Ухвала суду № 69077690, 13.09.2017, Смілянський міськрайонний суд Черкаської області

Справа № 703/462/17

2/703/663/17

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" вересня 2017 р. Смілянський міськрайонний суд Черкаської області в складі:

головуючого судді Опалинської О.П.

при секретарі Литвин Г.Т.

розглянувши в залі суду в м. Сміла цивільну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до ОСОБА_2, сільськогосподарського Товариства з обмеженою відповідальністю «Залевківське», треті особи управління Держгеокадастру у Смілянському районі Черкаської області, державний реєстратор виконкому Смілянської міської ради про визнання договору оренди недійсним та скасування державної реєстрації, -

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до суду з вищевказаною позовною заявою.

До початку судового засідання, 13 вересня 2017 року, позивач надіслав до суду заяву про відмову від позову, закриття провадження по справі та повернення судового збору.

13 вересня 2017 року до суду надійшло клопотання представника відповідача ОСОБА_2 адвоката ОСОБА_3 про приєднання розрахунку до договору про надання правової допомоги та стягнення з позивача на користь відповідача понесених витрат за надання правової допомоги.

В судове засідання сторони не зявилися з невідомих суду причин, хоча про день, час і місце розгляду справи повідомлялися належним чином.

У відповідності до ч.2 ст. 197 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі якщо відповідно до положень цього кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального засобу не здійснюється.

Оскільки розгляд справи відбувався за відсутності учасників процесу фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального засобу не здійснювалося.

Суд дослідивши матеріали справи, приходить до наступного висновку.

Відповідно до ст. 174 ЦПК України позивач може відмовитися від позову протягом усього судового розгляду, зробивши усну заяву. Якщо відмову позивача від позову викладено в адресованих суду письмових заявах, ці заяви приєднуються до справи. У разі відмови позивача від позову суд постановляє ухвалу про закриття провадження у справі.

Враховуючи, що письмова заява ФОП ОСОБА_1 про відмову від позову не суперечить закону, підстав для неприйняття відмови від позовних вимог не встановлено, суд вважає за необхідне подану заяву задовольнити.

Відповідно п. 3 ч. 1 ст. 205 ЦПК України суд постановляє ухвалу про закриття провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову та відмова прийнята судом.

Оскільки відмова позивача від позову не суперечить закону та не порушує чиї-небудь права та охоронювані законом інтереси, суд дійшов висновку про наявність підстав для прийняття відмови позивача від позову та закриття, у зв'язку з цим, провадження у справі.

Разом з тим, відповідно до ст. 7 ЗУ «Про судовий збір» від 6 липня 2011 року №3674 VI сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі: закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у звязку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

Оскільки позивач відмовився від позову, відмова прийнята судом, суд не вбачає підстав до задоволення заяви в частині повернення судового збору.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України у разі відмови позивача від позову понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються, а витрати відповідача за його заявою стягуються з позивача. В інших випадках закриття провадження у справі, а також у разі залишення заяви без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов'язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача.

З клопотання представника відповідача вбачається, що він просить стягнути з позивача на користь відповідача ОСОБА_2 витрати за надання правової допомоги в сумі 5000 (пять тисяч) гривень відповідно до розрахунку до договору про надання правової допомоги.

Відповідно до ст. 84 ЦПК України, витрати, пов'язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги. Граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється законом.

Згідно ч. 1 ст. 1 ЗУ «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах» від 20 грудня 2011 року №4191-VI розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних справах, в яких така компенсація виплачується стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, іншою стороною, а в адміністративних справах - субєктом владних повноважень, не може перевищувати 40 відсотків прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року, за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, що визначається у відповідному судовому рішенні.

Відповідно до п.48 постанови Пленуму ВССУ №10 від 17 жовтня 2014 року «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах», витрати на правову допомогу, граничний розмір якої визначено відповідним законом, про що зазначено в пункті 47 цієї постанови, стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов'язаних із наданням правової допомоги у конкретній справі (наприклад, складання позовної заяви, надання консультацій, переклад документів, копіювання документів). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Так, представником відповідача вимоги про стягнення витрат за надання правої допомоги обґрунтовані належним чином та підтверджені, в матеріалах справи наявний договір №07/04/17-3 про надання правової допомоги від 7 квітня 2017 року та квитанція прибуткового касового ордера від 7 квітня 2017 року, в якій зазначено вартість виконаних послуг в розмірі 5000 (пять тисяч) гривень.

Загальна кількість витраченого часу представника відповідача - адвоката ОСОБА_3 становить 14 годин. Розміри прожиткового мінімуму на 2017 рік визначено Законом України «Про Державний бюджет України на 2017 рік» від 21 грудня 2016 року №1801-VIII. Станом на 01 січня 2017 року розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб становить 1600 (одна тисяча шістсот) гривень. Отже, витрати адвоката ОСОБА_3 за надання правової допомоги складають 8320 (вісім тисяч триста двадцять) гривень.

Оскільки представником відповідача заявлено вимогу про стягнення з позивача 5000 (пять тисяч) гривень за надання правової допомоги, суд вважає, що клопотання ґрунтується на вимогах закону та підлягає до задоволення.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст.84, 89, 174, 197, 205, 207, 209, 210 ЦПК України, ЗУ «Про судовий збір» від 6 липня 2011 року №3674 VI, ЗУ « Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах» від 20 грудня 2011 року № 4191-VI, Законом України «Про Державний бюджет України на 2017 рік» від 21 грудня 2016 року №1801-VIII,-

ухвалив:

Прийняти відмову позивача від позову в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, сільськогосподарського Товариства з обмеженою відповідальністю «Залевківське», треті особи управління Держгеокадастру у Смілянському районі Черкаської області, державний реєстратор виконкому Смілянської міської ради про визнання договору оренди недійсним та скасування державної реєстрації, а провадження по справі закрити.

Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 5000 (пять тисяч) гривень за надання правової допомоги адвокатом.

Ухвала може бути оскаржена до апеляційного суду Черкаської області через Смілянський міськрайонний суд Черкаської області протягом 5 днів з дня її отримання.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку на її оскарження, а в разі оскарження після розгляду справи апеляційним судом, якщо її не буде скасовано.

Головуючий