Рішення № 69092803, 21.09.2017, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

03680 м. Київ, вул. Солом'янська, 2-а,

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Справа № 761/2000/17 № апеляційного провадження:22-ц796/7948/2017 Головуючий у суді першої інстанції: Юзькова О.Л. Доповідач у суді апеляційної інстанції: Семенюк Т.А.

21 вересня 2017 року колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду м. Києва в складі:

Головуючого - Семенюк Т.А

Суддів - Саліхова В.В., Прокопчук Н.О.

при секретарі - Горак Ю.М.,

розглянувши в судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства «Аеробуд» на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 24 квітня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Приватного акціонерного товариства «Аеробуд» про стягнення невиплаченої заробітної плати при звільненні, середньої заробітної плати за час затримки та компенсації за невикористану відпустку,-

В С Т А Н О В И Л А:

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 24 квітня 2017 року позов задоволено частково.

Стягнуто з Приватного акціонерного товариства «Аеробуд» на користь ОСОБА_3 нараховану, але не виплачену заробітну плату та компенсацію за невикористану щорічну основну відпустку в сумі 260262,45 грн., середній заробіток за час затримки виплати заробітної плати з дня звільнення по день подання позову, тобто з 24 жовтня 2016 року по 19 січня 2017 року в сумі 260262,45 грн.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Вирішено питання щодо стягнення судових витрат.

Не погодившись з рішенням суду, представник ПрАТ «»Аеробуд» подав апеляційну скаргу, в якій просив рішення скасувати та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову, вважаючи, що судом порушено норми матеріального та процесуального права, не враховано обставини, які мають суттєве значення для справи.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду та матеріали справи в межах апеляційного оскарження, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково.

Судом встановлено, що у січні 2017 року позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про стягнення невиплаченої заробітної плати при звільненні, середньої заробітної плати за час затримки та компенсації за невикористану відпустку, посилаючись в обґрунтування своїх вимог на те, що він працював з 2000 року у ПрАТ «Аеробуд» на посаді виконавця робіт на будівельному комплексі №4, а з травня 2016 року - на посаді голови правління АТ «Аеробуд».

Відповідно до Наказу № 184-к від 24 жовтня 2016 року, позивач звільнився за власним бажанням відповідно до ст. 38 КЗпП України.

Зазначив, що ні в день звільнення, ні в послідуючому, відповідачем розрахунок проведено не було, у зв'язку із чим утворилась заборгованість по нарахованій, але не виплаченій заробітній платі за квітень-жовтень 2016 року, а також компенсації за невикористану щорічну відпустку.

У зв'язку із викладеним просив суд стягнути із ПрАТ «Аеробуд» на свою користь нараховану, але не виплачену заробітну плату та компенсацію за невикористану щорічну основну відпустку в сумі 260262,45 грн., середній заробіток за час затримки виплати заробітної плати з дня звільнення по день подання позову, тобто з 24 жовтня 2016 року по 19 січня 2017 року, а всього за 62 дні, в сумі 353145,18 грн., середній заробіток за час затримки виплати заробітної плати, розрахований з дня подачі позову до ухвалення судом рішення по справі.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 24 квітня 2017 року позовні вимоги про стягнення середнього заробітку за час затримки виплати заробітної плати, розрахований з дня подачі позову до ухвалення судом рішення по справі залишено без розгляду.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_3 прийнято тимчасово на посаду виконавця робіт у ПрАТ «Аеробуд» з 25 квітня по 30 серпня 2000 року на будівельний комплекс № 4 об'єкт готель «України», що підтверджується копією витягу з Наказу від 24 квітня 2000 року № 71-п.

З копії трудової книжки вбачається, що ОСОБА_3 18 травня 2016 року переведено на посаду Голови правління ПрАТ «Аеробуд», Наказ № 62-К від 18 травня 2016 року (а.с. 41).

24 жовтня 2016 року ОСОБА_3 склав з себе повноваження Голови Правління ПрАТ «Аеробуд» та звільнився з роботи за власним бажанням згідно ст.38 КЗпП України, що підтверджується Наказом від 24 жовтня 2016 року №184-к, згідно п.2 якого наказано бухгалтерії виплатити позивачу грошову компенсацію за невикористану щорічну основну відпустку за 83 календарні дні.

Також з матеріалів справи вбачається, що позивач 22 грудня 2016 року звернувся до відповідача з письмовою вимогою про виплату заробітної плати і грошової компенсації за невикористані щорічні відпустки.

З довідки про доходи вбачається, що заборгованість підприємства перед позивачем по невиплаті заробітної плати в період з квітня по жовтень 2016 становить 260262,45 грн.

Згідно зі ст. 47 КЗпП України, власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести із ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

При звільненні працівника, виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення (ч. 1 ст. 116 КЗпП України).

Відповідно до ст. 117 КЗпП України, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем у день звільнення позивача не були виплачені належні йому суми.

Колегія суддів не може погодитися з доводами апеляційної скарги, що судом першої інстанції не враховано, що в період виникнення заборгованості ОСОБА_3 знаходився на посаді голови правління ПрАТ «Аеробуд», був відповідальний за виплату заробітної плати, оскільки зазначені обставини не спростовують наявність заборгованості у підприємства перед позивачем, яка на момент звільнення позивача виплачена не була.

Доводи апеляційної скарги, що позивачем здійснено некоректний розрахунок заборгованості, так як заробітна плата позивача за вересень 2016 року та жовтень 2016 року складає 50 030,75 грн. та 27 967,50 грн. відповідно, а нарахована сума складає 62 150 грн. з огляду на наступне.

Відповідно до довідки про доходи позивача, за останні два повністю відпрацьовані місяці перед його звільненням, заробітна плата склала: за вересень 2016 року - 62150 грн., за жовтень 2016 року - 154293,85 грн.

Правилами п. 8 Постанови Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року N 100 «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати», встановлено наступний порядок розрахунку виплат у всіх випадках збереження заробітної, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

В розділі ІІІ цієї Постанови зазначено, що усі виплати включаються в розрахунок середньої заробітної плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо за винятком відрахувань із заробітної плати осіб, засуджених за вироком суду до виправних робіт без позбавлення волі.

Крім того, відповідачем не надано доказів на спростування розрахунку виплат за час затримки заробітної плати.

Також не надано суду доказів на підтвердження здійснення виплати нарахованої заробітної плати при звільненні.

Відповідно до п. 25 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» від 24 грудня 1999 року № 13 не проведення розрахунку з працівником у день звільнення або, якщо в цей день він не був на роботі, наступного дня після його звернення з вимогою про розрахунок є підставою для застосування відповідальності, передбаченої ст. 117 КЗпП. У цьому разі перебіг тримісячного строку звернення до суду починається з наступного дня після проведення зазначених виплат незалежно від тривалості затримки розрахунку.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що судом правомірно встановлено, що всі належні при звільненні позивачу суми відповідачем виплачені не були, а тому відповідно до ст.ст. 116, 117 КЗпП України відповідач зобов'язаний виплатити позивачу середній заробіток за час затримки розрахунку, при цьому, суд обґрунтовано відхилив доводи відповідача стосовно відсутності вини відповідача у невиплаті позивачу належних йому сум.

Проте колегія суддів не може погодитися з висновком суду першої інстанції в частині стягнення судового збору у розмірі 7807 грн. 87 коп. з огляду на наступне.

Відповідно до п.п. 1 п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою, підлягає сплаті судовий збір у розмірі 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно ст. 88 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено. Якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

При поданні позовної заяви підлягало сплаті 6134,07 грн. судового збору. Оскільки судом першої інстанції частково задоволено позовні вимоги, то і судові витрати повинні стягуватися пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а саме 4600 грн. 55 коп. (1/4 від 6134,07 грн.).

З огляду на викладене, колегія суддів вважає за необхідне рішення суду в частині стягнення судового збору змінити, зменшивши суму судового збору, який підлягає стягненню з відповідача на користь держави з 7807 грн. 87 коп. до 4600 грн. 55 коп.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 313-314, 316, 317 ЦПК України, колегія суддів, -

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Аеробуд» задовольнити частково.

Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 24 квітня 2017 року в частині стягнення судового збору змінити, зменшивши суму судового збору, який підлягає стягненню з Приватного акціонерного товариства «Аеробуд» на користь держави з 7807 грн. 87 коп. до 4600 грн. 55 коп.

В решті рішення залишити без змін.

Рішення набирає чинності з моменту його проголошення, може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий

Судді