Рішення № 69092766, 20.09.2017, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 вересня 2017 року Апеляційний суд міста Києва

у складі:

головуючого Вербової І.М.,

суддів Поливач Л.Д.,

ПоліщукН.В.,

при секретарях Гоін В.С., Іваницької О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Дарницького районного суду міста Києва від 14 квітня 2016 року,

у с т а н о в и л а:

У травні 2014 року ПАТ «Родовід Банк» в особі представника звернулось до Дарницького районного суду міста Києва з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором №28.4.1/АК - 145.07.2 від 30 березня 2007 року в сумі 16 266 доларів США 57 центів та 224 242 грн. 42 коп., крім того, судового збору в розмірі 3 654 грн. 00 коп.

Заочним рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 03 вересня 2014 року, позовні вимоги - задоволено в повному обсязі (том І а.с.62-63).

Ухвалою Дарницького районного суду міста Києва від 08 грудня 2014 року, скасовано заочне рішення Дарницького районного суду міста Києва від 03 вересня 2014 року та призначено справу до розгляду в загальному порядку (том І а.с.86-87).

Рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 14 квітня 2016 року, задоволено позовні вимоги з урахуванням їх уточнень, стягнуто з відповідачки на користь позивача 16 266 доларів США 57 центів та 483 589 грн. 01 коп. в рахунок стягнення заборгованості за кредитним договором, а також 3 654 грн. 00 коп. судового збору, а всього стягнуто - 16 266 доларів США 57 центів та 487 243 грн. 01 коп. (том І а.с.226-229).

Не погодившись з вищевказаним рішенням суду, ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій просила скасувати рішення Дарницького районного суду міста Києва від 14 квітня 2016 року та ухвалити нове рішення (змінити рішення), яким частково задовольнити вимоги Банку та стягнути з неї 3 009 доларів США 02 центів заборгованості по кредиту та три відсотки річних в розмірі 14 доларів США 02 центів. Інші вимоги просила залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу мотивувала, зокрема, тим, що вказане рішення було постановлене з грубим порушенням норм матеріального та процесуального права, оскільки судом не було прийнято до уваги, що згідно розділу 1 Договору обов'язок до сплати у відповідача виникає щомісячно та здійснюється частинами відповідно до графіку погашення кредиту. Таким чином, графіком платежів, який є складовою частиною договору, погашення кредитної заборгованості та строки сплати чергових платежів визначено місяцями.

__________

Справа № 753/22402/14-ц

№ апеляційного провадження 22-ц/796/7559/2017

Головуючий у суді першої інстанції: Колесник О.М.

Доповідач у суді апеляційної інстанції: Вербова І.М.

Враховуючи вимоги Закону та виходячи з наданих позивачем документів, з неї підлягають стягненню 3 009 доларів США 02 центів заборгованості за кредитом. Підстави для нарахування пені взагалі не знаходять підтверджень.

Що стосується відсотків за користування кредитом, в даному випадку також пропущено строк позовної давності, а три відсотки річних складають 14 доларів США 02 центів.

Отже, представником відповідачки неодноразово наголошувалось на застосуванні строків позовної давності, що суд взагалі не взяв до уваги.

Рішенням колегії суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду міста Києва від 04 серпня 2016 року, апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задоволено частково, рішення Дарницького районного суду міста Києва від 14 квітня 2016 року - скасовано в частині вирішення позовних вимог про стягнення пені, та ухвалено в цій частині нове рішення про часткове задоволення даних позовних вимог, у зв'язку з чим викладено резолютивну частину рішення в іншій редакції. Стягнуто з відповідачки на користь позивача заборгованість за кредитом в розмірі 16 266 доларів США 57 центів, пеню за прострочення кредиту в розмірі 73 430 грн. 29 коп., пеню за прострочення сплати процентів за користування кредитом в розмірі 273 грн.27 коп., 3% річних за прострочення сплати кредиту та відсотків в розмірі 62 164 грн. 97 коп., 3% річних за прострочення сплати за обслуговування в розмірі 791 грн. 23 коп., інфляційні витрати за прострочення плати за обслуговування в розмірі 1 076 грн. 53 коп., судові витрати у розмірі 3 654 грн. 00 коп. В решті рішення суду першої інстанції залишено без змін (том ІІ а.с.30-31).

Ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 10 травня 2017 року, касаційну скаргу ОСОБА_2, поданою представником ОСОБА_5 - задоволено частково, рішення Апеляційного суду міста Києва від 04 серпня 2016 року - скасовано, справу передано на новий розгляду до суду апеляційної інстанції (том ІІ а.с.65-67).

В суді апеляційної інстанції, представник ОСОБА_2 - ОСОБА_5, підтримав вимоги апеляційної скарги та просив її задовольнити.

Представник ПАТ «Родовід Банк» - Смілик Т.М., заперечувала проти апеляційної скарги та просила її відхилити; письмові пояснення останньої містяться в матеріалах справи.

Заслухавши суддю-доповідача, вислухавши пояснення осіб, які з'явились в судове засідання, з'ясувавши фактичні обставини справи, дослідивши матеріали справи та письмові докази у їх сукупності, перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для її часткового задоволення, виходячи з наступного.

Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Статтею 213 ЦПК України передбачено, що рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Разом з тим, оскаржуване рішення не можна вважати законним та обґрунтованим, з огляду на таке.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено в ході судового розгляду, 30 березня 2007 року між ВАТ «Родовід Банк» та ОСОБА_2 укладено кредитний договір, за умовами якого позивач відкрив відповідачці відновлювальну кредитну лінію на загальну суму 24 тис. дол. США, строком до 30 березня 2014 року, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 10 % річних. Кредитні кошти були надані на купівлю автомобіля, який в подальшому було передано банку під заставу з метою забезпечення виконання відповідачем умов кредитного договору (том І а.с.14-18).

02 квітня 2010 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сергеєвим О.О. було вчинено виконавчий напис на суму 21 864,68 дол. США та 7 525 грн. 12 коп., на підставі якого державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Дарницького районного управління юстиції в місті Києві відкрито виконавче провадження про стягнення з ОСОБА_2 боргу в сумі 180 802 грн. 71 коп. на користь ПАТ «Родовід Банк» (том І а.с.91, 120, 122).

27 березня 2012 року державним виконавцем винесено постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження та про розшук майна боржника (том І а.с.125, 127).

06 серпня 2012 року державним виконавцем складено акт про опис та арешт автомобіля, що належить ОСОБА_2 (том І а.с.129-130).

10 квітня 2013 року під час проведення аукціону з реалізації рухомого майна, яке належить відповідачці, продано вищевказаний автомобіль, а отримані внаслідок реалізації кошти у сумі 34 842 грн. 73 коп. перераховано на рахунок банку у рахунок погашення заборгованості за кредитним договором (том І а.с.173).

Також встановлено, що у відповідачки існує заборгованість перед Банком, повністю погашена не була та станом на 12 березня 2015 року вона становила 16 266,57 дол. США та 483 589 грн. 01 коп., і складається із: заборгованості за кредитом та відсоткам - 16 266,57 дол. США, пені за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом і процентами - 414 281 грн. 38 коп., пені за несвоєчасне погашення за платою за обслуговування кредиту - 5 274 грн. 89 коп., 3 % річних від суми простроченої заборгованості за кредитом та процентами - 62 164 грн. 97 коп., 3 % річних від суми простроченої заборгованості за платою за обслуговування кредиту - 791 грн. 23 коп., інфляційних втрат від суми простроченої заборгованості за платою за обслуговування кредиту - 1 076 грн. 53 коп.

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 ст. 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Пред'являючи позов 14 травня 2014 року (том І а.с.1), ПАТ «Родовід Банк» посилалось на те, що отриманих від реалізації заставного майна коштів не вистачило на погашення кредитної заборгованості, що відповідно до положень ст. ст. 591, 599 ЦК України та ст. 24 Закону України «Про заставу» є підставою для стягнення непогашеної заборгованості.

Під час нового розгляду справи судом апеляційної інстанції, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність ‒ це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові (ч. 4 ст. 267 ЦК України).

Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну і спеціальну.

Згідно зі ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Для окремих видів вимог законом встановлена спеціальна позовна давність.

Зокрема, ч. 2 ст. 258 ЦК України передбачає, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

За змістом частини першої статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Тобто, позовна давність застосовується лише за наявності порушеного права особи.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Правила переривання перебігу позовної давності застосовуються судом незалежно від наявності чи відсутності відповідного клопотання сторін у справі, якщо в останніх є докази, що підтверджують факт такого переривання.

Якщо виконання зобов'язання передбачалося частинами або у вигляді періодичних платежів і боржник вчинив дії, що свідчать про визнання лише певної частини (чи періодичного платежу), то такі дії не можуть бути підставою для переривання перебігу позовної давності стосовно інших (невизнаних) частин платежу (правова позиція ВСУ у справі №6-2170цс16 від 09 листопада 2016 року).

В ході розгляду справи судом апеляційної інстанції встановлено, що 02 квітня 2010 року Банк достроково розірвав кредитний договір, останній добровільний платіж відповідачки був здійснений 18 лютого 2011 року, а з 19 лютого 2011 року почався перебіг строку позовної давності.

Крім того, Банк взагалі фактично змінив строк виконання основного зобов'язання, оскільки просив звернути стягнення в рахунок погашення всієї суми заборгованості.

Так, у відповідачки є заборгованість перед Банком і вона підлягає стягненню, разом з тим, позивач мав звернутися до суду з позовом до 19 лютого 2014 року, однак звернувся 14 травня 2014 року, а тому строк позовної давності сплив (том І а.с.1).

Також, позивачем в ході розгляду справи не доведено, що відповідачка була присутня під час здійснення виконавчих дій щодо оцінки та реалізації спірного автомобіля, а також не надано доказів (підтверджень) згоди відповідачки на реалізацію автомобіля, а тому висновки суду першої інстанції про відсутність підстав для застосування до позовних вимог строків позовної давності є неправильними.

Отже, колегію суддів враховано правову позицію ВСУ, викладену у постанові від 09 листопада 2016 року у справі № 6-2170цс16, згідно з якою для переривання позовної давності потрібні особисті дії боржника (ч.1 ст.264 ЦК України).

Таким чином, з огляду на вищенаведене, оскаржуване рішення суду назвати законним та обґрунтованим не можна, а тому воно підлягає скасуванню на підставі п. 2 ч. 1 ст. 307 ЦПК України з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Керуючись статтями 303, 307, 309, 313-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити частково.

Рішення Дарницького районного суду міста Києва від 14 квітня 2016 року - скасувати та ухвалити нове рішення.

В задоволенні позову Публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором - відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий: І.М. Вербова

Судді: Л.Д. Поливач

Н.В.Поліщук