Рішення № 69076326, 19.09.2017, Люботинський міський суд Харківської області

Справа № 630/466/16-ц

Провадження № 2/630/6/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 вересня 2017 року м Люботин

Люботинський міський суд Харківської області у складі:

головуючого судді Малихіна О.О.,

за участю секретаря Косенко С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Люботин Харківської області цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

встановив:

Позивач, ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК», звернувся до суду з позовом, в якому, з урахуванням уточнень до позовних вимог від 04 листопада 2016 року просить стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором б/н від 26 серпня 2011 року в розмірі 24752,57 грн., а також стягнути з відповідача судові витрати у справі.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказував, що з відповідачем 26 серпня 2011 року був укладений договір без номеру, за яким відповідач отримав кредит у розмірі 7000,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом на суму залишку заборгованості за кредитом. Однак, ОСОБА_1 свої зобов'язання за договором не виконував, внаслідок чого станом на 23 травня 2016 року виникла заборгованість за договором в загальному розмірі 24752,57 грн., яка складається з заборгованості по кредиту в сумі 23097,69 грн., штрафу (фіксована складова) в сумі 500,00 грн. та штрафу (процентна складова) в сумі 1154,88, яку позивач вимагає від відповідача повернути в повному обсязі.

В судове засідання представник позивача Сафір Ф.О. не з'явився, але подав разом з позовом заяву про підтримання позовних вимог і про розгляд справи за його відсутності та в заочному порядку у разі неявки відповідача.

Іншим представник позивача - Повєткін Ю.В., який приймав участь в розгляді справи в режимі відоеконференції, в судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю та просив їх задовольнити. В своїх поясненнях представник Повєткін Ю.В. посилався на обставини, викладені у позовній заяві, а також пояснив, що про строчка виконання зобов'язань за кредитним договором з боку ОСОБА_1 виникла лише з 27 травня 2015 року, до того часу він належним чином виконував свої зобов'язання за кредитним договором. Але після того, як ОСОБА_1 скористався кредитними коштами в межах кредитного ліміту, він свої зобов'язання по поверненню кредиту та сплаті відсотків не виконує, що призвело до виникнення заборгованості. На його переконання, відповідач отримав кредит з дотриманням усіх вимог, передбачених Умовами і правилами надання банківських послуг при здійснені банківських операцій з платіжними картками. Але яким чином ОСОБА_1, перебуваючи 26 травня 2015 року в м. Люботин Харківської області, здійснив банківські операції по перерахуванню грошових коштів з власної кредитної картки з прив'язкою таких операції до місця їх проведення - м. Київ, представник позивача пояснити суду не зміг.

Крім того, представником позивача Сафіром Ф.О. були направлені суду додаткові письмові пояснення, в яких він вважав необґрунтованими доводи відповідача ОСОБА_1 про заволодіння грошима сторонніми особами. На його думку, це виключено через те, що проведенню операції на суму 10900,00 грн. передувало успішне проходження відповідачем авторизації, яке полягає в тому, що на мобільний номер клієнта було надіслано ОТП-пароль, який було у зворотному порядку отримано від клієнта в якості підтвердження наміру здійснити відповідну банківську операцію. У разі співпадіння ОТП-паролів, Банк перевіряє номер мобільного телефону клієнта, чи зареєстрований він у системі «Приват24» і/або «Mobile Banking». Якщо номер мобільного телефону зареєстрований, то вважається, що клієнт прийняв умови публічного договору, за яким надаються потрібні для нього послуги. Тому Банк звільнений від відповідальності перед платником за проведений переказ, а відповідач повинен відшкодувати Банку завдані збитки.

Відповідач ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги не визнав та просив відмовити в їх задоволенні з тих підстав, що у належний спосіб виконував свої зобов'язання щодо користування кредитними грошима, своєчасно повертав кредит і сплачував відсотки за користування кредитом. Але 26 травня 2015 року невідомі особи у шахрайський спосіб, які зателефонували йому і представилися працівниками ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК», зняли з його кредитної картки гроші в сумі 10900,00 грн. Після цієї розмови він перевірив баланс карти і побачив виникнення боргу. Він відразу звернувся до Люботинського ВП Харківського ВП ГУНП в Харківській області з заявою про вчинення злочину щодо нього. Заяву від нього прийняв слідчий, вніс її до Єдиного реєстру досудових розслідувань, але розслідування й досі не завершено, винних не встановлено.

Суд, вислухавши пояснення осіб, які беруть участь в справі, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, встановив наступне.

Між ПАТ КБ «ПриватБанк» (надалі за текстом - Банк) і ОСОБА_1 26 серпня 2011 року був укладений Договір про надання банківських послуг, який складається з таких документів: Анкета-заява позичальника, Пам'ятка клієнта, Умови і правила надання банківських послуг та Тарифи. За цим договором ОСОБА_1 були надані кредитні кошти у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30,00% на рік на суму залишку.

Згідно з довідкою про умови кредитування з використанням кредитної картки «Універсальна, 55 днів пільгового періоду», з якою був ознайомлений ОСОБА_1, базова відсоткова ставка за користування кредитом визначена у розмірі 2,5% на місяць, тобто 30% на рік, та відповідач був зобов'язаний проводити сплату щомісячних платежів на погашення отриманого кредиту у розмірі 7% від заборгованості, але не менше 50 грн. і не більше залишку заборгованості, в строк до 25 числа місяця, наступного за звітним.

За умовами укладеного договору про надання банківських послуг (п. 2.1.1.5.5., п. 2.1.1.12.6. Умови і правила надання банківських послуг) Банк має право нараховувати проценти за користування кредитом у розмірі, встановленому Тарифами; а ОСОБА_1 зобов'язався погашати заборгованість по кредиту, процентам за його використання а також оплачувати комісії на умовах, визначених даний договором.

У відповідності до ст.ст. 526, 530 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином і в установлені строки відповідно до умов договору. Згідно зі ст.ст. 549, 610, 611 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або неналежне виконання. У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором, зокрема, сплата неустойки (штрафу), яка є грошовою сумою, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення зобов'язання.

Відповідно п. 2.1.1.7.6 Умов і правил надання банківських послуг у випадку порушення позичальником строків платежів по будь-якому з грошових зобов'язань більше ніж на 30 днів, він повинен сплатити Банку штраф у розмірі 500,00 грн. + 5% від суми заборгованості по кредитному ліміту з урахуванням нарахованих та прострочених відсотків.

Ст.ст. 610, 612 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання); боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Крім того ч. 2 ст. 1050 ЦК України встановлено, що у разі якщо за договором позичальник зобов'язувався повернути позику частинами, то вразі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилась, та сплати процентів.

Згідно ст.ст. 10, 11, 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд розглядає цивільні справи за зверненням фізичних чи юридичних осіб в межах заявлених ними вимог.

Прийняті на себе зобов'язання по кредитному договору ОСОБА_1 належним чином виконував до 26 травня 2015 року, що підтверджується поясненнями відповідача і представника позивача Повєткіна Ю.В., а також розрахунками заборгованості, наданими позивачем до позову, в яких станом на приведену дату відсутня заборгованість по кредиту.

Виходячи з розрахунків, поданих позивачем разом з первісним і уточненим позовами, на ім'я відповідача ОСОБА_1 станом на 31 травня 2016 року обліковується заборгованість за тілом кредиту в сумі 10900,78 грн., яка виникла 27 травня 2015 року та на яку відповідно нараховані відсотки за користування кредитом і пеня.

Згідно з виписками по рахунку ОСОБА_1 (картка № НОМЕР_1), наданими представниками позивача Повєткіним Ю.В. і Сафіром Ф.О., 26 травня 2015 року проведено операцію по перевірці балансу по рахунку з використанням банкомату № 4049, розташованому в м. Люботин Харківської області, та після цього три операції по перерахуванню грошових коштів в сумі 800,00 грн., 7400,00 грн. та 2700,00 грн. відповідно з використанням телеком послуги «PORTMONE.COM.UA» в м. Київ.

Того ж дня, 26 травня 2015 року, ОСОБА_1 звернувся до Люботинського ВП Харківського ВП ГУНП в Харківській області з заявою про вчинений злочин, в якій виклав обставини про те, що 26 травня 2017 року приблизно о 19-00 год. невідома особа шляхом довіри за допомогою банківських операцій заволоділа його грошима в сумі близько 12000,00 грн. Заяву ОСОБА_1 було прийнято слідчим та відомості з неї були внесені до ЄРДР 27 травня 2015 року з правовою кваліфікацією за ч. 1 ст. 190 КК України.

Представники позивача Повєткін Ю.В. і Сафір Ф.О. в своїх поясненнях наголошували на тому, що ОСОБА_1 діяв свідомо та самостійно провів банківські операції по перерахуванню грошових коштів з кредитної карти, якою він користується.

Однак, представник позивача Повєткін Ю.В., не зважаючи на усі запевнення, не зміг ані пояснити, ані представити належні і допустимі докази на підтвердження того, що відповідач ОСОБА_1 мав змогу, перебуваючи в м. Люботин Харківської області, виконати банківські операції, використовуючи для цього інші платіжні системи, та одночасно перебувати в м. Київ. Крім цього, представник Повєткін Ю.В. мав намір представити суду письмові докази на підтвердження змісту банківських операцій по перерахуванню грошових коштів в сумі 800,00 грн., 7400,00 грн. та 2700,00 грн., аби довести наявність у ОСОБА_1 певної мети, тобто на чию користь чи на який саме рахунок було здійснено перерахування коштів, або з якою метою - придбання товарів чи послуг тощо. Але відповідні докази представниками позивача в ході судового розгляду не було надано.

В своїх твердженнях щодо обґрунтованості позовних вимог представник позивача Сафір Ф.О. виходив з того, що відповідач ОСОБА_1 виконав усі вимоги, передбачені платіжної системою Банку на підтвердження волевиявлення на здійснення операцій по перерахуванню грошових коштів. Зокрема, це полягає у перевірці Банком номеру мобільного телефону клієнта ОСОБА_1 на відповідність тому номеру, який зареєстрований у системі «Приват24» і/або «Mobile Banking», яку використовує позивач у своїй діяльності. Але належних і допустимих доказів на підтвердження того, що ОСОБА_1 дійсно зареєстрований у одній з таких систем Банку, представником позивача суду не надано, в той час як відповідач заперечив будь-яке користування комп'ютерними програмами для проведення розрахунків.

Це викликає сумнів в тому, що банківські операції за 26 травня 2015 року по перерахуванню грошових коштів в сумі 800,00 грн., 7400,00 грн. та 2700,00 грн. були виконані за участі саме відповідача ОСОБА_1 До того ж, про обґрунтованість заперечень з боку ОСОБА_1 свідчать виписки по рахунках відповідача, надані позивачем, в яких відображені банківські операції лише щодо зняття грошових коштів готівкою в банкоматі та, інколи, придбання продуктів харчування. Жодної банківської операції за увесь період користування кредитною картою, здійсненої з використанням системи «Приват24» і/або «Mobile Banking» або інших платіжних систем, в представлених виписках не зафіксовано.

Відповідно до ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Аналізуючи досліджені докази, суд приходить до висновку, що відповідачем доведена відсутність в його поведінці вини в порушенні зобов'язань за кредитними договором, внаслідок чого виникла заборгованість по тілу кредиту в сумі 10900,78 грн. Це в свою чергу виключає відповідальність ОСОБА_1 перед ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» по оплаті відсотків за користування кредитом та неустойки. Тому в задоволенні позовних вимог суд відмовляє в повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 526, 549, 610, 614, 1054 ЦК України, ст.ст. 10, 11, 60, 61, 88, 213, 215 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ :

В задоволенні позову ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовити в повному обсязі.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Харківської області.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Люботинського міського суду Харківської області протягом 10 днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя О. О. Малихін