Постанова № 69071446, 18.09.2017, Попаснянський районний суд Луганської області

Справа № 423/1683/17

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 вересня 2017 р.

Попаснянський районний суд Луганської області

в складі:

головуючої судді Архипенко А.В.

при секретарі судового засідання Іваненко С.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Попасна адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у Попаснянському районі Луганської області про визнання неправомірними дій і зобов'язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з вищевказаним позовом, в якому з урахуванням уточнених позовних вимог, просив:

1) визнати неправомірними дії Управління Пенсійного Фонду України в Попаснянському районі Луганської області щодо не зарахування позивачу ОСОБА_2 до пільгового стажу у відповідності до п "а" ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» роботу позивача на виробничому об'єднанні «Попаснянський склозавод» на посаді обробник видувних виробів з 01.01.2001 року по 18.06.2001 рік;

2) визнати неправомірним та скасувати рішення Управління Пенсійного Фонду України в Попаснянському районі Луганської області від 27.04.2017 року про відмову ОСОБА_2 у призначенні пенсії за віком згідно п "а" ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення»;

3) зобов'язати Управління Пенсійного Фонду України в Попаснянському районі зарахувати до пільгового стажу позивача ОСОБА_2 стаж роботи у відповідності до п "а" ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» період роботи на виробничому об'єднанні «Попаснянський склозавод» на посаді обробник видувних виробів з 01.01.2001 року по 18.06.2001 рік;

4) зобов'язати Управління Пенсійного Фонду України в Попаснянському районі Луганської області призначити позивачу пенсію за віком з 18.04.2017 року відповідно до п. 2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та п "а" ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та забезпечити виплату призначеної пенсії за весь період починаючи з дня призначення (18.04.2017 року).

Позов мотивовано тим, що 19.04.2017 року позивач ОСОБА_2 подав заяву до управління Пенсійного фонду України в Попаснянському районі про призначення пенсії за віком за пільговим стажем згідно до ст. 13 п. «а» Закону України «Про пенсійне забезпечення». До заяви позивачем надано всі необхідні документи, в тому числі трудова книжка та уточнюючі довідки, підтверджуючі пільговий стаж роботи. Рішенням Управління Пенсійного фонду України в Попаснянському районі від 27.04.2017 року в призначені пенсії позивачу відмовлено, оскільки стаж роботи з 01.01.2001року по 18.06.2001 на виробничому об'єднанні «Попаснянський склозавод» на посаді обробника видувних виробів не зараховано до пільгового стажу через відсутність пільгових довідок. А оскільки підприємство не ліквідовано і немає правонаступника, підтвердження періоду роботи на цьому підприємстві, особам, які мають право на призначення пільгової пенсії не можуть розглядатися Комісією з питань підтвердження стажу роботи. Тому позивач вимушений звернутися до суду за захистом своїх порушених прав бо вважає, що таке рішення порушує його право на призначення пенсії на пільгових умовах.

Згідно письмових заперечень відповідача у задоволенні позову слід відмовити з наступних підстав. Зокрема, без спірного періоду позивач не має необхідного пільгового стажу для призначення пенсії (зокрема, він має лише 8 років 7 місяців 11 днів такого стажу). У той же час спірний період неможливо зарахувати до пільгового стажу тому, що записів у трудовій книжці недостатньо для встановлення, чи працював позивач повний робочий день відповідно до роз'яснень Міністерства соціального захисту населення і Міністерства праці від 10.05.1994 №01-3/406-02-2 та №06-1649. Підтвердити цей стаж за рішенням Комісії про ГУ ПФУ в Луганській області неможливо, оскільки підприємство офіційно не ліквідоване. Крім того, згідно наданих позивачем архівних довідок, він фактично відпрацював 679 годин + 15 днів відпустки, що в перерахунку згідно з п.7 Порядку застосування Списків N 1 і N 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого Наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18.11.2005 № 383, становить 4 місяці 15 днів, а не 5 місяців 17 днів, як зазначено в уточнюючій довідці. Разом із тим, відповідач також не визнає уточнюючу довідку підприємства, оскільки вона не відповідає вимогам Додатку 5 до Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року №637, зокрема, вона підписана тільки однією відповідальною особою , на ній відсутні підписи начальника відділу кадрів та головного бухгалтера.

У судовому засіданні позивач і його представник надали пояснення, аналогічні доводам позовної заяви. Представник відповідача в судовому засіданні заперечила проти задоволення позову з підстав, указаних у письмових запереченнях.

Вислухавши сторони, допитавши свідків, дослідивши письмові докази, суд встановив наступне.

Відповідно до п.2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди. До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди пенсії указаним особам призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбачених Законом України "Про пенсійне забезпечення".

Відповідно до п. «а» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах. Працівникам, які не мають стажу роботи з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого загального стажу роботи пенсії за віком на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування": чоловікам - на 1 рік за кожний повний рік такої роботи.

Згідно з паспортом позивача, він народився ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.5), тобто на момент звернення до відповідача із заявою про призначення йому пенсії (19 квітня 2017 року) позивач виповнився 51 рік.

Тобто для призначення пенсії зі зниженням віку позивач повинен мати не менше 25 років загального стажу та 9 років стажу на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України.

Разом із тим, згідно з рішенням відповідача від 27.04.2017 року про відмову ОСОБА_2 у призначенні пенсії за віком згідно п "а" ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», відповідач зарахував до загального стажу роботи позивача 32 роки 06 місяців 15 днів, у тому числі за Списком №1 - 08 років 07 місяців 11 днів.

Таким чином, позивачеві (відповідно до розрахунків відповідача) не вистачає 4 місяці 19 днів стажу за Списком №1, тоді як спірний період становить 5 місяців 17 днів. Отже, у разі зарахування вказаного спірного періоду до пільгового стажу, позивач матиме право на пенсію відповідно до п. «а» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Вирішуючи питання, чи підлягає зарахуванню спірний період до пільгового стажу за Списком №1 суд виходить з того, що відповідно до статей 1, 3, 8 Основного Закону Україна є соціальною та правовою державою, де найвищою соціальною цінністю визнається людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека, де права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, де утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави, де визнається і діє принцип верховенства права. З урахуванням цього згідно з положеннями ст.129 Конституції України суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права. Відповідно до ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Крім того, згідно з положеннями ч.3 ст.2 КАС України в справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: … 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); … 5) добросовісно; 6) розсудливо; … 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія)…».

Відповідно до ст. 8 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави; суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Як зазначив ЄСПЛ у справі «Andrejeva v. Latvia» (п.77 рішення Великої палати ЄСПЛ від 18.02.2009 р.) стаття 1 Протоколу № 1 до Конвенції не накладає ніяких обмежень на свободу держави, що ратифікувала Конвенцію, приймати рішення про те, чи створювати якусь схему соціального забезпечення, або обирати тип або розмір виплат, які надаються відповідно до будь-якої такої схеми. Однак якщо в державі існують чинні законодавчі норми, що передбачають такі виплати на основі права на соціальну підтримку - незалежно від того, чи обумовлені вони попередньою сплатою внесків - ці норми слід вважати такими, що створюють майновий інтерес, що потрапляє в сферу дії статті 1 Протоколу № 1 до Конвенції для осіб, що відповідають пропонованим до благоотримувачам вимогам.

У справі «Будченко проти України» (рішення від 24 квітня 2014 року, заява № 38677/06) ЄСПЛ також нагадав, що якщо у Договірній державі є чинне законодавство, яким виплату коштів передбачено як право на соціальні виплати (обумовлені чи не обумовлені попередньою сплатою внесків), таке законодавство має вважатися таким, що передбачає майнове право, що підпадає під дію статті 1 Першого протоколу, відносно осіб, які відповідають її вимогам.

Отже, враховуючи те, що майновий інтерес позивача ґрунтується на положеннях чинного законодавства, зокрема, ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», стандарти ЄСПЛ можуть і повинні бути застосовані до цього випадку.

ЄСПЛ неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що предмет і мета Конвенції як інструменту захисту прав людини потребують такого тлумачення і застосування її положень, завдяки яким гарантовані нею права були б не теоретичними чи ілюзорними, а практичними та ефективними (п.53 рішення у справі «Ковач проти України» від 7 лютого 2008 року, п.59 рішення у справі «Мельниченко проти України» від 19 жовтня 2004 року, п.50 рішення у справі «Чуйкіна проти України» від 13 січня 2011 року, п.54 рішення у справі «Швидка проти України» від 30 жовтня 2014 року тощо). Суд переконаний, що з огляду на зазначені вище положення статей 1, 3, 8, 129 Конституції України можна за аналогією стверджувати, що права людини та громадянина, гарантовані законодавством України також мають бути не теоретичними та ілюзорними, а ефективними на практиці.

Це, звичайно, не означає, що суд має приймати рішення на користь людини кожного разу, коли вона про це просить, але суд повинен оцінювати фактичні обставини справи з урахуванням того, що права, гарантовані Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, а так само Конституцією та законодавством України, мають залишатися ефективними, іншими словами, людину не можна ставити в ситуацію, коли вона завідомо не може реалізувати своїх прав навіть теоретично.

У цьому контексті суд ще раз нагадує, що чинне законодавство визначає трудову книжку основним документом, що підтверджує стаж роботи. При цьому в разі відсутності «відповідних записів» у трудовій книжці, згідно з Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 р. № 637, трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами, а також на підставі показань свідків (пункти 1, 2 Порядку). Відповідно до п.18 цього Порядку за відсутності документів про наявний стаж роботи і неможливості одержання їх внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації або відсутності архівних даних з інших причин, ніж ті, що зазначені в пункті 17 цього Порядку, трудовий стаж установлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі і мали документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника. Згідно з п.20 цього Порядку в тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників, а в разі відсутності правонаступника підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установленої для окремих категорій працівників, здійснюється у порядку, визначеному Пенсійним фондом України за погодженням з Мінсоцполітики та Мінфіном. У разі коли підприємства, установи, організації або їх правонаступники розміщуються на тимчасово окупованій території України або в районах проведення антитерористичної операції, спеціальний трудовий стаж може підтверджуватися за даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.

На переконання суду, Порядок, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 р. № 637, було прийнято саме з метою створення юридичних механізмів підтвердження трудового стажу працівників з метою належної реалізації ними права на пенсійне забезпечення, у зв'язку з чим Порядком передбачено кілька альтернативних способів підтвердження трудового стажу, які можуть бути застосовані в різних ситуаціях (на підставі інших, ніж трудова книжка, документів або на підставі показань свідків). У жодному разі не можна дійти висновку, що метою цього Порядку є створення формальних перешкод для реалізації права особи на отримання пенсії. І хоча вимагаючи деякі документи (наприклад, уточнюючу довідку підприємства), органи Пенсійного фонду України переслідують в цілому законну мету попередження зловживання громадянами своїми правами та запобігання необґрунтованому призначенню пенсії, тим не менше органи Пенсійного фонду України, виконуючи свої повноваження повинні діяти обґрунтовано, добросовісно, розсудливо та пропорційно (ч.3 ст.2 КАС України) з тим, щоб не створювати штучних і явно необґрунтованих перешкод для реалізації громадянами їх прав.

Однак в контексті обставин цієї справи, суд приходить до висновку, що відповідач діяв суто формально, всупереч конституційному принципу верховенства права та з порушенням вимог указаних вище пунктів 3, 5, 6, 8 ч.3 ст.2 КАС України.

Відповідно ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Відповідно до ч.2, ч.3 ст.72 КАС України обставини, визнані судом загальновідомими, не потрібно доказувати; обставини, які визнаються сторонами, можуть не доказуватися перед судом, якщо проти цього не заперечують сторони і в суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання.

Суд звертає увагу на те, що протягом спірного періоду (з 01.01.2001 до 18.06.2001) позивач працював за професією обробника видувних виробів по 5-му розряду, що підтверджується записами в його трудовій книжці (а.с.6, 38-42). Разом із тим, на даний момент це підприємство фактично припинило діяльність, хоча юридично воно не було ліквідоване. Крім того, воно в знаходиться в м.Попасна, яке розташоване в районі проведення антитерористичної операції.

Згідно з уточнюючою довідкою №19 від 22.12.2010 року (а.с.10), яка підписана директором ВО «Попаснянський склозавод», підтверджується пільговий стаж позивача за вказаний період - 5 місяців 17 днів, при цьому в довідці є посилання на первинні документи: технологічний процес виробництва, відомості з нарахування заробітної плати, книги наказів з особового складу, особова картка ф.Т-2, класифікатор професій, наказ по ВО «Попаснянський склозавод» «Про результати атестації робочих місць за умовами праці» від 16.01.2001 №5, висновок відділу держекспертизи Управління праці та зайнятості населення Луганської обласної державної адміністрації від 13.12.2001 №13311. Також у довідці зазначено, що позивач протягом цього часу знаходився у відпустках без збереження заробітної плати за сімейними обставинами 10 днів - 17 березня 2001 р., 23 травня 2001 р., 1, 5, 7-8, 12-15 червня 2001 р.

Хоча на довідці відсутні підписи інших уповноважених осіб підприємства, вона береться судом до уваги як доказ і буде оцінюватися у сукупності з іншими доказами.

У матеріалах справи також є засвідчена копія наказу по ВО «Попаснянський склозавод» «Про результати атестації робочих місць за умовами праці» від 16.01.2001 №5 (а.с.11).

Згідно з Індивідуальними відомостями про застраховану особу (а.с.9) також підтверджується пільговий стаж за кодом ЗПЗ013А1 (п. «а» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення») роботи позивача на ВО «Попаснянський склозавод» в 2001 році - 5 місяців 13 днів (місяць завершення роботи - червень).

Роботу позивача за професією обробника видувних виробів на ВО «Попаснянський склозавод» повний робочий день протягом січня-червня 2001 року підтвердив допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_3, який працював з позивачем на одному підприємстві за тією ж професією у той самий період, що підтверджується записами в його трудовій книжці (а.с.50). При цьому цей свідок є пенсіонером і згідно з розрахунком стажу ОСОБА_3, здійсненого УПФУ в Попаснянському районі Луганської області при призначенні останньому пенсії, аналогічний період з 01.01.2001 по 18.06.2001 за виключенням кількох днів було зараховано до пільгового стажу за Списком №1.

Крім того, як вбачається з матеріалів даної, саме копій трудових книжок свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_5, які працювали з позивачем на одному підприємстві за тією ж професією у той самий період, що підтверджується записами в їх трудових книжках (а.с.47-48), та які також підтвердили роботу позивача за професією обробника видувних виробів на ВО «Попаснянський склозавод» повний робочий день протягом січня-червня 2001 року.

Отже, з огляду на викладене суд приходить до висновку, що відповідач не виконав свого процесуального обов'язку щодо доказування правомірності свого рішення, та беручи до уваги показання свідків, відомості зазначені в трудовій книжці позивача та довідці підприємства, а також дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, суд приходить до висновку, що вимоги позивача щодо зобов'язання відповідача зарахувати до його пільгового стажу період роботи з 01.01.2001 р. до 18.06.2001 р. підлягають задоволенню, відповідно підлягають задоволенню і решта вимог, оскільки в такому разі позивач матиме необхідні 9 років стажу за Списком №1 для призначення пенсії зі зниженням віку згідно п. «а». ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

При цьому суд відхиляє заперечення відповідача про те, що згідно наданих позивачем архівних довідок, він фактично відпрацював 679 годин + 15 днів відпустки, що в перерахунку згідно з п.7 Порядку застосування Списків N 1 і N 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого Наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18.11.2005 № 383, становить 4 місяці 15 днів, а не 5 місяців 17 днів, як зазначено в уточнюючій довідці.

Зокрема, п.7 Порядку застосування Списків N 1 і N 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого Наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18.11.2005 № 383, передбачає, що у разі неритмічної роботи підприємства чи організації підрахунок пільгового стажу здійснюється в такому порядку: загальна кількість днів, протягом яких працівник повний робочий день був зайнятий на роботах із шкідливими умовами праці, ділиться на 25,4 - при шестиденному робочому тижні і на 21,2 - при п'ятиденному робочому тижні. Таким чином, указаний Порядок встановлює правила перерахунку кількості робочих днів у календарні місяці, проте не містить правил перерахунку робочих годин у робочі дні.

Отримана відповідачем кількість календарних місяців і днів можливо при діленні кількості відпрацьованих годин на 8 (при 8-годинному робочому дні та 40-годинному робочому тижні): 679 / 8 = 84,88 днів. Якщо розділити цю кількість робочих днів на 21,2 (коефіцієнт при 5-денному робочому тижні) та додати 15 днів відпустки, то вийде саме 4 місяці та 15 днів.

Однак такий підрахунок є неправильним, оскільки він не враховує, що відповідно до ст.51 КЗпП України для працівників, зайнятих на роботах з шкідливими умовами праці встановлюється скорочена тривалість робочого часу - не більш як 36 годин на тиждень. При цьому перелік виробництв, цехів, професій і посад з шкідливими умовами праці, робота в яких дає право на скорочену тривалість робочого часу, затверджується в порядку, встановленому законодавством. Зокрема, для обробників видувних виробів також встановлено скорочену тривалість робочого часу - 36 годин на тиждень, згідно з Переліком виробництв, цехів, професій і посад із шкідливими умовами праці, робота в яких дає право на скорочену тривалість робочого тижня, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 р. № 163.

Таким чином, кількість фактично відпрацьованих позивачем годин слід ділити не на 8, а на 7,2 (36 годин на тиждень поділені на 5 робочих днів) або на 6 (36 годин на тиждень поділені на 6 робочих днів).

Так, при 5-денненному робочому тижні пільговий стаж у календарному вираженні слід вираховувати наступним чином:

((679/7,2)+15 днів відпустки)/21,2=5,16 місяців, тобто 5 місяців 5 днів.

Отже, хоча суд помітив деякі розбіжності між проведеним розрахунком пільгового стажу (5 місяців 5 днів), довідкою підприємства, де йдеться про 5 місяців 17 днів пільгового стажу та Індивідуальними відомостями про застраховану особу, де йдеться про 5 місяців 13 днів пільгового стажу, суд вважає їх неістотними, оскільки навіть найменшого з указаних періодів достатньо, щоб в цілому позивач мав 9 років пільгового стажу, необхідних для призначення пенсії.

Суд вважає за необхідне окремо наголосити на тому, що відповідач не зарахував до пільгового стажу період з 01.01.2001 по 18.06.2001 повністю, а не лише кілька днів у межах зазначеної розбіжності. Такі дії не можна вважати обґрунтованими, добросовісними, розсудливими та пропорційними в розумінні ч.3 ст.2 КАС України.

Відповідно до ст.94 КАС України судові витрати слід покласти на відповідача.

Відповідно до ч.1 ст.256 КАС України ця постанова підлягає негайному виконанню у межах суми стягнення за один місяць.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 8, 11, 18, 19, 69-71, 94, 105, 160-163, 256 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у Попаснянському районі Луганської області про визнання неправомірними дій і зобов'язання вчинити дії - задовольнити.

Визнати неправомірними дії Управління Пенсійного Фонду України в Попаснянському районі Луганської області щодо не зарахування позивачу ОСОБА_2 до пільгового стажу у відповідності до п "а" ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» роботу позивача на виробничому об'єднанні «Попаснянський склозавод» на посаді обробник видувних виробів з 01.01.2001 року по 18.06.2001 рік;

Визнати неправомірним та скасувати рішення Управління Пенсійного Фонду України в Попаснянському районі Луганської області від 27.04.2017 року про відмову ОСОБА_2 у призначенні пенсії за віком згідно п "а" ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення»;

Зобов'язати Управління Пенсійного Фонду України в Попаснянському районі зарахувати до пільгового стажу позивача ОСОБА_2 стаж роботи у відповідності до п "а" ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» період роботи на виробничому об'єднанні «Попаснянський склозавод» на посаді обробник видувних виробів з 01.01.2001 року по 18.06.2001 рік;

Зобов'язати Управління Пенсійного Фонду України в Попаснянському районі Луганської області призначити позивачу пенсію за віком, починаючи з 18.04.2017 року, відповідно до п. 2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та п "а" ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та забезпечити виплату призначеної пенсії за весь період починаючи з дня призначення (18.04.2017 року).

Стягнути на користь ОСОБА_1 судові витрати у сумі 640 (шістсот сорок) гривень 00 копійок за рахунок бюджетних асигнувань Управління Пенсійного фонду України у Попаснянському районі Луганської області.

Постанова підлягає негайному виконанню у межах суми стягнення за один місяць.

Постанова суду може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду через Попаснянський районний суд Луганської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст судовго рішення складений 23.09.2017р.

Суддя А.В. Архипенко