Рішення № 6907607, 24.11.2009, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.11.09                                                                                           Справа№ 25/264

Господарський суд Львівської області розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи :

за позовом:Приватного підприємства виробничо-технологічний комплекс “Промтехмаш” (м.Львів)

до відповідача:Товариства з обмеженою відповідальністю спільне українсько-російське підприємство “Технобуд” (м.Львів)

про :стягнення заборгованості в сумі 2 744,16 грн.

Суддя : В.М. Пазичев

При секретарі :І.Є. Башак

Представники:

від позивача:Не з”явився

від відповідача:Не з”явився

Представникам сторін, присутнім в судовому засіданні роз’яснено їх права та обов’язки відповідно до ст.ст. 20, 22 ГПК України, зокрема, право заявляти відводи.

Суть спору: На розгляд Господарського суду Львівської області подано позов Приватного підприємства виробничо-технологічний комплекс “Промтехмаш” (м.Львів) до Товариства з обмеженою відповідальністю спільне українсько-російське підприємство “Технобуд” (м.Львів) про стягнення заборгованості в сумі 2 744,16 грн.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 12.11.2009 року порушено провадження у справі і призначено до розгляду на 19.11.2009 року. Ухвалою від 19.11.2009 року розгляд справи відкладено до 24.11.2009 року, у зв”язку з неявкою представників сторін.

Позивач вимог ухвали суду про порушення провадження у справі від 12.11.2009 року, про відкладення від 19.11.2009 року не виконав повністю, явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив.

Відповідач вимог ухвали суду про порушення провадження у справі від 12.11.2009 року, про відкладення від 19.11.2009 року не виконав, відзиву на позов не представив, явку повноважного представника не забезпечив, хоча і був належним чином, відповідно до ст.64 ГПК України, повідомлений про час, місце і дату розгляду справи, що підтверджується поштовими повідомленнями про вручення №4908084 від 17.11.2009 року, №4977361 від 23.11.2009 року, а явка відповідача була визнана судом та визначена в ухвалах суду обов”язковою.

Позов розглянуто за відсутності представників сторін за наявними в справі матеріалами, відповідно до ст.75 ГПК України.

Рішення виготовлено, підписано та оголошено 24.11.2009 року.

Розглянувши документи і матеріали справи, подані сторонами, заслухавши пояснення осіб, які були присутніми в судових засіданнях, з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив наступне:

Згідно накладних, долучених до матеріалів справи, Товариство з обмеженою відповідальністю спільне українсько-російське підприємство “Технобуд” (надалі –відповідач) отримало у Приватного підприємства виробничо-технологічний комплекс “Промтехмаш” (надалі –позивач) товари на загальну суму 19 650,12 грн.

За твердженням позивача, відповідачем частково погашено заборгованість у розмірі 3 204,72 грн.

Отже, станом на момент звернення з позовом заборгованість відповідача перед позивачем становить 2 744,16 грн.

Претензії №29 від 06.05.2009 року та №33 від 08.06.2009 року, направлені позивачем відповідачу, залишенні останнім без відповіді, що, на думку позивача, є порушенням вимог ст.ст. 7, 8, 9 ГПК України.

Відповідач, за свідченням позивача, своїми діями порушив норми чинного законодавства, не виконав взяті на себе зобов”язання щодо повного розрахунку за отриманий товар.

Отже, загальна сума заборгованості відповідача перед позивачем становить 2 744,16 грн.

У порушення норм чинного законодавства, відповідач зобов’язання належним чином не виконав, докази погашення боргу суду не представив.

При прийняті рішення суд керувався наступним:

Відповідно до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно до ст. 173 ГК України, господарським визнається зобов”язання, що виникає між суб”єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб”єкт (зобов”язана сторона, в тому числі боржник) зобов”язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб”єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб”єкт (управнена сторона, в тому числі кредитор) має право вимагати від зобов”язаної сторони виконання її обов”язку.

Відповідно до ст. 179 ГК України, майново-господарські зобов”язання, які виникають між суб”єктами господарювання або між суб”єктами господарювання і негосподарюючими суб”єктами –юридичними особами на підставі господарський договорів, є господарсько-договірними зобов”язаннями.

У відповідності до ч.7 ст.179 ГК України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Згідно ст.193 ГК України, суб”єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов”язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов”язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошових зобов’язань. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов”язання, на вимогу кредитора зобов”язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно ч.3 ст.22 ГПК України, сторони зобов”язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і хоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об”єктивного дослідження всіх обставин справи.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

На час розгляду справи, відповідач не подав докази погашення боргу, відзив на позов не представив, проти позовних вимог у встановленному чинним законодавством України порядку не заперечив, явку повноважного представника в судові засідання не забезпечив.

Відповідно до ст.75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Враховуючи, що позивачем представлено достатньо об’єктивних та переконливих доказів в підтвердження своїх позовних вимог з урахуванням уточненя розміру позовних вимог, а відповідач проти позову не заперечив і не подав докази погашення боргу, суд прийшов до висновку, що позов Приватного підприємства виробничо-технологічний комплекс “Промтехмаш” (м.Львів) до Товариства з обмеженою відповідальністю спільне українсько-російське підприємство “Технобуд” (м.Львів) про стягнення заборгованості в сумі 2 744,16 грн. є обгрунтованим та підлягає задоволенню.

Згідно ст. 45 ГПК України, позовні заяви, заяви про вжиття запобіжних заходів і заяви про оскарження рішень, ухвал, постанов господарського суду оплачуються державним митом, крім випадків, встановлених законодавством.

Відповідно до ст.46 ГПК України, державне мито сплачується чи стягується в доход державного бюджету України в порядку і розмірі, встановлених законодавством України.

Згідно ст. 47-1 ГПК України, розмір витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу визначається Кабінетом Міністрів України за поданням Вищого господарського суду України.

Згідно п.”а” ч.2 ст.3 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито” № 7-93 від 21.01.1993 року, ставки державного мита встановлюються в таких розмірах: із заяв майнового характеру, що подаються до господарських судів - 1 відсоток ціни позову, але не менше 6 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і не більше 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Як доказ сплати судових витрат позивач подав платіжні доручення №8 від 06.11.2009 року на суму 102,00 грн. про сплату державного мита та №9 від 06.11.2009 року на суму 236,00 грн. про сплату витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Судові витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України, слід покласти на відповідача, оскільки спір виник з його вини.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 11, 509, 525, 526, 530, 610, 612, 625 ЦК України, ст.ст. 173, 179, 193, ГК України, ст.ст. 43, 33, 43, 49, 75, 80, 82, 83, 84, 85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1.          Позов задоволити.

2.          Стягнути із Товариства з обмеженою відповідальністю спільного українсько-російського підприємства “Технобуд” (79017, м.Львів, вул.О.Басараб,11а/8, код ЄДРПОУ 13815583, р/р 26008301050006 в ЗРФАКБ “Трансбанк” м.Львів, МФО 385435, р/р 26008010733 в ПЛФ ВАТ “Кредобанк” м.Львів, МФО 325365, індивідуальний податковий номер 138155813060, свідоцтво платника ПДВ 18073471) на користь Приватного підприємства виробничо-технологічний комплекс “Промтехмаш” (79021, м.Львів, вул.С.Петлюри,49/8, код ЄДРПОУ 23966923, р/р 260020107295 в ТОВ КБ “Фінансова ініціатива” МФО 380054, індивідуальний податковий №239669213031, свідоцтво платника ПДВ 17721437) – 2 744 (дві тисячі сімсот сорок чотири) грн. 16 коп. –боргу, 102 (сто дві) грн. 00 коп. –сплаченого держмита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. –витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          Наказ видати в порядку ст. 116 ГПК України, після набрання рішенням законної сили.

Суддя