Ухвала суду № 69067781, 20.09.2017, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/2736/17 Справа № 199/2510/15-ц Головуючий у 1 й інстанції - Скрипник О. Г. Доповідач - Городнича В.С.

Категорія

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 вересня 2017 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого - Городничої В.С.,

суддів - Варенко О.П., Лаченкової О.В.

при секретарі - Порубай М.Л.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 15 грудня 2016 року за позовом Публічного акціонерного товариства «Дніпрогаз» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за надані послуги з газопостачання,-

ВСТАНОВИЛА:

В січні 2016 року ПАТ «Дніпрогаз» в порядку ст. 123 ЦПК України звернулось до суду з вищевказаним позовом, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що ОСОБА_2 є споживачем послуг з газопостачання згідно договору, який був укладений між сторонами 03 грудня 2013 року, що підтверджується фактом відкриття на ім'я споживача особового рахунку НОМЕР_1. ПАТ «Дніпрогаз» свої зобов'язання виконував належним чином та безперебійно надавав ОСОБА_2 послуги з газопостачання, в той час як остання умови договору належним чином не виконує, внаслідок чого в ОСОБА_2 перед позивачем утворилась заборгованість за спожитий природний газ у розмірі 18716,09 грн.

У зв'язку з чим, ПАТ «Дніпрогаз» просив суд стягнути з ОСОБА_2 на користь позивача заборгованість за надані послуги газопостачання в розмірі 18716,09 грн., 3% річних від заборгованості у розмірі 7610,01 грн., суму інфляції у розмірі 49185,88 грн. та судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 1378,00 грн.

Рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 15 грудня 2016 року позовні вимоги ПАТ «Дніпрогаз» було задоволено:

- стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ «Дніпрогаз» заборгованість за надані послуги з газопостачання у сумі 18716,09 грн.;

- стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ «Дніпрогаз» 3% річних від заборгованості за надані послуги з газопостачання у сумі 7610,01 грн.;

- стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ «Дніпрогаз» суму інфляції у розмірі 49185,88 грн. та 1378,00 грн. судових витрат по сплаті судового збору.

Не погодившись із таким рішенням, ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ПАТ «Дніпрогаз».

Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду - залишенню без змін, з таких підстав.

Положеннями п. 1 ч. 1 ст. 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що відносини між учасниками договірних відносин здійснюються виключно на договірних засадах.

Взаємовідносини між газопостачальними (газотранспортними) організаціями та громадянами (споживачами газу) регулюються Правилами надання населенню послуг з газопостачання надаються споживачеві на підставі договору, що укладається відповідно до типового договору, затвердженого у встановленому порядку.

Із матеріалів справи вбачається, що 03 грудня 2013 року між ПАТ «Дніпрогаз» та ОСОБА_2 було укладено договір про надання послуг з газопостачання, згідно умов якого відповідач є споживачем природного газу.

Після укладення вказаного договору, на в абонентській базі ПАТ «Дніпрогаз» на ім'я ОСОБА_2 було відкрито особовий рахунок НОМЕР_1 за адресою по АДРЕСА_1 та проведено інструктаж відповідачу.

Відповідно до ст. ст. 19, 22 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» та Правил надання населенню послуг з газопостачання», затверджених Постановою Кабінету Міністрів України №2246 від 09 грудня 1999 року, ПАТ «Дніпрогаз» надає фізичним особам - споживачам житлово-комунальні послуги, що полягають у газопостачанні природного газу за їх місцем проживання.

Згідно Типового договору про надання населенню послуг з газопостачання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 05 липня 2006 року №938, договір про надання населенню послуг з газопостачання укладається між підприємством (організацією) , що виконує роботи та (або) надає послуги з газопостачання та власником , наймачем, орендарем квартири, приватного будинку, при цьому плата за послуги з газопостачання вноситься на поточний рахунок із спеціальним режимом використання виконавця, який зазначається в розрахунковій книжці (платіжному документі) споживача.

Згідно п. п. 11, 17 «Правил надання населенню послуг з газопостачання», затверджених Постановою Кабінету Міністрів України 09 грудня 1999 року № 2246 (далі - Правила), плата за послуги з газопостачання розраховується відповідно до встановлених законодавством норм споживання та цін на газ, і повинна вноситися споживачем не пізніше 10 числа місяця, якщо інше не передбачено договором, наступного за розрахунковим, споживач зобов'язаний вносити плату за надані послуги з газопостачання.

Відповідно до ст. ст. 526, 625 ЦК України, зобов'язання має виконуватися відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений законом.

Задовольняючи позовні вимоги ПАТ «Дніпрогаз», суд першої інстанції керувався положеннями Цивільного кодексу України, Правилами надання населенню послуг з газопостачання, Законом України «Про житлово-комунальні послуги» та виходив із того, що в діях відповідача вбачається порушення законних прав та інтересів ПАТ «Дніпрогаз», неналежне виконання взятих на себе зобов'язань, які полягають у простроченні в період з 01 січня 2000 року по 30 червня 2015 року сплати за послуги газопостачання, що дає правові підстави для задоволення позовних вимог ПАТ «Дніпрогаз» як про стягнення основної заборгованості, так і про стягнення 3% річних та суми інфляції.

В своїй апеляційній скарзі ОСОБА_2 посилається на порушення судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, неповне з'ясування обставин справи, що призвело до ухвалення необґрунтованого рішення.

Зокрема, відповідач вважає, що заборгованість за послуги газопостачання, яку просить стягнути позивач, фактично було нараховано не в період 01 січня 2000 року по 30 червня 2015 року, як вказано в оскаржуваному рішенні, а в період з 1996 року по 2012 рік, що дає підстави для застосування наслідків пропуску строку позовної давності.

Однак, колегія суддів вважає такі доводи апеляційної скарги необґрунтованими, оскільки на момент переукладення договору, 03 грудня 2013 року, про надання населенню послуг з газопостачання було визначено, що станом на 17 липня 2013 року по особовому рахунку ОСОБА_2 наявна заборгованість в розмірі 19106,51 грн., даний договір відповідач підписала власноруч, чим підтвердила факт визнання заборгованості.

Відповідно до ст. 264 ЦК України, перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.

Після переривання перебіг позовної давності починається заново.

Переукладення договору про надання населенню послуг з газопостачання було 03 грудня 2013 року, а із зустрічним позовом ПАТ «Дніпогаз» звернулось 25 січня 2016 року, тобто в межах трирічного строку позовної давності.

А тому, враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги, матеріали справи та зміст оскаржуваного судового рішення, не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, які передбачені нормами ЦПК України як підстави для скасування рішень.

Приведені в апеляційній скарзі доводи апелянта не можуть бути прийняті до уваги, оскільки зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх переоцінці та особистого тлумачення апелянтом норм процесуального закону.

Відповідно ж до ст. 212 ЦПК України виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Таким чином, доводи апеляційної скарги є необґрунтовані, а рішення суду відповідає вимогам закону та матеріалам справи.

Керуючись ст. ст. 209, 303, 307, 308 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - відхилити.

Рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 15 грудня 2016 року - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до касаційної інстанції протягом двадцяти днів.

Головуючий: В.С. Городнича

Судді: О.П. Варенко

О.В. Лаченкова