Рішення № 69093138, 20.09.2017, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

20 вересня 2017 р. Справа № 902/700/17

Господарський суд Вінницької області у складі судді Банаська О.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, с.Сигнал, Козятинський район, Вінницька область

до: Козятинської районної міжколгоспної будівельної ПМК-9, м.Козятин, Вінницька область

про стягнення 100 000,00 грн

За участю секретаря судового засідання Василишеної Н.О.

За участю представників:

позивача: ОСОБА_2, довіреність № 1829 від 05.09.2017 р., паспорт серії НОМЕР_3 виданий Калинівським РВ УМВС України у Вінницькій області 10.03.2009 р.

ОСОБА_3, довіреність № 1829 від 05.09.2017, паспорт серії НОМЕР_4 виданий Замостянським РВ УМВС України у Вінницькій області 13.05.1998 р.

відповідача: не з'явився.

В С Т А Н О В И В :

До Господарського суду Вінницької області надійшла позовна заява Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Козятинської районної міжколгоспної будівельної ПМК - 9 про стягнення 100 000,00 грн заборгованості за договорами про поворотну фінансову допомогу № 2007161 від 20.07.2016 р. та від 24.05.2017 р. № 2405171.

Ухвалою суду від 21.07.2017 р. за вказаним позовом порушено провадження у справі № 902/700/17 та призначено до розгляду на 06.09.2017 р.

06.09.2017 р. на адресу суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву (б/н від 05.09.2017 р.) в якому останній просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог у зв'язку із відсутністю грошових коштів та проводити розгляд справи без участі останнього.

Ухвалою суду від 06.09.2017 р. відкладено розгляд справи до 20.09.2017 р. Одночасно ухвалою суду продовжено строк ч. 3 ст. 69 ГПК України на 15 днів.

19.09.2017 р. на адресу суду від представника ГУ ДФС у Вінницькій області лист з додатками (вх.канц. 06-52/8992/17 від 20.09.2017 р.) на виконання вимог ухвали суду.

Відповідач правом участі в судовому засіданні не скористався, пояснень щодо обставин викладених в позові та визначених судом документів не надав, хоча про дату, час і місце розгляду справи останній повідомлявся належним чином - ухвалою суду від 06.09.2017 р., яка надсилалась рекомендованою кореспонденцією.

Обізнаність відповідача про розгляд даної справи в суді свідчить поштове повідомлення № 2210000993508, яке наявне в матеріалах справи.

Враховуючи викладене суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача належним чином про час і місце розгляду судової справи і забезпечення явки останнього в судове засідання для реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів.

При цьому суд враховує, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 р. (Закон України від 17.07.1997 р. № 475/97 - ВР), кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Перебіг строків судового розгляду у цивільних справах починається з часу надходження позовної заяви до суду, а закінчується ухваленням остаточного рішення у справі, якщо воно не на користь особи (справа "Скопелліті проти Італії" від 23.11.1993 р.), або виконанням рішення, ухваленого на користь особи (справа "Папахелас проти Греції" від 25.03.1999 р.).

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду неефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (параграфи 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 р. у справі "Смірнова проти України").

Суд нагадує, що роль національних суддів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (&51 рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 р. у справі "Красношапка проти України").

Враховуючи те, що норми ст.ст.38, 65 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п.4 ч.3 ст.129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів.

Проте, відповідач своїм правом на участь у засіданні суду та наданні письмових або усних пояснень не скористався, а тому, беручи до уваги приписи ч.1 ст.69 ГПК України щодо строків вирішення спору та той факт, що неявка в засідання суду відповідача або його представника, належним чином та відповідно до законодавства повідомленого про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду справи, суд дійшов висновку про розгляд справи за наявними у ній матеріалами, відповідно до приписів ст.75 Господарського процесуального кодексу України.

В зв'язку з відсутністю поданого клопотання фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено наступне.

20.07.2016 р. між Козятинською районною. міжколгоспною будівельною ПМК-9 (Підприємство) (Отримувач) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (Надавач) укладено договір про поворотну фінансову допомогу № 2007161 (а.с. 10-11, т.1).

Відповідно п. 1.1. у порядку та на умовах договору Надавач передає у власність Отримавачу кошти у розмірі визначеному у п. 2.1 договору (поворотна фінансова допомога), а Отримувач зобов'язується повернути поворотну фінансову допомогу у визначений договором строк.

Поворотна фінансова допомога надається для закупівлі обладнання (п. 1.2 Договору).

Розмір поворотної фінансової допомоги становить 20 000,00 грн (п. 2.1 Договору).

Надавач передає поворотну фінансову допомогу Отримувачу протягом 3-х днів з дня підписання сторонами договору (п. 3.1 Договору).

Поворотна фінансова допомога надається у безготівковому порядку шляхом переказу коштів на розрахунковий рахунок Отримувача (п. 3.2 Договору).

Згідно п. 4.1 Договору строк повернення поворотної фінансової допомоги розпочинається з часу набрання чинності цим договором і становить 200 календарних днів.

Відповідно п. 5.1 Договору після закінчення строку, встановленого у п. 4.1 договору, Отримувач зобов'язується протягом 3-х календарних днів повернути Надавачеві поворотну фінансову допомогу.

Договір вважається укладеним і набирає чинності з часу надання поворотної фінансової допомоги Отримувачу (п. 8.1 Договору).

На виконання умов договору № 2007161 від 20.07.2016 р. на підставі платіжного доручення № 137 від 20.07.2016 р. позивачем відповідачу перераховано грошові кошти в сумі 20 000,00 грн (а.с. 12, т. 1).

24.05.2017 р. між Козятинською районною. міжколгоспною будівельною ПМК-9 (Підприємство) (Отримувач) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (Надавач) укладено договір про поворотну фінансову допомогу № 2405171 (а.с. 13-14, т.1).

Відповідно до п. 2.1 Договору розмір поворотної фінансової допомоги становить 80 000,00 грн.

Згідно п. 4.1 Договору строк повернення поворотної фінансової допомоги розпочинається з часу набрання чинності договору та становить 30 календарних днів.

Позивачем на виконання умов договору № 2405171 від 24.05.2017 р. перераховано на поточний рахунок відповідачу грошові кошти на загальну суму 80 000,00 грн.

В підтвердження чого позивачем додано платіжні доручення № 196 від 24.05.2017 р. на суму 30 000,00 грн; № 197 від 24.05.2017 р. на суму 20 000,00 грн; № 198 від 26.05.2017 р. на суму 20 000,00 грн; № 200 від 26.05.2017 р. на суму 10 000,00 грн (а.с. 15-18, т. 1).

Надання грошових коштів позивачем відповідачу в сумі 100 000,00 грн та їх неповернення відповідачем підтверджується актом звірки взаємних розрахунків від 30.06.2017 р. підписаним обопільно без зауважень (а.с.19, т. 1).

07.07.2017 р. на адресу відповідача надіслано лист-вимогу № 1 про повернення поворотної фінансової допомоги в сумі 100 000,00 грн (а.с. 20-22, т. 1).

Неповернення відповідачем грошових коштів за договорами поворотної фінансової допомоги № 2007161 від 20.07.2016 р. та № 2405171 від 24.05.2017 р. від 28.01.2015 р. в добровільному порядку спонукало позивача звернутись з даним позовом до суду.

З врахуванням встановлених обставин суд дійшов наступних висновків.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст.173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Надаючи правову кваліфікацію договорам № 2007161 від 20.07.2016 р. та № 2405171 від 24.05.2017 р. від 28.01.2015 р. про надання поворотної фінансової допомоги, суд з огляду на його зміст та положення цивільного законодавства приходить до висновку, що останні є договорами позики, правовідносини по яких врегульовано в главі 71 ЦК України "Позика. Кредит. Банківський вклад" (ст.ст.1046-1053 ЦК України).

Відповідно до ст.1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

В ч.1 ст.1048 ЦК України визначено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно ч.ч.1, 3 ст.1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України)

Відповідно до ст.527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

З врахуванням наведеного вище вимога позивача про повернення грошових коштів відповідачем за договорами № 2007161 від 20.07.2016 р. та № 2405171 від 24.05.2017 р. про надання поворотної фінансової допомоги в сумі 100 000,00 грн є правомірною та обґрунтованою, з огляду на що підлягає задоволенню судом в повному обсязі.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 33, 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов'язковим. Обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Всупереч наведеним вище нормам та вимогам ухвали суду відповідач не подав до суду належних та допустимих доказів в спростування позовних вимог позивача щодо стягнення боргу, в тому рахунку доказів проведення розрахунків (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів тощо).

Крім того, зі змісту інформації ГУ ДФС України (б/н від 19.09.2017 р.) надісланої на виконання вимог ухвали суду встановлено, що відповідно до звіту форми № 1-ДФ за 4 квартал 2016 р. господарські операції між Козятинською районною міжколгоспною ПМК-9 та ФОП ОСОБА_1 не відображені.

Також, в листі зазначено, що планові та позапланові документальні перевірки стосовно суб'єкта підприємницької діяльності Козятинський районний міжколгоспний будівельній ПМК-9 за період з 01.07.2016 р. по 01.09.2017 р. не проводились.

ФОП ОСОБА_4 являється платником єдиного податку (II група) і відповідно до поданої декларації (19.01.2017 р. № НОМЕР_1) її дохід за 2016 рік становив 1 477 591,00 грн., планові та позапланові документальні перевірки не проводилися та зазначено, що ФОП ОСОБА_1 не зареєстрований як платник податку на додану вартість.

Виходячи з обраної позивачем форми оподаткування у суду відсутні можливості достовірно встановити відображення в податковому обліку господарських операцій між контрагентами, однак задекларований дохід позивача перевищує суму господарських операцій за договорами № 2007161 від 20.07.2016 р. та № 2405171 від 24.05.2017 р. про надання поворотної фінансової допомоги

Разом з тим дослідивши наявні у справі докази судом встановлено відповідність наявних у справі первинних бухгалтерських документів вимогам чинного законодавства, зокрема приписам ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Окрім того надані суду банківські виписки та платіжні доручення з посиланням в графі "Призначення платежу" на вказані вище договори про надання поворотної фінансової допомоги свідчать про реальність господарських операцій між сторонами.

За таких обставин, господарський суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги в повному обсязі з урахуванням процесуальної позиції відповідача у відзиві (б/н від 05.09.2017 р.) яка зводиться до визнання останнім наявності укладених договорів від 20.07.2016 р. та від 24.05.2017 р., перерахування грошових коштів позивачем на суму 100 000,00 грн.

Витрати на судовий збір підлягають віднесенню на відповідача відповідно до ст.49 ГПК України пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

20.09.2017 р. в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Керуючись ст.ст. 4-3, 4-5, 22, 32, 33, 34, 36, 43, 44, 49, 82, 84, 85, 87, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд-

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Козятинської районної міжколгоспної будівельної ПМК-9, вул.Довженка, 107, м.Козятин, Вінницька область, 22100 (ідентифікаційний код - 03582868) на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1, Козятинський район, Вінницька область, 22145 (ідентифікаційний код - НОМЕР_2) - 100 000 грн 00 коп. - боргу, 1 600 грн 00 коп. - відшкодування витрат на сплату судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. Копію рішення надіслати відповідачу рекомендованим листом з поштовим повідомленням про вручення поштової кореспонденції.

Повне рішення складено 25 вересня 2017 р.

Суддя О.О. Банасько

віддрук. 2 прим.:

1 - до справи.

2 - відповідачу - вул. Довженка, буд. 107, м. Козятин, Вінницька область, 22100.