Постанова № 69091790, 08.08.2017, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 серпня 2017 року № 810/1491/17

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Панченко Н.Д., розглянувши у порядку письмового провадження у м. Києві адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Термінал Бровари» до Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Термінал Бровари» з позовом до Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 28.11.2016 №0005471403 та №0005461403

Позовні вимоги мотивовані безпідставністю висновків контролюючого органу, викладених в акті перевірки від 07.11.2016 №405/10-06-22-01/33584049 про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Термінал Бровари» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ «Нікон Констракшн Сервіс» за березень 2015 року.

Позивач стверджує, що правомірно сформував дані бухгалтерського та податкового обліку за наслідками взаємовідносин з ТОВ «Нікон Констракшн Сервіс», господарські операції з вказаним контрагентом підтверджені належним чином складеними первинними документами, які містять необхідні для цілей оподаткування відомості про зміст та обсяги спірних операцій, зокрема, договорами, податковими накладними, актами виконаних робіт.

За наведених обставин позивач вважає, що висновки, викладені в акті перевірки, є необґрунтованими, а прийняті за результатами розгляду акта перевірки податкові повідомлення-рішення такими, що підлягають скасуванню.

Відповідач позов не визнав, зазначив, що посадові особи контролюючого органу при проведенні перевірки позивача та оформленні її результатів діяли на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством України, а податкові повідомлення-рішення є законними.

Звертав увагу суду, що у ході перевірки були виявлені обставини, які дають підстави вважати, що господарські операції позивача з контрагентом у перевіряємий період були вчинені виключно з мотивів мінімізації податкових зобов'язань. Зокрема, за наявною у податкового органу інформацією контрагент позивача не має відповідних адміністративно- господарських засобів для виконання укладеного договору. Наголошував на тому, що документами, наданими до перевірки, не підтверджується факт отримання і подальшого використання в господарській діяльності позивача придбаних у контрагента робіт.

Враховуючи, що матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, відсутність потреби у заслуховуванні свідків чи експерта, суд за клопотанням позивача ухвалив розгляд справи здійснювати у порядку письмового провадження.

Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Термінал Бровари» зареєстроване 01.06.2005 як юридична особа. Як платник податків позивач узятий на облік з 02.06.2005 за №2532, станом на момент проведення перевірки перебував на обліку у Броварській ОДПІ ГУ ДФС у Київській області.

У період з 25.10.2016 по 31.10.2016 Броварською ОДПІ ГУ ДФС у Київській області було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Термінал Бровари» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ «Нікон Констракшн Сервіс» за березень 2015 року.

Результати перевірки оформлені актом від 07.11.2016 №405/10-06-22-01/33584049 (далі - Акт перевірки) (т.1, а.с. 31-35).

Перевіркою встановлено порушення ТОВ «Термінал Бровари» вимог:

- пункту 198.3, 198.6 статті 198, пункту 200.1, 200.3, 200.4 статті 200 Податкового кодексу України, у результаті чого позивачем було завищено від'ємне значення з ПДВ за березень 2015 року на суму 57781,00 грн., яке підлягає зменшенню;

- пункту 44.2 статті 44, статті 134 Податкового кодексу України, у результаті чого позивачем було занижено податок на прибуток підприємств у розмірі 52003,00 грн.

Висновок контролюючого органу про завищення від'ємного значення з ПДВ та заниження податку на прибуток підприємств зводиться до відсутності документального підтвердження реальності господарських операцій позивача з ТОВ «Нікон Констракшн Сервіс», за наслідками яких позивач у перевіряємий період сформував показники податкового кредиту та витрат.

На підтвердження такого висновку контролюючий орган в Акті перевірки посилається на податкову інформацію, що міститься в автоматизованій інформаційній системі «Податковий блок», за даними якої контрагент позивача не має достатньої кількості адміністративно-господарських засобів, зокрема, основних фондів, майна, виробничих активів, трудових ресурсів, складських приміщень і транспортних засобів для виконання господарських зобов'язань за укладеним з позивачем договором про надання послуг.

Викладені обставини контролюючим органом в Акті перевірки були розцінені як доказ укладення позивачем правочину з ТОВ «Нікон Констракшн Сервіс» без мети настання відповідних їм правових наслідків та як свідчення участі позивача і його контрагента у схемі для мінімізації податкових зобов'язань та отримання необґрунтованої податкової вигоди шляхом документального оформлення та відображення у податковому і бухгалтерському обліку фіктивних (безтоварних) господарських операцій.

На підставі Акта перевірки, відповідно до пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України, Броварською ОДПІ ГУ ДФС у Київській області прийняті оспорювані податкові повідомлення-рішення, а саме:

- №0005461403 від 28.11.2016, яким позивачеві зменшено від'ємне значення суми податку на додану вартість за березень 2015 року на 57781,00 грн. (т.1, а.с. 28);

- №0005471403 від 28.11.2016, яким позивачеві зменшено від'ємне значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за 2015 рік на 288906,00 грн. (т.1, а.с. 29).

Не погоджуючись із рішенням контролюючого органу, позивач звернувся до суду.

Досліджуючи зміст фінансово-господарських операцій позивача з ТОВ «Нікон Констракшн Сервіс», на підставі яких позивачем сформовано спірні суми податкових вигод, рух активів у процесі здійснення господарської операції, мету придбання та обставини використання придбаних послуг (робіт) у власній господарській діяльності позивача, судом встановлено наступне.

20 грудня 2014 року між ТОВ «Термінал Бровари» як замовником та ТОВ «Нікон Констракшн Сервіс» як виконавцем було укладено договір про надання послуг із забезпечення експлуатації та обслуговування майна, у порядку та на умовах якого виконавець зобов'язувався здійснювати за винагороду на користь замовника визначені дії щодо забезпечення та обслуговування майна замовника, зокрема, складу №1 на 6 секції з вбудованим адміністративно-побутовим корпусом, загальною площею 48988 кв.м, прилеглої до складу території площею 55000 кв.м; офісу управління об'єктом нерухомості в окремому будинку площею 67,49 кв.м (т.1, а.с. 73-79).

У розділі 4 договору від 20.12.2014 передбачено, що приймання та оплата послуг здійснюється за актом приймання-передачі, який складається щомісяця протягом перших п'яти робочих днів наступного місяця.

Судом встановлено, що у березні 2015 року ТОВ «Нікон Констракшн Сервіс» надало позивачу послуги із забезпечення експлуатації та обслуговування майна складського комплексу на загальну суму 346687,47 грн., у тому числі ПДВ 57781,25 грн., що підтверджується актом приймання-передачі наданих послуг від 31.03.2015 №3103/15-1 (т.1, а.с. 79).

В оплату за надані послуги позивач, відповідно до платіжних доручень, перерахував на користь ТОВ «Нікон Констракшн Сервіс» кошти у загальній сумі 346687,47 грн., що підтверджується банківськими виписками по рахунку позивача за 05.03.2015 (т.1, а.с. 83-84) та за 26.03.2015 (т.1, а.с. 85-86).

На підтвердження розрахунків та сплати у складі ціни послуг податку на додану вартість за вказаними господарськими операціями, позивач отримав від ТОВ «Нікон Констракшн Сервіс» податкові накладні на загальну суму 346687,47 грн., у тому числі ПДВ 57781,25 грн.: №1 від 05.03.2015 на суму 82456,47 грн., у тому числі ПДВ 13742,74 грн., №3 від 26.03.2015 на суму 264231,00 грн., у тому числі ПДВ 44038,50 грн.

Сума податку на додану вартість у розмірі 57781,25 грн. за вказаними податковими накладними була включена позивачем до складу податкового кредиту за березень 2015 року, про що свідчить Додаток 5 до податкової декларації з ПДВ за вказаний звітний період (т.1, а.с. 90), а вартість отриманих послуг (без ПДВ) у розмірі 288906,22 грн. була віднесена позивачем до складу витрат підприємства за 2015 рік.

Як пояснив представник позивача, послуги за договором від 20.12.2014 з ТОВ «Нікон Констракшн Сервіс» були отримані з метою підтримки майна підприємства у належному стані та забезпечення його функціонування відповідно до потреб господарської діяльності. Так, представник позивача зазначив, що основним видом господарської діяльності ТОВ «Термінал Бровари» згідно КВЕД є складське господарство, що передбачає здавання в оренду складських приміщень, відповідальне зберігання майна тощо.

Судом встановлено, що позивачеві згідно свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 29.09.2010 належить складський комплекс «Логістичний парк» площею 48988 кв.м з прилеглою до нього територією площею 55000 кв.м, що розташований за адресою: Київська область, м. Бровари, Об'їзна дорога, 62 (т.1, а.с. 26-27).

Щодо підстав укладення договору з ТОВ «Нікон Констракшн Сервіс» судом встановлено, що позивачем було оголошено тендер, у рамках якого десятьом конкурсантам були надіслані пропозиції з викладеними у них основними вимогами до обсягу та якості робіт на об'єкті (т.1, а.с. 180-192). За результатами розгляду пропозицій від конкурсантів, переможцем тендеру було визнано ТОВ «Нікон Констракшн Сервіс», як таке, що погодилось надавати послуги на найбільш вигідних умовах.

Вирішуючи, чи було дотримано позивачем вимоги податкового законодавства при формуванні спірних сум податкового кредиту за наслідками вказаних господарських операцій, суд виходив з наступного.

Відповідно до підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України (тут і надалі в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), об'єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Згідно з пунктом 135.1 статті 135 Податкового кодексу України, базою оподаткування є грошове вираження об'єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу.

Відповідно до пункту 3 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.03.1999 № 87, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 21.06.1999 за №391/3684, фінансова звітність - це бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансовий стан, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства/установи за звітний період.

Звіт про фінансові результати - це звіт про доходи, витрати і фінансові результати діяльності підприємства/установи.

Пунктом 4 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 3 «Звіт про фінансові результати», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.03.1999 № 87 передбачено, що витрати - це зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, які призводять до зменшення власного капіталу (за винятком зменшення капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власниками) за звітний період.

Пунктом 32 цього ж Положення встановлено, що прибуток (збиток) від звичайної діяльності до оподаткування визначається як алгебраїчна сума прибутку (збитку) від операційної діяльності, фінансових та інших доходів (прибутків), фінансових та інших витрат (збитків).

Відповідно до пункту Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 318 від 31.12.1999, що зареєстрований у Міністерстві юстиції України 19.01.2000 за №27/4248, витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов'язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Податковим кредитом у розумінні підпункту 14.1.181 пункту 14.1. статті 14 Податкового кодексу України визнається сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно розділу V цього Кодексу.

У силу положень підпункту «а» пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку із, зокрема, придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту є податкова накладна, що видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця.

Пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України передбачено, що у податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи-продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

З наведених законодавчих положень вбачається, що податкові наслідки у вигляді зменшення бази оподаткування податку на додану вартість та податку на прибуток на суму понесених витрат (у тому числі й по сплаті ПДВ у ціні придбаних товарів (робіт, послуг)) є правомірними за умови реального виконання господарської операції та наявності первинних документів (зокрема, але не виключно, податкових накладних), що підтверджують її здійснення.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 N 996-XIV визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

У свою чергу, під господарською операцією згідно статті 1 вказаного Закону розуміється дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Відповідно до частини 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинні та зведені облікові документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис, аналог власноручного підпису або підпис, прирівняний до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Як вже зазначалось судом, податкові зобов'язання позивачеві було визначено у зв'язку з формуванням податкового кредиту за рахунок сум податку, сплачених контрагенту у складі вартості придбаних товарів, робіт, послуг.

Зменшуючи позивачеві від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту за березень 2015 року та від'ємне значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за 2015 рік, відповідач виходив з того, що ТОВ «Нікон Констракшн Сервіс» не виконувало своїх обов'язків з виконання робіт на об'єктах позивача.

Водночас відповідач не ставив під сумнів правильність здійснення позивачем математичного розрахунку податкового кредиту та витрат за первинними документами податкового та бухгалтерського обліку.

Акт перевірки та письмові заперечення відповідача також не містять зауважень щодо обсягу, форми і змісту наданих позивачем документів первинного бухгалтерського обліку. Зокрема, відповідач під час розгляду справи не заперечував, що первинні бухгалтерські документи, якими позивач та його контрагент супроводжували виконання спірних фінансово-господарських операцій, містять усі необхідні реквізити, дозволяють беззаперечно встановити зміст та обсяги господарських операцій та ідентифікувати осіб, які були їх учасниками та відповідальні за їх здійснення.

Відповідач також не ставив під сумнів та не заперечував наявність у ТОВ «Нікон Констракшн Сервіс» спеціальної податкової правосуб'єктності на момент укладення і виконання описаних правочинів.

Під час перевірки відповідачем не було встановлено дефектів у правовому статусі контрагента позивача, як-то відсутність ТОВ «Нікон Констракшн Сервіс» за місцезнаходженням як станом на момент здійснення спірних фінансово-господарських операцій так і станом на момент перевірки; наявність зафіксованих у будь-якій формі пояснень посадових осіб ТОВ «Нікон Констракшн Сервіс», у яких останні заперечували б факт складання первинних документів від імені ТОВ «Нікон Констракшн Сервіс», чи свою причетність до господарської діяльності ТОВ «Нікон Констракшн Сервіс».

Висновки відповідача про безтоварність розглядуваних фінансово-господарських операцій позивача та ТОВ «Нікон Констракшн Сервіс» фактично повністю ґрунтуються на податковій інформації, отриманій з власних інформаційних джерел контролюючого органу, про відсутність у контрагента позивача адміністративно-господарських засобів (основних фондів, трудових ресурсів) в обсязі, достатньому для виконання задекларованих фінансово- господарських операцій. Зокрема, контролюючий орган зазначає про відсутність у ТОВ «Нікон Констракшн Сервіс» виробничих потужностей, виробничо-складських приміщень, транспорту та незначну кількість штатного персоналу.

Проте такі висновки контролюючого органу повністю спростовуються доказами, що містяться у матеріалах справи, та які могли бути проаналізовані контролюючим органом під час перевірки.

Так, як вбачається з податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку за перший квартал 2015 року, на ТОВ «Нікон Констракшн Сервіс» за трудовим договором працювало 17 осіб (т.1, а.с. 92-93), у тому числі інженер з технічного нагляду, керівник інженерно-експлуатаційної служби, інженер-енергетик, електромонтери з ремонту та обслуговування електроустаткування, слюсарі-сантехніки, що також підтверджується наказами ТОВ «Нікон Констракшн Сервіс» про прийняття на роботу (т.1, а.с. 114-125).

Факт наявності у ТОВ «Нікон Констракшн Сервіс» основних засобів та виробничих активів підтверджується фінансовим звітом суб'єкта малого підприємництва станом на 31 березня 2015 року від 27.04.2015 №9000577780 (т.1, а.с. 94-95).

Відповідачем під час розгляду справи не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об'єктивній інформації та беззаперечно спростовують факти виконання робіт, що засвідчені наведеними документами і поясненнями.

Суд зазначає, що податкові повідомлення-рішення, на підставі яких визначаються податкові зобов'язання платника податків, приймаються податковим органом за результатами безпосередньої оцінки фінансово-господарських документів, активів та інших обставин господарської діяльності особи, з дотриманням визначеної законом процедури. Висновки податкового органу не можуть ґрунтуватися на неперевірених припущеннях чи суб'єктивних думках посадових осіб, інформації АІС «Податковий блок», а повинні доказуватись як факт і підтверджуватись документально.

З дослідженого у судовому засіданні Акта перевірки вбачається, що посадові особи контролюючого органу обставин фактичного виконання робіт не перевіряли, безпосереднього аналізу фінансово-господарських документів не робили.

Під час розгляду справи відповідачем не надано жодних доказів того, що роботи, які виконувались ТОВ «Нікон Констракшн Сервіс» були виконані іншими особами, або могли бути виконані позивачем самостійно.

Посилання відповідача як на підставу для невизнання витрат та податкового кредиту, сформованого за результатами господарських операцій позивача та ТОВ «Нікон Констракшн Сервіс», на ймовірні порушення вимог податкового законодавства останнім, судом до уваги не приймаються як такі, що не мають жодного відношення до господарських операцій між позивачем та ТОВ "Нікон Констракшн Сервіс".

Вищий адміністративний суд України у своєму листі від 02.06.2011 №742/11/13-11 «Щодо однакового застосування адміністративними судами окремих приписів Податкового кодексу України» наголосив, що оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Європейський суд з прав людини у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» (заява № 3991/03) у своєму рішенні від 22.01.2009 зазначив:

« 70. І, нарешті, що стосується зусиль для попередження обманних зловживань системою оподаткування ПДВ, Суд визнає, що коли Держави - члени Конвенції володіють інформацією про такі зловживання зі сторони певної фізичної чи юридичної особи, вони можуть вжити відповідних засобів щодо недопущення, зупинення чи покарання за такі зловживання. Однак, Суд вважає, що коли національна влада за відсутності будь-яких вказівок на пряму участь фізичної або юридичної особи у зловживаннях, пов'язаних зі сплатою ПДВ, що нараховується при низці операцій з поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все таки карає одержувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії чи бездіяльність постачальника, який знаходився поза контролем одержувача і по відношенню до якого не було засобів відстеження і забезпечення його старанності, то влада виходить за розумні межі і порушує справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами загальних інтересів і вимогами захисту права власності.

71. Враховуючи своєчасне і повне виконання компанією-заявником своїх обов'язків із декларування ПДВ, неможливості з її сторони забезпечити дотримання постачальником його обов'язків щодо декларування ПДВ і той факт, що не було ніякого шахрайства стосовно системи оподаткування, про яке компанія-заявник знала чи могла знати, Суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності. Таким чином, мало місце порушення статті 1 Протоколу № 1».

Крім того, у рішенні від 09.01.2007 по справі «Інтерсплав проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що коли державні органи володіють будь-якою інформацією про зловживання у системі відшкодування ПДВ, що здійснюється конкретною компанією, вони можуть вжити відповідних заходів з метою запобігання або усунення таких зловживань. При цьому, Суд не прийняв зауваження Уряду щодо загальної практики відшкодування ПДВ за відсутності будь-яких ознак, які б вказували на те, що заявник був безпосередньо залучений до таких зловживань.

Подібну позицію займав і Верховний Суд України, який у постановах від 11.12.2007 року (справа № 21-1376во06 ), від 09.09.2008 (справа №21-500во08), від 01.06.2010 (справа №21-573во10) та від 31.01.2011 у справі №21-47а10, зазначив, що «у разі невиконання контрагентом зобов'язання зі сплати податку до бюджету, відповідальність та негативні наслідки настають саме щодо цієї особи. Ця обставина не є підставою для позбавлення платника ПДВ права на його відшкодування у разі, коли цей платник виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту».

Таким чином, лише встановлення у ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними постачальниками з метою незаконного отримання податкових вигод, або його обізнаності з такими діями постачальників чи сприяння ухиленню постачальниками від виконання податкових зобов'язань може слугувати підставою для відмови у праві на податковий кредит та невизнання понесених витрат. При цьому, такі висновки не можуть ґрунтуватися на припущеннях та повинні бути підтвердженими належними і достатніми доказами.

В контексті викладеного, обставин та доказів, які б свідчили про невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності позивача, збитковості здійснених операцій або інших обставин, які б окремо або в сукупності могли свідчити про їх фіктивність чи про те, що дії позивача і його контрагента були спрямовані на отримання незаконної податкової вигоди, відповідачем не наведено, а судом не встановлено.

Судова практика вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платника податків та інших учасників правовідносин у сфері економіки. У зв'язку з цим вважається, що дії платника, які мають результатами отримання податкової вигоди, є економічно виправданими, а відомості, що містяться у податковій та бухгалтерській звітності, - достовірними.

Подання платником податковому органові усіх належним чином оформлених документів, передбачених законодавством з питань оподаткування, з метою отримання податкової вигоди є підставою для її отримання, якщо податковим органом не доведено, що відомості, які містяться у цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі.

Обов'язок довести обставини, що слугували підставою для прийняття податковим органом оспорюваного податкового повідомлення-рішення, покладено на такий орган, як це передбачено частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України. У зв'язку з цим, при вирішенні в адміністративному суді спору податковим органом мають бути представлені суду докази необґрунтованого виникнення у платника податкової вигоди. Ці докази, як і докази, подані платником, підлягають дослідженню у судовому засіданні у їх сукупності та взаємозв'язку згідно з вимогами статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суд враховує також і те, що відповідно до частини 4 статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Під час розгляду справи відповідач не спростував обставини реального виконання спірних операцій, засвідчених поданими платником первинними документами, не скористався правами, наданими йому податковим законодавством, для безпосереднього з'ясування обставин, які б підтвердили або спростували висновки про неможливість виконання контрагентом позивача господарських операцій.

При цьому суд також враховує, що обставини взаємовідносин позивача з ТОВ «Нікон Констракшн Сервіс» у ході виконання договору від 20.12.2014 вже були предметом судового розгляду в адміністративній справі №810/2767/15, проте стосувались іншого періоду, а саме, грудня 2014 року.

Разом з цим обставини, які слугували підставою для визначення ТОВ «Нікон Констракш Сервіс» податкових зобов'язань в адміністративній справі №810/2767/15 та цій справі є тотожними. Зокрема, контролюючий орган наголошував на тому, що ТОВ «Нікон Констракш Сервіс» не могло виконати зобов'язань за договором про надання послуг від 20.12.2014, оскільки не має основних фондів та штатного персоналу.

В адміністративній справі №810/2767/15 судами було встановлено, що взаємовідносини між позивачем та ТОВ «Нікон Констракш Сервіс» у грудні 2014 року були реальним, товарними, взаємними, оплатними, такими, що відбувались та потягнули за собою реальні зміни у майновому стані його учасників.

Беручи до уваги викладене у сукупності суд вважає, що висновки податкового органу про фіктивність господарських операцій між позивачем та його контрагентом є формальними та необ'єктивними, оскільки ґрунтуються не на первинних документах та результатах співставлення даних бухгалтерського і податкового обліку, як то передбачено пунктом 73.5 статті 75 Податкового кодексу України, а на обставинах, які не мають безпосереднього значення для формування податкових зобов'язань та податкового кредиту.

Враховуючи вищезазначені обставини та наявні у матеріалах справи докази, суд дійшов висновку, що укладений між позивачем та ТОВ «Нікон Констракшн Сервіс правочин відповідає вимогам чинного законодавства України, має своїм наслідком зміну у майновому стані учасників правочинів, є економічно виправданим, факт виконання господарських зобов'язань сторін підтверджується первинними документами бухгалтерської та податкової звітності, які є належними та достатніми доказами того, що господарські операції фактично відбулися, а операції між позивачем та його контрагентом враховані відповідно до їх дійсного економічного змісту, обумовлені розумними економічними причинами (цілями ділового характеру) та відповідають меті здійснення господарської діяльності.

Отже, викладений в Акті перевірки висновок податкового органу про порушення позивачем пункту 198.3, 198.6 статті 198, пункту 200.1, 200.3, 200.4 статті 200 та пункту 44.2 статті 44 та статті 134 Податкового кодексу України, у результаті чого позивачем було завищено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту та занижено податок на прибуток підприємств у розмірі 52003,00 грн. є необґрунтованим.

За таких обставин, податкові повідомлення-рішення від 28.11.2016 №0005471403 та №0005461403 є протиправними та підлягають скасуванню.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На виконання цих вимог відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду належних і достатніх доказів, які спростовували б твердження позивача, а відтак, не довів правомірності своїх рішень.

Водночас, позивач під час судового розгляду довів суду належними та достатніми доказами факт придбання послуг.

З огляду на зазначене, беручи до уваги докази, наявні у матеріалах справи у їх сукупності, зважаючи на те, що суду не надано належних та достатніх доказів, які б свідчили про наявність законодавчо визначених обставин, що позбавляли б позивача права на формування податкового кредиту та витрат, не доведено його недобросовісності, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Понесені позивачем судові витрати у вигляді сплаченого судового збору в розмірі 5200,31 грн. підлягають стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Броварської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області.

На підставі викладеного, керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 128,159-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області від 28.11.2016 №0005471403 та №0005461403.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Термінал Бровари» (ідентифікаційний код 33584049) за рахунок бюджетних асигнувань Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області (ідентифікаційний код 39463945, місцезнаходження: 07400, Київська область, м. Бровари, 286) судовий збір у розмірі 5200 (п'ять тисяч двісті) грн. 31 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Панченко Н.Д.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 08.08.2017.