Рішення № 69093290, 19.09.2017, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м.Харків, пр.Науки, 5

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

19.09.2017 Справа №905/1890/17

Господарський суд Донецької області у складі судді Курило Г.Є.

при секретарі судового засідання Кащеєві А.О.,

розглянувши матеріали справи

за позовом: Десятого воєнізованого гірничорятувального загону, м. Мирноград

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Краснолиманське”, м. Родинське

про стягнення заборгованості у розмірі 812,63 грн., індексу інфляції у розмірі 705,54 грн., 3% річних у розмірі 69,46 грн., пені у розмірі 902,83 грн.

За участю представників сторін:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: не з'явився.

Суть спору: Позивач, Десятий воєнізований гірничорятувальний загон, м. Мирноград, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю «Краснолиманське», м. Родинське про стягнення заборгованості у розмірі 812,63 грн., індексу інфляції у розмірі 705,54 грн., 3% річних у розмірі 69,46 грн., пені у розмірі 902,83 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем належним чином не виконані умови договору про постійне та обов’язкове аварійно-рятувальне обслуговування об’єктів ТОВ “Краснолиманське” №20 від 13.02.2012 щодо оплати за послуги.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 14.08.2017 порушено провадження по справі №905/1890/17.

15.08.2017 через канцелярію суду позивач надав клопотання від 09.08.2017 №10/2-1025 про долучення до матеріалів справи відомостей з рахунку.

28.08.2017 через канцелярію суду від позивача надійшло клопотання від 28.08.2017 №10/2-1058, в якому останній просить розгляд усіх судових засідань проводити без участі його представника. Суд задовольняє клопотання позивача.

Відповідач у судові засідання не з'явився, своєї позиції до відома суду не довів та не надав витребуваних документів, хоча про судові засідання повідомлявся належним чином шляхом своєчасного надсилання ухвал за адресою місцезнаходження, визначеною за матеріалами справи та відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань.

Суд вважає за можливе розглянути спір в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в справі матеріалами, оскільки їх цілком достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин, а відсутність належним чином повідомлених представників сторін у світлі приписів ст. ст. 4-3, 22, 33 та 77 цього Кодексу істотним чином не впливає на таку кваліфікацію і не перешкоджає розгляду справи.

Розгляд справи відкладався на підставі ст.77 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, господарський суд встановив наступне.

13.02.2012 між позивачем, Десятим воєнізованим гірничорятувальним загоном (далі – Аварійно-рятувальна служба) та відповідачем, Товариством з обмеженою відповідальністю “Краснолиманське” (далі – Замовник) укладений договір про постійне та обов’язкове аварійно-рятувальне обслуговування об’єктів ТОВ “Краснолиманське” №20 (далі – договір), згідно до якого предметом договору є організація та виконання "Аварійно-рятувальною службою" аварійно-рятувального обслуговування об’єкту Замовника, яке включає в себе роботи передбачені підпунктом 1.1.1.-1.1.9. договору.

Додатковою угодою №3 від 31.01.2014 до договору сторони виклали пункт 7.1. договору в наступній редакції: "Вартість функціонування структурних підрозділів "Аварійно-рятувальної служби" в режимі постійної готовності до виконання необхідного комплексу аварійно - рятувальних робіт в умовах надзвичайної ситуації або загрози її виникнення в кількості 0,0100 оперативних одиниць складає 91692,22грн. в т.ч. ПДВ 15282,00грн. за період з 01.02.2014 по 31.12.2014.

Відповідно до п.7.2. договору в редакції Додаткової угоди №1 від 08.01.2013 до договору, оплата за постійне обслуговування Об'єкту "Аварійно-рятувальною службою" здійснюється щомісячно перерахуванням коштів в сумі 8171,44грн. з ПДВ, до 10 числа місяця наступного за розрахунковим на поточний рахунок "Аварійно-рятувальної служби", відповідно до рахунку та акту виконаних робіт.

Згідно п.7.3.договору сплата за виконані аварійно-рятувальні роботи здійснюється за фактичними витратами на їх виконання на підставі підтверджуючих документів (актів, відомостей обліку робочого часу і т.д.).

Договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами (п.9.1. договору).

На виконання умов договору позивач забезпечив функціонування в режимі постійної готовності до виконання комплексу аварійно-рятувальних робіт, організовувалося технічне обслуговування аварійно – рятувальних засобів, підтримувалось у відповідному стані матеріально-технічні резерви для проведення аварійно-рятувальних робіт з 01 вересня 2014 року по 04 вересня 2014 року на суму 1096,18грн, в т.ч. ПДВ 182,70грн., в докази чого надав акт виконаних умов договору №20 від 13.02.2012 (за вересень 2014 року) від 03.10.2014.

Вищезазначений акт підписаний сторонами та скріплений печатками підприємств без заперечень, претензій стосовно наданих послуг не складались, іншого відповідачем не доведено.

Таким чином, на виконання Договору у вересні 2014 року позивачем було надано відповідачу послуги на суму 1096,18грн.

Як зазначив позивач у позовній заяві, за відповідачем рахується сума боргу у розмірі 812,63грн., яка утворилась у зв’язку із здійсненням перезаліку залишку переплати, здійсненою відповідачем за договором виконання платних послуг підрозділами 10 ВГРЗ у сумі 283,55грн.

В докази чого надав відомості аналітичного обліку 10 ВГРЗ бухгалтерської програми 1С, податкові накладні.

Частиною другою статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення , в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Зазначене також кореспондується зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

У відповідності зі ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 1 статті 903 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до п.7.2. договору в редакції Додаткової угоди №1 від 08.01.2013 до договору, оплата за постійне обслуговування Об'єкту "Аварійно-рятувальною службою" здійснюється щомісячно перерахуванням коштів в сумі 8171,44грн. з ПДВ, до 10 числа місяця наступного за розрахунковим на поточний рахунок "Аварійно-рятувальної служби", відповідно до рахунку та акту виконаних робіт.

Суд зазначає, що рахунок є документом, який містить тільки платіжні реквізити, на які потрібно перерахувати кошти. Ненадання рахунку не є відкладальною умовою в розумінні ст. 212 Цивільного кодексу України та не є простроченням кредитора в розумінні ст. 613 Цивільного кодексу України, тому, наявність або відсутність рахунку не звільняє відповідача від обов’язку сплати заборгованості.

Вказана правова позиція викладена в постанові Верховного суду України №3-3902к09 від 29.09.2009 та у постанові Вищий господарський суд України №910/26157/15 від 24.05.2016.

При цьому, суд зазначає, що у п.7.2. договору оплата послуг передбачена до 10 числа місяця наступного за розрахунковим.

Таким чином, надані послуги згідно акту виконання умов Договору №20 від 13.02.2012 (за вересень 2014 року) від 03.10.2014 відповідач зобов’язаний був оплатити до 10.10.2014.

Судом встановлено, що позивач свої зобов’язання за договором виконав належним чином, надав послуги, передбачені умовами договору, що підтверджується матеріалами справи, проте, в порушення умов договору, відповідач оплату за вказані послуги не здійснив.

З метою досудового врегулювання спору позивач звернувся до відповідача з претензіями №10/2-845 від 05.07.2016 та №10/2-1311 від 02.11.2016 про погашення заборгованості за аварійне – рятувальне обслуговування в сумі 812,63грн., але на адресу позивача повернулись конверти з відміткою "причина повернення за закінченням терміну зберігання".

Таким чином станом на час розгляду справи у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість у розмірі 812,63грн.

Відповідач доказів погашення заборгованості у сумі 812,63грн. за договором про постійне та обов’язкове аварійно-рятувальне обслуговування об’єктів ТОВ “Краснолиманське” №20 від 13.02.2012 суду не надав.

Враховуючи викладене, позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 812,63грн. підлягають задоволенню.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача пені у розмірі 902,83грн. відповідно до ст. 231 Господарського кодексу України, 3% річних у розмірі 69,46грн., індексу інфляції у розмірі 705,54 грн. за період з 03.10.2014 по 08.08.2017, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 231 ГК України у разі якщо порушено господарське зобов’язання, в якому хоча б одна сторона є суб’єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов’язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов’язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах:

- за порушення умов зобов’язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг);

- за порушення строків виконання зобов’язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Аналіз наведеної норми матеріального права дає підстави для висновку, що застосування до боржника, який порушив господарське зобов’язання, санкції у вигляді штрафу, передбаченого абз. 3 ч. 2 ст. 231 ГК України, можливо за сукупності таких умов:

- якщо інший розмір певного виду штрафних санкцій не передбачено договором або законом;

- якщо порушено господарське зобов’язання, в якому хоча б одна сторона є суб’єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки;

- якщо допущено прострочення виконання негрошового зобов’язання, пов’язаного з обігом (поставкою) товарів, виконанням робіт, наданням послуг, з вартості яких і вираховується у відсотковому відношенні розмір штрафу.

Ураховуючи те, що відповідачем порушено саме грошове зобов'язання за договором, позивач не правомірно нарахував штраф у розмірі 56,88 грн. та пеню у розмірі у розмірі 845,95 грн., загалом 902,83грн., отже суд відмовляє в задоволенні позовних вимог в цій частині.

Аналогічна правова позиція висловлена у постановах Верховного Суду України від 6 грудня 2010 року в справі № 3-4гс10, від 20 грудня 2010 року у справі № 3-41гс10, від 28 лютого 2011 року у справі № 3-11гс11.

Відповідно до статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок 3% річних у сумі 69,46грн. нарахованих за період з 03.10.2014 по 08.08.2017 суд визнає його не вірним.

З огляду на що, 3% річних підлягають задоволенню у сумі 68,93грн. нарахованих за період з 11.10.2014 по 08.08.2017.

Відповідно до абз.3 п.3.2. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» №14 від 17.12.2013 розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які мала місце дефляція.

За здійсненим господарським судом перерахунком інфляційних витрат суд визнає його не вірним, оскільки індекс інфляції є помісячною величиною та не може бути застосований до періодів існування заборгованості, які є меншими за місяць.

З огляду на що, позивач мав нарахувати інфляційні витрати за період з 01.11.2014 по 31.07.2017.

Таким чином, стягненню на користь позивача підлягає сума інфляційних у розмірі 672,93грн. за період з 01.11.2014 по 31.07.2017.

У відповідності до статті 49 ГПК України судовий збір покладається на відповідача оскільки з його вини виник спір.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 22, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Десятого воєнізованого гірничорятувального загону, м. Мирноград до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю “Краснолиманське”, м. Родинське про стягнення заборгованості у розмірі 812,63 грн., індексу інфляції у розмірі 705,54грн., 3% річних у розмірі 69,46грн., пені у розмірі 902,83грн., задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Краснолиманське”, (85310, Донецька область, м. Покровськ, м. Родинське, ДП «Вугільна компанія “Краснолиманська”, код ЄДРПОУ 32281519) на користь Десятого воєнізованого гірничорятувального загону (85323, Донецька обл., м. Мирноград, пров. Робочий, 1; код ЄДРПОУ 00159462) заборгованість у розмірі 812,63грн., індексу інфляції у розмірі 672,93грн., 3% річних у розмірі 68,93грн., витрати на оплату судового збору в розмірі 1600,00грн.

В задоволенні іншої частини позовних вимог – відмовити.

Видати наказ після набрання рішення законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

У судовому засіданні 19.09.2017 оголошено вступну та резолютивну частини рішення, Повний текст рішення буде складено та підписано 25.09.2017.

Повний текст рішення підписано 25.09.2017

Суддя Г.Є. Курило