Постанова № 69091766, 31.07.2017, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 липня 2017 року № 810/1966/17

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Панченко Н.Д., розглянувши у порядку письмового провадження у м. Києві адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгове об`єднання «Велес» до Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Торгове об`єднання «Велес» звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 13.04.2017 №0013731402.

На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що контролюючий орган в акті перевірки невірно розрахував розмір пені за порушення строків зарахування валютної виручки за операціями експорту товарів, оскільки помилково виходив з того, що день зарахування коштів на розподільчий рахунок експортера також зараховується до періоду, за який нараховується пеня.

Позивач вважає, що порушення вимог статті 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» є триваючим порушенням. Тому день зарахування коштів є днем припинення правопорушення і за цей день до суб'єкта господарювання не можуть бути застосовані санкції.

Відповідач позов не визнав, на обґрунтування заперечень проти позову зазначив, що позивач здійснював експорт товарів на користь нерезидента, валютна виручка за який надійшла з порушенням строків, встановлених Законом України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» та постанови Правління Національного банку України від 03.09.2015 №581 «Про врегулювання ситуації на грошово-кредитному та валютному ринках України».

З урахуванням викладеного контролюючий орган вважає, що правомірно визначив позивачеві пеню за увесь час затримки.

Представники сторін у судове засідання, призначене на 31.07.2017, не з'явились, хоча про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Від представника позивача 31.07.2017 надійшло клопотання про розгляд справи у порядку письмового провадження.

Відповідач про причини неявки суд не повідомив, заяв про відкладення розгляду справи або про розгляд справи за відсутності його уповноваженого представника до суду не надходило.

Частиною 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства передбачено, що якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи, що матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, відсутність потреби у заслуховуванні свідків чи експерта, суд ухвалив розгляд справи здійснювати у порядку письмового провадження.

Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

У період з 20.03.2017 по 21.03.2017 Головним управлінням ДФС у Київській області була проведена невиїзна документальна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгове об`єднання «Велес» з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства за період з 26.06.2015 по 28.09.2015.

Результати перевірки оформлені актом від 30.03.2017 №192/10-36-14-02/39607994 (а.с. 23-26).

Перевіркою встановлено факт порушення ТОВ «Торгове об'єднання Велес» статті 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», що полягає у порушенні визначених законом строків розрахунків в іноземній валюті за контрактом з «Diafox Consulting Limited» від 03.06.2015.

На підставі Акту перевірки Головним управлінням ДФС у Київській області було прийняте податкове повідомлення рішення, яким позивачеві визначено суму грошового зобов'язання за платежем «пеня за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД, невиконання зобов'язань та штрафні санкції за порушення вимог валютного законодавства» у сумі 16182,80 грн. (а.с. 71).

Не погоджуючись з таким рішенням відповідача, позивач звернувся до суду.

З'ясовуючи обставини дотримання позивачем строків надходження коштів в іноземній валюті за товар відповідно до операції експорту, судом встановлено наступне.

03 червня 2015 року ТОВ «Торгове об'єднання «Велес» (продавець) уклало з резидентом Польщі фірмою «Diafox Consulting Limited» (покупець) зовнішньоекономічний контракт №SB030615-01, відповідно до якого позивач зобов'язувався поставити покупцю сою на умовах CPT Херсонський морський торговельний порт, Україна.

На виконання умов вказаного контракту, позивачем було експортовано товар, а саме, сою (соєві боби, не подрібнені, врожай 2014 року, насипом) на загальну суму 388511,64 дол. США, що підтверджується митними деклараціями:

- №508040001/2015/001035 від 26.06.2015 на суму 367544,76 дол. США (а.с. 32);

- №508040001/2015/001136 від 02.07.2015 на суму 20966,88 дол. США (а.с 31).

Як вбачається із банківських виписок з рахунку позивача, розрахунки за поставлену відповідно до вказаних митних декларацій продукцію відбувались наступним чином (а.с. 82-85):

- 18.09.2015 було зараховано 20966,88 дол. США;

- 24.09.2015 було зараховано 250000 дол. США;

- 25.09.2015 було зараховано 45000 дол. США;

- 28.09.2015 було зараховано 72544,76 дол. США.

Статтею 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» від 23.09.94 №185/94-ВР (далі також - Закон №185/94-ВР) передбачено, що виручка резидентів у іноземній валюті підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках у строки виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше 180 календарних днів з дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації) продукції, що експортується, а в разі експорту робіт (послуг), прав інтелектуальної власності - з моменту підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання послуг, експорт прав інтелектуальної власності. Перевищення зазначеного строку потребує висновку центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку.

Відповідно до частини 4 цієї ж статті, Національний банк України має право запроваджувати на строк до шести місяців інші строки розрахунків, ніж ті, що визначені частиною першою цієї статті.

Пунктом 1 постанови Правління Національного Банку України від 03.09.2015 №581 «Про врегулювання ситуації на грошово-кредитному та валютному ринках України» (далі - Постанова Правління НБУ №581) установлено, що розрахунки за операціями з експорту та імпорту товарів, передбачені в статтях 1 та 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», здійснюються у строк, що не перевищує 90 календарних днів.

Визначаючись щодо моменту, з якого починає перебіг визначений у постанові Правління НБУ №581 90-денний строк, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно з абзацом 10 статті 1 Закону України від 16 квітня 1991 року №959-XII «Про зовнішньоекономічну діяльність» експорт (експорт товарів) - продаж товарів українськими суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності іноземним суб'єктам господарської діяльності (у тому числі з оплатою в негрошовій формі) з вивезенням або без вивезення цих товарів через митний кордон України, включаючи реекспорт товарів. При цьому термін реекспорт (реекспорт товарів) означає продаж іноземним суб'єктам господарської діяльності та вивезення за межі України товарів, що були раніше імпортовані на територію України.

Положення аналогічного характеру закріплені в абзаці 3 пункту 1.1 Інструкції про порядок здійснення контролю за експортними, імпортними операціями, що затверджена постановою Правління Національного банку України від 24.03.1999 №136, та зареєстрована у Міністерстві юстиції України 28.05.1999 за №338/3631.

Моментом здійснення експорту (імпорту), відповідно до абзацу 38 статті 1 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність», є момент перетину товаром митного кордону України або переходу права власності на зазначений товар, що експортується чи імпортується, від продавця до покупця.

Системний аналіз викладених положень закону дає підстави для висновку, що моментом вчинення експортної операції, зокрема, моментом поставки товару за такою операцією для застосування статей 2, 4 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність», є момент фактичного перетину товаром митного кордону України.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 04.07.2011 у справі №21-136а11 та від 16.01.2012 у справі №21-412а11.

Судом встановлено, що, у даному випадку, дата фактичного перетину митного кордону України товаром, що був поставлений згідно митних декларацій №508040001/2015/001035 від 26.06.2015 та №508040001/2015/001136 від 02.07.2015, відповідає даті оформлення таких митних декларацій.

Наведені обставини представниками сторін не заперечувались.

Отже, граничним строком для надходження валютної виручки від нерезидента є наступним:

- за митною декларацією №508040001/2015/001035 від 26.06.2015 (367544,76 дол. США) - 24.09.2015;

- за митною декларацією №508040001/2015/001136 від 02.07.2015 (20966,88 дол. США) - 30.09.2015.

Як вбачається з банківських виписок з рахунку позивача, станом на 24.09.2015 нерезидентом на користь позивача було перераховано 270966,88 дол. США, у тому числі 18.09.2015 було зараховано 20966,88 дол. США та 24.09.2015 було зараховано 250000 дол. США.

Таким чином, станом на 25.09.2015 у позивача обліковувалась прострочена дебіторська заборгованість за митною декларацією №508040001/2015/001035 від 26.06.2015 у розмірі 96577,88 дол. США.

25 вересня 2015 року на рахунок позивача надійшло 45000,00 дол. США, таким чином станом на 26.09.2015 дебіторська заборгованість за митною декларацією №508040001/2015/001035 від 26.06.2015 зменшилась до 51577,88 дол. США (96577,88 - 51577,88).

28 вересня 2015 року на рахунок позивача надійшло 72544,76 дол. США, таким чином станом на 28.09.2015 розрахунки за митною декларацією №508040001/2015/001035 від 26.06.2015 були завершені.

Згідно з статтею 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» порушення резидентами строків, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону або встановлених Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару).

З урахуванням того, що зарахування валютної виручки за товар, експортований згідно митної декларації №508040001/2015/001035 від 26.06.2015 було здійснено частинами, розмір пені, нарахованої відповідно до вимог статті 4 Закону №185/94-ВР, є наступний:

- за 25.09.2015 - 289,73 дол. США (96577,88 дол. США - залишок неодержаної виручки станом на 25.09.2015 х 0,3 %);

- за період з 26.09.2015 по 28.09.2015 - 464,20 дол. США (51577,88 дол. США - залишок неодержаної виручки, що обліковувався у період з 26.09.2015 по 28.09.2015 х 0,3 % х 3 дні).

Загальний розмір пені за період з 25.09.2015 по 28.09.2015 становить 753,93 дол. США. Станом на 25.09.2015 офіційний курс гривні до долара США становив 21,464469.

Отже, розмір пені у перерахунку у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України становить 16182,80 грн.

Не заслуговують уваги доводи позивача щодо безпідставності включення до періоду, за який обчислюється пеня, дня, у який відбулось повне перерахування валютної виручки на рахунки товариства, оскільки вони не відповідають загальним арифметичним принципам розрахунку пені.

Аргументи позивача, що день зарахування пені є днем припинення порушення вимог статті 1 Закону №185/94-ВР, яке за своєю суттю є триваючим, зазначених висновків суду не спростовують.

З аналізу вимог вказаних норм Закону №185/94-ВР слідує, що надходження грошових коштів на розрахункові рахунки позивача у сумі 367544,76 дол. США за експортований товар згідно митної декларації №508040001/2015/001035 від 26.06.2015 мало відбутися до закінчення останнього дня строку - 24.09.2015, тобто станом на 24.09.2015 до закінчення операційного часу обслуговуючого банку валютна виручка за експортований товар мала надійти у повному обсязі.

Таким чином кожен день затримки виконання такого обов'язку є днем прострочення у розумінні вимог статті 4 Закону №185/94-ВР, у тому числі день, у якому відбулось фактичне зарахування коштів.

Інакший підхід до питання визначення пені за порушення визначених у статті 1 Закону №185/94-ВР строків (у даному випадку визначених у постанові Правління НБУ №581), виключав би можливість притягнення до відповідальності суб'єкта господарювання, зарахування коштів на рахунки якого відбулось на наступний день, що слідує за граничним.

Варто також зазначити, що спосіб, у який судом та контролюючим органом було здійснено обчислення пені повністю узгоджується із загальним порядком обчислення пені, що закріплений у чинному законодавстві.

Зокрема, відповідно до підпункту 129.3.1 пункту 219.3 статті 129 Податкового кодексу України, нарахування пені закінчується у день зарахування коштів на відповідний рахунок органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів та/або в інших випадках погашення податкового боргу та/або грошових зобов'язань.

Положення аналогічного змісту містяться й у Порядку ведення органами Державної фіскальної служби України оперативного обліку податків і зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, що затверджений наказом Міністерства фінансів України від 07.04.2016 № 422 та зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 20.05.2016 за № 751/28881.

Натомість доводи позивача про необхідність обчислення пені в інший спосіб не підтверджені жодними доказами.

Підсумовуючи викладене, суд зазначає, що застосовані до позивача штрафні (фінансові) санкції є правомірними, оскільки позивачем при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності не було дотримано вимог статті 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» та постанови Правління Національного Банку України від 03.09.2015 №581 «Про врегулювання ситуації на грошово-кредитному та валютному ринках України».

За викладених обставин суд не знаходить підстав для визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення 13.04.2017 №0013731402.

За загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Беручи до уваги наведене у сукупності, повно і всебічно проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Відповідно до статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз.

Доказів понесення відповідачем вказаних витрат матеріали справи не містять.

Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ

У задоволенні адміністративного позову відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Панченко Н.Д.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 31.07.2017.