Ухвала суду № 69077549, 25.09.2017, Придніпровський районний суд м. Черкас

Придніпровський районний суд м.Черкаси

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 711/5242/17

Провадження 2-п/711/56/17

25 вересня 2017 року

Придніпровський районний суд міста Черкаси у складі

головуючий суддя: Дунаєв С.О.

при секретарі: Нарадько Л.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву відповідача ОСОБА_1 акціонерного товариства «АЗОТ» про перегляд заочного рішення суду по справі за позовом ОСОБА_2 до ПАТ «АЗОТ» про поновлення на роботі та виплату заробітної плати за час вимушеного прогулу, третя особа: управління Держапраці у Черкаській області,

ВСТАНОВИВ:

01.08.2017р. судом ухвалено заочне рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_2 до ПАТ «АЗОТ» задоволено частково: визнано незаконним наказ ПАТ «АЗОТ» від 29.05.2017р. №551-ВК про припинення трудового договору, поновлено ОСОБА_2 на посаді начальника ремонтно-механічного цеху ПАТ «АЗОТ» з 30.05.2017р.; стягнуто з ПАТ «АЗОТ» на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 30.05.2017р. по 10.07.2017р. в розмірі 15510,60грн; стягнуто з ПАТ «АЗОТ» в дохід держави судовий збір в розмірі 640грн. Рішення суду в частині поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку в розмірі 15510,60грн допущено до негайного виконання.

23.08.2017р. ПАТ «АЗОТ» звернулось до суду з заявою, в якій просить скасувати заочне рішення суду від 01.08.2017р..

В обґрунтування доводів заяви зазначено, що представник відповідача не міг зявитись до суду з обєктивних поважних причин, а при прийнятті рішення за наслідками розгляду справи судом не враховано необхідність зменшення розміру суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу на розмір податків та обовязкових платежів. Також зазначено про неправомірність допущення судом рішення до негайного виконання в частині стягнення всієї суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

В судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_3 підтримала заяву та просила її задовольнити.

Представник позивача заперечив проти заяви відповідача про перегляд заочного рішення суду та просив залишити її без задоволення.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали заяви про перегляд заочного рішення та додані до неї додатки, суд дійшов висновку, що заява задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Згідно ч.1 ст.232 ЦПК заочне рішення підлягає скасуванню, якщо судом буде встановлено, що відповідач не зявився в судове засідання та не повідомив про причини неявки з поважних причин і докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи.

Визначаючи поважність причини неявки представника відповідача суд звертає увагу, що доводи відповідача щодо нестачі часу для підготовки заперечень є неприйнятними. Оцінка судом таких доводів наведена у вступній частині заочного рішення суду. Інших доказів неможливості забезпечення участі в судовому засіданні свого представника відповідачем суду не надано. Отже судом не встановлено поважних причин, які унеможливили участь представника відповідача в судовому засіданні з розгляду справи.

Крім того, аналіз ч.1 ст.232 ЦПК свідчить, що обовязковою підставою для скасування заочного рішення є наявність доказів, на які посилається відповідач, що мають істотне значення для правильного вирішення справи.

На підтвердження обставин, якими відповідач обумовлює необхідність перегляду заочного рішення, відповідач посилається на неправильність розрахунку судом суми середнього заробітку за час вимішеного прогулу, який підлягає стягненню з відповідача у звязку із встановлення незаконності звільнення позивача. Натомість в цьому контексті суд звертає увагу, що за змістом положень ст.ст.164, 167, 168 Податкового кодексу України та розяснень постанови Пленуму ВСУ від 24.12.1999р. №13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» справляння і сплата податку з прибутку фізичних осіб та інших обовязкових платежів з громадян є обов'язком працівника і роботодавця, як податкового агента. З огляду на порядок обчислення та спосіб нарахування середнього заробітку за час вимушеного прогулу, то за своєю сутністю та правовим режимом податкового регулювання такий дохід прирівнюється до заробітної плати, отриманої відповідно до умов трудового договору, якщо інше не передбачено законом. Отже визначена судом сума середнього заробітку за час вимушеного прогулу підлягає оподаткуванню на загальних підставах як заробітна плата з особливостями, встановленими законом. На момент розгляду справи такий дохід має оподатковуватись податком на доходи фізичних осіб, єдиним соціальним внеском та військовим збором. Обов'язок нарахування та утримання таких податків покладається на податкового агента (п.п.14.1.180 п.14.1 ст.14, п.п.168.1.1 п.168.1 ст.168, п.16-1 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України, ст.ст.4, 7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування»).

Таким чином, на теперішній час дане питання чітко врегульовано нормами Податкового кодексу України, що усуває необхідність додаткового його врегулювання рішенням суду.

Необґрунтованими є доводи відповідача щодо порушення судом умов для проведення заочного розгляду справи та визначений судом спосіб виконання рішення суду, оскільки дані обставини не є підставою для перегляду заочного рішення.

Оцінюючи доводи відповідача в сукупності суд звертає увагу, що сама по собі неналежна оцінка судом обставин справи (неправильність розрахунку середнього заробітку при наявних у суду вихідних даних) не може бути підставою для перегляду заочного рішення, оскільки така оцінка здійснюється за внутрішнім переконанням суду, що ґрунтується на всебічному, повному, обєктивному та безпосередньому дослідженні наявних доказів (ст.212 ЦПК). У свою чергу неповне з'ясування судом обставин справи, на підставі вже досліджених судом доказів, або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права (порушення умов для розгляду справи в заочному порядку, неправильне визначення порядку виконання судового рішення) є підставою для скасування або зміни рішення суду в апеляційному порядку, а не для перегляду заочного рішення суду.

З огляду на те, що суду не надано доказів, які мають істотне значення для правильного вирішення справи, а обставини, на які посилається відповідач були враховані судом при вирішенні спору, то підстави для задоволення заяви відповідача та скасування заочного рішення відсутні.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст.208, 231, 232, Цивільно-процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви ПАТ «АЗОТ» про перегляд заочного рішення суду відмовити.

Розяснити відповідачеві, що у звязку з залишенням заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Ухвала оскарженню не підлягає. Заперечення на ухвалу включаються до апеляційної скарги на рішення суду.

Головуючий: ОСОБА_4