Постанова № 69085929, 21.08.2017, Франківський районний суд м. Львова

465/4274/17

П О С Т А Н О В А

Іменем України

21.08.2017 року м.Львів

року Франківський районний суд м. Львова в складі:

Головуючого судді Мартинишин М.О.

при секретарі Потюк В.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові справу за адміністративним позовом ОСОБА_1

до Франківського відділу соціального захисту Управління соціального захисту Департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради

про зобов'язання вчинити дії ,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернулась в суд із адміністративним позовом до Франківського відділу соціального захисту Управління соціального захисту Департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради про зобов'язання вчинити дії

В обґрунтування своїх позовних вимог покликається на те, що у зв'язку із проведенням антитерористичної операції у Донецькій області, у липні 2014 року вимушена була переміститися із м. Горлівка Донецької області до м. Львова, де, відповідно до вимог Постанови КМУ від 01.10.2014 № 509, була зареєстрована Франківським відділом соціального захисту Управління соціального захисту Департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради як особа, що перемістилася з тимчасово окупованої території або районів проведення АТО, про що їй була видана довідка №1330000107 від 29.10.2014року.

З 30 жовтня 2014 року по 29 грудня 2014 року їй нараховувалась та виплачувалась щомісячна допомога на покриття виплат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг у розмірі 2210,00 грн. щомісяця, з 30.12.2014 по 27.02.2015 у розмірі 1989,00 грн. щомісяця, з 28.02.2015 по 29.04.2015 у розмірі 1768,00 грн. щомісяця. Однак надалі її виплати були припинені на підставі п. 7 Порядку надання адресної допомоги, затвердженого Постановою КМУ від 01.10.2014 № 505, оскільки вона, позивач, не змогла протягом зазначеного періоду не працевлаштувалась. 02 лютого 2017 року вона офіційно працевлаштувалась менеджером зі збуту ТзОВ " Це добрий знак", а 11 березня 2017 рок , у зв'язку із зміною обставин ,звернулась до відповідача для оформлення виплати адресної допомоги. В подальшому, вона звернулась із письмовою заявою до відповідача стосовно надання їй інформації з приводу оформлення адресної допомоги, однак листом від 20.06.2017 року, отримала від відповідача відповідь, що у призначенні виплат щомісячної адресної допомоги на наступний шестимісячний термін відмовлено на підставі п.7 Порядку надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам на покриття витрат на проживання, в тому числі і на оплату житлово-комунальних послуг, затвердженого Постановою КМУ від 01.10.2014 року № 505. Вважає, таку відмову відповідача протиправною, та такою, що порушує її права та законні інтереси. Відтак, просить зобов'язати Франківський відділ соціального захисту Управління соціального захисту Департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради призначити, нарахувати та виплатити їй, як внутрішньо переміщеній особі - щомісячну адресну допомогу на покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, за її заявою починаючи з 11.03.2017 року. Просить позов задоволити.

В судовому засіданні позивач та її представник свої позовні вимоги підтримали, пояснення дали аналогічні викладеним в адміністративному позові та просять його задоволити.

Представник відповідача у судове засідання, будучи належним чином повідомленим про день, час і місце розгляду справи, не з'явився. Подав до суду письмові заперечення, у яких проти адміністративного позову заперечив, просить у задоволенні позову відмовити, оскільки підстав для задоволення позову не має та просить справу слухати без його участі.

Згідно з ст. 128 КАС України суд вважає, що справу слід слухати за його відсутності, на підставі наявних у справі доказів, достатніх для постановлення рішення.

Заслухавши пояснення позивача та її представника, дослідивши матеріали адміністративної справи, суд приходить до висновку, що адміністративний позов є підставним та підлягає до задоволення.

Відповідно до ст.22 Конституції України права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Відповідно до ст. 55 Конституції України права і свободи людини громадянина захищаються судом та відповідно до вимог чинного цивільного процесуального законодавства України кожній особі гарантується право звернення безпосередньо до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав.

Згідно зі ст.64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

Згідно ст.6 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку у Франківському відділі соціального захисту Управління соціального захисту Департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради, як особа, що переміщена з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції, що підтверджується відповідною довідкою №1330000107 від 29.10.2014року.

Як вбачається із матеріалів справи щомісячна адресна допомога, в тому числі на оплату комунальних послуг була призначена та сплачувалась ОСОБА_1 з 30 жовтня 2014 року по 29 грудня 2014 року у розмірі 2210,00 грн. щомісяця, з 30.12.2014 по 27.02.2015 у розмірі 1989,00 грн. щомісяця, з 28.02.2015 по 29.04.2015 у розмірі 1768,00 грн. щомісяця. До складу сім'ї були включені двоє непрацездатних осіб (ОСОБА_2 - пенсіонер, ОСОБА_3 - дитина до 18 років та ОСОБА_1 - працездатна особа, яка тимчасово не працює).

З 28.02.2015 р. ОСОБА_1 виплати були припинені на підставі п.7 Порядку надання адресної допомоги, затвердженого Постановою КМУ від 01.10.2014 № 505, оскільки позивач не змогла протягом зазначеного періоду влаштуватися на роботу, в тому числі за допомогою Центру зайнятості.

02 лютого 2017 року вона офіційно працевлаштувалась менеджером зі збуту ТзОВ " Це добрий знак".

11.03.2017 року позивач подала всі необхідні документи до відповідача для оформлення адресної допомоги внутрішньо - переміщеним особам на покриття витрат на проживання, в тому числі і на оплату житлово-комунальних послуг.

В подальшому, вона звернулась із письмовою заявою на адресу відповідача стосовно надання їй інформації про оформлення адресної допомоги, однак листом від 20.06.2017 року, отримала від відповідача відповідь, що у призначенні виплат щомісячної адресної допомоги на наступний шестимісячний термін відмовлено на підставі п.7 Порядку надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам на покриття витрат на проживання, в тому числі і на оплату житлово-комунальних послуг, затвердженого Постановою КМУ від 01.10.2014 року № 505.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцію та законами України.

Згідно зі ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» (далі - Закон), внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.

Згідно зі ст. 4 Закону, факт внутрішнього переміщення підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, що діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 цього Закону.

Підставою для взяття на облік внутрішньо переміщеної особи є проживання на території, де виникли обставини, зазначені в статті 1 цього Закону, на момент їх виникнення.

З довідки про взяття на облік особи, переміщеної з тимчасово окупованої території України вбачається, що позивачка перемістилася з тимчасово окупованої території та до цього постійно проживала в АДРЕСА_1.

Як вбачається з Постанови КМУ від 1 жовтня 2014 року за № 505, грошова допомога надається внутрішньо переміщеним особам, які стоять на обліку в структурних підрозділах з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві держадміністрацій, виконавчих органах з питань соціального захисту населення міських, районних у містах (у разі утворення) рад (далі - уповноважені органи), з дня звернення за її призначенням і виплачується по місяць зняття з такого обліку включно, але не більше ніж шість місяців. Порядок ведення обліку осіб, які переміщуються, встановлюється Кабінетом Міністрів України. Грошова допомога виплачується шляхом перерахування на поточний рахунок, відкритий відповідно до цього Порядку безоплатно в установі уповноваженого банку.

Якщо у складі сім'ї, якій призначено грошову допомогу, є особи працездатного віку (крім громадян, які доглядають за дітьми до досягнення ними трирічного віку; громадян, які доглядають за дітьми, що потребують догляду протягом часу, визначеного у медичному висновку лікарсько-консультативної комісії, але не більш як до досягнення ними шестирічного віку; громадян, які мають трьох і більше дітей віком до 16 років і доглядають за ними; громадян, які доглядають за інвалідами I групи або дітьми-інвалідами віком до 18 років, або інвалідами I чи II групи внаслідок психічного розладу, або особами, які досягли 80-річного віку; а також фізичних осіб, які надають соціальні послуги, та студентів денної форми навчання), які не працевлаштувалися, в тому числі за сприянням державної служби зайнятості, або перебувають в трудових відносинах з роботодавцями на тимчасово окупованій території України, в районах проведення антитерористичної операції чи населених пунктах, що розташовані на лінії зіткнення, але фактично не працюють, протягом двох місяців з дня призначення виплати грошової допомоги, її розмір для працездатних членів сім'ї на наступні два місяці зменшується на 50 відсотків, а на наступний період - припиняється.

Згідно з п. 3 Порядку затвердженого Постановою КМУ № 505, особам працездатного віку, яким грошова допомога була припинена відповідно до п. 7 цього Порядку, грошова допомога на наступний строк не призначається.

Згідно п. 3 постанови Кабінету Міністрів України «Про надання щомісячної адресної допомоги особам, які переміщуються з тимчасово окупованої території України районів проведення антитерористичної операції та населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення, для покриття витрат на проживання в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг» від 01 жовтня 2014 року №505, якщо у складі сімї, якій призначено грошову допомогу, відбулися зміни, розмір грошової допомоги перераховується з місяця, наступного за місяцем виникнення таких змін, за заявою уповноваженого представника сімї або інформацією компетентного органу.

Згідно з постановою Кабінету Міністрів України № 212 від 31.03.2015р., що набрала чинності з 23.04.2015р., пункт 3 «Порядку надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг», затвердженому постановою Кабінету Міністрів України № 505 від 01.10.2014р. доповнено абзацом "Для призначення грошової допомоги на наступний шестимісячний строк уповноважений представник сім'ї подає заяву, в якій повідомляє про відсутність змін, що впливають на призначення грошової допомоги, а також пред'являє довідки всіх членів сім'ї про взяття на облік осіб, які переміщуються, строк дії яких продовжено на наступний період. Особам працездатного віку, яким грошова допомога була припинена відповідно до пункту 7 цього Порядку, грошова допомога на наступний строк не призначається."

Аналізуючи викладене, зі змісту п. 3, а також зі змісту вищенаведених п. 2, 3, 5, 6 Порядку надання щомісячної адресної допомоги вбачається, що грошова допомога на наступний строк не призначається тільки тим особам, які продовжують перебувати у статусі не працевлаштованої (безробітної) особи. В разі, якщо така особа працевлаштувалася і її статус не суперечить пунктам 2, 3, 5, 6 Порядку надання щомісячної адресної допомоги, то вона знову набуває право на призначення щомісячної адресної допомоги.

Суд звертає увагу на те, що ані постановою Кабінету Міністрів України № 212 від 31.03.2015р., ані постановою Кабінету Міністрів України № 505 від 01.10.2014р. не встановлено жодного обмеження особи звернутись з новою заявою про призначення щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг.

Оскільки позивач ОСОБА_1 з 02 лютого 2017 року офіційно працевлаштувалась, відтак знову на загальних підставах набула прав на отримання від держави щомісячної адресної допомоги на покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, відтак відмова відповідача у призначення такої допомоги є неправомірною, а позовні вимоги позивача підставними.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно частини першої статті 11 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно із ст. 70 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Відповідно до ст.ст.11, 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно ст.86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Відповідно до ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Згідно зі ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Відповідно до п. 1, 2 ч. 2 ст. 162 КАС України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправним рішення суб'єкта владних повноважень чи окремі його положення, дії чи бездіяльність і скасувати або визнати нечинним рішення чи окремі його положення із зазначення способу його здійснення та про зобов'язання відповідача вчинити певні дії. Суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

З огляду на викладене, та враховуючи, що обставини викладені позивачем в обґрунтування позову знайшли своє підтвердження в матеріалах справи, суд доходить висновку про необхідність задоволення позовних вимог ОСОБА_1 у повному обсязі.

Задовольняючи позовні вимоги в цілому, у відповідності до положень ст. 94 КАС України, понесені позивачем і документально підтверджені судові витрати, слід покласти на відповідача шляхом їх стягнення з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись, ст.ст. 2, 6, 8, 9,11, 17, 18, 69-71, 86, 104, 128, 158-163, 167, 186 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

позов задовольнити .

Зобов'язати Франківський відділ соціального захисту Управління соціального захисту Департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (ідентифікаційний код № НОМЕР_1) щомісячну адресну допомогу внутрішньо переміщеним особам на покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житло-комунальних послуг, за заявою від 11.03.2017р.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Франківського відділу соціального захисту Управління соціального захисту Департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний код № НОМЕР_1) судові витрати з розгляду даної справи в розмірі 640 (шістсот сорок) грн. 00 коп.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя: Мартинишин М.О.