Ухвала суду № 69088313, 14.09.2017, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/5002/17

Номер справи місцевого суду: 520/7953/16-ц

Головуючий у першій інстанції Огренич І. В.

Доповідач Заїкін А. П.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.09.2017 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Одеської області в складі:

- головуючого судді - Заїкіна А.П.,

- суддів: - Калараш А.А., Погорєлової С.О.,

за участю секретаря - Фабіжевської Т.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Моторного (транспортного) страхового бюро України до ОСОБА_4, третя особа - приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Україна», про відшкодування в порядку регресу витрат, пов'язаних з регламентною виплатою, за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Київського районного суду м. Одеси від 06 квітня 2017 року,

встановила:

У жовтні 2016 року Моторне (транспортне) страхове бюро України (далі -МТСБУ) звернулося до суду з вищезазначеним позовом, в якому просило стягнути з відповідача кошти в сумі сплаченого страхового відшкодування в розмірі - 38 791,03 грн..

Позовні вимоги МТСБУ обґрунтовувало тим, що 23 квітня 2014 року з вини ОСОБА_4, яка керувала автомобілем «Mercedes», державний реєстраційний номер - НОМЕР_2, на вул. Фонтанська дорога в м. Одесі сталася дорожньо-транспортна пригода, що підтверджується постановою Київського районного суду м. Одеси від 21 травня 2015 року.

В результаті зазначеної ДТП був пошкоджений автомобіль «Toyota», державний реєстраційний номер - НОМЕР_4 який на момент ДТП належав ОСОБА_5, і був застрахований за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів згідно Полісу НОМЕР_3, терміном дії з - 17 травня 2013 року по 16 травня 2014 року.

На момент скоєння ДТП ОСОБА_4 не мала чинного договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, внаслідок чого МТСБУ здійснило виплату відшкодування потерпілій в розмірі - 37 920,93 грн.. Крім того, МТСБУ понесло витрати на встановлення розміру збитків та збір документів по справі в розмірі - 870,10 грн..

29 серпня 2014 року МТСБУ звернулось до ОСОБА_4 з листом про компенсацію у добровільному порядку витрат, понесених у зв'язку з проведенням регламентної виплати потерпілому. Однак понесені витрати відповідачкою не компенсовані, а тому МТСБУ вимушено звернутись до суду з даним позовом. Крім того, МТСБУ також просило стягнути з ОСОБА_4 витрати по сплаті судового збору в розмірі - 1 378,00 грн..

Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 06.04.2017 р. позовні вимоги Моторного (транспортного) страхового бюро України задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер - НОМЕР_1, яка зареєстрована за адресою - АДРЕСА_1, на користь Моторного (транспортного) страхового бюро України (код ЄДРПОУ 21647131) кошти в розмірі понесених витрат - 38 791 гривні 03 копійки та витрати по сплаті судового збору в розмірі - 1 378 гривень 00 копійок.

ОСОБА_4 в апеляційній скарзі просить рішення суду першої інстанції скасувати. Ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову. Посилається на те, що рішення ухвалено судом першої інстанції при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, невідповідності висновків суду обставинам справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Особи, які беруть участь у справі, у судове засіданні не з'явилися. Про час і місце розгляду справи сповіщені належним чином. Причини неявки не повідомили. Заяв та клопотань не надали.

МТСБУ у письмових запереченнях на апеляційну скаргу вважало необхідним скаргу відхилити. Рішення суду першої інстанції залишити без змін. Посилалося на те, що ОСОБА_4 визнала факт скоєння ДТП, керування автомобілем за відсутності полісу обов'язкового страхування. Регламентна виплата була здійснена без врахування ПДВ, що пояснює різницю суми матеріального збитку та виплаченої потерпілій особі суми страхового відшкодування. До звіту про визначення вартості матеріального збитку додано Кваліфікаційне свідоцтво оцінювача № НОМЕР_5 від 09.07.2005 р. та Сертифікат на право проведення оцінки вартості транспортних засобів.

Згідно із ч. 2 ст. 305 ЦПК України, неявка в судове засідання сторін, або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи.

Відповідно до ст. 303 ЦПК України колегія суддів перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечень на неї, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при ухваленні рішення, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ст. ст. 3, 4, 10, 11, 60 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу.

Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Статтею 213 ЦПК України передбачено, що рішення суду повинно бути законним та обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 3) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову МТСБУ, суд першої інстанції виходив з того, що позов є обґрунтованим (а. с. 101 - 105).

Колегія суддів, вважає, що суд першої інстанції, на підставі наданих сторонами і досліджених судом доказів, дійшов правильного висновку про задоволення позову МТСБУ. Висновки суду відповідають обставинам справи, вимогам норм матеріального (ст. ст. ст. 1166, 1191 ЦК України, ст. 27 Закону України «Про страхування», ст. 38 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів») та процесуального (ст. ст. 11, 60, 61, 179, 213 ЦПК України) права. Доводи апеляційної скарги не спростовують вказаних висновків суду.

Висновки суду першої інстанції зроблені, відповідні правовідносини між сторонами встановлені на підставі наявних у справі і наданих сторонами доказів.

Встановлено, що 23 квітня 2014 року на Фонтанській дорозі в м. Одесі, ОСОБА_4, яка керувала автомобілем «Mercedes», державний реєстраційний номер - НОМЕР_2, порушила вимоги п. 12.1 «Правил дорожнього руху України», внаслідок чого здійснила зіткнення з автомобілем «Toyota», державний реєстраційний номер - НОМЕР_4 який на момент ДТП належав ОСОБА_5 (а. с. 11 - 11 зворотня сторона), під керуванням водія ОСОБА_6. Будучи причетною до ДТП, відповідачка залишила місце пригоди. Транспортні засоби отримали механічні пошкодження (а. с. 81 - 81 зворотня сторона).

Постановою Київського районного суду м. Одеси від 21 травня 2014 року (а. с. 6) відповідачку ОСОБА_4 було визнано винною у скоєні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КпАП України та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі - 380 гривень.

Постановою Київського районного суду м. Одеси від 21 травня 2014 року відповідачку ОСОБА_4 було визнано винною у скоєні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 122-4 КпАП України та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі - 255 гривень. Крім того, постановою інспектора ВДАІ м. Одеси м-ра міліції Наконечного О.В. від 30 квітня 2014 року ОСОБА_4 було визнано винною у скоєні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 126-1 КпАП України та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі - 425 гривень.

Зазначені постанови набрали законної сили та виконані відповідачкою, що підтверджується квитанціями про сплату штрафів, які наявні в матеріалах адміністративних справ, оглянутих судом першої інстанції.

Відповідно до ч. 3 ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Згідно Звіту №1641 від 22 травня 2014 року про визначення вартості матеріального збитку, вартість відновлювального ремонту транспортного засобу автомобіля «Toyota», державний реєстраційний номер - НОМЕР_4 власником якого є ОСОБА_5, становить - 45 505,12 грн. (а. с. 14 - 23). За проведення оцінки МТСБУ сплатило - 870,10 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 6574 від 01 липня 2014 року (а. с. 13).

На момент скоєння ДТП ОСОБА_5 мала Поліс обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів серії НОМЕР_3, терміном дії з 17 травня 2013 року по 16 травня 2014 року, при цьому відповідачка ОСОБА_4 на час скоєння дорожньо-транспортної пригоди, договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів не мала.

За заявою ОСОБА_5 від 05.06.2014 р. МТСБУ перерахувало останній суму страхового відшкодування у розмірі - 37 920,93 грн. (а. с. 7 - 9).

На вимогу МТСБУ про погашення здійснених виплат у листі від 29.08.2014 р. (а. с. 10) ОСОБА_4 не відреагувала. Добровільно сплачені МТСБУ кошти не повернула.

Між сторонами виникли правовідносини щодо переходу до страховика права вимоги до особи, відповідальної за завдані збитки, у зв'язку з проведеною виплатою страхового відшкодування страхувальнику.

За правилами, передбаченими ст. ст. 1166, 1187, 1191 ЦК України, шкода, завдана неправомірними діями майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом.

Особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо іншій розмір не встановлений законом.

Статтею 27 Закону України «Про страхування» також передбачено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток. Право на реверсний позов страховика або МТСБУ передбачено також ст. 38 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Оскільки судом першої інстанції беззаперечно встановлено, що здійснило регламентну виплату потерпілій в ДТП особі - сплатило страхове відшкодування, після чого до МТСБУ переходить право регресу до винної особи, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про задоволення позову.

Доводи апелянта про те, що цивільно-правова відповідальність автомобіля Мерседес була застрахована спростовуються наявними у справі відомостями про недійсність полісу НОМЕР_6 від 17.03.2014 р. (а с 43, 51), оскільки на момент його видачі страхова компанія, яка його видала, була позбавлена відповідної ліцензії, а тому не могла укладати договори страхування (а. с. 64 - 65, 76, 87 - 88).

Доводи щодо не проведення огляду ТЗ під час здійснення оцінки спростовуються відомостями про протилежне (а. с. 5). Доводи щодо відсутності кваліфікаційних документів оцінювача спростовуються відповідними документами, доданими до звіту (а. с. 14 зворотня сторона, 23). Доводи щодо невірного визначення величини фізичного зносу не підтверджені жодними доказами.

Щодо доводів апелянта про не проведення рецензування звіту про оцінку з визначення вартості матеріального збитку колегія суддів зазначає наступне. Проведення рецензування звіту передбачена ст. ст. 4, 13 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність». Разом з тим, підставою для проведення рецензування є письмовий запит до осіб, які мають право здійснювати рецензування звіту про оцінку майна.

Відповідно до клопотання про направлення звіту про оцінку майна на рецензування, яка надійшло до суду першої інстанції (а. с. 98) представник відповідача просила направити звіт для проведення рецензування до Фонду державного майна України. При цьому клопотання просило розглянути без участі представника. Разом з тим, не надано доказів існування у відповідача перешкод щодо здійснення рецензування звіту за заявою останнього про проведення рецензування, як це передбачено вищевказаним Законом. Крім того, жодного клопотання з цього приводу апелянт не заявляв перед апеляційним судом.

Таким чином, апеляційна скарга ОСОБА_4 є необґрунтованою, а тому її треба відхилити.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 307, ст. 308 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін. Апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

За вищевикладених обставин колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим. Судом повно та всебічно досліджені наявні в матеріалах справи докази, їм надана правильна оцінка, порушень норм матеріального та процесуального права не допущено. Підстави для скасування, зміни рішення суду першої інстанції в межах доводів ОСОБА_4, а також для прийняття доводів апеляційної скарги останньої у суду апеляційної інстанції відсутні.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 313, 315, 317, 319 ЦПК України колегія суддів,

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 - відхилити.

Рішення Київського районного суду м. Одеси від 06 квітня 2017 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена до касаційного суду протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий суддя: А. П. Заїкін

Судді: А. А. Калараш

С. О. Погорєлова