Ухвала суду № 69089890, 25.09.2017, Апеляційний суд Тернопільської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 607/5818/17Головуючий у 1-й інстанції Дзюбановський Ю.І. Провадження № 11-сс/789/233/17 Доповідач - Ваврів І.З.Категорія - ухвала слідчого судді

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 вересня 2017 р. Колегія суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Тернопільської області в складі:

Головуючого - Вавріва І.З.

Суддів - Стадник О. Б., Сарновський В. Я.,

з участю - за участю:

секретаря ОСОБА_1

прокурора ОСОБА_2

захисника ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі матеріали кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за №32016210000000018 від 16.03.2016 року, за апеляційною скаргою прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_4 на ухвалу слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 05 вересня 2017 року про відмову в задоволенні клопотання про накладення арешту на майно, -

в с т а н о в и л а:

Слідчим управлінням фінансових розслідувань ГУ ДФС у Тернопільській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні №32016210000000018 від 16.03.2016 року за підозрою ОСОБА_5, засновника (власника) та директора ПП Імекс у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.212, ч.2 ст.366 КК України.

В межах даного кримінального провадження старший слідчий з ОВС слідчого управління ГУ ДФС у Тернопільській області лейтенант податкової поліції ОСОБА_6 звернувся до Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області з клопотанням про арешт майна, що належить дружині підозрюваного ОСОБА_5 - ОСОБА_7 та її чоловіку на праві сумісної власності, а також майна, що належить дочці підозрюваного ОСОБА_5 - ОСОБА_8 на праві власності.

Ухвалою слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду від 05 вересня 2017 року відмовлено у задоволенні клопотання старшого слідчого з ОВС СУ ФР ГУ ДФС в Тернопільській області ОСОБА_6, погоджене прокурором відділу прокуратури Тернопільської області ОСОБА_4 від 10.08.2017 року про накладення арешту на майно дружини підозрюваного ОСОБА_5 - ОСОБА_7, а також на майно дочки підозрюваного ОСОБА_5 - ОСОБА_8

Відмовляючи в задоволенні клопотання слідчого про арешт майна, суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що на час звернення до суду з клопотанням про арешт майна, органом досудового розслідування не надано доказів наявності достатніх підстав вважати, що майно, на яке просить накласти арешт слідчий і яке зареєстроване на праві власності за третьою особою ОСОБА_8 та для якого визначений правовий режим для ОСОБА_7, належать підозрюваному ОСОБА_5, або ж наявність в останнього частки у вказаному майні.

Не погоджуючись із вказаною ухвалою слідчого судді прокурор Тернопільської місцевої прокуратури ОСОБА_4 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вищезазначену ухвалу та постановити нову, якою задовольнити клопотання слідчого про накладення арешту на майно у межах кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №32016210000000018 від 16.03.2016 року.

Вважає, що ухвала суду є незаконною та такою, що постановлена всупереч положень кримінального процесуального закону, а висновки суду є необґрунтованими, надуманими та такими, що не відповідають фактичним обставинам провадження.

Вказує, що в матеріалах кримінального провадження зібрано достатньо даних, які вказують на необхідність застосування зазначеного вище заходу забезпечення кримінального провадження.

Зазначає, що суд першої інстанції не дослідив належним чином шлюбний договір між підозрюваним та його дружиною, який укладений з порушенням вимог Сімейного кодексу України та ЦК України, що в свою чергу свідчить про його нікчемність.

Заслухавши доповідача суддю апеляційного суду; прокурора, який повністю підтримав подану ним апеляційну скаргу і, з наведених у ній мотивів, просить скасувати ухвалу слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області 05 вересня 2017 року та ухвалити рішення, яким задовольнити клопотання слідчого про арешт майна, що належить дружині та дочці підозрюваного ОСОБА_5; захисника ОСОБА_3, який рішення суду першої інстанції вважає законним та обґрунтованим і тому просить залишити його без зміни; дослідивши матеріали провадження та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.

Відповідно до ст.170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Виходячи з положень ч.2 ст.170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення:1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Вирішуючи питання про арешт майна, у відповідності до ст.173 КПК України, слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 31) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Як слідує з матеріалів провадження, ухвалою слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 01 червня 2017 року було задоволено клопотання слідчого в межах даного кримінального провадження та накладено арешт на майно належне ОСОБА_7 (дружини підозрюваного ОСОБА_5Ю.) та ОСОБА_8 (дочки підозрюваного ОСОБА_5Ю.).

Проте, ухвалою слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 09 серпня 2017 року арешт, накладений ухвалою слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 01 червня 2017 року на майно ОСОБА_7 та ОСОБА_8 скасовано.

При цьому, підстави накладення арешту на майно ОСОБА_7 та ОСОБА_8 та перелік майна є аналогічними до наведених у клопотанні слідчого, в задоволенні якого відмовлено ухвалою слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 04 вересня 2017 року.

Аналізуючи клопотання слідчого про арешт майна та долучені до нього матеріали, колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду про відсутність підстав для його задоволення з мотивів відсутності належних доказів щодо належності майна або частки в ньому, про арешт якого ставиться питання слідчим, підозрюваному ОСОБА_5

Колегія суддів вважає, що слідчий суддя, відмовляючи у задоволенні клопотання слідчого про арешт майна ОСОБА_7 та ОСОБА_8, правильно зазначив про наявність відповідних висновків щодо відсутності підстав для арешту майна, наведених в ухвалі суду від 09 серпня 2017 року, яке набрало законної сили і є чинним.

Одночасно, судом першої інстанції, обґрунтовано спростовано доводи слідчого, наведені в клопотанні про арешт майна, щодо чинності шлюбного договору, укладеного між ОСОБА_5 та ОСОБА_7 і відсутності з цих підстав доказів щодо наявності спільної частки підозрюваного ОСОБА_9 у спірному майні.

За наведених обставин, колегія суддів вважає, що місцевим судом вірно, у відповідності до вимог ст.ст.170-173 КПК України вирішено клопотання слідчого про арешт майна, а тому підстав для скасування вищевказаної ухвали слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду від 04 вересня 2017 року, про що ставить питання апелянт, не вбачає.

Керуючись ст.ст. 405, 407, 419, 422 КПК України, колегія суддів,

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу прокурора у кримінальному упровадженні Тернопільської місцевої прокуратури ОСОБА_4 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 04 вересня 2017 року, якою відмовлено у задоволенні клопотання старшого слідчого з ОВС СУ ФР ГУ ДФС в Тернопільській області ОСОБА_6, погоджене прокурором відділу прокуратури Тернопільської області ОСОБА_4 від 10.08.2017 року про накладення арешту на майно дружини підозрюваного ОСОБА_5 - ОСОБА_7, а також на майно дочки підозрюваного ОСОБА_5 - ОСОБА_8 без змін.

Головуючий - підпис

Судді - два підписи

З оригіналом згідно:

Суддя апеляційного суду Тернопільської області ОСОБА_10