Рішення № 6908335, 24.11.2009, Господарський суд м. Севастополя

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

Іменем України

РІШЕННЯ

"24" листопада 2009 р. справа № 5020-1/110-10/066

Господарський суд міста Севастополя в складі:

судді Юріної О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Севастополі господарську справу

за позовом Приватного підприємства „Євроколор”

(87515, м. Маріуполь, пр. Будівельників, 85-а)

до Товариства з обмеженою відповідальністю „Максимум”

(99038, м. Севастополь, вул. Соловйова, 10, офіс 2;

99007, м. Севастополь, вул. М. Музики, 58-74)

про стягнення заборгованості в розмірі 33 031,79 грн., з яких 18 198,92 грн. –основний борг, 1068,17 грн. - 3% річних в розмір, 5187,89 - інфляційні втрати, 8578,81 грн. –пеня.

За участю представників:

позивача –Щебаніц Ф.Ф., довіреність №01/06-09 від 01.06.2009;

відповідача –Опанасенко Н.С., довіреність б/н від 15.01.2009.

01.10.2009 Приватне підприємство „Євроколор” (далі –Позивач) звернулось до господарського суду міста Севастополя з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю „Максимум” (далі –Відповідач) про стягнення заборгованості в сумі 33 031,79 грн., з яких: 18 198,92 грн. –основний борг, 1068,17 грн. - 3% річних в розмір, 5187,89 - інфляційні втрати, 8578,81 грн. –пеня.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням Відповідачем обов’язку щодо внесення плати за поставлений товар відповідно до умов договору №295 від 04.12.2008.

19.10.2009 представник Позивача надав суду уточнену позовну заяву, відповідно до якої зменшив позовні вимоги, просить стягнути з відповідача 38 661,79 грн., з яких 23 828,92 грн. –основний борг, 18 198,92 грн. –основний борг, 1068,17 грн. - 3% річних в розмір, 5187,89 - інфляційні втрати, 8578,81 грн. –пеня, судові витрати покласти на відповідача.

24.11.2009 представник Позивача надав суду уточнену позовну заяву, відповідно до якої зменшив позовні вимоги, просить стягнути з відповідача 33 031,79 грн., з яких 18 198,92 грн. –основний борг, 18 198,92 грн. –основний борг, 1068,17 грн. - 3% річних в розмір, 5187,89 - інфляційні втрати, 8578,81 грн. –пеня.

Представник Відповідача уточнені позовні вимоги визнав в частині стягнення суми основного боргу, заперечував проти нарахування пені та інфляційних втрат, надав контррозрахунок пені та інфляційних втрат.

Вивчивши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

04.12.2008 між Приватним підприємством „Євроколор” (Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Максимум” (Покупець) укладений договір поставки товару №295 (далі –Договір), відповідно до умов якого Постачальник зобов’язується поставити в обумовлені строки іншій стороні –покупцю Товар, а Покупець зобов’язується прийняти Товар та сплатити за нього певні кошти (пункт 1.1 Договору) /а.с.17/.

Згідно з пунктом 2.4 Договору право власності на поставлений товар переходить до Покупця в момент одержання товару від Постачальника (перевізника) по витратно-прибутковій накладній (товаротранспортній накладній).

Розділом 8 Договору визначено: оплата здійснюється після реалізації товару шляхом безготівкового розрахунку, на поточний рахунок Постачальника, зазначений в реквізитах Постачальника в цьому Договорі; Покупець здійснює оплату за реалізований товар шляхом банківського перерахування коштів на розрахунковий (поточний) рахунок Постачальника (по мірі реалізації) за період –1 (одна) календарна неділя протягом 2 (двох) банківських днів з дня закінчення календарного тижня, за який здійснюється оплата; обсяг реалізованого товару визначається Актом про наявність залишків у Покупця; Покупець зобов’язаний раз на місяць не пізніше 5 числа надавати Постачальнику звіт про рух товару (пункти 8.1 –8.4, 8.6).

Набрання Договором сили визначено сторонами з моменту його підписання, дія –до 31.12.2009, з подальшим продовженням дії на наступний календарний рік, у разі, якщо за 30 (тридцять) календарних днів до дати завершення дії Договору жодна з сторін не заявить про намір його розірвати, а також до повного проведення взаєморозрахунків Сторонами (пункт 11.1 Договору).

Судом встановлено, що Договір чинний та недійсним не визнаний.

Товариством з обмеженою відповідальністю „Максимум” отриманий товар від Приватного підприємства „Євроколор” на загальну суму 118005,07 грн., що підтверджується видатковими накладними: №ЕК-0000410 від 16.12.2008 на суму 66670,30 грн.; №ЕК-0000413 від 17.12.2008 на суму 8128,08 грн., №ЕК-0000421 від 25.12.2008 на суму 14733,84 грн., №ЕК-0000019 від 06.02.2008 на суму 14743,75 грн., №ЕК-0000023 від 13.02.2008 на суму 13595,04 грн. /а.с.25-32/.

Таким чином, зобов’язання з поставки товару Позивач виконав у повному обсязі, але, як встановлено судом та визнано Відповідачем, останній умови пункту 8.2 Договору належним чином не виконав - за отриманий товар розрахувався не в повному обсязі, сплативши суму в розмірі 76418,45 грн. /а.с.34-74/ і станом на день подання позову сума основної заборгованості склала 41586,62 грн.

Станом на 23.11.2009 сума основної заборгованості Відповідача за Договором складає 18198,92 грн., що визнано ним (Акт звірення взаємних розрахунків від 23.11.2009 /а.с. 136/).

                    Судом встановлено, що за своєю правовою природою та ознаками укладений між сторонами Договір є договором поставки.

Зобов'язання, що виникають на підставі договору поставки є господарськими зобов'язаннями, до яких застосовуються положення статей 264-271 Господарського кодексу України та положення глави 54 Цивільного кодексу України.

                    Згідно з частиною першою статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

                    До договору поставки, згідно з частиною другою статті 712 Цивільного кодексу України, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

                    Відповідно до частини першої статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

                    Відповідно до частини першої статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Аналогічні положення містяться у статтях 525, 526 Цивільного кодексу України.

          У зв’язку з неналежним виконанням Відповідачем своїх зобов’язань Позивач просить суд стягнути з Відповідача 3% річних в розмірі 1 068,17 грн., інфляційні втрати в розмірі 5 187,89 грн. та пеню в розмірі 8578,81 грн.

В силу частини другої статті 20 Господарського кодексу України, захист прав і законних інтересів суб’єктів господарювання здійснюється, зокрема, шляхом застосування до особи, яка порушила право, штрафних санкцій, а також іншими способами, передбаченими законом.

Штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина перша статті 230 Господарського кодексу України).

Відповідно до статті 610, частини третій статті 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання); у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Статтею 549 Цивільного кодексу України пеня визначена грошовою сумою, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання та обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 9.5 Договору передбачено, що у разі прострочення виконання зобов’язань Покупцем по оплаті поставленого товару Постачальник має право стягнути пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожен день прострочення від вартості поставленої партії товару.

Згідно з розрахунком Позивача пеня складає 8578,81 грн. /а.с.10-11/, але перевіривши цей розрахунок, суд визнав його невірним.

Сторони не надали суду жодного акта про наявність залишків товару у Покупця, складення яких передбачено пунктом 8.4 Договору з метою визначення обсягу реалізованого товару. За таких обставин строк виконання зобов’язання визначається за правилом частини другої статті 530 Цивільного кодексу України, відповідно до якої якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Вперше Відповідачем визнана заборгованість у листі - відповіді від 16.07.2009 за вих. № 207, на претензію Позивача (відомості про надходження останньої на адресу Відповідача сторони суду не надали) /а.с.76/, у зв’язку з чим семиденний строк для виконання зобов’язання у спірних відносин обраховується з наступного за відповіддю на претензію дня –17.07.2009, таким чином, датою виникнення заборгованості є 24.07.2009.

          Відповідно до Постанов Національного банку України від 12.06.2009 №343, від 10.08.2009 №468, розмір облікової ставки з 15.06.2009 складав 11%, з 12.08.2009 –10,25%.

Згідно з вказаними нормами пеня, яка підлягає стягненню з Відповідача, складає 1 016,74 грн.:

                    24.07.2009 –27.07.2009 (4 дні) - 40 586,62 грн.х22%х4:365 = 97,85 грн.;

28.07.2009 –11.08.2009 (15 днів) - 31508,92 грн.х22%х15:365 = 284,88 грн.;

12.08.2009 –09.09.2009 (29 днів) - 31508,92 грн.х20,5%х29:365 = 513,20 грн.;

10.09.2009 –16.09.2009 (7 днів) - 30728,92 грн.х20,5%х7:365 = 120,81 грн.

                    Згідно зі статтею 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Розрахунок Позивача 3% річних та інфляційних втрат /а.с.10-11/ визнаний судом неправильним з наведеного вище.

З урахуванням дати виникнення заборгованості (24.07.2009) 3 % річних складають 144,97 грн.:

          24.07.2009 –27.07.2009 (4 дні) - 40 586,62 грн.х3%х4:365 = 13,34 грн.;

28.07.2009 –09.09.2009 (44 дні) - 31 508,92 грн.х3%х44:365 = 113,95 грн.

10.09.2009 –16.09.2009 (7 днів) - 30 728,92 грн.х3%х7:365 = 17,68 грн.,

а інфляційні втрати складають 79,75 грн.:

          серпень 2009 01.08.2009 –31.08.2009 - 31508,92 грн.х99,8% - 31508,92 = - 63,02 грн.

вересень 2009:

01.09.2009 –09.09.2009 - (31 508,92 грн.х100,8% - 31508,92):30х9 = 75,62 грн.

10.09.2009 –16.09.2009 - (30 728,92 грн.х100,8% - 31508,92):30х7 = 67,15 грн.

(75,62 + 67,15) –63,02 = 79,75 грн.

За таких обставин, заявлені позовні вимоги про стягнення з Відповідача пені, 3% річних, інфляційних втрат, суд визнає такими, що підлягають задоволенню в розмірах: пеня - 1 016,74 грн., 3% річних - 144,97 грн., інфляційні втрати - 79,75 грн.

Витрати Позивача по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України при частковому задоволенні позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 49, 82, 84-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Максимум” (99038, м. Севастополь, вул. Соловйова, 10, офіс 2; 99007, м. Севастополь, вул. М. Музики, 58-74, ідентифікаційний код 31005009, р/р 26005317020001 в СФ КБ «Приватбанк», м. Севастополь, МФО 324935 або з будь-якого іншого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду) на користь Приватного підприємства „Євроколор” (87515, м. Маріуполь, пр. Будівельників, 85-а, ідентифікаційний код 32519362, р/р 260010102718 в ЗАТ «ПроКредитБанк», м. Київ, МФО 320984) 19 440,38 грн. (дев’ятнадцять тисяч чотириста сорок грн. 38 коп.) у тому числі: основна заборгованість - 18198,92 грн. (вісімнадцять тисяч сто дев’яносто вісім грн. 92 коп.), 3 % річних –144,97 грн. (сто сорок чотири грн. 97 коп.); інфляційні втрати –79,75 грн. (сімдесят дев’ять грн. 75 коп.); пеня –1 016,74 грн. (одна тисяча шістнадцять грн. 74 коп.), а також витрати по сплаті державного мита в розмірі 194,40 грн. (сто дев’яносто чотири грн. 40 коп); витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 138,89 грн. (сто тридцять вісім грн. 89 коп.).

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. В іншій частині позову відмовити.

          Суддя О.М.Юріна

Рішення складено відповідно до вимог статті 84

Господарського процесуального кодексу України

та підписано 30.11.2009.