Рішення № 69069558, 22.09.2017, Білоцерківський міськрайонний суд Київської області

Справа № 357/2418/15-ц

2/357/917/17

Категорія 46

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 вересня 2017 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого судді - Дмитренко А. М. ,

при секретарі - Боженко Т. В.,

розглянувши в відкритому судовому засіданні в місті Білій Церкві залі суду № 1 справу за позовом керівника Білоцерківської місцевої прокуратури Київської області в інтересах держави до ОСОБА_2, Головного управління Держгеокадастру у Київській області, 3-я особа: Фермерське господарство «Багатий край», про визнання недійсними наказів та договорів оренди земельних ділянок, скасування державної реєстрації договорів оренди,-

В С Т А Н О В И В :

Прокурор Білоцерківського району Київської області 19.02.2015 року звернувся до суду з даним позовом мотивуючи тим, що за результатами розгляду звернень керівників ряду сільськогосподарських підприємств Білоцерківського району встановлено порушення вимог земельного законодавства під час відведення земельних ділянок на території Білоцерківського району в адміністративних межах Сорокотязької, Фесюрівської, Чупирянської, Биковогребельської, Яблунівської сільських рад в оренду для ведення фермерського господарства ОСОБА_2, встановлено, що наказами Головного управління Держземагенства у Київській області від 09.12.2013 року надано дозвіл ОСОБА_2 на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок в оренду для ведення фермерського господарства орієнтовними розмірами 19,9998 га, 20,1961 га та 48,0289 га на території Сорокотязької сільської ради Білоцерківського району Київської області; земельних ділянок орієнтовними розмірами 14,8000 га, 26,6000 га та 67,9295 га на території Фесюрівської сільської ради Білоцерківського району Київської області; земельної ділянки орієнтовним розміром 10,0000 га на території Чупирянської сільської ради Білоцерківського району Київської області; земельної ділянки орієнтовним розміром 23,7692 га на території Биковогребельської сільської ради Білоцерківського району Київської області; земельних ділянок орієнтовним розміром 27,3963 га, 30,8979 га, 80,8439 га на території Яблунівської сільської ради Білоцерківського району Київської області. Відповідно до наказів Головного управління Держземагенства у Київській області від 11.02.2014 року та від 12.02.2014 року затверджено проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок в оренду та надано ОСОБА_2 в оренду для ведення фермерського господарства вказані вище земельні ділянки, в подальшому на підставі зазначених наказів 31.03.2014 року між начальником управління Держземагенства у Білоцерківському районі та фізичною особою ОСОБА_2 укладено договори оренди зазначених земельних ділянок та підписано акти приймання-передачі земельних ділянок, ці договори оренди 23.04.2014 року та 25.04.2014 року зареєстровані у Реєстраційній службі Білоцерківського міськрайонного управління юстиції. ОСОБА_2 09.12.2013 року звернувся із заявами /клопотаннями/ до Головного управління Держземагенства у Київській області про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельних ділянок в оренду для ведення фермерського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення, які розташовані на території Сорокотязької, Фесюрівської, Чупирянської, Биковогребельської, Яблунівської сільських рад, у поданих клопотаннях відповідач не обґрунтував розміри земельних ділянок з урахуванням можливості їх обробітку, необхідність отримання таких великих площ земельних ділянок, не зазначив при цьому самі перспективи діяльності фермерського господарства та не надав підтвердження наявності техніки , необхідної для обробітку такої площі землі, що свідчить про недотримання порядку набуття і реалізації права на землю. Вказані вище накази Головного управління Держземагенства у Київській області прийнято з порушенням вимог земельного законодавства та Закону України «Про фермерське господарство», а тому вони підлягають визнанню недійсними та скасуванню. Оскільки правовою підставою для укладення спірних договорів оренди землі є накази Головного управління Держземагенства у Київській області, то на підставі ст.ст.203, 215 ЦК України ці договори також належить визнати недійсними та скасувати. Зважаючи на викладене прокурор просив суд визнати недійсними і скасувати накази Головного управління Держземагенства у Київській області № № КИ/3220486200:03:007/00010057, КИ/3220486200:03:012/00010056, КИ/3220486200:03:006/00010062, КИ/3220488000:03:008/00010059, КИ/3220488000:03:008:00010060, КИ/3220488000:03:013/00010058, КИ/3220489200:02:003/00010055, КИ/3220480500:01:009/00010054, КИ/3220489700:06:005/00010061, КИ/3220489700:06:001/00010064, КИ/3220489700:06:002/00010063 від 09.12.2013 року, якими надано дозвіл ОСОБА_2 на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок в оренду орієнтовними розмірами 19,9998 га, 20,1961 га та 48,0289 га для ведення фермерського господарства на території Сорокотязької сільської ради Білоцерківського району Київської області; земельних ділянок орієнтовними розмірами 14,8000 га, 26,6000 га та 67,9295 га для ведення фермерського господарства на території Фесюрівської сільської ради Білоцерківського району Київської області; земельної ділянки орієнтовним розміром 10,0000 га для ведення фермерського господарства на території Чупирянської сільської ради Білоцерківського району Київської області; земельної ділянки орієнтовним розміром 23,7692 га для ведення фермерського господарства на території Биковогребельської сільської ради Білоцерківського району Київської області; земельної ділянки орієнтовним розміром 27,3963 га, 30,8979 га, 80,8439 га для ведення фермерського господарства на території Яблунівської сільської ради Білоцерківського району Київської області; визнати недійсними і скасувати накази Головного управління Держземагенства у Київській області № № КИ/3220488000:03:008/00012584, КИ/3220488000:03:008/00012585, КИ/3220480500:01:009/00012586 від 24.01.2014 року, КИ/3220486200:03:007:00013336, КИ/3220486200:03:010/00013343, КИ/3220486200:03:006/00013334, КИ/3220488000:03:013/00013333, КИ/3220489200:02:003/00013342, КИ/3220489700:06:005/00013337, КИ/3220489700:06:002/00013335 від 11.02.2014 року та КИ/3220489700:06:001/00013373 від 12.02.2014 року, якими затверджено проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок в оренду та надано ОСОБА_2 в оренду для ведення фермерського господарства земельні ділянки площею 19,9998 га /кадастровий номер НОМЕР_1/ строком на 27 років, які розташовані на території Сорокотязької сільської ради Білоцерківського району Київської області; земельні ділянки площею 14,8000 га /кадастровий номер НОМЕР_2/ строком на 27 років, які розташовані на території Фесюрівської сільської ради Білоцерківського району Київської області; земельну ділянку площею 10,0000 га /кадастровий номер НОМЕР_3/ строком на 49 років, яка розташована на території Биковогребельської сільської ради Білоцерківського району Київської області; земельні ділянки площею 27,3963 га /кадастровий номер НОМЕР_4/ строком на 27 років, які розташовані на території Яблунівської сільської ради Білоцерківського району Київської області; визнати недійсними договори оренди земельних ділянок, укладені 31.03.2014 року між Головним управлінням Держземагенства у Київській області в особі начальника управління Держземагенства у Білоцерківському районі Київської області та фізичною особою ОСОБА_2, площею 19,9998 га /кадастровий номер НОМЕР_1/ строком на 27 років, які розташовані на території Сорокотязької сільської ради Білоцерківського району Київської області; земельних ділянок площею 14,8000 га /кадастровий номер НОМЕР_2/ строком на 27 років, які розташовані на території Фесюрівської сільської ради Білоцерківського району Київської області; земельну ділянку площею 10,0000 га /кадастровий номер НОМЕР_3/ строком на 49 років, яка розташована на території Биковогребельської сільської ради Білоцерківського району Київської області; земельних ділянок площею 27,3963 га /кадастровий номер НОМЕР_4/ строком на 27 років, які розташовані на території Яблунівської сільської ради Білоцерківського району Київської області; скасувати рішення реєстраційної служби Білоцерківського міськрайонного управління юстиції Київської області про державну реєстрацію від 23.04.2014 року та від 25.04.2014 року вказаних договорів оренди земельних ділянок; зобов'язати ОСОБА_2 повернути у користування держави вказані вище земельні ділянки.

За ухвалою суду від 19.03.2015 року відкрито провадження по даній справі, але справа тривалий час не розглядалася по суті, оскільки представниками відповідача ОСОБА_2 подавалися апеляційні скарги на вказану ухвалу суду про відкриття провадження у справі.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.03.2017 року справу розподілено на суддю Дмитренко А.М. в зв'язку зі звільненням у відставку судді ОСОБА_3., у провадженні якої була дана справа, ухвалою від 04.04.2017 року справу прийнято до провадження суддею Дмитренко А.М.

За ухвалою суду від 26.04.2017 року залучено до участі у справі замість прокурора Білоцерківського району Київської області як позивача в інтересах держави, правонаступника -керівника Білоцерківської місцевої прокуратури Київської області в зв'язку з реорганізацією органів прокуратури /а.с.224-225 т.2/.

Також за ухвалою суду від 26.04.2017 року замінено відповідача по справі Головне управління Дерземагенства у Київській області на належного -Головне управління Держгеокадастру у Київській області /а.с.226 т.2/ та ухвалою суду від 26.04.2017 року, занесеною до журналу судового засідання /а.с.223 т.2/ виключено з числа відповідачів Білоцерківське міськрайонне управління юстиції.

Згідно ухвали суду від 06.07.2017 року залучено до участі у справі в якості 3-ї особи без самостійних вимог на предмет спору Фермерське господарство «Багатий край» /а.с.184-185 т.3/.

В судовому засіданні прокурор Білоцерківської місцевої прокуратури Київської області зменшив позовні вимоги в частині щодо вимог про зобов'язання ОСОБА_2 повернути спірні земельні ділянки в користування держави, в решті вимог - позов підтримав.

Представник ОСОБА_2 за довіреністю позов не визнав посилаючись на необґрунтованість позовних вимог прокурора, детальні письмові заперечення на позов представника відповідача приєднані до матеріалів справи.

Представник Головного управління Держгеокадастру у Київській області та представник ФГ «Багатий край» в судове засідання не з'явилися, про час розгляду справи повідомлялися належним чином.

Заслухавши пояснення осіб, які приймали участь у розгляді справи, оглянувши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Так, по справі встановлено, що 09.12.2013 року ОСОБА_2 звернувся до Головного управління Держземагентства у Київській області із клопотаннями про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою відповідно до ст.123 ЗК України щодо відведення земельних ділянок в оренду для ведення фермерського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення, які розташовані на території Сорокотязької, Фесюрівської, Чупирянської, Биковогребельської, Яблунівської сільських рад Білоцерківського району Київської області, із зазначенням орієнтовних площ земельних ділянок, що стверджується копіями цих клопотань /а.с.52, 72, 91, 147, 169, 210, 229, 249 т.1/.

На підставі поданих ОСОБА_2 клопотань наказами Головного управління Держземагентства у Київській області № № КИ/3220486200:03:007/00010057, КИ/3220486200:03:012/00010056, КИ/3220486200:03:006/00010062, КИ/3220488000:03:008/00010059, КИ/3220488000:03:008:00010060, КИ/3220488000:03:013/00010058, КИ/3220489200:02:003/00010055, КИ/3220480500:01:009/00010054, КИ/3220489700:06:005/00010061, КИ/3220489700:06:001/00010064, КИ/3220489700:06:002/00010063 від 09.12.2013 року йому надано дозвіл на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок в оренду орієнтовними розмірами 19,9998 га, 20,1961 га та 48,0289 га для ведення фермерського господарства на території Сорокотязької сільської ради Білоцерківського району Київської області; земельних ділянок орієнтовними розмірами 14,8000 га, 26,6000 га та 67,9295 га для ведення фермерського господарства на території Фесюрівської сільської ради Білоцерківського району Київської області; земельної ділянки орієнтовним розміром 10,0000 га для ведення фермерського господарства на території Чупирянської сільської ради Білоцерківського району Київської області; земельної ділянки орієнтовним розміром 23,7692 га для ведення фермерського господарства на території Биковогребельської сільської ради Білоцерківського району Київської області; земельної ділянки орієнтовним розміром 27,3963 га, 30,8979 га, 80,8439 га для ведення фермерського господарства на території Яблунівської сільської ради Білоцерківського району Київської області, що стверджується копіями цих наказів / а.с. 53, 73, 92, 113, 130, 148, 170, 191, 211, 230, 250 т.1/.

Іншими наказами Головного управління Держземагентства у Київській області КИ/3220488000:03:008/00012584, КИ/3220488000:03:008/00012585, КИ/3220480500:01:009/00012586 від 24.01.2014 року, КИ/3220486200:03:007:00013336, КИ/3220486200:03:010/00013343, КИ/3220486200:03:006/00013334, КИ/3220488000:03:013/00013333, КИ/3220489200:02:003/00013342, КИ/3220489700:06:005/00013337, КИ/3220489700:06:002/00013335 від 11.02.2014 року та КИ/3220489700:06:001/00013373 від 12.02.2014 року затверджено проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок в оренду та передано ОСОБА_2 в оренду для ведення фермерського господарства земельні ділянки площею 19,9998 га /кадастровий номер НОМЕР_1/ строком на 27 років, які розташовані на території Сорокотязької сільської ради Білоцерківського району Київської області; земельні ділянки площею 14,8000 га /кадастровий номер НОМЕР_2/ строком на 27 років, які розташовані на території Фесюрівської сільської ради Білоцерківського району Київської області; земельну ділянку площею 10,0000 га /кадастровий номер НОМЕР_3/ строком на 49 років, яка розташована на території Биковогребельської сільської ради Білоцерківського району Київської області; земельні ділянки площею 27,3963 га /кадастровий номер НОМЕР_4/ строком на 27 років, які розташовані на території Яблунівської сільської ради Білоцерківського району Київської області, про що свідчать копії цих наказів /а.с. 54, 74, 93, 114, 131, 149, 171, 192, 212, 231 т.1; а.с.1 т.2/.

31.03.2014 року між Головним управлінням Держземагентства у Київській області /орендодавець/ в особі начальника управління Держземагенства у Білоцерківському районі Київської області та фізичною особою ОСОБА_2 /орендар/ укладено договори оренди земельних ділянок для ведення фермерського господарства площею 19,9998 га /кадастровий номер НОМЕР_1/ строком на 27 років, які розташовані на території Сорокотязької сільської ради Білоцерківського району Київської області; земельних ділянок площею 14,8000 га /кадастровий номер НОМЕР_2/ строком на 27 років, які розташовані на території Фесюрівської сільської ради Білоцерківського району Київської області; земельної ділянки площею 10,0000 га /кадастровий номер НОМЕР_5/ строком на 49 років, яка розташована на території Биковогребельської сільської ради Білоцерківського району Київської області; земельних ділянок площею 27,3963 га /кадастровий номер НОМЕР_4/ строком на 27 років, які розташовані на території Яблунівської сільської ради Білоцерківського району Київської області, що стверджується копіями вказаних договорів оренди, додатком до яких є акт визначення меж земельної ділянки в натурі /на місцевості/, схема земельної ділянки, кадастровий план земельної ділянки з відображенням обмежень /обтяжень/ у її використанні та встановлення земельних сервітутів, розрахунок розміру орендної плати, підписаний сторонами договору акт приймання-передачі земельної ділянки, що вбачається з копій вказаних документів /а.с. 58-69, 78-88, 97-108, 116-127, 133-144, 153-164, 175-186, 194-205, 216-226, 235-246 т.1; а.с.5-16 т.2/.

З матеріалів справи вбачається, що 23.04.2014 року та 25.04.2014 року вищенаведені договори оренди землі зареєстровані у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права реєстраційною службою Білоцерківського міськрайонного управління юстиції Київської області, про що свідчать копії Витягів з даного реєстру /а.с. 70-71, 89-90, 109-110, 128-129, 145-146, 165-166, 187-188, 206-207, 227-228, 247-248 т.1; а.с. 17-31 т.2/.

В судовому засіданні також встановлено, що відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, 29.08.2014 року вчинено запис про реєстрацію фермерського господарства «Багатий край», керівником якого є ОСОБА_2 /а.с.113-114 т.3/.

А згідно Статуту Фермерського господарства «Багатий край» /а.с.6-9 т.3/ засновником та членом господарства є ОСОБА_2, який мешкає за адресою: АДРЕСА_1.

При вирішенні спору суд виходить з наступного.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Питання надання земельних ділянок державної або комунальної власності в оренду для створення фермерських господарств регулюється Земельним кодексом України та Законом України «Про фермерське господарство».

Відповідно до ч. 1 ст. 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають право власності та право користування земельними ділянками із земель державної та комунальної власності за рішеннями органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Відповідно до ч.4 ст. 122 ЗК України (в редакції чинній на час передачі ділянок в оренду) центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Згідно з частиною другою статті 123 ЗК України особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, в якому зазначаються орієнтовний розмір земельної ділянки та її цільове призначення. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки, письмова згода землекористувача, засвідчена нотаріально (у разі вилучення земельної ділянки). Органам, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 ЗК України, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Частиною третьою статті 123 ЗК України передбачено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

За положеннями ст.124 ЗК України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними ст.122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Передача в оренду земельних ділянок державної або комунальної власності здійснюється за результатами проведення земельних торгів.

Частинами другою та третьою статті 134 ЗК України визначені випадки, коли земельні торги не проводяться, а передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється в порядку, встановленому статтею 123 цього Кодексу. Зокрема, земельні торги не проводяться при передачі громадянам земельних ділянок для ведення фермерського господарства.

Отже, стаття 123 ЗК України врегульовує загальний порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування в тих випадках, коли згідно із законом земельні торги не проводяться; визначає вимоги до змісту клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки; забороняє компетентним органам вимагати інші, ніж установлені цією статтею матеріали та документи; установлює загальні підстави для відмови в наданні такого дозволу.

Проте, спеціальним законом, який визначає правові, економічні та соціальні засади створення та діяльності фермерських господарств як прогресивної форми підприємницької діяльності громадян у галузі сільського господарства України є Закон України «Про фермерське господарство».

Частинами 1, 2 ст.1 Закону України «Про фермерське господарство» передбачено, що фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян із створенням юридичної особи, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм для ведення фермерського господарства, відповідно до закону.

Відповідно до ст.2 даного Закону відносини, пов'язані із створенням, діяльністю та припиненням діяльності фермерських господарств, регулюються Конституцією України, Земельним кодексом України, цим Законом та іншими нормативно-правовими актами України.

Як вбачається із змісту ч.ч. 1,2,7 ст.7 вищевказаного Закону, громадяни для отримання (придбання) у власність або в оренду земельної ділянки державної власності з метою ведення фермерського господарства звертаються до відповідної районної державної адміністрації, а для отримання земельної ділянки із земель комунальної власності до місцевої ради. У заяві зазначається: бажаний розмір і місце розташування земельної ділянки, кількість членів фермерського господарства та наявність у них права на безоплатне отримання земельних ділянок у власність, обґрунтування розмірів земельної ділянки з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства. До заяви додаються документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі. Заяву громадянина про надання земельної ділянки у власність або в оренду районна або міська державні адміністрації або орган місцевого самоврядування розглядають у місячний строк і в разі її задоволення дають згоду на підготовку землевпорядною організацією проекту відведення земельної ділянки. Проект відведення земельної ділянки погоджується та затверджується відповідно до закону. Земельні ділянки для ведення фермерського господарства надаються єдиним масивом з розташованими на них водними джерелами та лісовими угіддями, наближеними до існуючих шляхів, електро- і радіотелефонних мереж, газо- і водопостачальних систем та інших видів інженерної інфраструктури.

Отже, спеціальний Закон визначає обов'язкові вимоги до змісту заяви про надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства, які дещо відрізняються від загальних вимог, передбачених статтею 123 ЗК України до змісту клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. Зокрема, в заяві про надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства повинно бути зазначено не лише про бажаний розмір і місце розташування ділянки, але й обґрунтування розмірів земельної ділянки з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства.

Зазначені вимоги відповідають загальним принципам земельного законодавства (стаття 5 ЗК України) та меті правового регулювання земельних відносин у сфері діяльності фермерських господарств, яка полягає в створенні умов для реалізації ініціативи громадян щодо виробництва товарної сільськогосподарської продукції, її переробки та реалізації на внутрішньому і зовнішньому ринках, а також для забезпечення раціонального використання і охорони земель фермерських господарств, правового та соціального захисту фермерів України (преамбула Закону).

Крім того, вказаний Закон передбачає, що заява громадянина про надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства повинна бути розглянута по суті. При цьому норми Закону не містять імперативної вказівки про задоволення заяви за наявності певних формальних умов, допускаючи можливість прийняття органом державної влади чи органом місцевого самоврядування рішення про відмову в задоволенні заяви без визначення виключного переліку підстав для відмови.

В постанові Верховного Суду України № 6-2902цс15 від 03.02.2016 року викладено правову позицію стосовно того, що при вирішенні позовних вимог про законність рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства застосуванню підлягають правила надання (передачі) земельних ділянок для ведення фермерського господарства, згідно із ст. 7 Закону України «Про фермерське господарство» як спеціального по відношенню до ст. 123 ЗК України. За змістом статей 1, 7, 8 Закону заява громадянина про надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства повинна містити комплекс передбачених частиною першою статті 7 Закону умов і обставин. У свою чергу, розглядаючи заяву громадянина по суті, орган виконавчої влади чи місцевого самоврядування (а в разі переданого на розгляд суду спору - суд) повинен дати оцінку обставинам і умовам, зазначеним у заяві, перевірити доводи заявника, наведені на обґрунтування розміру земельної ділянки з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства, в тому числі щодо наявності трудових і матеріальних ресурсів.

За наслідками зазначеної перевірки орган державної виконавчої влади чи орган місцевого самоврядування повинен пересвідчитися в дійсності волевиявлення заявника, наявності в нього бажання створити фермерське господарство та спроможності вести господарство такого виду - виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих для ведення фермерського господарства. У протилежному випадку відсутність належної перевірки, формальний підхід до вирішення заяви громадянина створює передумови для невиправданого, штучного використання процедури створення фермерського господарства як спрощеного, пільгового порядку одержання іншими приватними суб'єктами в користування земель державної чи комунальної власності поза передбаченою законом обов'язковою процедурою - без проведення земельних торгів.

За приписами ст.360-7 ЦПК України такі висновки Верховного Суду України є обов'язковими для всіх судів України.

Звертаючись до суду з даним позовом прокурор зазначив, що ОСОБА_2 у клопотаннях не обґрунтував розміри земельних ділянок з урахуванням можливості їх обробітку, необхідність отримання таких великих площ земельних ділянок, не зазначив при цьому самі перспективи діяльності фермерського господарства та не надав підтвердження наявності техніки , необхідної для обробітку такої площі землі, не зазначив про кількість членів фермерського господарства та наявності у них права на безоплатне одержання земельних ділянок у власність.

В судовому засіданні встановлено, що відповідачем ОСОБА_2 на обґрунтування розмірів земельних ділянок та можливості їх обробітку було надано бізнес-план для залучення коштів для створення підприємства з вирощування кукурудзи; як перспективи діяльності фермерського господарства він зазначив нарощування потужностей виробництва, висока якість грунтів, зручна виробнича інфраструктура, близькість центрів виробництва добрив, хімічних препаратів, побудова постійного стабільного каналу збуту продукції, оптимізацію структури посівних площ та можливість вирощування супутньої культури -озимої пшениці, яка є оптимальною культурою для заміщення кукурудзи /за біологічними характеристиками впливу на грунт/, що стверджується копією цього бізнес-плану /а.с.38-45 т.3/.

В додатках до бізнес-плану надано договір № 02/12/13-2 від 02.12.2013 року між ОСОБА_2 та Приватним підприємством «Альянсагротрейд», предметом якого є купівля-продаж товару для засіву земельних ділянок орієнтовною площею 974,61 га, найменування товару: насіння кукурудзи та соняшника, умовами договору визначено ціну товару, порядок проведення розрахунків /а.с.94-95 т.3/.

Прокурор також посилався на те, що за ОСОБА_2 не зареєстрована сільськогосподарська техніка, що викликає обґрунтовані сумніви в його спроможності обробляти такі великі обсяги землі й використовувати її за цільовим призначенням, тоді як одним із принципів земельного законодавства є забезпечення раціонального використання і охорони земель (п. «г» ст. 5 ЗК України), а Закон України від 19.06.2003 року № 973-IV«Про фермерське господарство» спрямований на створення умов для реалізації ініціативи громадян щодо виробництва товарної сільськогосподарської продукції, її переробки та реалізації на внутрішньому і зовнішньому ринках, а також для забезпечення раціонального використання і охорони земель фермерських господарств, правового та соціального захисту фермерів України.

Представником відповідача надано копію договору від 05.08.2013 року про надання послуг у сфері сільського господарства, який було укладено між ТОВ «Вікторія» та ОСОБА_2, предметом якого є надання сільськогосподарських послуг виконавцем на земельних угіддях замовника в адміністративних межах Білоцерківського та Сквирського районів Київської області, а також надання інформаційно-консультаційних послуг щодо вирощування сільськогосподарських культур; сільськогосподарські роботи виконуються технікою виконавця на основі впровадження прогресивних технологій з використанням високопродуктивної вітчизняної та іноземної техніки /а.с.96 т.3/.

В бізнес-плані, на який вказано вище, підраховано кількість та види техніки, яку необхідно використовувати для проведення сільськогосподарських робіт.

Як вказано вище, до спірних правовідносин застосуванню підлягає ст. 123 ЗК України в її поєднанні з частиною першої статті 7 Закону № 973-IV.

Наведені норми права не містять обов'язкової вимоги при наданні земельних ділянок для ведення фермерського господарства, наявність у особи, якій надаються земельні ділянки, на праві власності сільськогосподарської техніки, така техніка може використовуватися на правах оренди, про що свідчить укладений ОСОБА_2 договір від 05.08.2013 року, предметом якого є сільськогосподарська техніка та автотранспорт, необхідні для здійснення товарного сільськогосподарського виробництва та перевезення сільськогосподарських культур.

Доказів того, що ці договори носять формальний характер, прокурором суду не надано.

Саме виходячи з аналогічних обставин Верховним Судом України було скасовано судові рішення ВССУ та суду апеляційної інстанції та залишено в силі рішення суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову прокурора про визнання незаконними наказів, визнання недійсними договорів оренди, скасування рішень про державну реєстрацію права оренди земельних ділянок для ведення фермерського господарства, що слідує з постанови Верховного Суду України від 14.06.2017 року № 6-2354цс16.

Верховний Суд дійшов до правового висновку про дотримання процедури надання земельних ділянок для ведення фермерського господарства за вказаних вище умов.

Отже, з огляду на положення статті 7 Закону № 973-IV, суд вважає, що при зверненні до уповноваженого державного органу з відповідними клопотаннями, відповідач обґрунтував розміри земельних ділянок, про які просив в клопотанні, зазначив про перспективи діяльності власного фермерського господарства, про можливість обробітку таких значних площ землі за рахунок сільськогосподарської техніки, яка буде використовуватися на правах оренди.

Судом приймаються до уваги і ті обставини, що після укладення договорів оренди землі та їх державної реєстрації, ОСОБА_2 було створено та зареєстровано 29.08.2014 року Фермерське господарство «Багатий край».

Ст.8 Закону України «Про фермерське господарство» передбачено, що фермерське господарство підлягає державній реєстрації після одержання засновником державного акта на право власності на земельну ділянку або укладення договору оренди земельної ділянки та його державної реєстрації.

Представником відповідача надано також суду копії податкових повідомлень-рішень щодо сплати ОСОБА_2 орендної плати за використовувані ним земельні ділянки в період з липня 2014 року по серпень 2015 року /а.с.116-164 т.3/.

В судовому засіданні прокурор посилався на те, що ОСОБА_2 не мав наміру обробляти передані йому в оренду земельні ділянки, оскільки 31.01.2015 року ним було укладено договори суборенди спірних земельних ділянок, про що свідчить Інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно / а.с.221-252 т.3; а.с. 1-37 т.4/.

Але відповідно до ст.24 Закону України «Про фермеське господарство» фермерське господарство діє на умовах самоокупності. Всі витрати господарство покриває за рахунок власних доходів та інших джерел, не заборонених законодавством.

Фермерське господарство самостійно визначає напрями своєї діяльності, спеціалізацію, організує виробництво сільськогосподарської продукції, її переробку та реалізацію, на власний розсуд та ризик підбирає партнерів з економічних зв'язків у всіх сферах діяльності, у тому числі іноземних.

Фермерське господарство має право вступати в договірні відносини з будь-якими юридичними або фізичними особами, органами державної влади та органами місцевого самоврядування.

Тобто, норми вказаного Закону не містять заброни щодо укладення договорів суборенди земельних ділянок.

А відповідно до ч.4 ст.60 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що 28.08.2014 року до ЄРДР було внесено відомості про кримінальне правопорушення за ст.197-1 ч.1 КК України, а саме: що земельні ділянки, надані Головним управлінням Держземагенства у Київській області в т.ч. і ОСОБА_2, на території Білоцерківського району Київської області, з перевищенням повноважень та обробляються без прав на користування такими земельними ділянками. Наслідок розслідування: закрито за ч.1 ст.284 КПК України 31.08.2016 року, тобто, в зв'язку з відсутністю події кримінального правопорушення.

Наведене стверджується Витягом з кримінального провадження № 12014110030004020 /а.с.38 т.4/.

З матеріалів справи вбачається, що на замовлення ОСОБА_2 Департаментом державної експертизи та ліцензування Дерземагенства України було виконано 30.01.2014 року державну експертизу землевпорядної документації: проектів землеустрою щодо відведення в оренду спірних земельних ділянок для ведення фермерського господарства, у висновках експертизи зазначено, що проекти землеустрою не в повній мірі відповідають вимогам чинного законодавства України, встановленим нормам і правилам та повертаються на доопрацювання; у висновках містяться зауваження та пропозиції стосовно того, якими документами необхідно доповнити проекти.

Відповідно до ст.35 Закону України «Про державну експертизу землевпорядної документації» якщо об'єкт державної експертизи підготовлений згідно з вимогами законодавства, встановленими стандартами, нормами і правилами, то він позитивно оцінюється та погоджується. У разі необхідності погодження може обумовлюватися певними умовами щодо додаткового опрацювання окремих питань та внесення коректив, виконання яких не потребує суттєвих доробок.

У разі якщо об'єкт державної експертизи не повною мірою відповідає вимогам законодавства, встановленим стандартам, нормам і правилам, він повертається на доопрацювання. При цьому вказуються конкретні вимоги, відповідно до яких необхідно внести зміни і доповнення до об'єкта державної експертизи.

Об'єкт державної експертизи, який не відповідає вимогам законодавства, встановленим стандартам, нормам і правилам, оцінюється негативно і не погоджується.

Висновки державної експертизи після їх затвердження спеціально уповноваженим органом виконавчої влади у сфері державної експертизи є обов'язковими для прийняття до розгляду замовником і врахування при прийнятті відповідного рішення щодо об'єктів державної експертизи.

Таким чином, суд виходить з того, що вказані проекти землеустрою щодо спірних земельних ділянок були позитивно оцінені та погоджені, у висновках державної експертизи Держземагенством України відмічено про те, що зауваження враховані.

Отже, безспірних доказів того, що накази Головного управління Держземагенства у Київській області , якими надано дозвіл ОСОБА_2 на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок в оренду для ведення фермерського господарства та накази Головного управління Держземагенства у Київській області, якими затверджено проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок в оренду та надано ОСОБА_2 в оренду для ведення фермерського господарства спірні земельні земельні ділянки, винесені з порушенням приписів ст.123 ЗК України та норм Закону України «Про фермерське господарство», суду не було надано, а тому підстав для визнання недійсними цих наказів і їх скасування суд не вбачає.

Прокурор просив суд визнати недійсними договори оренди спірних земельних ділянок.

Відповідно до статті 13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Згідно із частиною 1 статті 210 ЦК України та частиною 1 статті 20 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі підлягає державній реєстрації, після чого він відповідно до статті 18 Закону України «Про оренду землі» набирає чинності.

Згідно частини 1 статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч.1-3,6 статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до положень статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Згідно частини 1 статті 216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконані роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Як на підставу для визнання недійсними договорів оренди, прокурор посилався на те, що є недійсними накази Головного управління Держземагенства у Київській області, на підставі яких укладено договори оренди, але суд дійшов до висновку про відсутність підстав для визнання недійсними та скасування вказаних вище наказів Головного управління Держземагенства у Київській області.

В судовому засіданні також встановлено, що в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зареєстровано в грудні 2016 року - січні 2017 року відомості про припинення договорів оренди спірних земельних ділянок шляхом їх розірвання , про що свідчить надана прокурором Інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Прокурором були зменшені позовні вимоги в частині вимог про витребування у ОСОБА_2 спірних земельних ділянок, оскільки вони повернуті у користування держави.

В постановах від 23.12.2015 року № 3-1143гс15 та від 01.07.2015 року № 3-195гс15 Верховний Суд України зробив правові висновки про те, що визнаючи договір оренди недійсним, необхідно серед іншого встановити обставини, пов'язані з виконанням договору, та визначити момент, з якого вважаються припиненими зобов'язання за цим договором. У справі, що розглядається, позовні вимоги зводяться до визнання недійсним договору оренди нежитлового приміщення, який сторони розірвали, а майно повернули, тобто, зобов'язання за договором є припиненими. А тому визнання договору оренди недійсним є неможливим, оскільки предмет спору припинив існування.

А тому з врахуванням всього наведеного суд вважає, що вимоги прокурора про визнання недійсними договорів оренди спірних земельних ділянок, не підлягають до задоволення.

Отже, не підлягають до задоволення і похідні вимоги щодо скасування державної реєстрації договорів оренди земельних ділянок.

Керуючись ст.19 Конституції України, Законом України «Про фермерське господарство», Законом України «Про оренду землі», Законом України «Про державну експертизу землевпорядної документації» ст.ст.203, 210, 215, 216, 651, 653 ЦК України, ст.ст. 5, 116, 122, 123, 124, 134, 152 ЗК України, ст.ст.10. 60, 79, 88, 209, 212-215 ЦПК України, суд-

В И Р І Ш И В :

В задоволенні позову - відмовити.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Київської області через Білоцерківський міськрайонний суд протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя А. М. Дмитренко