Постанова № 69092456, 21.09.2017, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

"21" вересня 2017 р. № 820/1925/17

Харківський окружний адміністративний суд у складі

Головуючого судді Спірідонов М.О.

за участю секретаря судового засідання Попова А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом

Харківського казенного експериментального протезно-ортопедичного підприємства до Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень ,

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Харківське казенне експериментальне протезно-ортопедичне підприємство, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому з урахуванням уточнених позовних вимог, просить суд:

1. Визнати рішення суб'єкта владних повноважень - Відповідача - Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області, а саме: податкове повідомлення-рішення від « 05» травня 2017 року №0000831403, податкове повідомлення-рішення від « 05» травня 2017 року № 0000821403, податкове повідомлення-рішення від "05" травня 2017 року № 0000811403, податкове повідомлення-рішення від « 05» травня 2017 року № 0000841403 протиправними та скасувати їх.

2. Усі судові витрати покласти на Відповідача.

В обґрунтування позову зазначено, що Головним управлінням Державної фіскальної служби у Харківській області на підставі направлень від 13.02.2017 року №427, від 13.02.2017 року №428, від 13.02.2017 року №429 від 10.03.2017 року №1208, виданих начальником Головною управління ДФС у Харківській області Рибаковим М.В. була проведена документальна планова виїзна перевірка Харківського казенного експериментального протезно-ортопедичного підприємства з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2014р. по 31.12.2016р. За результатами перевірки Головним управлінням Державної фіскальної служби у Харківській області складений акт планової виїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2014р. по 31.12.2016 р. від 04.04.2017 року №2239/20-40-14-02-07/03187743.

На підставі зазначеного акту були винесені податкові повідомлення - рішення від « 05" травня 2017 року № 0000831403, податкове повідомлення-рішення від " 05" травня 2017 року № 0000821403, податкове повідомлення-рішення від "05" травня 2017 року № 0000811403, податкове повідомлення-рішення від " 05" травня 2017 року № 0000841403, податкове повідомлення-рішення від " 05" травня 2017 року №0000171316, податкове повідомлення-рішення від " 05" травня 2017 року №0000181316, податкове повідомлення-рішення від "05" травня 2017 року №0000161316, рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 05 травня 2017 року №0000191316.

Позивач з податковими повідомленнями-рішеннями від « 05» травня 2017 року №0000831403, № 0000821403, № 0000811403, № 0000841403 не погоджується, вважає їх незаконними та такими, що винесені з порушенням норм чинного законодавства України. А тому підлягають скасуванню.

Представники позивача в судове засідання з'явилися, позовні вимоги підтримали та просили суд їх задовольнити в повному обсязі.

Представники відповідачів в судове засідання з'явилися, щодо задоволення позовних вимог заперечували в повному обсязі зазначивши, що податкові повідомлення-рішення є законними та такими, що не підлягають скасуванню.

Судом встановлено, що Головним управлінням Державної фіскальної служби у Харківській області на підставі направлень від 13.02.2017 року №427, від 13.02.2017 року №428, від 13.02.2017 року №429 . від 10.03.2017 року №1208, виданих начальником Головною управління ДФС у Харківській області Рибаковим М.В. була проведена документальна планова виїзна перевірка Харківського казенного експериментального протезно-ортопедичного підприємства, податковий номер 03187743 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2014р. по 31.12.2016р.

За результатами перевірки Головним управлінням Державної фіскальної служби у Харківській області складений акт планової виїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2014р. по 31.12.2016 р. від 04.04.2017 року №2239/20-40-14-02-07/03187743

Згідно з висновками Акту були встановлені нібито наступні порушення:

1) в порушення п.п. 14.1.27, п.14.1, ст. 14 ; п. 138.1 , п. 138.2 , п.138.4, п. 138.6, п.138.8, п. 138.9, п.п. 138.10.3 п. 138.10, ст. 138; п.п. 139.1.9, п. 139.1, ст. 139 Податкового кодексу України №2755-УІ від 02.12.2010 року (зі змінами та доповненнями), п.7 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку «Витрати» підприємством завищено рядок 06.4 Декларації з податку на прибуток "Інші витрати звичайної діяльності та інші оперативні витрати" за 2014 рік в сумі 175222,00 грн., на суму витрат, які не компенсовані покупцями - підприємствами - виробниками протезно-ортопедичної галузі, не приймали участь у господарській діяльності підприємства (стор. 18 Акту)

2) в порушення п.п. 134.1.1 п. 134.1, п.п. 135.1 ст. 135 Податкового кодексу України №2755- VI від 02.12.2010 року (зі змінами та доповненнями), п.7 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку «Витрати» підприємство занизило фінансовий результат до оподаткування, визначений у фінансовій звітності відповідно до національних положень бухгалтерського обліку у рядку 02 Декларації з податку на прибуток, на суму витрат, які не компенсовані покупцями - підприємствами виробниками протезно-ортопедичної галузі, не. приймали участь у господарській діяльності підприємства за 2015 - 2016 рік в сумі 410533,0 грн.., у тому числі за 2015 рік в сумі 281344,0 грн., за 1 півріччя 2016 року в сумі 47115,0 грн., за 3 кв. 2016 року в сумі 22901,0 грн., за 4 кв. 2016 року в сумі 59173,0 грн. (стор. 27 Акту).

3) перевіркою встановлено заниження чистого прибутку доходу, що підлягає сплаті до державного бюджету державними унітарними підприємствами та їх об'єднаннями всього в сумі 114112,0 грн., в тому числі за 3 кв. 2015 року в сумі 22422,0 грн., за 4 кв. 2015 року в сумі 12239,0 грн., за 2 кв. 2016 року в сумі 28976,0 грн., за 3 кв. 2016 року в сумі 14083,0 грн., за 4 кв. 2016 року в сумі 36392,0 грн. Порушено ст. 67.1-1.2 ПКУ від 02.12.2010 року №2755-УІ (зі змінами та доповненнями).

4) п.п, 168.1.5 п.168.1 ст. 168 ПКУ, п. 176.2 «а» ст. 176 ПКУ від 02.12.2010 року №2755-УІ (зі змінами та доповненнями), а саме податок на доходи фізичних осіб за лютий 2014 року у сумі 85000,00 грн., за серпень 2014 року у сумі 16732,0 грн. перераховано до бюджету несвоєчасно

5) п.п. 1.4 п. 16 підрозділу 10 розділу XIX п.п. 168.1.5 п.168.1 ст. 168 ПКУ від 02.12.2010 року №2755-УІ (зі змінами та доповненнями), несвоєчасно перераховано до бюджету військовий збір у сумі 565,79 грн. за серпень 2014 року.

Підприємством були подані заперечення на Акт перевірки.

Листом від 28 квітня 2017 року №4627/10/20-40-14-03-16 про результати розгляду заперечень Контролюючим органом збільшено суму несвоєчасного перерахованого податку на доходи фізичних осіб за лютий 2014 р. на 500,00 грн., яку було визначено за висновками акту перевірки від 04.04.2017р. №2239/20-40-14-02-07/03187743, в частині інших порушень висновки акту перевірки від 04.04.2017р. №2239/20-40-14-02-07/03187743 залишено без змін.

На підставі Акту Контролюючим органом були винесені податкові повідомлення-рішення:

від « 05» травня 2017 року № 0000831403 (копія додається), відповідно до якого Контролюючим органом встановлено порушення статті 57.1-1.2 ПОДАТКОВОГО КОДЕКСУ УКРАЇНИ № 2755-УІ від 02.12.2010, у зв'язку з чим збільшено суму грошового зобов'язання за платежем частина чистого прибутку (доходу) господарських організацій. 21010100 на 133 974,75 (сто тридцять три тисячі дев'ятсот сімдесят чотири гривні "5 копійок.)

від « 05» травня 2017 року № 0000821403 (копія додається), відповідно до якого Контролюючим органом встановлено порушення підпункту 14.1.II, підпункт} 14.1.2" пункту 14.1 статті 14, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, пункту 135.1, підпункту 135.5.4 пункту 135.5, статті 135, пункту 138.1, пункту 138.2, пункту 138.4, пункту 138.6. пункту 138.8, пункту 138.9, підпункту 134.10.3 пункту 138.10 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПОДАТКОВОГО КОДЕКСУ УКРАЇНИ № 2755-УІ від 02.12.2010. пункту 7 П(С)БО 16 № 318 від 31.12.1999 у зв'язку з чим збільшено суму грошового зобов'язання за платежем П-К на ПРИБУТОК ПІДПРИЄМСТВ і ОРГАНІЗАЦІЙ, що ПЕРЕБУВАЮТЬ у ДЕРЖАВНІЙ ВЛАСНОСТІ, 11020100 на 111 470,50 (сто одинадцять тисяч чотириста сімдесят гривень 50 копійок)

від "05" травня 2017 року № 0000811403 (копія додається), відповідно до якого Контролюючим органом встановлено порушення підпункту 14.1.11, підпункту 14.1.27 пункту 14.1 статті 14, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, пункту 135.1, підпункту І55.5.4 пункту 135.5, статті 135, пункту 138.1, пункту 138.2, пункту 138.4, пункту 138.6, пункту 138.8, пункту 138.9, підпункту 134.10.3 пункту 138.10 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПОДАТКОВОГО КОДЕКСУ УКРАЇНИ № 2755-УІ від 02.12.2010, пункту 7 П(С)БО 16 № 318 від 31.12.1999 та зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі: 176 000,00

Суд зазначає, що предметом спору є твердження відповідача, що позивачем включено до собівартості реалізованих послуг витрати, які не приймали (послуги сервісного центру щодо доставці протехно-ортопедичної продукції) участь у господарській діяльності, вартість даних витрат не компенсована покупцями-підприємствами-виробниками протезно-ортомедичної галузі.

Суд, вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності, вивчивши норми матеріального та процесуального права, якими врегульовані спірні правовідносини вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав та мотивів.

Щодо твердження відповідача, що позивачем порушено п.п.14.1.27, п.14.1, ст.14; п.138.1,п.138.2,п.138.4., п.138.6,п.138.8 ,п.138.9 , пп.138.10.3, п.138.10, ст.138; пп.139.1.9, п.139.1, ст. 139 Податкового кодексу України N2755-VI від 2 грудня 2010 року зі змінами та доповненнями , п.7 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31 грудня 1999 року № 318, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19 січня 2000 року за № 27/4248 (зі змінами та доповненнями ) підприємством завищено рядок 06.4 Декларації з податку на прибуток «Інші витрати звичайної діяльності та інші операційні витрати» за 2014рік в сумі 175222,0 грн., на суму витрат, які не компенсована покупцями-підприємствами-виробниками протезно-ортопедичної галузі , не приймали участь у господарській діяльності підприємства та порушення п.п. 134.1.1 п.134.1 ст.134, п.п. 135.1 ст.135 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755- VI, із змінами та доповненнями, п.7 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31 грудня 1999 року № 318, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19 січня 2000 року за № 27/4248 (зі змінами та доповненнями ), підприємство занизило фінансовий результат до оподаткування, визначений у фінансовій звітності відповідно до національних положень бухгалтерського обліку у рядку 02 Декларації з податку на прибуток, на суму витрат, які не компенсована покупцями - підприємствами-виробниками протезно-ортопедичної галузі, не приймали участь у господарській діяльності підприємства за 2015рік -2016 рік 410533,0грн., у т.ч. : за 2015рік в сумі 281344,0грн.,за 1 півріччя 2016року в сумі 47115,0 грн., за 3кв.2016 року в сумі 22901,0грн., за 4 кв.2016року в сумі 59173,0грн.

Судом встановлено та зазначена обставина не заперечується сторонами по справі, що згідно бухгалтерських податкових документів, даних аналітичного (синтетичного) обліку на підприємстві встановлено, що підприємство має сервісний центр.

Сервісний центр забезпечує інвалідів технічними та іншими засобами реабілітації (далі ТЗР) та технічного обслуговування цих засобів, основним завданням якого є анкетування даних інвалідів консультування щодо забезпечення технічними та іншими засобами реабілітації, оформлення заявок, гарантійний ремонт, роботи з не підвищеної складності з технічного обслуговування технічними та іншими засобами реабілітації.

З метою організації своєчасної адресної доставки ТЗР інвалідам між підприємствами-виробниками протезно-ортопедичної галузі укладені договори про взаємодію сервісних центрів предметом яких є наступне сервісний центр підприємства -виконавця приймає та оформлює заявки інвалідів; консультує інвалідів щодо забезпечення та виробу моделі ТЗР, правил користування ними; здійснює доставку ТЗР інвалідам; приймає заявки на проведення гарантійного ремонту ТЗР; приймає заявки на виготовлення ТЗР за індивідуальним замовленням, у разі якщо інвалід не може користуватися ТЗР сервісного виробництва.

Підприємство - виробник здійснює оплату за надані послуги підприємству-виконавцю; вартість послуг становить 8,5 відсотків від вартості фактично поставлених ТЗР(9,5 відсотків від вартості фактично поставлених ТЗР у Донецькій області.)

Позивач доходи по отриманим послугам від підприємств-виробників протезно-ортопедичної галузі значаться на бухгалтерському рахунку 7193 «Доход сервісного центру»

Бухгалтерська проводка Д-т рахунку 7193 «Доход сервісного центру» К-т 793 «Фінансовий результат сервісного центру» за 2014р. на суму 223089,0грн.

Бухгалтерська проводка Д-т рахунку 7193 «Доход сервісного центру» К-т 793 «Фінансовий результат сервісного центру» за 2015-2016р. на суму 274441,0грн.

Зокрема, у відповідності до п.4.1.9 договорів сервісний центр підприємства-виконавця повинен здійснювати поставку та видачу ТЗР безпосередньо інваліду чи іншій особі. Територія доставки встановлюється в межах регіону, в якому знаходиться сервісний центр .

Відповідно до п.5 Постанови КМУ №321 від 05.04.2012р. зі змінами та доповненнями «Про затвердження порядку забезпечення технічними та іншими засобами реабілітації осіб з інвалідності, дітей з інвалідністю та інших окремих категорій населення», ТЗР призначені для безоплатного забезпечення інвалідів за рахунок коштів державного бюджету виготовляються постачаються і ремонтуються підприємствами, які відповідають кваліфікаційним вимогам, установленим Мінсоцполітики.

При цьому відповідно до п.41 Постанови КМУ №321 від 05.04.2012р. зі змінами та доповненнями, інвалід може за бажанням отримати ТЗР безпосередньо на підприємстві, в сервісному центрі або органі соціального захисту населення. Тобто, постачання ТЗР було передбачене лише до сервісного центру та органу соціального захусту населення

Крім того, відповідно до п.42 Постанови КМУ №321 від 05.04.2012р. зі змінами та доповненнями підприємство може надсилати готовий ТЗР поштою у разі письмової згоди інваліда.

Судом встановлено та зазначена обставина сторонами не заперечується , що у позивача собівартість послуг центру рахується на бухгалтерському 9313 «витрати сервісного центру».

В бухгалтерському обліку вищезазначені операції відображені наступним чином:

Дт931К 201.3,132.1,201.1,209.1,131,203.3,372,2312,377,471,651.7,661.7,631,685.7,231.7,5416.7,202.1,202.7 ,281,203.1,203.7 за 2014р.на суму 398311,0грн.

В бухгалтерському обліку вищезазначені операції відображені наступним чином:

Дт931К-т 201.3,132.1,201.1,209.1,131,203.3,372,2312,377,471,651.7,661.7,631,685.7,231.7,5416.7,202.1,202.7,281,203.1,203.7 за 2015р.-2015р. на суму 684974,0грн.

Як було встановлено судом, що вище зазначені витрати не були враховані при формуванні рахунків та видаткових накладних на реалізацію послуг.

Суд зазначає, що Положенням (стандарт) бухгалтерського обліку 9 „Запаси", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28.01.2000року №15, від 14.06.2000року №131, від 30.11.2000року №304, від 25.11.2002 року №989, зареєстровано Міністерством юстиції України 02.11.1999року №751/4044 затверджено:

Відповідно п. 1 стандарту:

Це положення (стандарт) визначає методологічні засади формування у бухгалтерському обліку інформації про запаси і розкриття її у фінансовій звітності. Відповідно п.4 стандарту: Запаси- активи, які:

Утримуються для подальшого продажу за умов звичайної господарської діяльності, Перебувають у процесі виробництва з метою подальшого продажу продукту виробництва,

Утримуються для споживання під час виробництва продукції, виконаних робіт та надання послуг, а також управління підприємством.

Відповідно п.6 стандарту - для цілей бухгалтерського обліку запаси включають: Сировину, основні і допоміжні матеріали, комплектуючі вироби та інші матеріальні цінності, що призначені для виробництва продукції, виконаних робіт, надання послуг, обслуговування виробництва і адміністративних потреб;

Незавершене виробництво у вигляді не закінчених обробкою і складанням вузлів, виробів та незакінчених технологічних процесів. Незавершене виробництво на підприємствах, що виконують роботи та надають послуги, складаються з витрат на виконання незакінчених робіт (послуг), щодо яких підприємством ще не визнано доходу;

Готову продукцію, що виготовлена на підприємстві, призначена для продажу і відповідає технічним та якісним характеристикам, передбаченим договором або іншим нормативним актом;

Товари у вигляді матеріальних цінностей, що придбані (отримані) та утримуються підприємством з метою подальшого продажу.

Відповідно п.8 стандарту: придбані (отримані) товари або вироблені запаси зараховуються на баланс підприємства за первісною вартістю.

Відповідно п.9 стандарту: первісною вартістю запасів, що придбані за плату, є собівартість запасів, яка складається з таких фактичних витрат:

Суми, що сплачуються згідно з договором постачальнику (продавцю) за вирахуванням непрямих податків,

Суми ввізного мита,

Суми непрямих податків у зв'язку з придбанням запасів, які не відшкодовуються підприємству,

Транспортно-заготівельні витрати (затрати на заготівлю запасів, оплата тарифів (фрахту) за вантажно-розвантажувальні роботи і транспортування запасів усіма видами транспорту до місця їх використання, включаючи витрати зі страхування ризиків транспортування запасів).

Інших витрат, безпосередньо пов'язаних з придбанням запасів і доведенням їх до стану, в якому вони придатні для використання в запланованих цілях. До таких витрат, зокрема, відносяться прямі матеріальні витрати, прямі витрати на оплату праці, інші прямі витрати на доробку та підвищення якості технічних характеристик запасів.

Положенням (стандарт) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31 грудня 1999 року № 318, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19 січня 2000 року за № 27/4248 (зі змінами та доповненнями, останні з яких унесені наказами Міністерства фінансів України від 31 травня 2011 року № 664, від 26 вересня 2011 року № 1204, від 9 грудня 2011 року № 1591, від 27 червня 2013 року № 627) затверджено : Відповідно п. 11 стандарту:

Собівартість реалізованої продукції (робіт, послуг) складається з виробничої собівартості продукції (робіт, послуг), яка була реалізована протягом звітного періоду, нерозподілених постійних загальновиробничих витрат та наднормативних виробничих витрат.

До виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) включаються:

прямі матеріальні витрати;

прямі витрати на оплату праці;

інші прямі витрати;

змінні загальновиробничі та постійні розподілені загальновиробничі витрати.

Виробнича собівартість продукції зменшується на справедливу вартість супутньої продукції, яка реалізується, та вартість супутньої продукції в оцінці можливого її використання, що використовується на самому підприємстві.

Перелік і склад статей калькулювання виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) установлюються підприємством.

Відповідно п.12 стандарту:

До складу прямих матеріальних витрат включається вартість сировини та основних матеріалів, що утворюють основу вироблюваної продукції, купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат. Прямі матеріальні витрати зменшуються на вартість зворотних відходів, отриманих у процесі виробництва, які оцінюються у порядку, викладеному в пункті 11 цього Положення (стандарту).

Відповідно п.13 стандарту:

До складу прямих витрат на оплату праці включаються заробітна плата та інші виплати робітникам, зайнятим у виробництві продукції, виконанні робіт або наданні послуг, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат.

Відповідно п.14 стандарту:

До складу інших прямих витрат включаються всі інші виробничі витрати, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат, зокрема відрахування на соціальні заходи, плата за оренду земельних і майнових паїв, амортизація, втрати від браку, які складаються з вартості остаточно забракованої з технологічних причин продукції (виробів, вузлів, напівфабрикатів), зменшеної на її справедливу вартість, та витрат на виправлення такого технічно неминучого браку.

Відповідно п.15 стандарту:

До складу загальновиробничих витрат включаються:

6) Витрати на управління виробництвом (оплата праці апарату управління цехами, дільницями тощо; відрахування на соціальні заходи й медичне страхування апарату управління цехами, дільницями; витрати на оплату службових відряджень персоналу цехів, дільниць тощо).

7) Амортизація основних засобів загальновиробничого (цехового, дільничого, лінійного) призначення.

8) Амортизація нематеріальних активів загальновиробничого (цехового, дільничого, лінійного) призначення.

9) Витрати на утримання, експлуатацію та ремонт, страхування, операційну оренду основних засобів, інших необоротних активів загальновиробничого призначення.

10) Витрати на вдосконалення технології й організації виробництва (оплата праці та відрахування на соціальні заходи працівників, зайнятих удосконаленням технології й організації виробництва, поліпшенням якості продукції, підвищенням її надійності, довговічності, інших експлуатаційних характеристик у виробничому процесі; витрати матеріалів, купівельних комплектуючих виробів і напівфабрикатів, оплата послуг сторонніх організацій тощо).

11) Витрати на опалення, освітлення, водопостачання, водовідведення та інше утримання виробничих приміщень.

12) Витрати на обслуговування виробничого процесу (оплата праці загальновиробничого персоналу; відрахування на соціальні заходи, медичне страхування робітників та апарату управління виробництвом; витрати на здійснення технологічного контролю за виробничими процесами та якістю продукції, робіт, послуг).

13) Витрати на охорону праці, техніку безпеки і охорону навколишнього природного середовища.

14) Інші витрати (внутрішньозаводське переміщення матеріалів, деталей, напівфабрикатів, інструментів зі складів до цехів і готової продукції на склади; нестачі незавершеного виробництва; нестачі і втрати від псування матеріальних цінностей у цехах; оплата простоїв тощо).

Відповідно п.16 стандарту:

Загальновиробничі витрати поділяються на постійні і змінні. До змінних загальновиробничих витрат належать витрати на обслуговування і управління виробництвом (цехів, дільниць), що змінюються прямо (або майже прямо) пропорційно до зміни обсягу діяльності. Змінні загальновиробничі витрати розподіляються на кожен об'єкт витрат з використанням бази розподілу (годин праці, заробітної плати, обсягу діяльності, прямих витрат тощо), виходячи з фактичної потужності звітного періоду. До постійних загальновиробничих витрат відносяться витрати на обслуговування і управління виробництвом, що залишаються незмінними (або майже незмінними) при зміні обсягу діяльності. Постійні загальновиробничі витрати розподіляються на кожен об'єкт витрат з використанням бази розподілу (годин праці, заробітної плати, обсягу діяльності, прямих витрат тощо) при нормальній потужності. Нерозподілені постійні загальновиробничі витрати включаються до складу собівартості реалізованої продукції (робіт, послуг) у періоді їх виникнення. Загальна сума розподілених та нерозподілених постійних загальновиробничих витрат не може перевищувати їх фактичну величину.

Відповідно до п. 7 стандарту бухгалтерського обліку 16 «Витрати» :

«Витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені».

Таким чином, суд аналізуючи вище зазначені положення приходить до висновку, що вище зазначені витрати за спірний період повинні бути компенсовані покупцями.

Згідно п.138.1 ст.138 Податкового кодексу України Ш755-УІ від 2 грудня 2010 року «витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із:

витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, 138.11 цієї статті:

інших витрат, визначених згідно з пунктами 138.5, 138.10 -138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу;

крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.»

Згідно з п.138.4. ст.138 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року: „Витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг."

Згідно з пп. 138.10.3., п.138.10, ст.138 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року: „до складу інших витрат включаються.... „витрати на збут, які включають- витрати, пов'язані з реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг:

а) витрати на пакувальні матеріали для затарювання товарів на складах готової продукції;

б) витрати на ремонт тари;

в) оплата праці та комісійні винагороди продавцям, торговим агентам та працівникам підрозділів, що забезпечують збут;

г) витрати на рекламу та дослідження ринку (маркетинг), на передпродажну підготовку

товарів;

ґ) витрати на відрядження працівників, зайнятих збутом;

д) витрати на утримання основних засобів, інших необоротних матеріальних активів, пов'язаних зі збутом товарів, виконанням робіт, наданням послуг (оперативна оренда, страхування, амортизація, ремонт, опалення, освітлення, охорона);

е) витрати на транспортування, перевалку і страхування товарів, транспортно- експедиційні та інші послуги, пов'язані з транспортуванням продукції (товарів) відповідно до умов договору (базису) поставки;

є) витрати на гарантійний ремонт і гарантійне обслуговування;

ж) витрати на транспортування готової продукції (товарів) між складами підрозділів підприємства;

з) інші витрати, пов'язані зі збутом товарів, виконанням робіт, наданням послуг"

Враховуючи вище викладене суд приходить до висновку, що висновки акту перевірки від 04.04.2017 року №2239/20-40-14-02-07/03187743 в частині включення позивачем до собівартості реалізованих послуг витрат, які не приймали участь у господарській діяльності, вартість даних витрат не компенсована покупцями-підприємствами-виробниками протезно- ортопедичної галузі є обґрунтованими та такими, що знайшли своє підтвердження під час судового засідання.

Таким чином, позивачем порушено п.п.14.1.27, п.14.1, ст.14; п.138.1,п.138.2,п.138.4., п.138.6,п.138.8 ,п.138.9 , пп.138.10.3, п.138.10, ст.138; пп.139.1.9, п.139.1, ст. 139 Податкового кодексу України Ш755-УІ від 2 грудня 2010 року зі змінами та доповненнями , п.7 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31 грудня 1999 року № 318, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19 січня 2000 року за № 27/4248 (зі змінами та доповненнями ) підприємством завищено рядок 06.4 Декларації з податку на прибуток «Інші витрати звичайної діяльності та інші операційні витрати» за 2014рік в сумі 175222,0грн., на суму витрат, які не компенсована покупцями- підприємствами-виробниками протезно-ортопедичної галузі , не приймали участь у господарській діяльності підприємства та порушено п.п. 134.1.1 п.134.1 ст.134, п.п. 135.1 ст.135 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755- VI, із змінами та доповненнями, п.7 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31 грудня 1999 року № 318, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19 січня 2000 року за № 27/4248 (зі змінами та доповненнями ), підприємство занизило фінансовий результат до оподаткування визначений у фінансовій звітності відповідно до національних положень бухгалтерського обліку у рядку 02 Декларації з податку на прибуток на суму витрат, які не компенсована покупцями- підприємствами-виробниками протезно-ортопедичної галузі, не приймали участь у господарській діяльності підприємства за 2015рік -2016рік 410533,0грн., у т.ч.: за 2015рік в сумі 281344,0грн.,за 1 півріччя 2016року в сумі 47115,0грн.,за Зкв.2016року в сумі 22901,0грн., за 4 кв.2016року в сумі 59173,0грн.

Щодо посилання позивача на ту обставину, що ним на субрахунку бухгалтерського обліку 93.1.3 обліковуються також витрати підприємства по доставці протезно-ортопедичної продукції власного виробництва до інвалідів, тобто такі які не відшкодовуються покупцями, а входять до собівартості власної реалізованої продукції.

Вказане посилання суд вважає таким, що не спростовує висновки суду, оскільки також підтверджує встановлену судом вище обставину, що позивачем на вище зазначеному бухгалтерському субрахунку обліковувались як витрати підприємства по доставці протезно-ортопедичної продукції власного виробництва до інвалідів так і ті витрати які повинні були бути компенсовані покупцями- підприємствами-виробниками протезно-ортопедичної галузі.

Крім цього суд зазначає, що в судовому засіданні позивачем було зазначено, що ним були надані всі докази в підтвердження своїх тверджень та не було надано доказів згідно положень ст. 71 КАС України в підтвердження свого твердження, щодо включення у спірні витрати, витрат підприємства по доставці протезно-ортопедичної продукції власного виробництва до інвалідів.

Щодо посилання на висновок експертно економічного дослідження № 9083 від 01.06.2017 року Харківського науково-дослідницького інституту судових експертиз ім.. Засл.проф. М.С. Бокаріуса то до зазначеного висновку суд підходить критично, оскільки він не містить у собі відповіді на питання щодо формування та відображення позивачем на відповідних бухгалтерських субрахунках спірних витрати та подальше їх відображення в податковому обліку.

Керуючись ст.ст. 4, 7, 86, ч.1 ст.158, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України Харківський окружний адміністративний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні адміністративного позову Харківського казенного експериментального протезно-ортопедичного підприємства до Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень - відмовити.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня її проголошення та з дня отримання копії постанови, у разі проголошення постанови суду, яка містить вступну та резолютивну частини, а також прийняття постанови у письмовому провадженні.

Якщо суб'єкта владних повноважень, у випадках та порядку, передбаченому частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова у повному обсязі виготовлена 25 вересня 2017 року.

Суддя Спірідонов М.О.