Постанова № 69092898, 19.09.2017, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 вересня 2017 року Справа № 910/13383/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Поляк О.І. (доповідач),суддів:Корсака В.А., Ходаківської І.П.,розглянувши у відкритому судовому засіданнікасаційну скаргуПублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 25.05.2017за скаргоюПублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"на діїВідділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції Україниу справі№ 910/13383/14 Господарського суду міста Києваза позовомВиконуючого обов'язки прокурора Шевченківського району міста Києва в інтересах держави в особі : 1. Міністерства вугільної промисловості України, 2. Публічного акціонерного товариства "Нафтогаз України"доПублічного акціонерного товариства "Київенерго"проСтягнення 146 819 661,13 грн,

за участю представників

від прокуратури: Такленко І.І.;

від позивача-1: не з'явились;

від позивача-2: Остапенко В.М.;

від відповідача: Кравчик С.М.;

від ДВС: Бігдан А.В.;

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.04.2017 у справі № 910/13383/14 (суддя Спичак О.М.), залишеною без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 25.05.2017 (головуючий суддя - Чорна Л.В., судді: Яковлєв М.Л., Суховий В.Г.), відмовлено у задоволенні скарги ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на дії Відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України.

Не погоджуючись із зазначеними ухвалою та постановою, Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, у якій просить скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 10.04.2017 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 25.05.2017 у справі № 910/13383/14 і прийняти нове рішення, яким скаргу ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на дії державного виконавця задовольнити, визнати дії державного виконавця щодо закінчення виконавчого провадження на підставі п. 16 ч. 1 ст. 49 Закону України "Про виконавче провадження" незаконними, визнати постанову старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Берли В.Е. від 27.12.2016 про закінчення виконавчого провадження № 46310520.

Касаційна скарга мотивована порушенням і неправильним застосуванням господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, а саме: п. 5 ч. 1 ст. 2, ст.ст. 18, 19, п. 16 ч. 1 ст. 39 Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016, ст.ст. 1 - 3, ч. 3 ст. 7 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії", ст.ст. 4, 4-7, 33, 42 Господарського процесуального кодексу України.

Відзиву на касаційну скаргу не надходило.

Відповідно до Протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями у зв'язку з відпусткою судді Бакуліної С.В. справу № 910/13383/14 передано для розгляду колегії суддів у складі: Поляк О.I. - головуючий, Корсак В.А., Ходаківська І.П.

У призначене судове засідання з'явилися представники прокуратури, позивача-2, відповідача та ДВС. Представник позивача-1 своїм процесуальним правом на участь у судовому засіданні не скористався.

Розглянувши матеріали касаційної скарги, заслухавши пояснення представників прокуратури, позивача-2, відповідача та ДВС, перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Господарського суду міста Києва від 23.09.2014 у справі № 910/13383/14, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 17.11.2014 та постановою Вищого господарського суду України від 10.02.2015, позов задоволено частково, стягнуто з ПАТ "Київенерго" на користь ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 113 503 385,24 грн основного боргу, 19 596 572,75 грн пені, 5 666 173,99 грн 3 % річних, 5 876 132,18 грн інфляційних втрат. Стягнуто з ПАТ "Київенерго" на користь Державного бюджету України 73 080,00 грн витрат зі сплати судового збору. В іншій частині позову відмовлено.

08.12.2014 на виконання рішення Господарського суду міста Києва від 23.09.2014 у справі № 910/13383/14 видано наказ.

31.01.2015 державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження за № 46310520.

В ході проведення виконавчих дій було встановлено, що суму основного боргу відповідачем було сплачено у добровільному порядку.

06.12.2016 ПАТ "Київенерго" листом № 42АУ/92ПЗ/12564 повідомило ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" про списання та припинення зобов'язань з оплати пені, інфляційних нарахувань та відсотків річних за наказом Господарського суду міста Києва від 08.12.2014 № 910/13383/14.

09.12.2016 ПАТ "Київенерго" звернулося до Відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України із заявою про закінчення виконавчого провадження у зв'язку із тим, що основний борг та судовий збір добровільно сплачено, а пеня, 3% річних та інфляційні втрати підлягають списанню відповідно до Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії".

27.12.2016 старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Бурла В.Е. винесено постанову від 27.12.2016 про закінчення виконавчого провадження № 46310520 на підставі п. 16 ч. 1 ст. 39 Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 у зв'язку з тим, що основна заборгованість була погашена боржником до набрання чинності Законом України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії", а неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, відсотки річних підлягають списанню з дня набрання чинності вказаного Закону.

23.01.2017р. ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулось до Господарського суду міста Києва із скаргою на дії Відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про визнання незаконними дій вказаного Відділу щодо винесення 27.12.2016 постанови про закінчення виконавчого провадження ВП № 46310520 та про визнання недійсною постанови старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Бурли В.Е. від 27.12.2016 про закінчення виконавчого провадження № 46310520.

Відмовляючи в задоволенні вказаної скарги, місцевий господарський суд, з висновками якого погодився господарський суд апеляційної інстанції, виходив з того, що нараховані відповідачу неустойка, інфляційні, відсотки річних підлягають списанню відповідно до приписів ч. 3 ст. 7 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" з дня набрання чинності вказаним Законом, враховуючи погашення боржником заборгованості за природний газ до набрання чинності зазначеним Законом. Оскільки нараховані відповідачу неустойка, інфляційні, відсотки річних підлягають списанню, то державний виконавець правомірно виніс постанову про закінчення виконавчого провадження на підставі п. 16 ч. 1 ст. 39 Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016.

Суд касаційної інстанції погоджується з вказаними висновками місцевого та апеляційного господарських судів, враховуючи наступне.

Згідно з ч. 1, 3 ст. 1212 ГПК України (у редакції, чинній на час винесення оскаржуваної постанови органу Державної виконавчої служби) скарга на рішення, дії чи бездіяльність органів державної виконавчої служби, приватних виконавців щодо виконання судових рішень господарських судів може бути подана стягувачем, боржником або прокурором протягом десяти робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод і законних інтересів, крім рішень виконавця про відкладення проведення виконавчих дій, які можуть бути оскаржені протягом трьох робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод і законних інтересів.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Пунктом 16 ч. 1 ст. 39 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що виконавче провадження підлягає закінченню у разі погашення, списання згідно із Законом України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" неустойки (штрафів, пені), інших штрафних, фінансових санкцій, а також інфляційних нарахувань і процентів річних, нарахованих на заборгованість теплопостачальних та теплогенеруючих організацій перед Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України", її дочірньою компанією "Газ України", Публічним акціонерним товариством "Укртрансгаз" за спожитий природний газ, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що надають послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, послуги з постачання холодної води та послуги з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), перед постачальниками електричної енергії за спожиту електричну енергію, що підлягали виконанню на підставі виконавчого документа за судовим рішенням.

30.11.2016 набув чинності Закон України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" від 03.11.2016 (далі - Закон), яким визначено комплекс організаційних та економічних заходів, спрямованих на забезпечення сталого функціонування теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення.

Відповідно до ст. 1 Закону заборгованістю, що підлягає врегулюванню відповідно до цього Закону, зокрема, є кредиторська заборгованість перед постачальником природного газу теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води. Процедура врегулювання заборгованості - заходи, спрямовані на зменшення, списання та/або реструктуризацію заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ, підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиту електричну енергію шляхом проведення взаєморозрахунків, реструктуризації та списання заборгованості. Реєстр підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості - державна відкрита, загальнодоступна інформаційна система, що забезпечує збирання, накопичення, обробку, захист, облік та надання інформації про підприємства та організації, які є учасниками процедури врегулювання заборгованості відповідно до цього Закону.

Згідно зі ст. 2 Закону його дія поширюється на відносини із врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії.

Статтею 3 Закону передбачено, що для участі у процедурі врегулювання заборгованості теплопостачальні та теплогенеруючі організації, підприємства централізованого водопостачання та водовідведення включаються до реєстру, який веде центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері житлово-комунального господарства.

Таким чином, з наведених норм вбачається, що для здійснення процедури врегулювання заборгованості, а це - зменшення, списання та/або реструктуризакція, необхідною умовою є включення до реєстру обсягів заборгованості теплопостачального підприємства, з метою її врегулювання за домовленістю сторін шляхом вчинення відповідних правочинів.

При цьому ч. 3 ст. 7 Закону, яка окремо регулює списання неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість за енергоносії, централізоване водопостачання та водовідведення, передбачено, що на заборгованість за природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, погашену до набрання чинності цим Законом, неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються, а нараховані підлягають списанню з дня набрання чинності цим Законом.

Отже, даною нормою законодавець передбачив можливість уникнення божником відповідальності за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання у сфері теплопостачання як у спосіб ненарахування йому неустойки, інфляційних втрат, відсотків річних на початкову заборгованість, так і у спосіб списання цих нарахувань.

Крім того, вказаною нормою, не ставиться право ненарахування неустойки, інфляційних втрат, відсотків річних в залежність від будь-яких інших умов, окрім погашення боржником заборгованості за отриманий природний газ до набрання чинності Законом.

Як встановлено господарськими судами та вбачається з матеріалів справи, заборгованість ПАТ "Київенерго", яка виникла на підставі договору купівлі-продажу природного газу, була погашена останнім до набрання чинності Законом, а відтак зобов'язання боржника зі сплати пені, відсотків річних, інфляційних нарахувань, стосовно яких прийнято рішення Господарського суду міста Києва від 23.09.2014 у справі № 910/13383/14 є припиненими в силу ч. 3 ст. 7 Закону, яка є нормою прямої дії та набрала чинності з 30.11.2016.

Враховуючи, що сам факт прийняття рішення судом не змінює правовідносин сторін і зобов'язання залишаються сталими, тобто не трансформуються у якісь інші, ніж ті що були за договором купівлі-продажу природного газу, колегія суддів погоджується з правомірністю закінчення виконавчого провадження у зв'язку з відсутністю заборгованості.

З огляду на викладене, висновки господарських судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для задоволення скарги ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на дії органу ДВС у з в'язку з правомірністю закінчення державним виконавцем виконавчого провадження шляхом винесення постанови ВП № 46310520 від 27.12.2016 на підставі п. 16 ч. 1 ст. 39 Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 є законними і обгрунтованими.

Доводи касаційної скарги викладеного не спростовують та грунтуються на довільному тлумаченні норм чинного законодавства.

За таких обставин Вищий господарський суд України дійшов висновку, що постанову Київського апеляційного господарського суду від 25.05.2017 у справі № 910/13383/14 слід залишити без змін, а касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" - без задоволення.

В силу ст. 49 ГПК України судовий збір за розгляд касаційної скарги покладається на скаржника.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 25.05.2017 у справі № 910/13383/14 залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 25.05.2017 у справі № 910/13383/14 залишити без змін.

Головуючий суддя О.І. Поляк

Судді В.А. Корсак

І.П. Ходаківська