Рішення № 6907708, 30.11.2009, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.11.09                                                                                           Справа№ 3/227

Суддя Н.Березяк при секретарі І. Торській розглянула матеріали справи

За позовом: ПП „Левко”, м. Кам”янка - Бузька

До відповідача: ПП „АРС –Фокус”, м. Львів

Про стягнення 54440,84 грн.

В судове засідання з’явились:

від позивача: Малярчук О.О. - представник

від відповідача: не з’явився

Представнику позивача роз’яснено права та обов‘язки, передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України.

Суть спору: Подано позов приватним підприємством „Левко” до приватного підприємства „АРС –Фокус” про стягнення 54440,84 грн.

В судовому засіданні 30.11.2009 року судом було оглянуто оригінали документів, які в належно завірених копіях долучені до матеріалів справи.

Представник позивача позов підтримав, просив задоволити позовні вимоги з мотивів наведених в позовній заяві, матеріалах справи та поясненнях наданих в судовому засіданні.

          Відповідач в судове засідання не з’явився, відзиву на позов не подав, хоча належним чином був повідомлений про час і місце розгляду справи ухвалою суду, яка направлялась йому рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення. За таких обставин суд вважає, що справа у відповідності до вимог ст.75 ГПК України, може бути розглянута за відсутності відповідача.

В судовому завданні 30.11.2009 року оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Суд заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, та оцінивши докази в їх сукупності, встановив наступне:

В серпні, жовтні, листопаді та грудні 2006 року, а також в березні, квітні, травні та в червні 2007 року на замовлення ПП „АРС –Фокус”, ПП „Левко” було виготовлено тиражі поліграфічної продукції на загальну суму 40044,60 грн. За виготовлену та отриману продукцію відповідач зобов’язувався оплатити, однак свої зобов’язання виконав частково, заборгувавши позивачу 38294,60 грн.

24.09.2007 року позивачем відповідачу була направлена претензія про оплату заборгованості, яка залишена відповідачем без відповіді і задоволення.

Станом на день подання позову, заборгованість відповідача перед позивачем складала 38294,60 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України позивачем нараховані інфляційні втрати в розмірі 13886,34 грн. та три відсотки річних в сумі 2259,90 грн.

Проаналізувавши всі обставини та матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача суд прийшов до висновку, що позовні вимоги обґрунтовані і підлягають до задоволення.

При прийнятті рішення, суд виходив з наступного :

Згідно зі статтею 509 ЦК України зобов'язання це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Аналогічне положення містить ст. 193 Господарського кодексу України, де зазначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Як вбачається із матеріалів справи, позивач на замовлення відповідачу виготовив тиражі поліграфічної продукції різної номенклатури на суму 40044,60 грн., які відповідач отримав згідно актів здачі-приймання робіт за №ОУ-000118 від 09.08.2006 року, №ОУ-000142 від 23.10.2006 року, № ОУ-000147 від 14.11.2006 року, №ОУ-000150 від 23.11.2006 року, №ОУ-000155 від 05.12.2006 року, №ОУ-000025 від 30.03.2007 року, №ОУ-000041 від 27.04.2007 року, №ОУ-000046 від 17.05.2007 року, №ОУ-000053 від 08.06.2007 року, №ОУ-000054 від 15.06.2007 року.

За виготовлену та отриману продукцію, відповідач зобов’язувався оплатити, однак свої зобов’язання виконав частково оплативши позивачу 1 750,00 грн. Решта суми заборгованості в розмірі 38294,60 грн. залишилась відповідачем непогашеною.

24.09.2007 року позивачем відповідачу була направлена претензія про оплату заборгованості, яка залишена відповідачем без відповіді і задоволення.

Станом на день подання позову, заборгованість відповідача перед позивачем складала 38294,60 грн.

Нормами ст. 625 ЦК України передбачена відповідальність за порушення грошового зобов’язання, а саме: сплата суми боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення та трьох відсотків річних від простроченої суми. За несвоєчасне виконання зобов’язань нараховані позивачем три відсотки річних в сумі 2259,90 грн. та інфляційні втрати в розмірі 13886,34 грн. підлягають до сплати.

Відповідно до ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

          Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

          Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

          Відповідно до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідач в судове засідання не з’явився, доказів оплати боргу чи заперечень на позов суду не представив.

Враховуючи відсутність заперечень з боку відповідача, суд вважає, що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають до задоволення.

Судові витрати слід віднести на відповідача в сумі 544,40 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Керуючись ст.ст. 6, 7, 12, 33, 82-85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задоволити.

2. Стягнути з Приватного підприємства „АРС –Фокус” (79000, м. Львів, вул. Збоїща, 15, код ЄДРПОУ 33667073) на користь Приватне підприємство „Левко” (80400, Львівська область, м. Кам’янка-Бузька, вул. Перемоги, 40/44, код ЄДРПОУ 31475419) –38294,60 грн. –основного боргу, 13886,34 грн. –інфляційних втрат, 2259,90 грн. –трьох відсотків річних, 544,40 грн. –державного мита та 236,00 грн. - витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Рішення суду може бути оскаржено протягом 10 днів до Львівського апеляційного господарського суду.

Наказ видати у відповідності до ст. 116 ГПК України.

Повний текст рішення виготовлений та підписаний 30.11.2009 року.

Суддя