Постанова № 69092186, 25.09.2017, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 815/4132/17

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 вересня 2017 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Завальнюка І.В., розглянувши в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кронас-Трейд» до Одеської митниці ДФС, третя особа - Головне управління Державної казначейської служби України в Одеській області, про скасування рішення та зобов'язання чинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду із вказаним адміністративним позовом, в якому просить суд скасувати рішення про коригування митної вартості товарів № UA500030/2017/000009/2 від 16.03.2017; зобов'язати відповідача надати органу казначейства висновок щодо суми надмірно сплачених митних платежів (податку на додану вартість в розмірі 73493,21 грн.), яка підлягає відшкодуванню з бюджету на користь позивача.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що митним органом безпідставно прийнято оскаржуване рішення про коригування митної вартості товару, якими було здійснено коригування митної вартості товару, в результаті чого вартість товару збільшилася. В обґрунтування цього відповідач послався на п.2 ст.58 МК України, зважаючи на те, що використані декларантом відомості не підтверджені документально, тому на підставі п.3 ст.58 МК України застосовано другорядні методи, визначені п.2 ст.57 МК України. При цьому документи, які підтверджували визначення факту договірної ціни були надані відповідачу у необхідному обсязі. Відповідач не надав жодного доказу того, що ТОВ «Кронас-Трейд» занижено митну вартість товарів, що ввозилися на територію України; не навів фактів передбачених ч.1 ст.58 Митного кодексу України, які унеможливлюють застосування основного методу при митному оформленні товару; не обґрунтував невизнання заявленої декларантом митної вартості на підставі вже поданих документів тощо, що підтверджує необґрунтованість оскаржуваних рішень про коригування митної вартості та карток відмови. Крім того, позивачем були надані пояснення із додатками від 22.05.2017, які були отримані відповідачем 26.05.2017, проте відповідь була надана з порушенням встановленого ч.10 ст.55 МК України п'ятиденного строку, що є самостійною підставою для скасування рішення про коригування митної вартості товарів та повернення сплаченої позивачем раніше фінансової гарантії.

До суду з'явився представник позивач, який позовні вимоги із викладених вище підстав підтримав у повному обсязі та просив задовольнити позов.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав у повному обсязі, в задоволенні позову просив відмовити з підстав, викладених у письмових запереченнях проти адміністративного позову. Згідно заперечень відповідача, за результатом проведеної шляхом електронного листування консультації між митним органом та декларантом було обрано другорядний метод визначення митної вартості - резервний. Митна вартість оцінюваних товарів визначена з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі. В результаті проведеного аналізу баз даних ПІК «Інспектор-2006» та ЄАІС ДФС встановлено, що рівень митної вартості подібних, митне оформлення яких вже здійснено, є більшим. Зважаючи на правомірність оскаржуваного рішення, відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Представник третьої особи - Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області до суду не з'явився, про час та місце судового розгляду справи повідомлений належним чином.

Згідно ч.6 ст.128 КАС України справа розглянута в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість адміністративного позову та наявність підстав для його часткового задоволення.

Судом встановлено, що 15.03.2017 до відділу митного оформлення № 3 митного поста «Одеса - центральний» Одеської митниці ТОВ «Кронас-Трейд» було подано митну декларацію на товар «меблі з дерева», яка була прийнята до митного оформлення та зареєстрована за № UA500030/2017/002828.

Відповідно до ч.1 ст.55 МК України органом доходів і зборів було прийнято рішення про коригування митної вартості товарів від 16.03.2017 № UA500030/2017/000009/2 .

Також 16.03.2017 згідно ч.6 п.2 ст.54 МК України посадовою особою митного поста «Одеса - центральний» Одеської митниці ДФС була складена картка відмови № UA500030/2017/00024 в митному оформленні товару за митною декларацією № UA500030/2017/002828.

В подальшому 17.03.2017 товар «меблі з дерева» був оформлений у митному режимі «імпорт» за митною декларацією № UA500030/2017/002950 та випущений у вільний обіг згідно з ч.7 ст.55 МК України.

На підставі ч.8 ст.55 МК України ТОВ «Кронас-Трейд» листом від 22.05.2017 № 53/ЮР були надані додаткові пояснення та копії документів (листа постачальника із поясненнями; інвойсу від 18.01.2017 № IF170106; розрахунку ціни (калькуляції) від 18.01.2017; рахунку перевізника від 10.03.2017 № 1988; договору на транспортно-експедиторське обслуговування від 15.01.2017 № SC-05691).

Органом доходів та зборів здійснено аналіз інформації та встановлено, що з додаткових документів декларантом надано договір на транспортно-експедиторське обслуговування. Інші документи вже надавалися митниці від час здійснення митного оформлення товарів за митною декларацією від 15.03.2017 № UA500030/2017/002828, тому не можуть розглядатися як додаткові документи в розумінні ч.8 ст.55 МК України. Також копією листа постачальника із поясненням надається відкоригований інвойс, проте згідно з відкоригованим інвойсом умови оплати залишаються незмінними, а саме: передоплата. На підставі викладеного Одеською митницею ДФС відмовлено у скасуванні рішення про коригування митної вартості товарів № UA500030/2017/000009/2 від 16.03.2017, про що доведено ТОВ «Кронас-Трейд» листом від 31.05.2017 № 2036/10/15-70-61.

27.06.2017 ТОВ «Кронас-Трейд» звернулося до Одеської митниці ДФС із заявою № 59/юр про повернення з Державного бюджету України митних платежів, надмірно сплачених до бюджету згідно МД № UA500030/2017/000009/2 від 16.03.2017.

Листом від 12.07.2017 № 2597/10/15-70-19-01 Одеська митниця ДФС повідомила ТОВ «Кронас-Трейд», що позивачу було правомірно відмовлено у визнанні заявленої митної вартості товару із врахуванням додаткових документів та повідомлено про відсутність підстав для скасування рішення про коригування митної вартості товару № UA500030/2017/000009/2 від 16.03.2017.

На думку позивача, в результаті означених дій митного органу ТОВ «Кронас-Трейд» було надмірно сплачено до Державного бюджету України податок на додану вартість у розмірі 73493,21 грн., чим порушеного його права та інтереси, у зв'язку із чим позивачем звернувся за судовим захистом.

Оцінивши належність, допустимість, достовірність наданих сторонами доказів, а також достатність та взаємний зв'язок у їх сукупності, суд вважає оскаржуване рішення необґрунтованим, а позовні вимоги підлягаючими частковому задоволенню у зв'язку з наступним.

Зі змісту оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів № UA500030/2017/000009/2 від 16.03.2017 вбачається, що до митного оформлення на підтвердження митної вартості товарів були надані: зовнішньоекономічний договір (контракт) від 14.12.2016 № 14-12/2016, рахунок-фактура (інвойс) від 18.01.2017 № IF170106 та інші документи, які містили розбіжності. Зокрема, інвойсом від 18.01.2017 № IF170106 передбачена 100% передоплата, проте оплату здійснено лише 14.03.2017. Також сума в платіжному дорученні відмінна від суми в інвойсі та декларації країни відправлення. Крім того, відповідно до п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Мінфіну від 24.05.1995 № 88, первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити як посаду та прізвище осіб відповідальних за здійснення господарської операції, особистий або електронний підпис, або інші дані що дають змогу ідентифікувати особу. В поданій бухгалтерській документації відсутні необхідні реквізити. Також зазначено, що розділом 4 договору про перевезення від 19.01.2017 № UA00187318 передбачена оплата услуг на протязі 3 днів. Рахунок датований 10.03.2017, проте оплату рахунку не надано. В транспортному документів від 24.01.2017 № JHB901241 вказані умови поставки EXW, проте в інвойсі інші умови поставки. Згідно п.4 контракту вартість пакування включена у вартість товару, проте у наданих до митного оформлення документах відсутні дані щодо даної складової митної вартості товару.

На підставі викладеного згідно п.3 ст.53 МК України ТОВ «Кронас-Трейд» було запропоновано протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи: виписку з бухгалтерської документації; каталоги, специфікації виробника товару; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, виготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформацію біржових організацій про вартість товару або сировини. Також повідомлено, що декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товарів.

16.03.2017 декларантом надіслано лист № 16-03/2017 разом з новими транспортними документами та платіжним дорученням по оплаті фрахту. Також надісланий лист 16-03/2017/1 з повідомленням, що додаткові документи відсутні і надаватись не будуть. Декларантом не спростовано розбіжності, що були виявлені. Платіжне доручення на оплату фрахту посилається на рахунок № 1988, в якому є посилання на договір sc-005691 номер якого відмінний від наданого до митного оформлення договору на перевезення. Також в рахунку в графі «виконані роботи» зазначено один контейнер всупереч двох контейнерів, які декларуються. На підставі вищевикладеного та за результатами проведення консультацій між декларантом та фіскальним органом, митниця приймає рішення про необхідність скоригувати митну вартість товарів. За результатом проведеної консультації між фіскальним органом на декларантом по товару № 2 було обрано метод за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів. В органу доходів і зборів відсутня інформація щодо вартості операцій з ідентичними товарами, тому відповідно до ст. 59 МК України неможливо застосувати метод за ціною договору щодо ідентичних товарів. В органі доходів і зборів наявна інформація щодо вартості операцій з подібними (аналогічними) товарами, тому відповідно до ст. 60 МК України буде застосовано метод за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів. З метою забезпечення повноти оподаткування було проведено аналіз баз даних ПІК «Інспектор» та ЄАІС ДФС та встановлено, що рівень митної вартості товару № 2 МД є більшим - 2,2341 дол. США/ кг нетто (МД від 02.02.2017 № 500060702/2016/001361). Декларанту роз'яснено, що згідно з п.3 ст. 52 МК України він має право на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом ДФС; у разі незгоди декларанта з рішенням митного органу ДФС про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х МК України в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до ст. 55 МК України. Також роз'яснено право на оскарження рішення про коригування заявленої митної вартості.

З огляду на матеріали справи, в інвойсі № IF170106 від 18.01.2017 зазначені умови оплати Terms of payment та контракту № 14-12/2016 від 14.12.2016: 100% передоплата, яка була здійснена 02.03.2017, про що свідчить платіжне доручення № 19/1 від 02.03.2017 та swift, де вказано, що платіж відправлений 02.03.2017. Судно прибуло в м. Одесу 10.03.2017 згідно наряду № 31 від 10.03.2017. Згідно домовленості з постачальником, пакет оригінальних документів та оригінал коносаменту № JHB9012341 від 24.01.2017, які підтверджують право власності ТОВ «Кронас-Трейд» на товар, відправляються на адресу отримувача виключно після сплати 100% передоплати за товар.

Про зазначені обставини ТОВ «Кронас-Трейд» повідомило митницю листом № 16-03/17 від 16.03.2017, до якого додано платіжне доручення № 19/1 від 02.03.2017 з відміткою банку; платіжне доручення по сплаті за фрахт № 614 від 10.03.2017; коносамент № JHB9012341 від 24.01.2017 з умовами поставки FOB (п.6.2 контракту № 14-12/2016).

Зокрема, в наданій позивачем до суду копії коносаменту № JHB9012341 від 24.01.2017 вбачається, що в графі «Incоtеrm» зазначено «EXW», далі - «Shipped on board» 24-jan-17, а в інвойсі № IF170106 від 18.01.2017 у відповідній графі «FOB».

З приводу зазначених митним органом зауважень, ТОВ «Кронас-Трейд», оскільки відповідні документи видані постачальником Infinity Furniture Industry SDN, і саме постачальник допустив недоліки в документах, отримало від постачальника лист, яким постачальник підтвердив вартість товару за інвойсом № IF170106 від 18.01.2017 в розмірі 29843,30 USD. Цим же листом постачальник підтвердив, що відповідно до контракту пакування товару включено до ціни товару, вказаній у інвойсі № IF170106 від 18.01.2017; тара поверненню не підлягає; оплата товару згідно інвойсу № IF170106 від 18.01.2017 здійснена належним чином.

Крім того, постачальником було виправлено недоліки інвойсу та калькуляції до інвойсу № IF170106 від 18.01.2017, після чого передано ТОВ «Кронас-Трейд». Також позивачем отримано від перевізника виправлені документи, а саме: рахунок-фактуру № 1988 від 10.03.2017, де вірно зазначено в графі «виконані роботи» два контейнери, які декларуються та є посилання на договір SC-005691, номер та дата якого співпадають з номером та датою договору на транспортно-експедиторське обслуговування № SC-005691 від 15.01.2017, який було надано до митного органу.

Про відповідні обставини ТОВ «Кронас-Трейд» повідомило митний орган листом № 53/ЮР від 22.05.2017, до якого були додані копії листа постачальника Infinity Furniture Industry SDN із поясненнями; копія інвойсу від № IF170106 від 18.01.2017 із виправленими постачальником недоліками; копія розрахунку ціни (калькуляції) № 1988 від 10.03.2017 із виправленими перевізником недоліками; копія договору на транспортно-експедиторське обслуговування № SC-005691 від 15.01.2017; копія транспортного документу від 24.01.2017 № JHB9012341.

У відповідності до ч.1 ст.53 МК України, згідно з якою контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, Одеською митницею здійснено контроль правильності визначення митної вартості товарів, в ході якого встановлено, що подані декларантом документи на підтвердження заявленої митної вартості містять розбіжності.

Митним кодексом України встановлено, що митному контролю підлягають усі товари і транспортні засоби, що переміщуються через митний кордон України. Митний контроль передбачає проведення митними органами мінімуму митних процедур, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи. Обсяг процедур та порядок їх застосування визначаються відповідно до Митного кодексу України та інших нормативно-правових актів, а також міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку.

Відповідно до ст.49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Статтею 51 МК України передбачено, що митна вартість товарів, що переміщується через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою особою під час декларування товарів (ч. 1 ст. 52 Митного кодексу України).

У декларації митної вартості наводяться відомості про метод визначення митної вартості товарів, числове значення митної вартості товарів та її складових, умови зовнішньоекономічного договору, що мають відношення до визначення митної вартості товарів та надані документи, що підтверджують зазначене.

Відповідно до частин 1-3 ст.53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Відповідно до частин 2-7 ст. 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу (ч. 2).

Другою частиною статті 53 Митного кодексу України визначено перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів, а третя частина цієї ж статті передбачає, що якщо документи, зазначені у частині другій статті 53, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним ба на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) документи.

Відповідно до статті 55 Митного кодексу України письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити, зокрема 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості у митному органі вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду. На вимогу декларанта консультації проводяться у письмовому вигляді.

У випадку незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів митний орган за зверненням декларанта або уповноваженої ним особи випускає товари, що декларуються, у вільний обіг за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом, шляхом надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу. Строк дії таких гарантій не може перевищувати 90 календарних днів з дня випуску товарів.

Протягом 80 днів з дня випуску товарів декларант або уповноважена ним особа може надати митному органу додаткові документи для підтвердження заявленої ним митної вартості товарів, що декларуються.

У разі надання декларантом або уповноваженою ним особою додаткових документів митний орган розглядає подані додаткові документи і протягом 5 робочих днів з дати їх подання виносить письмове рішення щодо визнання заявленої митної вартості та скасовує рішення про коригування заявленої митної вартості або надає обґрунтовану відмову у визнанні заявленої митної вартості з урахуванням додаткових документів. У такому випадку надана фінансова гарантія відповідно повертається (вивільняється) або реалізується в порядку та у строки, визначені цим Кодексом.

Якщо митний орган протягом строку, зазначеного у частині дев'ятій цієї статті, не надає обґрунтованої відмови у визнанні заявленої митної вартості з урахуванням додаткових документів, вважається, що декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість товарів визначено правильно. У такому випадку митний орган скасовує рішення про коригування заявленої митної вартості, а надана фінансова гарантія повертається (вивільняється) у порядку та строки, визначені цим Кодексом.

Термін "франко-борт" означає, що поставка є здійсненою продавцем, коли товар перейшов через поручні судна в названому порту відвантаження. Це означає, що з цього моменту усі витрати й ризики втрати чи пошкодження товару повинен нести покупець. Термін FOB зобов'язує продавця здійснити митне очищення товару для експорту. Цей термін може застосовуватися тільки у випадках перевезення товару морським або внутрішнім водним транспортом. Якщо сторони не мають намірів щодо здійснення поставки товару через поручні судна, слід застосовувати термін FCA.

Продавець зобов'язаний за власний рахунок надати покупцю звичайні докази поставки товару у відповідності зі статтею А.4.

Якщо документ, згаданий вище як доказ поставки, не є транспортним документом, продавець зобов'язаний надати покупцю на прохання, за рахунок і на ризик останнього, всіляке сприяння в одержанні транспортного документа у зв'язку з укладенням договору перевезення (наприклад, оборотного коносамента, необоротної морської накладної, транспортних документів внутрішнього водного транспорту або змішаного перевезення).

У випадку, якщо продавець і покупець домовилися про використання засобів електронного обміну даними, згаданий вище документ може бути замінено еквівалентним електронним повідомленням (EDI-повідомленням).

Продавець зобов'язаний нести витрати, пов'язані з діями щодо перевірки товару (такими як перевірка якості, розмірів, ваги, кількості), необхідними для здійснення поставки товару у відповідності зі статтею А.4.

Продавець зобов'язаний за власний рахунок забезпечити пакування товару, необхідне для перевезення товару (за винятком випадків, коли в даній галузі торгівлі прийнято звичайно відвантажувати товари з такими ж характеристиками, що обумовлені договором, без упаковки), Пакування здійснюється в тій мірі, в якій обставини, що стосуються транспортування (наприклад, засоби перевезення, місце призначення), були повідомлені продавцю до укладення договору купівлі-продажу. Упаковка повинна містити належне маркування.

Продавець зобов'язаний, на прохання, за рахунок і на ризик покупця, надати йому всіляке сприяння в одержанні будь-яких документів чи еквівалентних їм електронних повідомлень (інших, ніж зазначені в статті А.8), що видаються чи передаються у країні відправлення та/або походження товару, яких може потребувати покупець для імпорту товару і, в разі необхідності, для його транзитного перевезення через будь-яку країну.

Продавець зобов'язаний забезпечити покупця, на його вимогу, інформацією, необхідною для оформлення страхування.

З огляду на матеріали справи, поставка товару здійснювалася позивачем саме на умовах FOB, що відображено як в зовнішньоекономічному контракті від 14.12.2016 № 14-12/2016, інвойсі від 18.01.2017 № IF170106 та коносаменті від 24.01.2017 № JHB9012341. При цьому в коносаменті від 24.01.2017 № JHB9012341 зазначено «EXW», що означає, що продавець вважається таким, що виконав свої зобов'язання щодо поставки, в момент, коли він надав товар у розпорядження покупця на площах свого підприємства чи в іншому названому місці (наприклад, на заводі, фабриці, складі і т. ін.), без здійснення митного очищення товару для експорту та завантаження його на будь-який приймаючий транспортний засіб. Однак стрічкою нижче вказано «Shipped on board», що з огляду на деталі поставки (перевезення за рахунок ТОВ «Кронас-Трейд», надання продавцем оригіналів документів після внесення обумовленої контрактом передоплати) свідчить про перевезення на умовах FOB - поставка є здійсненою продавцем, коли товар перейшов через поручні судна в названому порту відвантаження.

При цьому суд критично оцінює зауваження митного органу щодо передбаченої інвойсом 100% передоплати в аспекті здійснення оплати 14.03.2017, оскільки факт оплати підтверджено допустимими доказами. Уявлення митного органу щодо проміжку часу для внесення передоплати може не збігатися з домовленостями господарюючих суб'єктів, які питання оплати можуть вирішувати на вільній основі, з урахуванням власних ризиків та можливостей. Сторони, укладаючи контракт, мають право діяти на власний розсуд та власний ризик, та укладати і виконувати контракт на будь-яких умовах, що не суперечать вимогам чинного законодавства.

Встановленими у цій справі обставинами підтверджено, що оплата за поставлений товар здійснювалась позивачем платіжним дорученням в іноземній валюті на загальну суму 29843,30 дол. США. Сума, яка була сплачена згідно із вищевказаним платіжним дорученням, співпадає з загальною вартістю імпортованого товару, зазначеною у інвойсі. Також встановлено, що платіжне доручення містить посилання на номер контракту, номер інвойсу, реквізити покупця та продавця, а отже в повній мірі ідентифікують господарську операцію з поставки товару та дозволяє визначити митну вартість поставлено товару.

Допущені в документах постачальника та перевізника неточності були усунуті шляхом надання ТОВ «Кронас-Трейд» належних документів. При цьому вказані недоліки жодним чином не впливають на визначення митної вартості імпортованого товару, за наявності належним чином оформлених документів, надання яких передбачено Митним кодексом України.

Вказаний порядок поставки товару - FOB, а в коносаменті EXW, жодним чином не перешкоджає митному органу перевірити митну вартість імпортованого товару, оскільки відповідно до контракту сторони досягли згоди про поставку товару саме на умовах FOB, про що свідчать документи, які надавались митному органу під час здійснення митного оформлення товару.

Суд також наголошує на безпідставності посилання органу доходів і зборів в обґрунтування необхідності витребування додаткових документів на непідтвердження позивачем вартості пакування.

Так, відповідно до розділу А.9 умов FOB Офіційних правил тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати Інкотермс, продавець зобов'язаний за власний рахунок забезпечити пакування товару, необхідне для перевезення товару (за винятком випадків, коли в даній галузі торгівлі прийнято звичайно відвантажувати товари з такими ж характеристиками, що обумовлені договором, без упаковки). Пакування здійснюється в тій мірі, в якій обставини, що стосуються транспортування (наприклад, засоби перевезення, місце призначення), були повідомлені продавцю до укладення договору купівлі-продажу. Упаковка повинна містити належне маркування.

За вказаних обставин, та викладених вище домовленостей між позивачем та постачальником у спірних правовідносинах вартість пакування не є витратами, які понесені покупцем, у зв'язку з чим не є такими, що включаються до митної вартості товару.

Враховуючи викладене, позивачем для митного оформлення було надано всі документи, необхідні для підтвердження заявленої митної вартості імпортованого товару.

Частиною третьою статті 53 МК встановлено обов'язок декларанта або уповноваженої ним особи на письмову вимогу митного органу протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з положенням частини четвертої вказаної статті, у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, подає (за наявності) визначені в ній документи.

Відповідно до частини першої статті 54 МК контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

В постановах від 15.10.2013 у справі N 21-270а13 та від 22.10.2013 у справі N 21-342а13 Верховний Суд України за результатами аналізу Митного кодексу України 2002 року (втратив чинність 01.06.2012) зазначає, що підставою для витребовування у декларанта додаткових документів для підтвердження митної вартості може бути наявність в спеціалізованих програмно-інформаційних комплексах Єдиної автоматизованої системи Держмитслужби (далі - ЄАС) інформації про іншу митну вартість ідентичних або аналогічних товарів.

Аналогічної позиції дотримується на сьогодні і Вищий адміністративний суд України під час перегляду справ про скасування рішень про коригування митної вартості, прийнятих вже на підставі норм Митного кодексу України 2012 року.

Наприклад, в ухвалах від 30.01.2014 у справі N К/800/41272/13 та від 17.12.2013 у справі N К/800/28635/13 Вищий адміністративний суд України зазначає, що аналіз норм Митного кодексу України 2012 року дає підстави вважати, що контроль правильності обчислення декларантом митної вартості може здійснюватися, в тому числі, шляхом порівняння рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких вже здійснено, тобто з використанням ЄАС, яка містить відповідну інформацію.

При цьому суд вважає, що розбіжність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, може бути лише підставою для сумніву у правильності визначення митної вартості, проте не є достатньою підставою для висновку про недостовірність даних щодо заявленої декларантом митної вартості товару. В цьому випадку митниця повинна здійснити дослідження документів щодо поставки товару з метою встановлення доказів, які підтверджують або спростовують цей сумнів.

Верховний Суд України вже неодноразово (постанова № 21-127а15 від 31.03.2015) зазначав, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Згідно з положеннями статті 57 МК визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 МК за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Відповідно до статті 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Згідно з пунктом 2 параграфу (a) статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року, оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна базуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито або аналогічного товару і не повинна базуватися на вартості товару національного походження чи на довільній або фіктивній вартості.

Відповідно до пункту 2 параграфу (b) статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року під «дійсною вартістю» слід розуміти ціну, за яку, під час та в місці, визначеними законодавством імпортуючої країни, такий чи аналогічний товар продається або пропонується до продажу при звичайному ході торгівлі за умов повної конкуренції.

Згідно з пунктом 2 параграфу (c) статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року якщо дійсна вартість не може бути визначена відповідно до параграфу (b) цього параграфа, оцінка для митних цілей повинна базуватися на найближчому еквіваленті такої вартості, який можна визначити.

Відповідно до частини 6 статті 54 Митного кодексу України 2012 року підставою для відмови у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю є виключно наявність обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/ або недостовірні відомості про митну вартість товарів.

Правильному застосуванню вказаної норми може сприяти розуміння логіки правової позиції Верховного Суду України, висловленої ним в постанові від 01.10.2013 у справі N 21-354а13.

У вказаній постанові Верховний Суд України дійшов висновків, що сумніви у достовірності поданих декларантом відомостей можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

В разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

При цьому в даному випадку митним органом використано МД 02.02.2017 № 500060702/2016/001361, що не відповідає вищевказаним нормативним приписам Митного кодексу України.

Вирішуючи спір, суд враховує, що Одеська митниця ДФС жодним чином не довела, що подані позивачем для визначення митної вартості товару документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Ні в рішенні про коригування митної вартості, ні в письмових запереченнях до позову не обґрунтовано, чому наданих документів не достатньо для визначення митної вартості товару. Митницею не доведено наявність обґрунтованих сумнівів щодо достовірності поданих декларантом відомостей щодо ціни товару, а тому відомості про митну вартість є об'єктивними, та такими, що піддаються обчисленню і підтверджуються документально.

Будь-яких інших доказів, які б викликали обґрунтовані сумніви в достовірності проведеного позивачем розрахунку митної вартості товару за ціною договору, митним органом під час судового розгляду не надано.

При цьому митним органом не було спростовано контрактну ціну оцінюваних товарів, як і не доведено об'єктивну неможливість і неспроможність відповідача визначити на підставі наданих позивачем документів зазначену ціну товарів, а також рівень митної вартості товарів за ціною договору за правилами, визначеними у ст. 58 Митною кодексу України. Відповідач не підтвердив належними доказами та аргументованими доводами наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Покладені ж в основу рішень про коригування митної вартості та заперечень проти адміністративного позову доводи митного органу визнаються судом необґрунтованими та недостатніми для висновку про непідтвердження вартості поставок за прямими контрактами.

В той же час, суд залишає поза увагою доводи сторони позивача про те, що направлені ТОВ «Кронас-Трейд» в порядку ч.8 ст.55 МК України листом № 53/юр від 22.05.2017 документи перебували на розгляді в митному органі більше 5 днів, оскільки рішення за результатами їх розгляду прийнято 31.05.2017 за № 2036/10/15-70-61. Направлення відповіді 10.06.2017 засобами поштового зв'язку не свідчить про недотримання відповідачем ч.9. ст.55 МК України, оскільки зазначеною нормою встановлений обов'язок митного органу розглянути подані додаткові документі протягом 5 робочих днів з дати їх подання, а не розглянути та направити в означений строк.

Поряд із тим, судом встановлено, що надані позивачем до митниці документи на підтвердження вартості товару не містять розбіжностей, які б не підтверджували числові значення складових митної вартості товарів, та дають можливість визначити митну вартість товару за ціною договору шляхом застосування першого методу, що свідчить про порушення митним органом передбаченого ст.57 Митного кодексу України порядку визначення митної вартості товару.

Відповідно до ч.1 ст.8 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

В адміністративному судочинстві принцип верховенства права зобов'язує суд надавати законам та іншим нормативно-правовим актам тлумачення у спосіб, який забезпечує пріоритет прав людини при вирішенні справи. Тлумачення законів та нормативно-правових актів не може спричиняти несправедливих обмежень прав людини.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст.2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури.

Згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Проаналізувавши обставини справи, з урахуванням нормативного регулювання спірних правовідносин, суд дійшов висновку про те, що митним органом в порушення приписів вищенаведених норм було необґрунтовано відмовлено у прийнятті митної декларації, митному оформленні товарів, а рішення про коригування митної вартості прийнято відповідачем із порушенням встановленої законодавством процедури, без урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення та без дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямовані ці рішення, у зв'язку із чим адміністративний позов в цій частині підлягає до задоволення.

В той же час, суд вважає передчасно заявленою Товариством позовну вимогу щодо зобов'язання відповідача надати органу казначейства висновок щодо суми надмірно сплачених митних платежів (податку на додану вартість в розмірі 73493,21 грн.), яка підлягає відшкодуванню з бюджету на користь позивача.

Як встановлено судом, 27.06.2017 ТОВ «Кронас-Трейд» звернулося до Одеської митниці ДФС із заявою № 59/юр про повернення з Державного бюджету України митних платежів, надмірно сплачених до бюджету згідно МД № UA500030/2017/000009/2 від 16.03.2017.

У відповідь листом від 12.07.2017 № 2597/10/15-70-19-01 Одеська митниця ДФС повідомила ТОВ «Кронас-Трейд», що позивачу було правомірно відмовлено у визнанні заявленої митної вартості товару із врахуванням додаткових документів та повідомлено про відсутність підстав для скасування рішення про коригування митної вартості товару № UA500030/2017/000009/2 від 16.03.2017.

Отже відповідна заява відповідачем по суті розглянута не була. Натомість суб'єктом владних повноважень було надано відповідь інформативного характеру, згідно якої митний орган лише підтвердив правомірність власного рішення про коригування митної вартості.

Якщо суд визнає рішення і дії митних органів із зазначених питань протиправними, зобов'яже вчинити певні дії відповідно до вимог митного законодавства і коли у рішенні суду буде констатована неправильність чи хибність рішень чи дій митних органів, які зумовили (призвели, потягли) помилкову та/або надмірну сплату сум митних платежів, ці платежі повертаються декларанту в порядку і на умовах, встановлених у статті 301 Митного кодексу України, статті 43 Податкового кодексу України і статті 45 Бюджетного кодексу України, з дотриманням процедури, врегульованої Порядком повернення та Порядком взаємодії митних органів з органами Державного казначейства України, на підставі його заяви та у місячний термін з дня прийняття висновку митного органу, що здійснював оформлення митної декларації, про повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи.

Процедура та порядок повернення помилково та/або надмірно сплачених до бюджету коштів регулюються статтею 45 Бюджетного кодексу України; статтею 301 Митного кодексу України; статтею 43 Податкового кодексу України, а також: наказом Державної митної служби України від 20.07.2007 N 618 "Про затвердження Порядку повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу як передоплата, і митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами", зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 25.09.2007 за N 1097/14364 (далі - Порядок N 618); наказом Міністерства фінансів України від 15.12.2015 N 1146 "Про затвердження Порядку взаємодії територіальних органів Державної фіскальної служби України, місцевих фінансових органів та територіальних органів Державної казначейської служби України у процесі повернення платникам податків помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов'язань", зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 31.12.2015 за N 1679/28124 (прийнятого на заміну наказу Держмитслужби, Державного казначейства України від 20.07.2007 N 611/147, який втратив чинність 25.02.2014).

При цьому сума надміру сплачених коштів повертається декларанту у разі якщо, після сплати декларантом податків і зборів згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом, приймається рішення про застосування митної вартості, що була заявлена декларантом.

Таким чином, для отримання позивачем надмірно сплачених коштів, ТОВ «Кронас-Трейд» належить звернутися до митного органу в передбачений законодавством спосіб, що повинно мати наслідком прийняття митним органом відповідного рішення про застосування митної вартості, що була заявлена декларантом. Після цього вказана у заяві платника сума (її частина) за даними інформаційних систем обліковується як помилково та/або надміру сплачена і орган ДФС готує висновок на повернення такої суми. Отже заявлені в цьому адміністративному позові вимоги щодо зобов'язання відповідача підготувати відповідний висновок заявлені передчасно, оскільки спору з цього приводу між сторонами не існує. При цьому звернення позивача 27.06.2017 ТОВ «Кронас-Трейд» до Одеської митниці ДФС із заявою № 59/юр про повернення з Державного бюджету України митних платежів, надмірно сплачених до бюджету та відповідна відповідь митного органу - такого спору не утворюють, оскільки на той момент рішення про коригування митної вартості було чинним, а тому митним органом рішення про застосування митної вартості, що була заявлена декларантом, не приймалося.

На підставі положень ч.2,3 ст.162 КАС України суд вважає за необхідне винести постанову, яка б гарантувала дотримання та захист прав, свобод, інтересів особи, яка звернулась за судовим захистом.

Також беручи до уваги сплачений позивачем судовий збір в розмірі 3200 грн. позивачу у відповідності до ч.1 ст.94, ч.1 ст.98 КАС України належить присудити за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Одеської митниці ДФС, з огляду на характер спірних правовідносин, судові витрати відповідно до задоволених вимог, тобто у розмірі 1600 грн.

Керуючись ст.ст. 128, 158-163 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Кронас-Трейд» задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Одеської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів № UA500030/2017/000009/2 від 16.03.2017.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань Одеської митниці ДФС (код ЄДРПОУ 39441717) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кронас-Трейд» (код ЄДРПОУ 40968046) судові витрати в сумі 1600 грн. (одна тисяча шістсот грн.).

Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня отримання копії постанови.

Суддя І.В. Завальнюк