Вирок № 69068677, 25.09.2017, Надвірнянський районний суд Івано-Франківської області

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Справа № 354/358/17

Провадження № 1-кп/348/271/17

25 вересня 2017 року м. Надвірна

Надвірнянський районний суд Івано-Франківської області

в складі: головуючого судді Флоряк Д.В.,

секретаря Буратчук О.В.,

з участю: прокурора Балкового В.В.,

обвинуваченого ОСОБА_1,

захисників: Федоровича В.Б., Чігура С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Надвірна кримінальне провадження №12017090000000148 по обвинуваченню

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, українця, уродженця та жителя АДРЕСА_1, зареєстрованого АДРЕСА_2, із вищою освітою, розлученого, на утриманні має матір, яка досягла 70-річного віку, працює головним бухгалтером ТзОВ «Ранет-Авто», не судимого,

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України,-

В С Т А Н О В И В :

Обвинувачений ОСОБА_1, керуючи транспортним засобом, порушив правила безпеки дорожнього руху, що спричинило смерть потерпілої ОСОБА_4

Злочин ним вчинено при наступних обставинах:

27 квітня 2017 року, приблизно о 23.30 год. водій ОСОБА_1, керуючи автомобілем марки Mazda 6, реєстраційний номер НОМЕР_1, рухався проїзною частиною вулиці Карпатської, що в с. Поляниця, Яремчанської міської ради, Івано-Франківської області у напрямку с. Татарів. В цей час в зустрічному напрямку, правим краєм проїзної частини дороги, по напрямку руху автомобіля під керуванням ОСОБА_1, попри огородження дороги рухалась пішохід ОСОБА_4 Під час руху заокругленою ділянкою дороги у ліву сторону, яка була освітлена ліхтарями вуличного освітлення, водій ОСОБА_1 в порушення вимог п.10.1, п.2.3 б), п. 1.10, п.12.1, п.12.3 Правил дорожнього руху України, проявив неуважність, не врахував дорожню обстановку та стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним, не справився з керуванням, внаслідок чого поїхав прямо та допустив наїзд на дорожнє огородження і пішохода ОСОБА_4 В результаті порушення ОСОБА_1 Правил дорожнього руху України відбулась дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої ОСОБА_4 померла від поєднаної травми грудної клітки, грудного відділу хребта, живота, тазу та їх органів, органів заочеревиного простору, верхніх та нижніх кінцівок, яка ускладнилась тяжким травматично-геморагічним шоком.

Обвинувачений ОСОБА_1 в судовому засіданні повністю визнав свою вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України при обставинах, зазначених в обвинувальному акті, та дав суду показання про те, що він проживає в АДРЕСА_2 разом із своїми батьками та працює в ТзОВ «Ранет-Авто», яке розташоване в с.Поляниця. 27 квітня 2017 року він знаходився на роботі і пізно вечором його колеги попросили поїхати в м-н «Лісовий», який розташований в центрі села. Приблизно о 23.30 год. він, керуючи своїм автомобілем Mazda 6, рухався проїзною частиною вул. Карпатської, що в с. Поляниця, Яремчанської міської ради, у напрямку с. Татарів. Дорога в тому місці вузька і заокруглена, тротуару чи обочини, якою можна було б ходити, там практично немає. З однієї сторони догори протікає річка, по обочині дороги є бар'єрне загородження. Об'їжджаючи групу туристів і яму на дорозі, він фактично з'їхав на обочину, зачепивши правою стороною машини бар'єрне загородження. В той час на обочині заходилася потерпіла, яку він не побачив, але відчув удар об машину. Відразу ж через декілька метрів він зупинився, вийшов з автомобіля, побачив пошкоджену праву фару та правий бік лобового скла. Він повернувся на місце удару і на обочині за бар'єром побачив тіло людини, яка ознак життя не подавала. Зрозумівши, що саме трапилося і що людина мертва, він залишився на місці чекати працівників поліції. У вчиненому щиро розкаюється, просить вибачення у родини потерпілої за скоєне, всі витрати, пов'язані з похороном потерпілої ОСОБА_4, він компенсував та згідний і надалі допомагати її родині матеріально, запевнив суд, що подібного більше не повториться і просить його суворо не карати. Окрім того просить звільнити його від покарання по амністії, оскільки в нього на утриманні є мати, якій виповнилося 73 роки, а він є її єдиним сином.

Відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України суд, за згодою учасників судового провадження, з'ясувавши, чи правильно вони розуміють зміст фактичних обставин справи, які вказані в обвинувальному акті, чи добровільною є їх позиція, роз'яснивши, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати ці фактичні обставини в апеляційному порядку, визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. Суд, визначивши обсяг доказів, які будуть досліджуватись, здійснив допит обвинуваченого та дослідив дані, які характеризують його особу.

Потерпіла ОСОБА_5 в останнє судове засідання не з'явилася, подала заяву, в якій просить закінчувати розгляд даного кримінального провадження без її участі. В заяві вказала, що будь-яких претензій майнового та морального характеру до ОСОБА_1 не має та просить його суворо не карати і не позбавляти його волі.

З враховуванням викладеного, суд, допитавши обвинуваченого та дослідивши матеріали, що характеризують його особу, прийшов до висновку, що винуватість ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому злочині при обставинах, викладених в обвинувальному акті та вироку суду, доведена повністю.

Дії ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 286 КК України, які виразилися у порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілої, кваліфіковані вірно.

При обранні міри покарання обвинуваченому суд, згідно з вимогами ст. 65 КК України, враховує тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, а також роз'яснення, що містяться п.п. 20, 21 Постанови Пленуму ВСУ №14 від 23.12.2005 року «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», відповідно до яких при призначенні покарання за відповідною частиною ст.286 КК України суди мають враховувати не тільки наслідки, що настали, але й характер та мотиви допущених особою порушень правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту, її ставлення до цих порушень та поведінку після вчинення злочину, вину інших причетних до нього осіб, а також обставини, які пом'якшують та обтяжують покарання, та особу винного.

Тому при призначенні покарання ОСОБА_1 суд врахував ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке відповідно до вимог ст. 12 КК України відноситься до тяжких злочинів, дані про особу обвинуваченого, який є молодою людиною, має постійне місце проживання, за яким характеризується з позитивної сторони, що на обліку у лікаря психіатра та нарколога не перебуває, його відношення до скоєного, поведінку до і після вчинення злочину, а також думку потерпілої, яка претензій матеріального чи морального характеру до обвинуваченого не має і не настоює на суворій мірі покарання.

Також суд враховує обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.

До обставин, які пом'якшують покарання, суд відносить те, що ОСОБА_1 свою вину визнав повністю, щиро розкаявся, активно сприяв розкриттю злочину, добровільно відшкодував завдану шкоду потерпілій.

Обставин, що обтяжують покарання ОСОБА_1, судом не встановленю.

Тому, враховуючи всі обставини справи, дані про особу обвинуваченого, думку потерпілої щодо несуворого покарання, суд прийшов до висновку, що ОСОБА_1 слід призначити покарання в межах, встановлених в санкції частини статті Кримінального кодексу у виді позбавлення волі. Також суд вважає за необхідне застосувати до обвинуваченого і додаткову міру покарання у виді позбавлення права керувати автотранспортними засобами, оскільки даний злочин пов'язаний з експлуатацією транспортного засобу та порушенням ОСОБА_1 ПДР України.

На думку суду, саме таке основне покарання у виді позбавлення волі буде достатнім і необхідним для виправлення ОСОБА_1 та попередження скоєння ним нових злочинів, справедливим у співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного.

Окрім того в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 звернувся із заявою про звільнення його від покарання на підставі Закону України «Про амністію у 2016 році», так як він має маму ОСОБА_6, 1944 року народження, є її єдиним сином.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про застосування амністії в Україні» амністія є повне або часткове звільнення від відбування покарання осіб, визнаних винними у вчиненні злочину, або кримінальні справи стосовно яких розглянуті судами, але вироки стосовно цих осіб не набрали законної сили. Амністія оголошується законом про амністію, який приймається відповідно до положень Конституції України, Кримінального кодексу України та цього Закону.

Відповідно до ст.85 КК України, на підставі закону про амністію засуджений може бути повністю або частково звільнений від основного і додаткового покарань.

Згідно п. «є» ст.1 Закону України «Про амністію в 2016 році» № 1810-VІІІ від 22.12.2016 року, що набрав чинності 07.09.2017 року, підлягають звільненню від відбування покарання у виді позбавлення волі на певний строк та від інших покарань, не пов'язаних з позбавленням волі, особи, визнані винними у вчиненні умисного злочину, який не є тяжким або особливо тяжким відповідно до ст. 12 КК України та особи, визнані винними у вчинені необережного злочину, який не є особливо тяжким відповідно до ст. 12 КК України та на день набрання чинності цим законом мають одного чи обох батьків, які досягли 70-річного віку або визнані інвалідами першої групи, за умови, що в цих батьків немає інших працездатних дітей.

Обвинувачений ОСОБА_1 вчинив необережний злочин, який не є особливо тяжким відповідно до ст. 12 КК України, проживає та має на утриманні матір ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_7, подав заяву про застосування до нього акту амністії, а обставин, які б перешкоджали застосуванню амністії, відповідно до ст.9 Закону України «Про амністію у 2016 році» судом не встановлено, тому суд вважає можливим звільнити його від відбування покарання на підставі Закону України «Про амністію в 2016 році» № 1810-VІІІ від 22.12.2016 року.

Цивільний позов в кримінальному провадженні не пред'явлено.

Процесуальні витрати в кримінальному провадженні в розмірі 1977,40 грн., пов'язані з проведенням в ході досудового розслідування судових експертиз, підлягають стягненню з обвинуваченого ОСОБА_1

Питання про речові докази слід вирішити відповідно до вимог ст. 100 КПК України.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 349, 368-371, 373-374, 395 КПК України, суд-

ЗАСУДИВ :

ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.286 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 4 (чотири) роки з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 2 (два) роки.

Звільнити ОСОБА_1 від призначеного покарання на підставі п. «є» ст.1 Закону України «Про амністію у 2016 році».

Запобіжний захід до вступу вироку в законну силу залишити заставу. Після вступу вироку в законну силу заставу в розмірі 64000,00 грн. (шістдесят чотири тисячі гривень 00 копійок), яка внесена на депозитний рахунок ТУ ДСА України в Івано-Франківській області (р/р 37312032002265, код одержувача 26289647, МФО 820172) повернути заставодавцю - ТОВ «РАНЕТ-АВТО».

Стягнути зОСОБА_1 на користь держави 1977,40 грн. за проведення експертиз № 4.2-275/17 та № 4.2-274/17.

Речові докази: автомобіль марки Mazda 6, реєстраційний номер НОМЕР_1, який знаходиться на зберіганні в Яремчанському відділі поліції ГУНП в Івано-Франківській області, повернути власнику ОСОБА_1; пару кросівок, куртку, штани, футболку, які належали потерпілій ОСОБА_4 та які знаходяться на зберіганні в ГУНП в Івано-Франківській області - знищити.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок може бути оскаржений до апеляційного суду Івано-Франківської області через Надвірнянський районний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Копію вироку після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Суддя Флоряк Д.В.