Постанова № 69084350, 21.09.2017, Комунарський районний суд м. Запоріжжя

Справа № 333/3750/17

Провадження № 2-а/333/199/17

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 вересня 2017 р. м. Запоріжжя

Комунарський районний суд м. Запоріжжя у складі:

головуючого - судді Кулик В.Б.,

при секретарі Довгаль А.Г.,

за участю позивача ОСОБА_1, представника відповідача Разумеєнко О.М,, розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду в м. Запоріжжі, адміністративну позовну заяву ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Запорізької міської ради по Комунарському району про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до УПСЗН ЗМР по Комунарському району про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що з липня 2014 року у зв'язку з проведенням антитерористичної операції вона разом зі своїм чоловіком ОСОБА_3 була вимушена покинути своє місце проживання у м. Донецьк та переміститись до м. Запоріжжя.

З 12.01.2015 року позивачу та її чоловіку було призначено щомісячну адресну допомогу внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання до 11.03.2015 року у сумі 884 грн. та з 12.03.2015 року до 11.05.2015 року у сумі 442 грн. щомісячно.

21.02.2017 року позивач звернулась до УПСЗН ЗМР по Комунарському району із заявою про отримання грошової допомоги на наступний шестимісячний строк для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, але допомогу було призначено тільки на чоловіка позивача ОСОБА_3, інваліда I групи.

Дізнавшись про припинення виплат щомісячної адресної допомоги для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг для працездатних осіб, які отримувала її сім`я з 12.01.2015 року, маючи статус внутрішньо переміщених осіб, ОСОБА_1 звернулась до УПСЗН ЗМР по Комунарському району. За результатами розгляду звернення позивача, відповідач відмовив їй у відновленні виплат, посилаючись на п. 3 Порядку надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, затверджений постановою Кабінетів Міністрів України від 01.10.2014 року №505, відповідно до якого, особам працездатного віку, яким грошова допомога була припинена відповідно до п. 7 цього Порядку, грошова допомога на наступний строк не призначається.

З 16.01.2017 року ОСОБА_1 фактично працює та офіційно працевлаштована в ТОВ «Запорізька картонно-тарна фабрика».

Про факт працевлаштування ОСОБА_1 повідомила відповідача, однак останнім їй було відмовлено у відновленні виплат, у зв'язку з чим позивач і була вимушена звернутися до суду.

Посилаючись на зазначене, просить суд визнати протиправною дію УПСЗН ЗМР по Комунарському району щодо припинення ОСОБА_1 виплати щомісячної адресної допомоги для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, зобов'язати УПСЗН ЗМР по Комунарському району відновити ОСОБА_1 щомісячну адресну допомогу для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг с моменту припинення, судові витрати покласти на відповідача.

В судових засіданнях позивач, представник відповідача підтримали доводи, викладені в позові та запереченнях на позов.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні докази по справі, суд приходить до наступного висновку.

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій.

Згідно зі ст. 6 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Відповідно до ч. 2 ст. 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема, спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Так в судовому засіданні було встановлено, що позивач у липні 2014 року вимушено покинула своє постійне місце проживання, у зв'язку з проведенням антитерористичної операції та переїхала до м. Запоріжжя.

Згідно зі ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.

Порядок надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, затверджений постановою Кабінетів Міністрів України від 01.10.2014 року № 505, передбачає надання грошової допомоги внутрішньо переміщеним особам, які стоять на обліку в структурних підрозділах з питань соціального захисту населення міських, районних у містах (у разі утворення) рад, з дня звернення за її призначенням і виплачується по місяць зняття з такого обліку включно, але не більше ніж шість місяців (п. 1 Порядку).

Пунктом 2 Порядку надання щомісячної адресної допомоги визначено, що грошова допомога надається з дня звернення за її призначенням та виплачується по місяць зняття з такого обліку включно, але не більше ніж шість місяців.

Призначення та виплату грошової допомоги здійснюють органи: соціального захисту населення за фактичним місцем проживання (перебування) за заявою уповноваженого представника сім`ї.

Вперше щомісячна допомога для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг позивачу була призначена з 12.01.2015 року, у розмірі 442 грн. на термін з 12.01.2015 року по 11.03.2015 року.

Після чого, відповідно до п. 7 Порядку надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, затвердженого постановою Кабінету міністрів України «Про надання щомісячної адресної допомоги особам, які переміщуються з тимчасово окупованої території України районів проведення антитерористичної операції та населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення, для покриття витрат на проживання в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг» від 01.10.2014 року за № 505 виплата допомоги була припинена внаслідок відсутності у позивача постійного місця роботи.

З 16.01.2017 року ОСОБА_1 фактично працює та офіційно працевлаштована в ТОВ «Запорізька картонно-тарна фабрика», на посаді бухгалтера.

21.02.2017 позивач знову зверталась до УПСЗН ЗМР по Комунарському району з заявою для подовження виплати адресної допомоги, виплату допомоги було продовжено тільки на її чоловіка ОСОБА_3, інваліда I групи, а їй було відмовлено, з посиланням на відсутність правових підстав.

Позивач в судовому засіданні пояснила, що лише у лютому 2017 року вона звернулася до УПСЗН ЗМР по Комунарському району із заявою про поновлення їй виплат щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, як такої особи що вже працевлаштована, але з відповіді відповідача вбачається, що вони відмовили їй у проведенні таких виплат і було подовжено виплату допомоги на чоловіка.

Відповідно до п. 3 Порядку надання щомісячної адресної допомоги особам, які переміщуються з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції, для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2014 року за № 505 якщо в складі сім`ї, якій призначено грошову допомогу відбулися зміни, розмір грошової допомоги перераховується з місяця, наступного за місяцем виникнення таких змін, за заявою уповноваженого представника сім'ї або інформацією компетентного органу.

Відповідно до п. 7 вищезазначеного Порядку надання щомісячної адресної допомоги для одержання допомоги у встановлених розмірах на наступний період особи працездатного віку мають працевлаштуватися, в тому числі за сприянням державної служби зайнятості.

Якщо працездатний член сім`ї протягом двох місяців не працевлаштувався, або перебуває у трудових відносинах з роботодавцями на тимчасово окупованій території України чи в районах проведення антитерористичної операції і фактично не працює, розмір допомоги для цих осіб на наступні два місяці зменшується на 50 відсотків, а на наступний період припиняється.

Згідно з постановою Кабінету Міністрів України № 212 від 31.03.2015 року, що набрала чинності з 23.04.2015 року, п. 12 «Порядку надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 505 від 01.10.2014 року доповнено абзацом такого змісту: «Виплата грошової допомоги може бути поновлена, якщо протягом місяця з місяця припинення її виплати уповноважений представник сім`ї повідомив уповноваженому органу про зміну обставин, які вплинули на припинення виплати грошової допомоги».

21.02.2017 року позивач повідомила відповідача про своє працевлаштування до ТОВ «Запорізька картонно-тарна фабрика», що вбачається з матеріалів справи.

Суд вважає, що допомога повинна бути призначена позивачу саме з дня подачі заяви відповідачу про надання грошової допомоги на наступний термін.

Суд погоджується, що після отримання постійного місця роботи позивач має право отримувати щомісячну адресну допомогу переміщеній особі, але після того як подасть відповідну заяву особисто або уповноважена ним особа на адресу органу соціального захисту, в якій повідомить про зміни, що впливають на призначення грошової допомоги.

З даної справи вбачається та не заперечується самим відповідачем, що він був повідомлений про факт працевлаштування позивача заявою позивача 21.02.2017 року, що підтверджується поясненнями наданими в судовому засіданні, інших доказів того, що позивач раніше зверталася до відповідача з заявою про зміну обставин, які вплинули на припинення виплати йому адресної грошової допомоги, судом не встановлено, тому заява позивача підлягає задоволенню частково з цих підстав.

Таким чином, відповідач зобов'язаний призначити та виплатити відповідачу щомісячну адресну допомогу як особі, що переміщена з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг з моменту надання заяви для призначення щомісячної адресної допомоги, тобто з 22.02.2017 року.

В зв'язку з цим відповідач повинен з цієї дати поновити виплату адресної грошової допомоги позивачеві.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок по доказуванню правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Аналізуючи положення наведеної процесуальної норми, виходячи із суті позовних вимог, під час розгляду даної категорії справ відповідачу належить довести правомірність своїх дій та бездіяльності.

Відповідно до приписів ч. 3 ст. 162 КАС України, суд може прийняти постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, у сфері публічно-правових відносин з боку суб'єктів владних повноважень.

Враховуючи викладене, повно і всебічно з'ясувавши обставини в адміністративній справі, які підтверджуються дослідженими письмовими доказами, з метою захисту прав, свобод та інтересів особи у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позовних вимог.

Відповідно до частини 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивач за звернення до суду з даним адміністративним позовом сплатив судовий збір у сумі 640 грн., що підтверджується відповідною квитанцією від 03 липня 2017 року, яка наявна в матеріалах справи.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. ст. 2, 6, 11, 12, 17-19, 71, 72, 94, 158-164 КАС України, ст. 46 Конституції України, ст. 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб», Порядком надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, затвердженим постановою Кабінетів Міністрів України від 01.10.2014 року № 505, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Запорізької міської ради по Комунарському району про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Управління праці та соціального захисту населення Запорізької міської ради по Комунарському району, щодо невідновлення ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, (ІПН: НОМЕР_1) з 22 лютого 2017 року щомісячної адресної допомоги як особі, що переміщена з тимчасового окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції, для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг.

Зобов'язати Управління праці та соціального захисту населення Запорізької міської ради по Комунарському району відновити ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, (ІПН: НОМЕР_1) щомісячну адресну допомогу як особі, що переміщена з тимчасового окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг з 22 лютого 2017 року.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління праці та соціального захисту населення Запорізької міської ради по Комунарському району на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, (ІПН: НОМЕР_1), судовий збір у розмірі 640 (шістсот сорок) грн.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.

Суддя В.Б. Кулик