників судового процесу, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

23.03.15. Департаментом земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) складено акт обстеження земельної ділянки №315/04, у якому зафіксовано, що земельна ділянка, орієнтовною площею 828,51 кв.м, за адресою: м. Київ, вул. Паркова дорога, 2а (обліковий код 66:438:177) огороджена парканом та на ній розпочато добудову другого поверху існуючої нежитлової споруди та побудовано нову дерев'яну споруду. Рішень про передачу зазначеної земельної ділянки у власність чи користування відповідачу Київська міська рада не приймала; документ, який посвідчує право власності чи право користування земельною ділянкою згідно вимог ст. 126 Земельного кодексу України в Департаменті земельних ресурсів не зареєстровано.

Вказане також встановлено Актом перевірки дотримання суб'єктами господарювання вимог земельного законодавства від 11.08.15. № А25/192 Державної інспекції сільського господарства України.

Постановою № 02 від 05.08.13. на керівника відповідача накладено адміністративне стягнення за фактичне користування Міжгалузевим науково-технічним колективним підприємством «Лана» земельною ділянкою по вул. Паркова дорога, 2а у місті Києві площею 0,0828 га без правовстановлюючих документів.

Вказані акти та постанова в судовому порядку не оскаржені, в установленому законом порядку не скасовані і є чинними, а тому не приймаються судом доводи відповідача про відсутності правових підстав для проведення перевірок, порядку їх проведення.

Також, судом відхиляються доводи відповідача щодо відсутності у Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) повноважень із здійснення контролю за використанням та охороною земель, а тому складений ним акт обстеження земельної ділянки № 17-0348-02 від 15.03.17. є неправомірним, оскільки по-перше, такі доводи спростовуються ст. 189 Земельного кодексу України, ст. 20 Закону України «Про охорону земель» та положеннями рішення Київської міської ради №16/890 від 29.09.03. «Про Порядок здійснення самоврядного контролю за використанням і охороною земель у м. Києві», по-друге, питання наявності/відсутності повноважень у третьої особи на стороні позивача та складення відповідного акту ніяким чином не спростовує та не підтверджує наявність у відповідача права власності на нерухомий об'єкт, розташований на спірній земельній ділянці, та не впливає на вирішення питання про наявність у нього права користування даною спірною ділянкою.

Спір у справі виник у зв'язку з незаконним, на думку прокурора та позивача, користуванням відповідачем самовільно зайнятою земельною ділянкою, на якій розміщено самочинно збудований об'єкт нерухомості, без будь-яких правовстановлюючих документів, чим, за твердженням прокуратури, завдається шкода інтересам територіальної громади міста Києва та порушуються інтереси держави, а тому така земельна ділянка підлягає поверненню позивачу з приведенням її у придатний для використання стан.

При цьому, статтею 121 Конституції України на органи прокуратури України покладено функції представництва інтересів громадян та держави в судах.

Згідно з частиною 1 статті 23 Закону України «Про прокуратуру» представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.

Відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Приписами ч. 1, ч. 3 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд порушує справи за позовними заявами прокурорів, які звертаються до господарського суду в інтересах держави.

Прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Статтею 29 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що прокурор бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, порушену за позовом інших осіб, на будь-якій стадії її розгляду для представництва інтересів громадянина або держави.

У рішенні Конституційного Суду України №3-рп/99 від 08.04.1999 зазначається, що із врахуванням того, що, «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Під поняттям «орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах», зазначеним у частині другій статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України, потрібно розуміти орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.

Відповідні повноваження органу місцевого самоврядування визначаються положеннями Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».

Частиною 1 статті 6 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» встановлено, що первинним суб'єктом місцевого самоврядування, основним носієм його функцій і повноважень є територіальна громада села, селища, міста.

Згідно із ч. 1 ст. 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Статтею 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності, зокрема, на нерухоме майно.

Таким чином, Київська міська рада є органом, що представляє територіальну громаду міста Києва та здійснює від імені територіальної громади міста Києва повноваження щодо розпорядження майном комунальної власності.

Звернення прокурора з даним позовом до суду в інтересах держави в особі Київської міської ради обґрунтоване тим, що Київська міська рада неналежним чином здійснює захист своїх порушених прав та інтересів. Також, прокурор зазначає, що необхідність звернення прокурора з позовом пов'язана з тим, що розміщення на земельній ділянці по вул. Паркова дорога, 2а об'єкта самочинного будівництва за відсутності таких повноважень, порушено інтереси держави в особі Київської міської ради, яка незаконно позбавлена можливості щодо реалізації свого права на розпорядження земельною ділянкою.

З огляду на наведене вбачається, що звернення прокурора в інтересах держави в особі Київської міської ради до господарського суду з даним позовом, направлено на захист охоронюваних законом інтересів територіальної громади міста Києва, уповноваженим органом якої є Київська міська рада.

Дослідивши наявні матеріали справи документи, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, з наступних підстав.

Відповідачем було зареєстровано право власності на нежитлову будівлю Літ. А загальною площею 44,1 кв.м за адресою: м. Київ, вул. Паркова дорога, 2А (Дніпровський район міста Києва) на підставі рішення Святошинського районного суду міста Києва від 27.04.11. у справі № 2-3306/10.

Рішенням судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду міста Києва від 14.12.11. у справі № 22-ц/2690/11289/2011 постанову Святошинського районного суду міста Києва від 27.04.11. у справі № 2-3306/10 скасовано. Рішення обґрунтовано тим, що Міжгалузевим науково-технічним колективним підприємством «Лана» не було надано належних правовстановлюючих документів на земельну ділянку по вул. Паркова дорога, 2А в місті Києві, а також про надання йому зазначеної земельної ділянки в користування (оренду) у відповідності до приписів Земельного кодексу України. 08.07.11 після постановлення Святошинським районним судом міста Києва 27.04.11. постанови у справі № 2-3306/10 позивач подав до Київської міської ради клопотання про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою для отримання земельної ділянки по вул. Паркова дорога, 2А в оренду.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 12.03.12. рішення апеляційного суду міста Києва від 14.12.11. залишено без змін.

Далі, постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 02.11.16. у справі № 826/4277/16 визнано протиправним та скасовано рішення Реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві від 26.05.15. № 21599227 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, згідно з яким право власності на нежитлову будівлю (літ. А) загальною площею 44,1 кв.м, що розташована за адресою: м. Київ, вул. Паркова дорога, 2-А за Міжгалузевим науково-технічним колективним підприємством «Лана»; скасувано рішення КП «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна» від 23.05.11. про державну реєстрацію права власності, згідно з яким право власності на нежитлову будівлю (літ. А) загальною площею 44,1 кв.м, що розташована за адресою: м. Київ, вул. Паркова дорога, буд. 2-а, зареєстровано за Міжгалузевим науково-технічним колективним підприємством «Лана».

Станом на день прийняття рішення в даній справі доказів поновлення строку на апеляційне оскарження постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 02.11.16. у справі № 826/4277/16 не подано, а вказана постанова є такою, що набрала законної сили.

Обставини, встановлені у справі № 826/4277/16 та № 22-ц/2690/11289/2011, суд під час провадження у даній справі вважає такими, що відповідно до приписів ст. 35 ГПК України не підлягають повторному доказуванню.

Так, одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що рішення суду з будь-якої справи, яке набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів (п. 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/1427 від 18.11.2003 року "Про Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та юрисдикцію Європейського суду з прав людини").

Даний принцип тісно пов'язаний з приписами ч. 3 ст. 35 ГПК України, відповідно до якої, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

За змістом наведеної норми, неодмінною умовою її застосування є один і той самий склад сторін як у справі, що розглядається господарським судом, так і у справі (або справах) зі спору, що вирішувався раніше, і в якій встановлено певні факти, що мають значення для розглядуваної справи.

Преюдиційні факти є обов'язковими при вирішенні інших справ та не підлягають доказуванню, оскільки їх істинність встановлено у рішенні, у зв'язку з чим немає необхідності встановлювати їх знову, піддаючи сумніву істинність та стабільність судового акту, який набрав законної сили.

Статтею 375 Цивільного кодексу України передбачено, що лише власник земельної ділянки має право зводити на ній будівлі та споруди, здійснювати перебудову, а також дозволяти будівництво на своїй ділянці іншим особам.

Згідно зі ст. 116 Земельного кодексу України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Отже, єдиною підставою для громадян та юридичних осіб набуття права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності є рішення органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим кодексом.

Рішенням Київської міської ради № 540/8824 в грудні 2012 року відмовлено у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки Міжгалузевому науково-технічному колективному підприємству «Лана» на вул. Паркова дорога, 2а у Дніпровському районі міста Києва орієнтовною площею 0,01 га в оренду на 49 років для експлуатації та обслуговування нежитлового приміщення.

Крім того, за матеріалами справи встановлено, що за Центральним парком культури і відпочинку міста Києва було закріплено земельну ділянку з обліковим кодом 66:438:081 площею 7684,6 кв.м за адресою м. Київ, вул. Паркова дорога, 2а.

Відповідачем було подано на затвердження технічний звіт по встановленню зовнішніх меж земельної ділянки з обліковим кодом 66:438:177 площею 828,51 кв.м за адресою м. Київ, вул. Паркова дорога, 2а, за яким повинна була змінитись за вказаною адресою площа земельної ділянки з обліковим кодом 66:438:081 з 7684,6 кв.м на 6856,09 кв.м, та утворитись нова земельна ділянка з обліковим кодом 66:438:177 площею 828,51 кв.м.

Однак, Департаментом земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) було скасовано звіт по встановленню зовнішніх меж земельної ділянки з обліковим кодом 66:438:177 площею 828,51 кв.м за адресою: м. Київ, вул. Паркова дорога,2а та відновлено попередній стан земельної ділянки, а саме, земельна ділянка по вул. Паркова дорога,2а на о. Труханів у Дніпровському районі міста Києва площею 7684,6 кв.м (обліковий код 66:438:081) з 11.11.15. обліковується за Центральним парком культури і відпочинку міста Києва.

Таким чином, матеріали справи не місять жодних доказів на підтвердження факту відведення Київською міською радою земельної ділянки за адресою м. Київ, вул. Паркова дорога,2а відповідачу, а станом на дату розгляду даного спору у відповідача відсутня документація із землеустрою щодо земельної ділянки площею 828,51 кв.м (обліковий код 66:438:081), яка розташована за адресою: вул. Паркова дорога,2а на о. Труханів у місті Києві.

Частинами 1 та 2 статті 376 Цивільного кодексу України визначено, що житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

Оскільки спірний об'єкт нерухомості збудовано на земельній ділянці за адресою: м. Київ вул. Паркова дорога, 2а, що не була належним чином відведена для цієї мети, а рішенням апеляційного суду міста Києва від 14.12.11. у справі № 22-ц/2690/11289/2011 постанову Святошинського районного суду міста Києва від 27.04.11. у справі № 2-3306/10 про визнання за відповідачем права власності скасовано, то він є самочинним.

Суд враховує, що земельна ділянка, на якій розташоване спірне нерухоме майно, вибула з володіння власника не за його волею.

В ч. 2 ст. 152 Земельного кодексу України визначено, що власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою і відшкодування завданих збитків.

Відповідно до ст. 212 Земельного кодексу України самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними. Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки. Повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду.

З огляду на те, що незаконно зведене нерухоме майно порушує права позивача як власника земельної ділянки, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог про зобов'язання відповідача повернути власнику земельну ділянку з приведенням її у придатний для використання стан.

Щодо всіх інших доводів та міркувань учасників судового процесу, викладених у відзиві на позовну заяву та поясненнях, то суд зазначає, що вони спростовуються встановленими вище судом обставинами, а тому не прийняті до уваги судом як необґрунтовані та безпідставні.

Підсумовуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати за подання даного позову покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 32, 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Зобов'язати Міжгалузеве науково-технічне колективне підприємство «Лана» (01103, м. Київ, вул. Кіквідзе, б. 2/34; ідентифікаційний код 04654566) повернути Київській міській раді (01044, м. Київ, вул. Хрещатик, буд. 36; ідентифікаційний код 22883141) земельну ділянку площею 828,51 кв.м (обліковий код 66:438:081) по вул. Паркова дорога, 2А на о. Труханів у м. Києві, яка використовується для експлуатації та обслуговування нежитлового приміщення, привівши земельну ділянку у придатний для використання стан (попередній стан).

3. Стягнути з Міжгалузевого науково-технічного колективного підприємства «Лана» (01103, м. Київ, вул. Кіквідзе, б. 2/34; ідентифікаційний код 04654566) на користь Прокуратури міста Києва (03150, вул. Предславинська, буд. 45/9; ідентифікаційний код 02910019, банк ДКСУ, м. Київ, код банку 820172, р/р 35215057011062, код класифікації видатків бюджету 2800) 1 378 (одну тисячу триста сімдесят вісім) грн. 00 коп. судового збору.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 21.09.17.

Суддя Т.М. Ващенко