Ухвала суду № 69092770, 20.09.2017, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

03110м. Київ, вулиця Солом'янська, 2-а

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 вересня 2017 року Колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва

в складі: судді-доповідача Стрижеуса А.М.,

суддів: Антоненко Н.О., Шкоріної О.І.,

при секретарі: Маличівській Н.В.

за участю: представника позивача Письменної Н.В. представників відповідача ОСОБА_3, ОСОБА_4

розглянувши цивільну справу за апеляційною скаргою представника відповідача ОСОБА_3, яка діє на підставі довіреності в інтересах ОСОБА_5, на ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 18 липня 2017 року про відмову у задоволенні клопотання про скасування заходів забезпечення позову в частині виключення майна у справі за позовом Приватного підприємства з обмеженою відповідальністю «Салтберн Пропертіз Лімітед» в особі ПисьменноїНаталі Володимирівни до ОСОБА_5, третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «Піс Бой Клаб» про розірвання договору та стягнення сплачених за ним коштів з урахуванням 3% річних та інфляційних витрат, -

В С Т А Н О В И Л А:

Справа №755/16229/15-ц № апеляційного провадження:22-ц-796/9667/2017 Головуючий у суді першої інстанції: Арапіна Н.Є. Доповідач у суді апеляційної інстанції: Стрижеус А.М. Відповідач ОСОБА_5 звернувся до Дніпровського районного суду м. Києва з заявою про скасування заходів забезпечення позову в частині виключення майна, а саме: 2/4 частини нежитлових приміщень, де розташований культурно-розважальний центр готельного типу з кафе-баром загальною площею 3859,2 кв.м розташованого за адресою: АДРЕСА_1 у зв'язку із неспівмірністю вартості майна та заявлених позовних вимог.

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 18 липня 2017 року у задоволення заяви ОСОБА_5 про скасування заходів забезпечення позови в частині виключення майна - відмовлено.

Не погоджуючись з зазначеною ухвалою представником ОСОБА_5 - ОСОБА_3 подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції від про відмову в задоволенні заяви про скасування заходів забезпечення позову та постановити нову, якою клопотання ОСОБА_5 про скасування заходів забезпечення позову що застосовані на підставі ухвали Дніпровського районного суду м. Києва від 12 травня 2017 року, посилаючись на порушення норм процесуального права.

Зокрема вказувала на те, що обраний вид забезпечення позову не співмірний заявленим позивачем вимогам, що підтверджується висновком про ринкову вартість Ѕ частини культурно-розважального центру готельного типу з кафе-баром загальною площею 3859,2 кв.м розташованого за адресою: АДРЕСА_1, складеним суб'єктом оціночної діяльності ОСОБА_8.

Відповідно до зазначеного висновку про оцінку майна вартість Ѕ частини культурно-розважального центр готельного типу з кафе-баром загальною площею 3859,2 кв.м розташованого за адресою: АДРЕСА_1 складає 34 539 850 гривень.

В судовому засіданні представники відповідача ОСОБА_3 ьа ОСОБА_4, підтримали доводи апеляційної скарги.

Представник позивача Письменна Н.В., яка діє на підставі довіреності в інтересах Приватного підприємства з обмеженою відповідальністю «Салтберн Пропертіз Лімітед», проти доводів апеляційної скарги заперечувала, посилаючись на законність та обґрунтованість ухвали суду.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість постановленої ухвали, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.3 ст.151 ЦПК України суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити заходи забезпечення позову на будь-якій стадії процесу, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_5 про розірвання договору купівлі-продажу, стягнення грошових коштів.

Свої вимоги мотивував тим, що 21 жовтня 2008 року між позивачем та відповідачем укладено договір № 1-08 на придбання корпоративних прав засновника ТОВ «ПІС БОЙ КЛАБ», відповідно до умов якого відповідач зобов'язався передати позивачу частину частки корпоративних прав на ТОВ «ПІС БОЙ КЛАБ» у розмірі 13 500 гривень, що складає 25% статутного капіталу, а позивач зобов'язався сплатити відповідачу вартість частки, яка передається у розмірі 50 000,00 доларів США. Позивач свої зобов'язання щодо оплати вартості частини частки корпоративних прав у розмірі 50 000 доларів США, що за курсом НБУ еквівалентно 10 958 241,50 грн. виконав в повному обсязі. Однак станом на 13 липня 2015 року відповідач не виконав свої зобов'язання щодо передачі прав власності на частину частки корпоративних прав засновника. Просив розірвати договір № 1-08 купівлі-продажу корпоративних прав засновника ТОВ «ПІС БОЙ КЛАБ» від 21 жовтня 2008 року, стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 10 958 241,50 грн., трьох відсотків річних у розмірі 962 028,51 грн., інфляційні витрати у розмірі 7 202 880,00 грн. та судовий збір.

Під час розгляду справи по суті представник позивача уточнила позовні вимоги та просить розірвати договір № 1-08 купівлі-продажу корпоративних прав засновника ТОВ «ПІС БОЙ КЛАБ» від 21 жовтня 2008 року, стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 500 000 доларів США, що за офіційним ом НБУ станом на 03 травня 2017 року становить у розмірі 13 280 000,00 грн., трьох відсотків річних у розмірі 124 931,51 доларів США, що за офіційним курсом НБУ станом на 03 травня 2017 року становить у розмірі 3 318 180,91 грн.

09 серпня 2016 року ухвалою суду залучено до участі у справі Товариство з обмеженою відповідальністю «ПІС БОЙ КЛАБ» у якості третьої особи.

В подальшому представником позивача подано заяву про забезпечення позову.

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 12 травня 2017 року заяву представника позивача Письменної Наталі Володимирівни про забезпечення позову задовольнити частково.

Накладено арешт на майно, що належить на праві власності ОСОБА_5, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, в межах суми заявлених позовних вимог - 13 280 000,00 грн., а саме:

- на земельну ділянку площею 0,2135 га для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер: НОМЕР_4, розташованої за адресою АДРЕСА_2;

- на земельну ділянку площею 0,18 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер: НОМЕР_2, розташованої за адресою АДРЕСА_2;

- на земельну ділянку площею 0,1 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер: НОМЕР_3, розташованої за адресою АДРЕСА_2;

- на садовий будинок загальною площею 185,9 кв.м розташованого за адресою: АДРЕСА_3;

- на 2/4 частини нежитлових приміщень де розташований культурно-розважальний центр готельного типу з кафе-баром загальною площею 3859,2 кв.м. розташованого за адресою: АДРЕСА_4.

Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 21 червня 2017 року ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 12 травня 2017 року про забезпечення позову залишено без змін.

Відповідно до ч. 3 ст. 154 ЦПК України, заходи забезпечення позову можуть бути скасовані судом, який розглядає справу.

18 липня 2017 року ОСОБА_5 звернувся до Дніпровського районного суду із заявою про скасування заходів забезпечення позову в частині виключення майна, а саме 2/4 частини нежитлових приміщень, де розташований культурно-розважальний центр готельного типу з кафе-баром загальною площею 3859,2 кв.м. розташованого за адресою: АДРЕСА_1 у зв'язку із неспівмірністю вартості майна та заявлених позовних вимог.

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 18 липня 2017 року у задоволенні заяви ОСОБА_5 про скасування заходів забезпечення позову -відмовлено.

Колегія суддів погоджується із таким висновком суду першої інстанції.

Відповідно п.1 ч1ст. 152 ЦПК України, позов забезпечується накладенням арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб.

Забезпечення позову - це заходи цивільного процесуального припинення дій, які можуть утруднити виконання майбутнього рішення суду чи зробити його виконання неможливим. Вони повинні гарантувати можливість реалізації позовних вимог у разі задоволення позову.

Метою забезпечення позову, є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально - правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі для попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 317 Цивільного кодексу України, власникові належить права володіння, користування та розпорядження своїм майном. Під володінням розуміють передбачену законом можливість мати (утримувати) в себе певне майно.

Користування означає передбачену законом можливість використовувати, експлуатувати майно, отримувати від нього корисні властивості тощо.

Розпорядження в свою чергу означає можливість визначення та вирішення юридичної долі майна шляхом зміни його належності, стану або призначення (відчуження за договором, знищення, переробка тощо).

Отже, наклавши арешт на нерухоме майно відповідача ОСОБА_5, суд не позбавив останнього права володіти та користуватися майном, яке належить йому на праві власності, а лише обмежив розпорядження майном з метою можливості виконання рішення суду в майбутньому. Вжиті судом першої інстанції заходи забезпечення позову жодним чином не перешкоджають ані господарській діяльності юридичної особи, ані фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець, оскільки майно, на яке накладено арешт належить на праві власності саме фізичній особі. Доказів того, що вжиті заходи забезпечення позову порушують права третіх осіб скаржником не надано. Обраний спосіб забезпечення позову жодним чином не порушує прав та законних інтересів Відповідача, третіх осіб у користуванні майном, оскільки обмежує лише відповідача у праві розпоряджатися таким майном або вчиняти інші дії, які нададуть третім особам прав на майно відповідача.

Що стосується доводів апеляційної скарги про те, що вартість лише одного з п'яти об'єктів нерухомого майна на які накладено арешт становить 34 539 850 гривень, що однозначно доводить порушення принципу співмірність виду забезпечення позову заявленим позивачем вимогами відхиляються колегією суддів, оскільки, як вірно зазначено судом першої інстанції, арешт накладено ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 12 травня 2017 року в межах позовних вимог.

Колегія суддів, вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду та не впливають на їх правильність, а тому не можуть бути прийняті до уваги.

Порушень норм процесуального права, які призвели б до неправильного вирішення справи, колегією суддів не встановлено.

Відповідно до ч. 1 ст. 312 ЦПК України суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає ухвалу без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції постановлено ухвалу з додержанням вимог закону.

Ухвала суду першої інстанції відповідає вимогам закону і підстави для її скасування та задоволення апеляційної скарги відсутні.

Керуючись ст. ст. 218, 303, 304, 305, 307, 312,317 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_3, яка діє на підставі довіреності в інтересах ОСОБА_5 - відхилити.

Ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 18 липня 2017 року - залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач:

Судді: